Рішення № 100436150, 18.10.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

707/2879/20

2/707/321/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2021 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Морозова В.В.

при секретарі Кравець К.Г.

за участі:

прокурора Пітюренка М.В.

представника відповідача 3 Татаринова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна екологічна інспекція Центрального округу про визнання незаконними та скасування розпорядження, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації, -

в с т а н о в и в:

Виконувач обов`язків керівника Черкаської місцевої прокуратури у порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015 р. «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10 громадян, у тому числі ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а п. 3 спірного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

На підтвердження реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, на підставі рішення державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Мацепи О.С. № 21482248 від 21.05.2015 р., за ОСОБА_1 зареєстровано право власності за № 9752875 від 20.05.2015 р. та видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 22.05.2015 р.

Позивач зазначає, що земельна ділянка загальною площею 0,8000 га, за рахунок якої у подальшому і сформовано спірну земельну ділянку, відведену у приватну власність ОСОБА_1 , належить до виду угідь - «піски» на підставі затвердженої розпорядженням Черкаської РДА № 362 від 12.12.2014 р. технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації вказаного масиву.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.4-4752/2-20 від 23.06.2020 р. спірна земельна ділянка, яка сформована за рахунок загального масиву площею 0,8000 га, до проведення його інвентаризації обліковувалась як землі загального користування, в розрізі угідь - штучні водосховища.

Розпорядженням Черкаської РДА № 225 від 17.08.2014 р. надано дозвіл 7 громадянам, у тому числі і ОСОБА_1 , на розробку проектів землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту, за рахунок у подальшому проінвентаризованого масиву загальною площею 0,8000 га.

Позивач вказує, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015 р. «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10 громадян, у тому числі ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а також зміни її цільового призначення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, зокрема: в частині неможливості перебування земель водного фонду (штучні водосховища) у приватній власності; в частині порушення порядку встановлення цільового призначення земельних ділянок; відсутності погодження проекту із землеустрою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; не проведення обов`язкової експертизи землевпорядної документації; відведення ділянки за рахунок захисної гідроспоруди - Будище-Свидівської захисної дамби.

Зазначає, що попередньо спірна земельна ділянка містила в своєму складі землі водного фонду - штучні водосховища, а порядку зміни цільового призначення під час її передачі у приватну власність Черкаською РДА дотримано не було, цільове призначення спірної земельної ділянки залишилось, як землі водного фонду - штучні водосховища.

На думку позивача, Черкаською РДА під час відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 порушено порядок встановлення її цільового призначення, оскільки в силу вимог ст. 58 ВК України землі, зайняті штучними водосховищами, являються землями земель водного фонду.

Вважає, що визначення в розпорядженні Черкаської РДА № 109 від 27.04.2015 р. цільового призначення спірної земельної ділянки, як землі рекреаційного призначення створює реальну загрозу раціонального цільового використання вказаної земельної ділянки та її охорони саме, як земель водного фонду (штучні водосховища).

У той же час, згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.4-4752/2-20 від 23.06.2020 р. спірна земельна ділянка, яка сформована за рахунок загального масиву площею 0,8000 га, до проведення його інвентаризації обліковувалась як землі загального користування, в розрізі угідь - штучні водосховища.

Проте, відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.9-4671/2-20 від 19.06.2020 р. документація із землеустрою щодо відведення у приватну власність спірної земельної ділянки на проведення державної експертизи - не надходила.

Вважає грубим порушенням затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої встановлено як землі рекреаційного призначення, до отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації.

Разом з тим, спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту перед виданням оскаржуваного розпорядження Черкаською РДА включала землі водного фонду - штучні водосховища.

Однак, відповідно до листа Державного агентства водних ресурсів України № 3379/3/4/11-20 від 16.06.2020 р. проектна документація щодо відведення у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не погоджувалась, тобто законодавчої вимоги щодо необхідності отримання висновку про погодження проекту відведення земельної ділянки водного фонду також не дотримано.

Тобто, з передачею розпорядженням Черкаської РДА № 109 у власність громадян, в тому числі ОСОБА_1 , спірної земельної ділянки фактично передано у приватну власність частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить ст. ст. 58, 59 ЗК України.

Таким чином, розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27.04.2015 р., в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийняте всупереч ст. ст. 20, 58, 59, 84, ч. 9 ст. 118, 186-1 ЗК України, ст. 4 ВК України, у зв`язку з чим на підставі ст. ст. 21, 152, 155 ЗК України, ст. ст. 16, 21, 393 ЦК України, підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

У той же час, на підставі договору купівлі-продажу № 1578 від 11.05.2017 р. укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В., до ОСОБА_2 перейшло речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021 розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту.

З огляду на викладене та оскільки спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021 розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту вибула з власності держави в особі уповноваженого органу Черкаської обласної державної адміністрації не з її волі, остання має бути повернута незаконним володільцем ОСОБА_2 на користь держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ.

Враховуючи те, що розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27.04.2015 р. є особливим видом правочину, обґрунтованим є необхідність застосування наслідків його недійсності, що полягає, в тому числі, у скасуванні права приватної власності за відповідачем 3 на незаконно набуту земельну ділянку.

На підтвердження переходу права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_2 , на підставі рішення державного реєстратора Реєстру речових прав на нерухоме майно, в особі приватного нотаріуса Старовойтової Л.В. № 35117489 від 11.05.2017 р. за ОСОБА_2 зареєстровано відповідне речове право № 20329240 від 11.05.2017 р.

У зв`язку із вищевикладеним, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015 р. «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 22.05.2015 р., видане ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва; скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ) на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї; усунути перешкоди держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області (ЄДРПОУ 26323723) та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ (ЄДРПОУ 05510154) в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ); визнати незаконною та скасувати Державну реєстрацію земельної ділянки від 19.11.2015 р. за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

У судовому засіданні 17.06.2021 року уточнено найменування позивача, а саме Черкаська окружна прокуратура, у зв`язку із реорганізацією останньої.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 17.06.2021 року залучено до участі у справі правонаступника позивача Черкаської обласної державної адміністрації - Будищенську сільську раду Черкаського району Черкаської області.

У судовому засіданні прокурор Пітюренко М.В. вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 Черкаської районної державної адміністрації у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку.

Відповідач 2 ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку.

Представник відповідача 3 ОСОБА_2 - адвокат Татаринов О.С. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, сама структура ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачає можливості скасування державної реєстрації, якщо не заявлена вимога про визнання права власності або про відмову від державної реєстрації. Вказав, що прокурором у позові зазначено, що 115 м є до штучного водосховища до об`єкту земель водного фонду. В подальшому ним зазначено, що дані земельні ділянки було створено шляхом насипу. Вважає, що якщо ці земельні ділянки були б відсутні, то їх неможливо було б надати, а якщо були штучно створені, то підстав для скасування державної реєстрації немає, оскільки це новостворені об`єкти нерухомого майна. Пояснив, що вимога щодо усунення перешкод в користуванні не може бути заявлена до ОСОБА_2 , так як він є добросовісним набувачем, оскільки придбав земельну ділянку за договором. Також зазначив, що строк позовної давності про скасування розпорядження Черкаської РДА 2015 року пропущений, а прокурор не аргументує його поновлення.

Прокурором у судовому засідання надано додаткові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та сформованої практики визнання незаконним та скасування рішення органу, на підставі якого виникли відповідні правовідносини та зареєстровано відповідне речове право, скасування та одночасне припинення речового права на земельну ділянку є належним способом захисту. Також, зі сформованою в 2019-2020 роках судовою практикою ВС, Верховний Суд почав розмежовувати віндикаційні позови від негаторних. Даний позов є негаторним, оскільки відповідно до судової практики позовна давність щодо скасування державної реєстрації права власності на землі водного фонду підлягає розгляду і поданню шляхом подання негаторних позовів. Такий позов спрямований на усунення перешкод держави в особі безпосередньо визначених прокурором органів на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, яку сформовано незаконно з порушенням вимог земельного та водного законодавства, та передано в приватну власність, як наслідок ця земельна ділянка вибула з власності держави та підлягає фактичній забудові, оскільки землі водного фонду на відміну від земель рекреаційного призначення не можуть бути забудовані апріорі. В той же час, землі рекреаційного призначення, як визначено спірним розпорядженням, можуть бути забудовані, перешкоди у їх забудові фактично відсутні. В даному випадку наявні ризики забудови земель водного фонду та використання їх за нецільовим призначенням в подальшому, якби прокурор не заявив позов, а тому строки позовної давності не застосовуються.

Представник відповідача 4 Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі, просив при винесенні рішення врахувати письмові пояснення. У письмових поясненнях, поданих до суду, зазначив, що Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області було проведено перевірку 28.07.2020 р., якою встановлено, що розпорядження Черкаської РДА № 326 від 10.11.2015 р., № 109 від 27.04.2015 р. та № 106 від 27.04.2015 р. «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проектів та передачі у власність громадян 23 земельних ділянок, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а також зміни їх цільового призначення не відповідають вимогам чинного земельного законодавства, зокрема: в частині неможливості перебування земель водного фонду (штучні водосховища) у приватній власності; в частині порушення порядку встановлення цільового призначення земельних ділянок; відсутності погодження проектів із землеустрою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; не проведення обов`язкової експертизи землевпорядної документації; відведення ділянок за рахунок захисної гідроспоруди - Будище-Свидівоцької захисної дамби.

На підставі викладеного, Головним управлінням до Черкаської облдержадміністрації направлено клопотання № 398-ДК/0057/КВ/06/01/20 від 28.07.2020 р. про приведення у відповідність до законодавства розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 10.11.2015 р., № 109 від 27.04.2015 р. та № 106 від 27.04.2015 р. «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність».

Вказав, що реєстрація земельної ділянки, що є предметом судового спору була проведена Головним управлінням у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації, яке було чинним та не визнане неправомірним.

Вважає, що Головне управління діяло в межах та у спосіб, згідно чинного законодавства. Крім того, вживались заходи щодо приведення у відповідність до законодавства розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 10.11.2015 р., № 109 від 27.04.2015 р. та № 106 від 27.04.2015 р. «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність». Тому, вимога про стягнення судового збору з Головного управління є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.

Представник третьої особи Державної екологічної інспекції Центрального округу у судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши думку прокурора та представника відповідача 3, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розпорядженням Черкаської РДА № 225 від 27.08.2014 року надано дозвіл 7 громадянам, у тому числі і відповідачу 2 на розробку проектів землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту, за рахунок у подальшому проінвентаризованого масиву загальною площею 0,8000 га.

Указана земельна ділянка, за рахунок якої у подальшому і сформовано спірну земельну ділянку, відведену у приватну власність ОСОБА_1 , належить до виду угідь «піски» на підставі затвердженої розпорядженням Черкаської РДА № 362 від 12.12.2014 року технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації вказаного масиву.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.4-4752/2-20 від 23.06.2020 р. спірна земельна ділянка, яка сформована за рахунок загального масиву площею 0,8000 га, до проведення його інвентаризації обліковувалась як землі загального користування, в розрізі угідь штучні водосховища.

Вподальшому, розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10 громадян, у тому числі відповідачу 2 ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а п. 3 спірного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

На підтвердження реєстрації права власності відповідача 2 на спірну земельну ділянку, на підставі рішення державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Мацепи О.С. № 21482248 від 21.05.2015 р., за ОСОБА_1 зареєстровано право власності за № 9752875 від 20.05.2015 р. та видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 22.05.2015 р.

З вище вказаного вбачається, що до передачі у власність громадянам, у тому числі і відповідачу 2, земельної ділянки для потреб індивідуального дачного будівництва, остання мала в своєму складі землі водного фонду (штучні водосховища).

Тобто, Черкаською РДА під час відведення у власність земельної ділянки відповідачу 2 порушено порядок встановлення її цільового призначення, оскільки в силу вимог ст. 58 ЗК України землі, зайняті штучними водосховищами, являються землями водного фонду.

З огляду на вказану вимогу ст.58 ЗК України, розташування спірної земельної ділянки, унеможливлює її передачу у приватну власність.

Статтею 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Згідно з ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Частиною 4 ст. 59 ЗК України передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Суд погоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 р. у справі № 469/1393/16-ц щодо того, що землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 22.05.2018 р. у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 р. у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 р. у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу.

Правовим наслідком прийняття органом місцевого самоврядування акту, який суперечить Конституції або законам України, відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є визнання його незаконним в судовому порядку.

Відповідно п. «а» ч. 1 ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Затвердження проектів та передача у приватну власність земельних ділянок порушує вимоги Земельного та Водного кодексів України в частині неможливості перебування таких земель у приватній власності та неможливості здійснення їх забудови. Вказане твердження має самостійне значення з точки зору визнання незаконним та скасування акта органу державної влади в порядку ст. 21 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч.ч. 4, 8 цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для, у тому числі, індивідуального дачного будівництва.

Спірна земельна ділянка, яка сформована за рахунок загального масиву площею 0,8000 га, до проведення її інвентаризації обліковувалась як землі загального користування, в розрізі угідь штучні водосховища.

Разом з тим, розмежовуючи повноваження державних органів при здійсненні функції розпорядника землями водного фонду, слід вказати, що згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень Черкаської обласної державної адміністрації віднесено право на їх території передавати земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч. ч. 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб, у тому числі земельними ділянками водного фонду.

Тому, органом, уповноваженим державою на розпорядженням землями водного фонду державної форми власності за межами населеного пункту на момент виникнення спірних правовідносин була Черкаська обласна державна адміністрація.

Як наслідок вбачається, що Черкаською РДА винесено розпорядження № 109 від 27.04.2015 р. про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021 із перевищенням наданих законом повноважень.

Приписами ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» передбачено, що обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Частинами 2 та 5 ст. 35 вказаного Закону встановлено, що висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об`єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки; реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Вказані вимоги встановлені і ЗК України, зокрема, ч. 9 ст. 118 якого передбачає, що в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом орган місцевого самоврядування або державної влади, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до наданих законом повноважень, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність виключно після отримання позитивного висновку такої експертизи.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам (п. а ч. 1 ст. 21 ЗК України).

Частиною 1 ст. 20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Таким чином, встановлення цільового призначення земельних ділянок мав би здійснювати орган державної влади відповідно до наданих ЗК України повноважень.

Висновком Управління Держземагенства у Черкаському районі Черкаської області про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 25.03.2015 року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0800 га у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту. Також зазначено, що у разі необхідного проведення експертизи землевпорядної документації, вказаний проект підлягає подачі до Головного управління Держземагенства у Черкаській області.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.4-4752/2-20 від 23.06.2020 року спірна земельна ділянка, яка сформована за рахунок загального масиву площею 0,8000 га, до проведення його інвентаризації обліковувалась як землі загального користування, в розрізі угідь штучні водосховища.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.9-4671/2-20 від 19.06.2020 року документація із землеустрою щодо відведення у приватну власність спірної земельної ділянки на проведення державної експертизи не надходила.

Враховуючи вищезазначене, затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої встановлено як землі рекреаційного призначення, до отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, є грубим порушенням.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду підлягав також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Відповідно до листа Державного агентства водних ресурсів України № 205-1891вих20 від 10.06.2020 р. проектна документація щодо відведення у власність, зокрема і відповідачу 2, спірної земельної ділянки не погоджувалась.

Суд констатує порушення вимоги щодо необхідності отримання висновку про погодження проекту відведення земельної ділянки водного фонду, встановленого чинним законодавством України.

Крім того, для захисту від затоплення водами Кременчуцького водосховища навколо розташованих населених пунктів і сільськогосподарських угідь побудовано Будище-Свидівський захисний масив.

Згідно з листами Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ № 348/13 від 12.06.2020 р. та № 420/13 від 21.07.2020 р. спірна земельна ділянка розташована на верховому укосі Будище-Свидівської захисної дамби, яка є об`єктом державної власності.

Відповідно до листа Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ № 405/13 від 13.07.2020 р., земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0021 розташована на місці засипки акваторії Кременчуцького водосховища. Вказано, що в даному випадку здійснюється несанкціоноване зменшення Кременчуцького водосховища, таким чином відбувається посягання на державну власність шляхом протиправного віднесення земель до земель рекреаційного призначення та їх подальшої забудови, унеможливлює їх раціональне використання та охорону саме, як земель водного фонду. Затвердження проектів та передача у приватну власність земельних ділянок порушує вимоги Земельного та Водного кодексів України в частині неможливості здійснення їх забудови. Відповідні дозволи на відведення у власність (користування) земельних ділянок та дозволи (погодження) Управлінням не надавались.

Листом ДП Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» №10-28-0.5-1272/2-20 від 22.07.2020 року підтверджено факт перебування спірної земельної ділянки в межах технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівської захисної дамби, що також підтверджується відповідною план-схемою розміщення спірної земельної ділянки та визначення по відношенню до неї 116 метрової технічно-експлуатаційної зони дамби, розробленою ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

А тому, з наданих позивачем доказів вбачається, що розпорядженням Черкаської РДА № 109 від 27.04.2015 року у приватну власність громадян, в тому числі відповідача 2 ОСОБА_1 , фактично передано частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить ст. ст. 58, 59 ЗК України.

При прийнятті оскаржуваного розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27.04.2015 року Черкаським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ, як титульним володільцем спірної земельної ділянки, не надавалось погодження на відведення її у власність. Дані обставини підтверджується листом Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ № 405/13 від 13.07.2020 р. та відсутність необхідного погодження є порушенням вимог ч. 2 ст. 123 ЗК України.

Статтею 393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно зі ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положення ст. 152 ЗК України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

На підставі вище вказаних обставин, наданих позивачем доказів, суд прийшов до висновку, що розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27.04.2015 року, в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийняте всупереч вимог чинного законодавства на момент виникнення правовідносин, а тому позовні вимоги в частині визнання вказаного розпорядження незаконним та його скасування підлягають до задоволення.

Враховуючи, що на підставі оскаржуваного розпорядження Черкаської РДА №109 від 27.04.2015 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 від 22.05.2015 року на спірну земельну ділянку та вказане розпорядження є незаконним, а тому таке свідоцтво про право власності підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Відповідно до ч. 3 п. ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», з 01.01.2013 р. у державній власності залишаються усі землі, розташовані за межами населених пунктів, крім тих, які перебувають у приватній або комунальній власності.

З аналізу наведених норм вбачається, що спірна земельна ділянка до її незаконної передачі у приватну власність первинному набувачу перебувала у власності держави та відносилась до земель водного фонду, щодо яких встановлений особливий режим охорони та використання.

Перебування спірної ділянки у приватній власності громадянина для індивідуального дачного будівництва не лише порушує право власності на неї держави, а й унеможливлює контроль за збереженням земель водного фонду, їх раціональним використанням та забезпечення іншим громадянам конституційного права на доступ до таких земель (ст. 13 Конституції України, ст. ст. 58, 59 ЗК України).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 236037946 від 08.12.2020 року, на підставі договору купівлі-продажу № 1578 від 11.05.2017 р. укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В., до ОСОБА_2 перейшло речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021 розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту.

Враховуючи встановлені обставини, оскільки спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021 розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту вибула з власності держави в особі уповноваженого органу Черкаської обласної державної адміністрації, правонаступником якої є Будищенська сільська рада Черкаського району Черкаської області, не з її волі, остання має бути повернута незаконним володільцем ОСОБА_2 на користь держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ.

Враховуючи те, що розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27.04.2015 року є особливим видом правочину, обґрунтованим є необхідність застосування наслідків його недійсності, що полягає, в тому числі, у скасуванні права приватної власності за ОСОБА_2 на незаконно набуту земельну ділянку.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.п. а п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому п.п. а п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

Перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_2 , здійснено на підставі рішення державного реєстратора Реєстру речових прав на нерухоме майно, в особі приватного нотаріуса Старовойтової Л.В. № 35117489 від 11.05.2017 р. за ОСОБА_2 зареєстровано відповідне речове право № 20329240 від 11.05.2017 р.

За правилами ст. ст. 4, 5 ЗК України, завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Отже, земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 р. у справі № 926/1111/15, прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус, як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

В межах заявленого предмету спору, як Черкаська РДА так і первинний набувач спірної земельної ділянки ОСОБА_1 могли і усвідомлювали, що вказана ділянка надається з порушенням чинного земельного та водного законодавства, а тому її кінцевий набувач ОСОБА_2 не може розраховувати на законне набуття такого наділу у власність.

Враховуючи вказане, суд прийшов до висновку про обгрунтованість вимоги позивача про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, з одночасним припиненням речового права на неї.

Що стосується посилання представника відповідача 3 щодо застосування строку позовної давності, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (ст. 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Вказані приписи про застосування строку позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.07.2020 р. у справі № 686/16196/15-ц, провадження № 61-42070 св 18.

З огляду на викладене, правильним є посилання прокурора щодо необхідності розгляду позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки за кадастровими 7124986000:01:001:0021, загальною площею 0,0800 га, яка відноситься до земель водного фонду та розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, як негаторний позов.

Суд констатує, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням статті 59 ЗК України має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовна вимога зобов`язати повернути земельну ділянку має розглядатися як негаторний позов, який може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

А тому, до даних правовідносин не може бути застосовано строк позовної давності.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 року по справі справі № 504/2864/13-ц провадження № 14-452 цс 18.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу, зокрема належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведені та обгрунтовані, тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у виді судового збору за подання позовної заяви у розмірі 10510 грн. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1051 грн., а всього 11561 грн., тобто по 2890 грн. 25 коп. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 22.05.2015 року, видане ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ) на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї.

Усунути перешкоди держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області (ЄДРПОУ 26323723) та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ (ЄДРПОУ 05510154) в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ).

Визнати незаконною та скасувати Державну реєстрацію земельної ділянки від 19.11.2015 року за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

Стягнути з Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Черкаської обласної прокуратури (код за ЄДРПОУ 02911119) на р/р UA138201720343160001000003751, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 11561 (одинадцять тисяч п`ятсот шістдесят одну) грн., по 2890 (дві тисячі вісімсот дев`яносто) грн. 25 коп. з кожного.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Черкаського апеляційного суду безпосередньо або через Черкаський районний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 18 жовтня 2021 року.

Суддя: В. В. Морозов