Рішення № 10042067, 08.06.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2010 р. Справа № 15/57/10

          За позовом: Державна установа «Держгідрографія», юр. адреса: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, пошт. адреса: 02660, м. Київ, пр. Ю. Гагаріна, 23, код ЄДРПОУ 21720000;

          До відповідача: Державного підприємства «Дельта-Лоцман», 54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, код ЄДРПОУ 25374003;

          про: спонукання до укладення договору.

           Суддя Ржепецький В.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Коломацька Ю.Г. довіреність № 69 від 24.12.2009р.

Работньова Є.М. довіреність № 67 від 24.12.2009р.

Від відповідача: Письмиченко Г.В. довіреність № 8 від 31.12.2009р.

Представники сторін в судове засідання, призначене на 08.06.2010р. з’явились. Представник позивача вимоги ухвали суду від 18.05.2010 р. виконав.

          За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд –

в с т а н о в и в:

           13.04.2010 р. Державна установа «Держгідрографія»звернулась з позовом до господарського суду до відповідача Державного підприємства «Дельта-Лоцман»про спонукання до укладення договору.

Позов обґрунтовано наступним:

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, державною установою «Держгідрографія»(далі за текстом - Позивач) було направлено на адресу державного підприємства «Дельта-Лоцман»(далі за текстом - Відповідач) лист від 05.03.2010 №1/10.10/443 з пропозицією укласти договір на відшкодування витрат по навігаційно-гідрографічному забезпеченню безпеки мореплавства на морському підхідному каналі до гирла Бистре ГСХ Дунай - Чорне море (далі за текстом - Договір на відшкодування витрат). Листом від 27.03.2010 №1771 Відповідачем було повідомлено Позивачу про відмову в підписанні даних договорів, оскільки для їх укладення Відповідач повинен здійснити процедуру закупівлі, передбачену чинним законодавством України у сфері державних закупівель.

Відповідно до Положення ДУ «Держгідрографія», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.10.2004 № 953, установа створена з метою виконання міжнародних зобов'язань України з надання гідрографічних і навігаційних послуг для забезпечення безпеки судноплавства у морському регіоні та на внутрішніх водних шляхах України, встановлення таких засобів навігаційного обладнання (ЗНО), яких потребує інтенсивність руху суден і ступінь небезпеки, забезпечення інформацією про роботу і стан ЗНО, виявленні небезпеки, збір і накопичення гідрографічних даних, публікації, розповсюдження і підтримка на сучасному рівні усієї навігаційно-гідрографічної інформації для безпечного судноплавства.

Виконання покладених на ДУ «Держгідрографія»завдань здійснюється шляхом навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, що включає облаштування морів і внутрішніх водних шляхів зони відповідальності України космічними навігаційними системами, радіонавігаційними системами, радіомаяками, світло- та звукосигнальними маяками й іншими береговими і плавучими ЗНО, забезпечення їх безперебійної дії відповідно до встановлених режимів роботи згідно з вимогами Міжнародної асоціації навігаційного забезпечення мореплавства і маякових служб, гідрографічне і океанографічне вивчення морів і внутрішніх водних шляхів з метою створення морських і річкових навігаційних карт, збору та доведення до екіпажів суден інформації про зміни навігаційних умов і режиму плавання на морях і внутрішніх водних шляхах.

Обов'язки Позивача щодо виконання міжнародних зобов'язань України з надання гідрографічних і навігаційних послуг для забезпечення безпеки судноплавства у морському регіоні та на внутрішніх водних шляхах України викладені в Положенні про навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства у внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України, затвердженому Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 29.05.2006 №514 (далі за текстом - Положення про навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства).

Так, у п.1.4. зазначеного Положення встановлено, що навігаційно-гідрографічне забезпечення безпеки мореплавства організовується і проводиться Позивачем, а також визначено, що Позивач відповідно до покладених на нього завдань здійснює ряд функцій, у тому числі здійснює оснащення морів України засобами навігаційного обладнання, забезпечення їх розвитку, змісту, ремонту і безперебійної роботи в заданому режимі.

Також пунктом 4.7. вищезгаданого Положення на Позивача покладено обов'язок здійснювати обслуговування, ремонт і забезпечення дії берегових і плавучих засобів навігаційного обладнання загальнодержавного значення, своєчасно встановлювати та знімати плавучі засоби навігаційного обладнання.

На акваторії морського підхідного каналу до гирла Бистре ГСХ Дунай-Чорне море розташовані засоби навігаційного обладнання, що знаходяться на балансі Позивача.

Таким чином, на виконання міжнародних зобов'язань України та функцій, делегованих Державою, Позивач безперервно належним чином здійснює забезпечення безпеки судноплавства шляхом навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства у внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України, складовою частиною якого є здійснення обслуговування, ремонту і забезпечення дії берегових і плавучих ЗНО, на акваторії морського підхідного каналу до гирла Бистре ГСХ Дунай-Чорне море.

Забезпечення безпеки судноплавства шляхом здійснення навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства зумовлює наявність у Позивача значних витрат, а згідно з п.1.4. Положення про навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства, навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства фінансується згідно з чинним законодавством.

На підставі вищезазначеної норми чинного законодавства України, пунктом 2.4. та пунктом 2.5. Порядку обліку та використання коштів від портових зборів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.08.2004 №783 (далі за текстом - Порядок обліку та використання коштів від портових зборів), передбачено наступне фінансування навігаційно-гідрографічного забезпечення безпеки мореплавства в частині забезпечення безпеки судноплавства та обслуговування засобів навігаційного обладнання:

•          придбання, утримання, обслуговування, ремонт, модернізація та будівництво маяків, берегових і плавучих ЗНО та спеціалізованих гідрографічних (лоцмейстерських) суден здійснюється за рахунок маякового збору, крім засобів навігаційного обладнання на каналах;

•          забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах загальнодержавного значення і підхідних каналах портів, а також утримання, обслуговування та ремонт засобів навігаційного обладнання на каналах здійснюється за рахунок коштів канального збору.

Канальний збір за проходження суднами морського підхідного каналу до гирла Бистре ГСХ Дунай-Чорне море отримує Відповідач, на підставі п.18 Положення про портові збори, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 №1544.

Відповідно до п. 1.3. Порядку обліку та використання коштів від портових зборів, кошти від портових зборів використовуються виключно на цілі, зазначені у цьому Порядку, а згідно зі ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України, використання портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням.

Таким чином, навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства та утримання, ремонт, обслуговування засобів навігаційного обладнання на акваторії морського підхідного каналу до гирла Бистре ГСХ Дунай-Чорне море здійснюється Позивачем, відповідно до функцій, делегованих йому Державою, що зумовлює наявність певних витрат у Позивача, фінансування яких чинним законодавством України передбачено у складі канального збору, який отримує Відповідач.

На думку Позивача вирішення питання стосовно порядку цільового використання частини канального збору Відповідачем на фінансування навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства на морських каналах, що виконується Позивачем, здійснюється шляхом укладення між Позивачем та Відповідачем Договору на відшкодування витрат.

Крім того, згідно з п.1.2. Положення про навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства у внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 29.05.2006 №514 (далі за текстом - Положення про НГЗ), навігаційно-гідрографічне забезпечення - це спеціалізована послуга, пов'язана з організацією безпеки мореплавства та надається суднам відповідно до міжнародних зобов'язань України.

Таким чином, послуга з навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, що включає в себе обслуговування, ремонт, утримання і забезпечення безперебійної дії берегових і плавучих засобів навігаційного обладнання на морських каналах, надається Позивачем і отримується безпосередньо суднами, що проходять каналом, які, у свою чергу, оплачують вартість отриманої послуги з навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, в частині здійснення Позивачем утримання, обслуговування та ремонту засобів навігаційного обладнання на акваторії морського підхідного каналу до гирла Бистре ГСХ Дунай-Чорне море, у складі канального збору Відповідачу. А Відповідач, з метою цільового використання частини канального збору, зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати по навігаційно-гідрографічному забезпеченню мореплавства на зазначеному морському каналі.

Отже, як зазначив Позивач, у правовідносинах між ним та Відповідачем відсутній факт здійснення закупівлі товарів, робіт або послуг за державні кошти, а відповідно до п.1. Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2008 №921, дане Положення визначає механізм здійснення лише закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, тому дія зазначеного положення на правовідносини між Позивачем і Відповідачем не поширюється, а укладення Договору на відшкодування витрат здійснюється у порядку, передбаченому Господарським кодексом України.

Відповідачем позов не визнано, при цьому він посилається на таке:

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За своєю правовою природою запропоновані договори є договорами про надання послуг. Стаття 904 ЦК України передбачає один з видів договору про надання послуг - договір про безоплатне надання послуг. За договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактично понесені витрати. Звідси можна дійти висновку, що плата за саму діяльність виконавця замовником не вноситься. Не підлягають відшкодуванню прибутки, яких виконавець міг би реально одержати при звичайних умовах, якби в цей час не здійснював виконання договору про надання безоплатних послуг.

В той же час, умови договорів в запропонованій Позивачем редакції фактично передбачають надання послуг за плату, що підтверджується пунктом 3.1. проектів договорів, які фактично визначають вартість послуг, та кошторисами, до складу яких включено прибуткову складову вартості послуг.

Таким чином, в рамках договорів здійснюється державна закупівля - придбання послуг за державні кошти, що, з огляду на вимоги Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою КМУ від 17,10.2008 № 921, потребує проведення процедур державних закупівель.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, керуючись при цьому наступним.

Відповідно до ст. 649 ЦК України, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Зі статті 187 ГК України слідує, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. Положення про навігаційно-картографічне забезпечення мореплавства у внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зону України, затв. Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 29.05.2006р. №514, зар. в Міністерстві юстиції України 14.06.2006р. за №708/12582, навігаційно-картографічне забезпечення мореплавства організовується і проводиться Державною установою «Держгідрогарфія»та фінансується згідно чинного законодавства.

Як витікає з п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України «про портові збори»від 12.10.2000р. №1544, канальний збір за проходження каналами: Дніпро-Бузький, Миколаїв (морський), Причал заводу «Океан», Октябрський, Очаків, Херсон (морський), причал ЗАТ «Миколаївський калійний термінал», канал Дунай –Чорне море на баровій частині гирла Ново стамбульське (Бистре), сплачується безпосередньо державному підприємству «Дельта –лоцман».

Згідно з п. 2.4. Порядку обліку та використання коштів від портових зборів, затв. Наказом Міністерства транспорту України від 25.08.2004р. №783, зар. в Міністерстві юстиції України 06.09.2004р. за №1100/9699, кошти від канального збору використовуються, зокрема, на утримання, обслуговування та ремонт засобів навігаційного обладнання.

Аналіз зазначених норм, на які посилається позивач в своєму позові, дозволяє стверджувати, що ними встановлено законодавчий порядок врегулювання питань щодо сплати канального збору, а також фінансування навігаційно-картографічного забезпечення мореплавства, але не міститься прямих вказівок щодо обов’язковості укладення між сторонами у справі договорів, пов’язаних з відшкодуванням установі, зобов’язаній організовувати навігаційно-картографічне забезпечення мореплавства, відповідних витрат підприємствами, на які покладено обов’язок зі збирання портових зборів.

Таким чином, враховуючи положення ст. 6, 627 ЦК України, якими закріплено принцип свободи договору, в господарського суду відсутні правові підстави для зобов’язання відповідача у справі укладати договір, який є предметом даного спору.

При цьому судом зазначається, що на сторін у справі за встановлених вище обставин розповсюджуються положення ч. 8 ст. 181 ГК України, відповідно до якої, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Враховуючи вимоги ст. 33 ГПК України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову.

          Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

                                                            ВИРІШИВ:

          В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення –з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя