Рішення № 100436642, 19.10.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5438/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Виниченко Л.М.,

при секретарі Ганжа Д.О.,

за участі представника позивача Віданової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу № 755/5438/21 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про заборону в`їзду на територію України,-

у с т а н о в и в:

Громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 в особі представника Віданової О.В. звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із адміністративним позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про заборону в`їзду громадянину Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 від 02.05.2019 року (а.с. 40-43).

Представник позивача також просить поновити строк оскарження спірного рішення, вказуючи, що рішення було отримано лише наприкінці жовтня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказані у рішенні від 02.05.2019 року відомості не відповідають дійсності, а рішення являється незаконним.

Зазначено, що у рішенні як на підставу його прийняття вказано про те, що громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 незаконно перебуває на території України та у нього відсутні підстави для подальшого перебування на території України, у зв`язку із чим він підлягає примусовому поверненню за межі України, проте така обставина не відповідає дійсності, оскільки з його паспорта убачається, що у ньому наявна віза сипу С з терміном дії з 15.06.2018 року по 15.10.2018 року. Також у паспорті містяться штампи про продовження строку перебування до 10.12.2018 року на підставі рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 11.09.2018 року № 827-03; до 04.06.2019 року на підставі рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 05.12.2018 року № 1274-06; до 01.12.2019 року на підставі рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 24.05.2019 року; до 20.01.2020 року на підставі рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 26.11.2019 року № 511028000. Отже, з 17.08.2018 року по 20.01.2020 року ОСОБА_1 міг знаходитися та законно знаходився на території України. 10 січня 2020 року ОСОБА_1 отримав посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 , про що також є відмітка у його паспорті, що свідчить про те, що орган, який видав посвідку не знайшов підстав для відмови та прийняв рішення про видачу такого документа.

Крім цього, позивача в порушення вимог Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства в період з 02.05.2019 року по жовтень 2020 року не було ознайомлено з прийнятим рішенням та не повідомлено про можливість оскарження такого рішення. На рішенні відсутні записи про те, що позивач відмовився отримувати рішення.

Також спірне рішення не відповідає формі затвердженій Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, а саме відсутні відомості про те, що позивачу було повідомлено про прийняте рішення про примусове повернення, про зобов`язання покинути територію України у строк до 12.05.2019 року та про його ознайомлення щодо обов`язку покинути територію України у визначений строк. Крім цього не зазначено щодо наявності перекладача, відмови позивача від підпису та даних про понятих.

Крім цього, в рішенні зазначено недостовірні відомості про відсутність у позивача близьких родичів в Україні, оскільки у позивача в Україні є дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дружина ОСОБА_3 , яка являється громадянкою України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 31.03.2021 року відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання та витребувано від відповідача Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області копію матеріалів щодо громадянина Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі яких ухвалене спірне рішення від 02 травня 2019 року.

14 квітня 2021 року на адресу Дніпровського районного суду м. Києва від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на виконання ухвали суду від 31.03.2021 року надійшли витребувані матеріали щодо позивача.

18 травня 2021 року позовну заяву громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області від 02.05.2019 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2021 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18.05.2021 року про залишення без розгляду позовної заяви в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області від 02.05.2019 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

13 липня 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішень про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни та заборону в`їзду на територію України залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.07.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішень про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни та заборону в`їзду на територію України повернуто позивачу.

15 вересня 2021 року Шостим апеляційним адміністративним судом винесено постанову якою ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28.07.2021 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Віданова О.В. підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Представником відповідача до суду подано заяву в якій просить провести розгляд справи у його відсутності, в заяві вказав, що проти позову заперечує.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши всі зібрані по справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно вимог ч. 1 ст. 288 КАС України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Представник позивача просить поновити строк на оскарження рішення від 02.05.2019 року, вказуючи, що рішення було отримано лише наприкінці жовтня 2020 року, на підтвердження чого надано копію листа ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 13.10.2020 року № 8010.8.2-41805/80.2-20 (а.с. 20-20 зв.).

Враховуючи наведені представником позивача доводи для поновлення процесуального строку для звернення до суду, суд вважає, що процесуальний строк звернення із заявою про оскарження рішення позивачем пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

Судом встановлено, що 02.05.2019 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Тур В.Л. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР ЦМУ № 002657, відповідно до якого 02.05.2019 року о 14 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено, що громадянин Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме: працевлаштування без відповідного дозволу, за що передбачена відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП (а.с. 56, 57).

На підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 02.05.2019 року, першим заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Пустовітом О.О. відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН ЦМУ № 002657, в якій зазначено, що о 14 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено громадянина Афганістану ОСОБА_1 , який порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме: працевлаштувався без відповідного дозволу, що є порушенням ст. 42 Закону України «Про зайнятість населення», відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 5 100 грн. (а.с. 58, 59).

02 травня 2019 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Тур В.Л. винесено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Афганістану ОСОБА_1 (а.с. 60, 61).

Як убачається зі змісту спірного рішення, 02.05.2019 року співробітниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області був виявлений громадянин Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходиться на території України з порушенням Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки проживає без документів на право проживання в Україні. В Україну прибув 17.08.2018 року через КПП «Жуляни» з приватною метою. В Україні проживає за рахунок коштів, які заощадив. Дозволу на застосування праці іноземців не отримував. Близьких родичів громадян України не має. Власного житла на території України не має, проте проживає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . 02 травня 2019 року відносно громадянина Афганістану ОСОБА_1 було прийнято рішення про скорочення терміну перебування на території України, яке він не виконав. Документів для отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні не оформляв. До органів міграційної служби для отримання статусу біженця не звертався. За порушення правил перебування іноземних громадян на території України громадянина Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП.

За вимогами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

Рішення про заборону в`їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Відповідно до п. 5 розділу 1 Інструкції, підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

Згідно норми ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

За змістом ст. ст. 6, 7 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземця або особу без громадянства може бути визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або їм може бути надано тимчасовий захист у порядку, встановленому законом.

Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку (ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

В`їзд в Україну та виїзд з України здійснюється: іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України (ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Правила щодо реєстрації іноземців та осіб без громадянства не поширюються на осіб, які з наміром визнання їх біженцями в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні чи отримання притулку або тимчасового захисту, незаконно перетнули державний кордон України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції здійснює реєстрацію іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія закону про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні, лише за наявності одного з документів, що видаються таким особам відповідно до зазначеного закону (ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій (ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Положенням ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України. Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Нормою ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Також забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує, що у рішенні як на підставу його прийняття зазначено про те, що він незаконно перебуває на території України та у нього відсутні підстави для подальшого перебування на території України, у зв`язку із чим він підлягає примусовому поверненню за межі України, проте така обставина не відповідає дійсності, оскільки з його паспорта убачається, що в ньому наявна віза сипу С з терміном дії з 15.06.2018 року по 15.10.2018 року, також в паспорті містяться штампи про продовження строку перебування до 10.12.2018 року на підставі рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 11.09.2018 року № 827-03; до 04.06.2019 року на підставі рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 05.12.2018 року № 1274-06; до 01.12.2019 року на підставі рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 24.05.2019 року; до 20.01.2020 року на підставі рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 26.11.2019 року № 511028000, тому з 17.08.2018 року по 20.01.2020 року він законно знаходився на території України. В порушення вимог Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства в період з 02.05.2019 року по жовтень 2020 року його не було ознайомлено з прийнятим рішенням та не повідомлено про можливість оскарження такого рішення; спірне рішення не відповідає формі затвердженій Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, а саме відсутні відомості про повідомлення щодо прийнятого рішення про примусове повернення, про зобов`язання покинути територію України у строк до 12.05.2019 року та про ознайомлення щодо обов`язку покинути територію України у визначений строк; не зазначено щодо наявності перекладача, відмови від підпису та даних про понятих.

Вирішуючи питання законності ухвалення відповідачем оспорюваного рішення, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, ухвалюючи спірне рішення відповідач, серед іншого, посилався на те, що 02.05.2019 року відносно громадянина Афганістану ОСОБА_1 було прийнято рішення про скорочення терміну перебування на території України, яке він не виконав.

Однак, жодних доказів існування такого рішення про скорочення позивачу терміну перебування на території України, на якому ґрунтується спірне рішення, суду не надано. Також суду не надано і доказів того, що позивач був повідомлений про існування такого рішення.

Зі змісту оспорюваного рішення убачається, що воно прийняте у зв`язку з тим, що позивач незаконно перебуває на території України та у нього відсутні підстави для подальшого перебування на території держави, через що підлягає примусовому поверненню за межі України.

Натомість, наведені у спірному рішенні вищевказані твердження спростовуються наявними у паспорті позивача відомостями про продовження строку перебування на території України, зокрема відміткою ГУ ДМС України в м. Києві від 05.12.2018 року про продовження ОСОБА_1 строку перебування на території України до 04.06.2019 року, у той час як рішення датоване 02.05.2019 року, тобто у період наданого позивачу дозволу знаходження на території України (а.с. 12).

Таким чином, головним спеціалістом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Тур В.Л. рішення від 02.05.2019 року винесено без перевірки та обґрунтування обставин, що мають значення для з`ясування законності перебування позивача на території України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем не доведено законності винесеного рішення від 02.05.2019 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни та заборони в`їзду громадянина Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушено права позивача визначені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Керуючись ст. ст. 3, 19 Конституції України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. ст. 1, 2, 5, 8-10, 77, 241-246, 250, 268, 269, 271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про заборону в`їзду на територію України задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного спеціаліста відділу протидії нелегальній міграції Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 02 травня 2019 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни та заборони в`їзду громадянину Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, місцезнаходження: м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42552598.

Повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2021 року.

Суддя