Ухвала суду № 100441764, 13.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 жовтня 2021 року Справа № 160/17750/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Петриківського відділу державної виконавчої служби у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через Електронний Суд із позовною заявою до Петриківського відділу державної виконавчої служби у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у якій позивач, з урахуванням уточнень від 11.10.2021 року, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Петриківського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо непроведення перевірки законності виконавчого провадження № 51431961 за скаргою ОСОБА_1 від 25.08.2021 року і неприйняття рішення за результатами цієї перевірки щодо скасування арешту з майна ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Петриківський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт, накладений 10.08.2016 року старшим державним виконавцем Петриківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Горжій Оксаною Вадимівною постановою «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» за виконавчим провадженням № 51431961 з майна ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 30.09.2021 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

05.10.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст.ст.122,123,160, 161,287 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, шляхом надання уточненої позовної заяви та надання доказу сплати судового збору, обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду, з доказами поважності причин пропуску відповідного строку.

11.10.2021 року через підсистему «Електронний суд» на виконанні вимог ухвали до суду надійшла заява позивача про поновлення процесуального строку, уточнений позов та квитанція про сплату судового збору.

Так, в обґрунтування поважних причин пропуску строку позивачем зазначено, що спір між сторонами виник з підстав бездіяльність Петриківського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо непроведення перевірки законності виконавчого провадження № 51431961 за скаргою ОСОБА_1 від 25.08.2021 року і неприйняття рішення за результатами цієї перевірки щодо скасування арешту з майна ОСОБА_2 . Вказує, що про протиправну бездіяльність відповідача позивач дізнався лише 24 вересня 2021 року з відповіді відповідача за № 17.37-34/9995 від 20.09.2021 року на скаргу позивача від 25.08.2021 року. Тому до моменту отримання позивачем відповіді відповідача позивач не знав та не міг знати про порушення його прав бездіяльністю відповідача щодо непроведення перевірки законності виконавчого провадження. 30 вересня 2021 року позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до адміністративного суду з цією позовною заявою. Таким чином, на думку позивача, враховуючи фактичні обставини існують підстави визнати причини пропуску процесуального строку на оскарження бездіяльність Петриківського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо непроведення перевірки законності виконавчого провадження № 51431961 за скаргою ОСОБА_1 від 25.08.2021 року і неприйняття рішення за результатами цієї перевірки щодо скасування арешту з майна ОСОБА_2 поважними.

Дослідивши докази по справі, суд зазначає про таке.

Так, згідно матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду із цим позовом, просить, у тому числі, зобов`язати Петриківський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт, накладений 10.08.2016 року старшим державним виконавцем Петриківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Горжій Оксаною Вадимівною постановою «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» за виконавчим провадженням № 51431961 з майна ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Судом встановлено, що 10.08.2016 року старшим державним виконавцем Петриківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Горжій Оксаною Вадимівною було прийнято постанову «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» за виконавчим провадженням № 51431961.

Зміст цієї постанови та підстави її винесення позивачу були відомі до звернення до суду із цією позовною заявою, що також не спростовується самим позивачем.

Як вказує позивач, до того моменту, коли він звернувся з заявою/скаргою до Петриківського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про оскарження/скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.08.2016 року, позивач не був обізнаний про порушення його прав та охоронюваних інтересів.

Суд, всебічно і повно дослідивши матеріали позовної заяви та доданих до неї доказів, клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, об`єктивно оцінивши докази, встановив про таке.

У матеріалах справи міститься заяви позивача від 25.08.2021 року до Петриківського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій останній просив закрити виконавче провадження №51431961; зняти арешт, накладений на майно (кошти) боржника, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників; скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також провести інші дії необхідні у зв`язку з закінченням виконавчого провадження.

Зі змісту заяви вбачається, що в межах виконавчого провадження винесено постанови та виконані наступні виконавчі дії, а саме: прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.06.2016 року; постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони ні його відчуження від 10.08.2016 року; постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 153,14 грн. від 22.10.2018 року; постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 9743,46 грн. від 22.10.2018 року; постанова про проведення виконавчого документа стягувачу від 25.11.2019 року.

До матеріалів позовної заяви позивачем також надано відповідь Петриківського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 20.09.2021 року № 17.37-34/9995.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти до висновку, що позивачу про існування порушених прав було відомо ще до 25.08.2021 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів (п. 1 ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст. 123 КАС України).

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1)обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2)обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеєр проти Бельгії").

Європейський Суд з прав людини в ухвалі від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України") також вказав, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Суд також враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа N 240/12017/19) виклав правову позицію, згідно якої, зокрема, триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених в постановах Верховного Суду, щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (п. 43 постанови).

Таким чином, доводи позивача, що останній дізнався про спірну постанову лише 24.09.2021 року, спростовуються матеріалами справи і не можуть бути прийнятними для суду.

Верховний Суд у постанові від 19 січня 2021 року по справі №300/1411/19 зазначив, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Також суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року по справі №540/2097/18 виклав правову позицію, що юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.

Відтак, зміст доводів позивача не свідчить про те, що він не мав об`єктивної можливості звернутися до суду за захистом своїх прав у строк, встановлений КАС України. Вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду визнаються неповажними, а тому заява про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Суд зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Окрім цього, суд зазначає, що згідно відомостей з реплікації КП “Діловодство спеціалізованого суду” позивач неодноразово звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з підстав накладення на нього 10.08.2016 року старшим державним виконавцем Петриківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Горжій Оксаною Вадимівною постановою «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» за виконавчим провадженням № 51431961.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року по справі №160/13355/21 позовну заяву ОСОБА_1 , повернуто позивачу, з підстав пропуску ним строку передбаченого положеннями п.1 ч.2 ст. 287 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 року по справі №160/14960/21 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані у заяві позивача від 09.09.2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 , повернуто позивачу, з підстав пропуску ним строку передбаченого положеннями п.1 ч.2 ст. 287 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 року по справі №160/17393/21 позовну заяву ОСОБА_1 , повернуто позивачу, з підстав пропуску ним строку передбаченого положеннями п.1 ч.2 ст. 287 КАС України.

З огляду на викладені вище обставини, враховуючи, що наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини пропуску строку звернення до суду не є поважними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи наведене вище, судом встановлено, що викладені позивачем у позовній заяві та в уточненій позовній заяві обставини, не відповідають заявленим позивачем вимогам.

Враховуючи наведені вище обставини, слід дійти до висновку, що поданими позивачем документами, недоліки, викладені в ухвалі суду від 05.10.2021 року, позивачем у повному обсязі усунуто не було.

Докази звернення позивача до суду з клопотанням про продовження строків усунення недоліків позовної заяви, встановлених судом, відсутні.

Таким чином, станом на 05.10.2021 року позивач в повному обсязі не виконав вимоги ухвали суду.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись п.1 ч.4 ст.169, ст.ст.243, 248 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Петриківського відділу державної виконавчої служби у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії – повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка звернулась до суду із позовною заявою.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Петриківський відділ державної виконавчої служби у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (51800, смт. Петриківка, вул.Кооперативна, 5, код ЄДРПОУ 34626441).

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Ільков