Рішення № 100441561, 08.10.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3604/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Литвиненко І.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Талашко І.М.,

представника Державної казначейської служби України - Жилко З.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом (із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17 вересня 2021 року) до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУНП у Волинській області, відповідач 1), Державної казначейської служби України (далі - ДКС України, відповідач 2) про визнання неправомірною бездіяльності суб`єкта владних повноважень - ГУНП у Волинській області протиправними, у зв`язку: з не вирішенням заяви позивача об`єктивно і вчасно, неповідомленням позивача про наслідки розгляду його заяви тим органом, який отримав заяву 30 листопада 2020 року, порушенням строків розгляду звернення, відповідно до Закону України «Про звернення громадян»; зобов`язати ГУ НП у Волинській області об`єктивно вирішити звернення позивача, шляхом повідомлення про наслідки розгляду його заяви, з вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань та стягнути з ГУ НП у Волинській області на користь ОСОБА_1 2000000,00 грн (два мільйони гривень) завданої моральної шкоди, шляхом списання коштів з рахунків даної установи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся по телефону 102 із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення передбаченого статтею 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України) - викрадення належного йому майна, досудове розслідування якого доручено слідчій СВ Ковельського ВП ГУПН у Волинській області - лейтенанту поліції Панюс Мирославі Сергіївні. Позивач, встановивши систематичне недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування та ознаки інших незаконних дій, якими порушено його права при розгляді скарг та клопотань лейтенантом поліції Панюс М.С. , рекомендованим листом надіслав до ГУНП у Волинській області заяву про здійснення дисциплінарного провадження щодо останньої, яку відповідач 1 отримав 30 листопада 2020 року, однак будь-якої відповіді на протязі більше 160 днів не отримав, що істотно перевищує терміни передбачені Законом України «Про звернення громадян».

Позивач вказує, що відповідач 1, у порушення статей 15, 19 Закону України «Про звернення громадян» об`єктивно і вчасно не розглянув та не вирішив його звернення, письмово не повідомив, про результати перевірки і суть прийнятого рішення, у термін, визначений статтею 20 вказаного Закону, чим порушив його право, закріплене статтею 40 Конституції України отримувати письмове повідомлення про результати перевірки заяви, скарги і суть прийнятого рішення та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому зазначає, що такою протиправною бездіяльністю ГУНП у Волинській області завдало йому істотної моральної шкоди, яка полягала у переживанні інтенсивного душевного стресу, з почуттями обурення, відчаю, усвідомленням юридичної несправедливості, своєї правової безпомічності, соціальної неповноцінності, правової невизначеності, незахищеності, безпорадності та відчаю, що спричинило зміну стилю життя, зосередивши фіксованість уваги на проблемі, призвело до зниженого та нестійкого настрою, виникнення хвилювань та переживань, нервозності та дратівливості і, як наслідок, до погіршення здоров`я, при наявних захворюваннях серцево-судинної системи, на відшкодування якої просить стягнути з відповідача 1 - 2000000,00 грн (два мільйони гривень).

З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник ГУ НП у Волинській області у відзиві на позовну заяву від 06 травня 2021 року №222/26/01-2021 позовних вимог не визнала, мотивуючи тим, що 27 листопада 2020 року позивач звернувся до ГУНП у Волинській області із заявою на дії поліцейської Ковельського ВП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції Панюс М.С. Вказана заява надійшла до ГУНП у Волинській області 01 грудня 2020 року та була зареєстрована того ж дня службою діловодства органу поліції за №Я- 1777/1.

В подальшому, про розгляд даної заяви слідчим управлінням ГУНП в Волинській області позивача було повідомлено листом від 04 грудня 2020 року №Я-374/1/24/1-20, про що свідчить реєстр на відправлену кореспонденцію слідчим управлінням ГУНП у Волинській області №5-20.

З огляду на вказане просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 14-15).

Представник ДКС України у поданому до суду відзиві на позовну заяву від 30 квітня 2021 року заперечує проти заявлених позовних вимог та просить у задоволені позову відмовити. Зазначає, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди. Факт заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди не підтверджено жодними документами чи іншими доказами, які б свідчили про характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо), стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Результати Ультразвукового обстеження серця КЗ «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи» не підтверджують, що погіршення стану здоров`я позивача відбулось внаслідок завданої йому шкоди бездіяльністю працівником ГУНГІ у Волинській області, а наявність певних недоліків у процесуальній діяльності працівників поліції сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності, як такої й відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення моральної шкоди (арк. спр. 24-27).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 8).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі (арк. спр. 33-34).

Ухвалами Волинського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі та закрито підготовче провадження у справі (арк. спр. 127-131).

Присутні в судовому засіданні 08 жовтня 2021 року в режимі відеоконференції ОСОБА_1 та його представник, позов підтримують та просять позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наданих суду поясненнях.

Представник Державної казначейської служби України просить у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник ГУНП у Волинській області у судове засідання 08 жовтня 2021 року не прибув, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (арк. спр. 152).

У клопотанні від 17 червня 2021 року представник відповідача 1 просить розгляд справи здійснити без його участі на підставі наявних матеріалів у справі, у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 67).

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника, представника відповідача 2, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 27 листопада 2021 року рекомендованим листом надіслав до ГУ НП у Волинській області заяву про порушення дисциплінарного провадження щодо поліцейського Ковельського ВП ГУНП у Волинській області - лейтенанта поліції Панюс Мирослави Сергіївни (арк. спр. 4).

Згідно трекінгу поштових відправлень на веб-сайті «Укрпошта» вказану заяву отримано представником ГУНП у Волинській області за довіреністю 30 листопада 2021 року (арк. спр. 3 зворот.).

Листом ГУНП у Волинській області від 04 грудня 2020 року №Я-374/1/24/1-20 заява позивача для проведення ретельної перевірки в межах компетенції та вирішенням згідно вимог чинного законодавства України була направлена до Ковельського ВП ГУНП у Волинській області (арк. спр. 18).

За результатами проведеної перевірки щодо інформації викладеної у вказаному зверненні ОСОБА_1 зареєстрованого ЄО за №16891 від 10 грудня 2020 року, було складено довідку від 23 грудня 2020 року (арк. спр. 70-72).

Листом від 24 грудня 2020 року №16894/56/01-20 ГУНП у Волинській області повідомило ОСОБА_1 , що його звернення щодо неналежного розслідування кримінального провадження №42016031110000032, розпочатого 09 серпня 2016 року за статтею 197 КК України та кримінального провадження 1202003011000884, розпочатого за частиною першою статті 185 КК України, зареєстроване в ЖЄО за №16891 від 10 грудня 2020 року Ковельським ВП ГУНП у Волинській області та розглянуте Під час проведення перевірки фактів неправомірних дій з боку працівників Ковельського ВП ГУНП у Волинській області встановлено не було (арк. спр. 73).

Позивач уважає протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо не розгляду його заяви об`єктивно і вчасно та не повідомлення про результати перевірки і суть прийнятого рішення, у термін, визначений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», і як наслідок у результаті такої протиправної бездіяльності відповідача йому було завдано моральної шкоди і тому за захистом порушених прав звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України їхнього конституційного права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону №393/96-ВР визначено, що під звернення громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Згідно із нормами статті 5 Закону №393/96-ВР, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Згідно з пунктами 1-3 частини першої статті 2 Закону №580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Частиною першою статті 23 Закону №580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Порядок приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації проведення особистого прийому громадян і ведення діловодства за зверненнями громадян для апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції) визначений Порядком розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженим наказ Міністерства внутрішніх справ України від 15 листопада 2017 року № 930, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2017 року за № 1493/31361 (далі - Порядок №930).

Пунктом 4 розділу І Порядку №930 визначено, що розгляд звернень та особистий прийом громадян в органах та підрозділах поліції є складовою механізму реалізації прав громадян на внесення до органів державної влади пропозицій щодо поліпшення їх діяльності, виявлення недоліків у роботі, оскарження дій посадових осіб та органів державної влади.

Відповідно до пункту 5 Порядку №930 розділу І, громадяни України мають право звернутися до органів (підрозділів) поліції, їх керівників із зауваженнями, скаргами та пропозиціями з питань, пов`язаних з діяльністю Національної поліції України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління, із заявами або клопотаннями про реалізацію своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, а також зі скаргами про їх порушення.

Пунктом 2 Порядку №930 розділу І, передбачено, що звернення від громадян надходять до органів (підрозділів) поліції у вигляді листів, під час їх особистого прийому посадовими особами, з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку або за допомогою засобів телефонного зв`язку через контактні центри, телефонні «гарячі лінії».

Згідно із пунктом 14 Порядку №930 розділу І, звернення може бути усним (викладеним громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записаним (зареєстрованим) посадовою особою) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до законодавства України (у тому числі під час особистого прийому). Письмове звернення також може бути надісланим із використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 27 листопада 2021 року засобами поштового зв`язку звернувся до ГУНП у Волинській області із письмовою заявою про порушення дисциплінарного провадження щодо поліцейського Ковельського ВП ГУ ПН у Волинській області - лейтенанта поліції Панюс Мирослави Сергіївни у порядку встановленому Законом №393/96-ВР. Його заява (звернення) оформлена відповідно до норм статей 3, 5 вказаного Закону з зазначенням прізвища, ім`я, по батькові, місця проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Підписані самим заявником з зазначенням дати звернення, тобто оформлені належним чином.

Суд зауважує, із змісту заявленого позову слідує, що заява позивача від 27 листопада 2020 року була подана в порядку Закону України «Про звернення громадян»; також доказів розгляду такої заяви відповідним органом в порядку КПК України або/та наявності відкритого за вказаною заявою кримінального провадження матеріали справи не містять.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 покликався саме на норми Закону України «Про звернення громадян» (а не приписи КПК України) та свої позовні вимоги формував не у відповідності до норм кримінально-процесуального законодавства.

Аналіз заявлених позовних вимог дає підстави для висновку, що в розглядуваному випадку предметом спірних правовідносин є недотримання відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян» при розгляді заяви позивача, а, відтак, спір в зазначеній справі повинен розглядатися в порядку, передбаченому КАС України, оскільки позивачем оскаржується бездіяльність відповідача, яка проявилася у невчиненні ним дій щодо належного розгляду заяви від 27 листопада 2020 року про порушення дисциплінарного провадження щодо поліцейського Ковельського ВП ГУ НП у Волинській області - лейтенанта поліції - Панюс М.С.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 140/10648/20.

Частинами першою-третьою статті 7 Закону №393/96-ВР, передбачено, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Відповідно до частини четвертої статті 14 Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Нормами статті 15 Закону визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Пунктами 1, 2 розділу ІV Порядку №930 визначено, що керівники органів (підрозділів) поліції та їх заступники під час розгляду звернень громадян вивчають суть порушених у них питань, у разі потреби вимагають у виконавців матеріали попередніх перевірок за цими зверненнями, направляють працівників органів (підрозділів) поліції на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів та вживають інших заходів для об`єктивного вирішення порушених авторами звернень питань.

Безпосередні виконавці під час здійснення перевірок за зверненнями громадян у разі необхідності та за наявності можливості спілкуються з їхніми авторами, з`ясовують усі порушені питання, уживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах компетенції відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 12 розділу ІV Порядку №930, за результатами розгляду звернення громадянина виконавцем готується довідка про результати проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні, яка доповідається керівнику органу (підрозділу) поліції разом з проектом відповіді заявнику. Керівник органу (підрозділу) проставляє свій підпис на довідці про ознайомлення із вжитими заходами під час здійснення перевірки інформації, викладеної у зверненні, або вчиняє резолюцію (доручення) про необхідність вжиття додаткових заходів з метою об`єктивного, усебічного та повного розгляду звернення.

Згідно пункту 4.1 Положення №1177, керівники органів внутрішніх справ та їх заступники при розгляді звернень громадян зобов`язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників органів внутрішніх справ на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів, уживати інших заходів для об`єктивного вирішення поставлених авторами звернень питань, з`ясовувати і усувати причини та умови, які спонукають громадян скаржитись, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Згідно з пунктом 4.6 цього Положення, звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

Як убачається із листа ГУНП у Волинській області від 04 грудня 2020 року №Я-374/1/24/1-20 заява позивача для проведення ретельної перевірки в межах компетенції та вирішенням згідно вимог чинного законодавства України була направлена до Ковельського ВП ГУНП у Волинській області (арк. спр. 18).

Листом від 24 грудня 2020 року №16894/56/01-20 ГУНП у Волинській області повідомило ОСОБА_1 , що його звернення щодо неналежного розслідування кримінального провадження №42016031110000032, розпочатого 09 серпня 2016 року за статтею 197 КК України та кримінального провадження 1202003011000884, розпочатого за частиною першою статті 185 КК України, зареєстроване в ЖЄО за №16891 від 10 грудня 2020 року Ковельським ВП ГУНП у Волинській області та розглянуте Під час проведення перевірки фактів неправомірних дій з боку працівників Ковельського ВП ГУНП у Волинській області встановлено не було (арк. спр. 73).

В підтвердження обставин надіслання ОСОБА_1 листа від 04 грудня 2020 року №Я-374/1/24/1-20 відповідач 1 надає реєстр 5-20 на відправку кореспонденції слідчим управлінням ГУНП у Волинській області (арк. спр. 19-20).

Натомість жодних письмових доказів на підтвердження відправлення позивачу відповіді від 24 грудня 2020 року №16894/56/01-20 суду надано не було.

Статтею 20 Закону установлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Суд зазначає, що Законом України «Про звернення громадян» не визначено яким видом поштового відправлення розпорядник інформації повинен надіслати відповідь у разі її надіслання засобами поштового зв`язку (простий лист, рекомендований, з повідомленням про вручення, з оголошеною цінністю).

Однак, зважаючи на імперативно встановлений обов`язок розпорядника інформації надати відповідь на інформаційний запит, а також його статус у відповідних правовідносинах як суб`єкта владних повноважень, суд уважає, що саме суб`єкт владних повноважень у випадку виникнення спору повинен довести факт не лише надіслання відповіді, а й її вручення запитувачу інформації чи повернення без вручення із зазначенням відповідних причин.

Суд відхиляє доводи ГУ НП у Волинській області, що реєстрація листа в журналі вихідної кореспонденції установи є належним доказом направлення листа і, тим більше, його доставлення адресату.

Будь-яких доказів саме надіслання та/чи вручення позивачу листа ГУНП у Волинській області від 04 грудня 2020 року №Я-374/1/24/1-20, яким його заява позивача для вирішенням була направлена до Ковельського ВП ГУНП у Волинській області, так і листа ГУНП у Волинській області від 24 грудня 2020 року №16894/56/01-20 по суті розгляду такої заяви (фіскальний чек поштового відділення, повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення тощо) відповідач 1 суду не надав, відповідно, не довів виконання свого обов`язку надання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 27 листопада 2021 року.

Стосовно доводів позивача про те, що ненадання йому відповідачем - ГУ НП у Волинській області доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, та документів зазначених, як додаток, а також тих, що підтверджують надіслання відзиву і доданих до нього доказів, іншим учасникам справи слід розцінювати як неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин та кваліфікувати як визнання позову відповідачем 1 суд зазначає наступне.

Як убачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали судді Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року відповідач отримав 21 квітня 2021 року (арк. спр. 155 ).

Таким чином відзив на позовну заяву від 06 травня 2021 року №222/26/01-2021 подано ГУ НП у Волинській області в межах строку, встановленого вищезазначеною ухвалою (на п`ятнадцятий день з дня отримання ухвали).

Суд наголошує, що у даному випадку відповідач як суб`єкт владних повноважень заперечує проти заявлених позовних вимог та надав суду письмові докази (пояснення) в обґрунтування правомірності своїх дій щодо розгляду заяви (звернення) ОСОБА_1 від 27 листопада 2020 року.

Окрім того, разом із клопотання від 17 червня 2021 року ГУ НП у Волинській області надало суду докази вручення відзиву у даній справі представнику Державної казначейської служби України (арк. спр. 69).

З урахуванням зазначеного, на думку суду, у даному випадку відсутні виключні підстави для застосування частини четвертої статті 159 КАС України, відповідно до якої неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених вище обставин та норм законодавства суд уважає, що доводи ГУНП у Волинській області про те, що заяву позивача від 27 листопада 2020 року розглянуто належним чином не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Наведене дає підстави для висновку про протиправну бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо своєчасного ненадання ОСОБА_1 повної відповіді на його звернення від 27 листопада 2020 року, оскільки відповідачем 1 не доведено про виконання свого обов`язку щодо інформування ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви, у зв`язку із чим відповідача 1 слід зобов`язати об`єктивно розглянути звернення (заяву) ОСОБА_1 від 27 листопада 2020 року та повідомити про наслідки розгляду такої заяви та вирішити порушені питання у зверненні.

З приводу позовної вимоги про стягнення на користь позивача з ГУНП у Волинській області на користь ОСОБА_1 2000000,00 грн (два мільйони гривень) завданої моральної шкоди, шляхом списання коштів з рахунків даної установи суд керується наступним.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 статті 23 ЦК України, передбачено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно частини третьої статті 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В пункті 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Відтак, суд дійшов висновку, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №1340/4056/18, від 18 червня 2020 року у справі №339/183/16-а, від 03 серпня 2020 року у справі №817/48/18.

Разом з тим, ОСОБА_1 зазначаючи, що внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано моральної шкоди, жодним чином не вказує у чому саме полягали його моральні страждання, душевні переживання, та якими доказами це підтверджується.

Надана до позовної заяви довідка КЗ ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи» про ультразвукове обстеження серця датована 16 травня 2019 року (арк. спр. 4 зворот), тобто задовго до виникнення спірних правовідносин з приводу ненадання ГУ НП у Волинській області відповіді на заяву ОСОБА_1 від 27 листопада 2020 року. У судовому засіданні ні позивач ні представник позивача не пояснили суду доцільність подання таких доказів.

Натомість в матеріалах справи відсутні докази перебування позивача на лікарняному у зв`язку з моральними стражданнями завданими відповідачем 1 та будь-які інші письмові докази на підтвердження вказаних обставин.

Позивач також не надав доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між рішенням суб`єкта владних повноважень та його діями, що є предметом цієї справи, та завданням йому моральної шкоди, що виразилася у вигляді погіршення фізичного здоров`я, душевних стражданнях, змінах в способі життя, тривалості протиправних дій з боку відповідача 1.

Тому, позовна вимога стосовно відшкодування моральної шкоди у сумі 2000000,00 грн не підлягає задоволенню з підстав недоведеності її спричинення саме діями відповідача, відсутності належних доказів, що підтверджують сам факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а тому у її задоволенні слід відмовити.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, надаючи правову оцінку обґрунтованості кожної із заявлених у даній справі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат (квитанцій, чеків, білетів тощо) пов`язаних із розглядом справи та те, що ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року позивач був звільнений від сплати судового збору за подання адміністративного позову у даній справі, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про звернення громадян», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 40108604), Державної казначейської служби України (01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 37567646) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо своєчасного ненадання ОСОБА_1 повної відповіді на його звернення від 27 листопада 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області об`єктивно розглянути звернення (заяву) ОСОБА_1 від 27 листопада 2020 року та повідомити про наслідки розгляду такої заяви, з вирішенням порушених питань у зверненні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення буде складено 18 жовтня 2021 року.