Рішення № 100443765, 19.10.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2021 р. Справа № 400/5409/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Дорошівської сільської ради, вул. Миру, 65, с. Дорошівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56570, про:визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Дорошівської сільської ради (далі – відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправною протиправною бездіяльності Дорошівської сільської ради щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 19.03.2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

- зобов`язати Дорошівську сільську раду повторно розглянути заяву позивача від 19.03.2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним:

19.03.2021 року позивач через представника за довіреністю звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер земельної ділянки 4822085400:12:000:108. До заяви наданий графічний матеріал стосовно місця розташування земельної ділянки. З позивачем із аналогічними заявами та матеріалами звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожен з яких надав графічні матеріали, які свідчили про суміжне розташування земельних ділянок, що було зроблено для зручного розташування та сумісного використання.

За наслідками розгляду заяви позивача відповідачем листом від 04.06.2021 року № 315 повідомлено про розгляд її заяви на VIII позачерговій сесії 8 скликання Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області 27.05.2021 року та щодо неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, позивач вказує на порушення її права відповідачем, передбаченого ст.ст. 116, 118, 122 ЗК України, вважає, що відповідач діяв у спосіб та порядок не передбаченими діючим законодавством, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Одночасно з позовною заявою позивачем було надано до суду клопотання про витребування у відповідача доказів – заяви громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та графічні матеріали, які було надано ними до Дорошівської сільської ради задля надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Ухвалою від 16.07.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою про відкриття провадження відповідача зобов`язано надати суду належним чином завірені копії заяв громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та графічні матеріали, які було надано ними до Дорошівської сільської ради задля надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

03.08.2021 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Дорошівській сільській раді Вознесенського району Миколаївської області вчиняти певні дії, а саме заборонити затверджувати проекти відведення землеустрою вказаним громадянам.

Ухвалою від 04.08.2021 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

04.08.2021 року позивачем подано клопотання про розгляд справи за її відсутності, в порядку письмового провадження.

19.08.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив наступне:

19.03.2021 року року до Дорошівської сільської ради надійшла заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. 27.05.2021 року на засіданні VIII позачергової сесії 8 скликання розглянуто вищезгадану заяву. Рішення не прийнято, так як не отримало необхідної кількості депутатських голосів на підтримку.

Згідно п. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач через представника за довіреністю звернулася до відповідача із заявою від 19.03.2021 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, кадастровий номер земельної ділянки 4822085400:12:000:108.

До заяви було додано: графічні матеріали з відображенням місця розташування земельної ділянки, копії сторінок паспорта громадянина України позивача, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера позивача та копія довіреності.

Листом від 04.06.2021 року № 315 відповідач повідомив представника позивача про розгляд заяви позивача від 19.03.2021 року «Про надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » на VІІI позачерговій сесії 8 скликання Дорошівської сільської ради 27.05.2021 року. При цьому за результатами голосування рішення не прийнято через те, що не отримало необхідної більшості депутатських голосів на підтримку.

Не погоджуючись з відмовою, викладеної у листі відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі та раніше за текстом – ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частини 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У відповідності до ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що такими встановлені підстави, порядок та строки передачі земельної ділянки у власність громадян. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність. За результатами розгляду поданих заяв визначені в ст. 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень – надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову.

При цьому, встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 545/808/17), від 20.09.2018 року у справі 804/5597/15, від 23.11.2018 року у справі 296/10121/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, ЗК України визначено чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст.ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Частинами 1 та 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Як видно з матеріалів справи – Витягу з протоколу VІІI позачергової сесії 8 скликання Дорошівської сільської ради від 27.05.2021 року, відповідачем було розглянуто проект рішення Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства ОСОБА_1 , але за результатами голосування рішення не прийнято.

Із аналізу вищевикладених норм та обставин суд приходить до висновків, що:

- відповідач є органом державної влади до компетенції якого належить надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на яку претендує позивач;

- позивачем дотримано вимоги Земельного кодексу України під час звернення до відповідача із вищевказаним клопотанням;

- відсутність належним чином оформленої відмови Дорошівської сільської ради про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, вказує на те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Відтак, відсутність належним чином оформленого за результатами пленарного засідання рішення сільської ради про не надання або надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, свідчить про допущення сільською радою протиправної бездіяльності.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Крім того, позивачем у позовних вимогах заявлено клопотання про стягнення з відповідача судових витрат у сумі 2500,00 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: договір про надання професійної правничої допомоги від 15.06.2021 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 52 від 15.06.2021 року на суму 2500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України).

У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.

Також, відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно з ч. 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, судовий збір за подання якої складає 908,00 грн.

Крім того, позивачем не надано доказів обґрунтованості заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення вимог щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Дорошівської сільської ради (вул. Миру, 65, с. Дорошівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56570, код ЄДРПОУ 04376222) – задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Дорошівської сільської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 19.03.2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

3. Зобов`язати Дорошівську сільську раду (вул. Миру, 65, с. Дорошівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56570, код ЄДРПОУ 04376222) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 19.03.2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дорошівської сільської ради (вул. Миру, 65, с. Дорошівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56570, код ЄДРПОУ 04376222) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.10.2021 року.

Суддя О.В. Малих