Рішення № 100440417, 30.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року м. Київ № 640/11518/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доКомунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)про визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправними дій, скасування доручення,Пр-к позивача, ОСОБА_2 ;

Пр-к КП «Київблагоустрій», ОСОБА_3 ;

Пр-к відповідача 2, ОСОБА_4

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати припис Комунального підприємства «Київблагоустрій» ВО КМР (КМДА) № 1913410 від 04.06.2019 в частині об`єкту, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) визнати протиправними дії Департаменту міського благоустрою ВО КМР (КМДА) щодо видачі доручення № 064-3235 від 10.06.2019 в частині об`єкту, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) скасувати доручення Департаменту міського благоустрою ВО КМР (КМДА) №064-3235 від 10.06.2019 в частині об`єкту, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2019 відкрито спрощене провадження без виклику сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою від 25.05.2021 призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Відповідачі проти позову заперечують з підстав викладених у письмових відзивах на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/3 від земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 122712 від 16.05.2001.

Кадастровий номер земельної ділянки, 1/3 якої належить позивачу - 8000000000:82:104:0016 (надалі - 82:104:0016).

15 лютого 2019 року за вх.№064/2516 Департаментом міського благоустрою отримано звернення від ГО «Твердиня» щодо можливого порушення земельного законодавства, в якому вказано про самовільне захоплення земельної ділянки, що належить місту та розташована між земельними ділянками по АДРЕСА_2 (к.н. 8000000000:82:104:002) та по АДРЕСА_3 (к.н. 8000000000:82:104:0016). Доступ до вказаної земельної ділянки обмежений парканом, що на думку представника ГО «Твердиня» встановлений власником земельної ділянки по провулку Землянському, 6

04 червня 2019 року посадовою особою КП «Київблагоустрій» за результатами обстеження провулку Землянського, 4 - 6, встановлено порушення п.20.1.1 Правил благоустрою, в зв`язку з чим складено припис №1913410, яким запропоновано власнику огорожі надати документи у визначений термін для підтвердження правомірності її встановлення.

Припис було наклеєно на огорожу, що підтверджується матеріалами фотофіксації.

Як вбачається з матеріалів справи, документи на підтвердження правомірності встановлення огорожі до КП не надходили.

У подальшому згідно доручення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.06.2019 №064-3235, на підставі протоколу засідання робочої групи щодо розгляду питань демонтажу самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі та елементів благоустрою на території міста Києва, а також демонтажу (переміщення) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.06.2019 № 93, доручено КП «Київблагоустрій» вжити заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою за адресою: м. Київ, провулок Землянський 4 - 6 та поінформувати Департамент у встановленому законодавством порядку.

Згідно вказаного доручення, в таблиці у графі «Адреса» зазначено «Землянський провулок 4 - 6»; у графі «Тип об`єкту» зазначено «Огорожа»; у графі «Назва підприємства» зазначено «Невідомий»; у графі «№ припису» зазначено « 1913410»; у графі «Дата припису» зазначено « 04.06.2019».

Суть спору зводиться до того, що за доводами позивача, відповідачами були вчинені дії з метою демонтажу огорожі, яка знаходиться на земельній ділянці 82:104:0016, в той час як відповідачі наполягають на тому, що здійснювався демонтаж огорожі на земельній ділянці яка належить територіальній громаді - 82:104:0030 та знаходиться між земельними ділянками позивача 82:104:0016 ( АДРЕСА_3 ) і іншої земельної ділянки 82:104:0002 ( АДРЕСА_2 ).

При цьому, під час розгляду справи в судовому засіданні представник позивача підтвердив відсутність у позивача будь-яких майнових прав на спірну земельну ділянку 82:104:0030.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною другою ст.124 Конституції України (в чинній редакції) визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом ч.4 ст.125 КАС України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке виникло внаслідок існування юридичного спору між особою, та, в даному випадку, суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізаціїїї права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Таким чином, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв`язати спір.

Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні від 1 грудня 2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам .

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Водночас за відсутності об`єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Викладені конституційні норми кореспондуються з нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах.

Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов`язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові».

Під час розгляду справи в судовому засіданні 24.06.2021 представник позивача відхилив пропозицію суду щодо призначення судової експертизи в рамках якої на вирішення експерта мало бути поставлено питання щодо того, на якій земельній ділянці фактично знаходилась огорожа до моменту її часткового демонтажу. При цьому, оскільки огорожа була демонтована лише частково, проведення такої експертизи мало дати відповідь на питання, чи існує в рамках спірних правовідносин порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту.

Доводи представника позивача, в свою чергу, зводились до того, що саме відповідачі, в розумінні ч.2 ст.77 КАС України зобов`язані довести знаходження огорожі на іншій земельній ділянці, а ніж та, що на праві часткової спільної власності належить позивачу.

Як наслідок суд запропонував відповідачам вчинити дії з метою підтвердження фактичного місцезнаходження огорожі на час виникнення спірних правовідносин.

В підтвердження власної правової позиції Департаментом до матеріалів справи долучено належним чином засвідчену копію акта від 18.03.2018 №19-0187-06 обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_3 , обліковий код 82:104:0003, яким зафіксовано, що зазначена земельна ділянка перебуває в комунальній власності, третім особам не передавалась, земельна ділянка огороджена парканом як єдине домоволодіння спільно з земельною ділянкою к.н.82:104:0016, яка рішенням КМР від 30.01.2001 №167-1/1144 передана у власність позивачу і двом іншим особам.

Додатком до акту є матеріал фотофіксації з якого візуально вбачається достовірність відомостей повідомлених в акті обстеження щодо огородження спірної земельної ділянки парканом, який прилягає до земельної ділянки позивача.

Крім того, листом №222-4747 від 20.07.2021 КП «Київблагоустрій» звернулось до позивача і його представника із пропозицією надання доступу до земельної ділянки позивача з метою виготовлення звіту фахівця та відновлення межових знаків.

Листом від 23.07.2021 позивач відмовив в доступі до власної земельної ділянки посилаючись на відсутність правових підстав для доступу третіх осіб до належної йому на праві часткової спільної власності земельної ділянки.

У той же час, 16 серпня 2021 року на замовлення відповідача-1 спеціалістом із топографічно-геодезичних вишукувань ОСОБА_5 складено висновок для визначення фактичного положення елементів благоустрою щодо спірної земельної ділянки 82:104:0030, яка знаходить між земельною ділянкою позивача і земельною ділянкою 82:104:0002.

Із меж земельних ділянок, що вказані у висновку, на переконання суду можна чітко та однозначно дійти висновку про те, що огорожа знаходилась і після часткового демонтажу на даний час знаходиться на земельній ділянці 82:104:0030, яка не має жодного юридичного відношення до позивача.

За весь час розгляду справи позивач не зміг надати суду жодного доказу, який би підтверджував знаходження спірної огорожі на належній позивачу земельній ділянці; відмовився від проведення експертизи та з посиланням на будь-які належні і допустимі докази не спростував доводів відповідача про те, що належна для знесення огорожа знаходиться на земельній ділянці 82:104:0030.

Більш того, в судовому засіданні 30.09.2021 представник позивача під фіксацію підтвердив, що земельна ділянка 82:104:0030 отримала кадастровий номер близько трьох років тому, а отже, на переконання суду, представнику позивача за цей час достеменно мало бути відомо про межі власної ділянки і про неприпустимість зведення будь-якою особою парканів на землях, які не належать такій особі на праві власності або користування.

Відтак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачами вчинялись протиправні дії по відношенню до паркану, що перебуває на земельній ділянці позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог через відсутність доказів порушеного права в рамках публічно-правових відносин.

Керуючись статтями 9, 14, 31, 33, 72-78, 90, 244-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КИЇВБЛАГОУСТРІЙ" ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) (код ЄДРПОУ: 26199708, адреса: 03057, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 31, корпус 2).

ДЕПАРТАМЕНТ МІСЬКОГО БЛАГОУСТРОЮ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) (код ЄДРПОУ: 34926981, адреса: Україна, 03057, місто Київ, вул.Дегтярівська, будинок 31, корпус 2).

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 20.10.2021.

Суддя П.О. Григорович