Рішення № 100416118, 19.10.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/7250/20

Провадження № 2-а/211/25/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.,

при секретарі Зоріній С.М.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 Кропивницького РВП Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області Телевного Андрія Леонідовича, Головне управління національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 Кропивницького РВП Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області Телевного Андрія Леонідовича, Головне управління національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі.

Свої вимоги мотивує тим, що вказаною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Відповідно до зазначеної постанови він, керуючи транспортним засобом Ауді, реєстраційний номер НОМЕР_1 на Н-23 «Кіровоград-Запоріддя», здійснив обгін ближче 50 метрів до пішохідного переходу, чим порушив пункт 14.6 «в» ПДР України. Позивач вважає, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки він правил дорожнього руху не порушував, інспектором поліції позивачу було надано для перегляду відео з регістратора, на якому не було зафіксовано порушення правил дорожнього руху.

В судове засідання сторони не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник позивача адвокат Головіна Л.С. до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність та у відсутність позивача, на позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області в судове засідання не з`явився. 14.06.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, справу розглянути у відсутності представника ГУНП в Кіровоградській області. У відзиві на позов зазначають про те, що заявлені позивачем позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав. Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, а саме: п. 4 Розділу І передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121,статтями 121-1,121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123,статтею 124-1,статтями 125,126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128,129,статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, частинами шостою, сьомою статті 152-1КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Положеннями ст. 252 КУпАП України передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до абз. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною шостою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у виді штрафу.

Вважають, що зазначеним вимогам постанова відповідає, а отже правові наслідки для визнання постанови незаконною відсутні.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення зі слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 02.12.2020 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції № 3 Кропивницького РВП Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області Телевним А.Л., складено постанову серії БАА№198169 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 425 грн.

Згідно вказаної постанови 02.12.2020 р. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ауді, реєстраційний номер НОМЕР_1 на Н-23 «Кіровоград-Запоріддя», здійснив обгін ближче 50 метрів до пішохідного переходу, чим порушив пункт 14.6 «в» ПДР України, про що зазначено у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ( а.с. 20).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (п. п. 1.1, 1.9 Правил).

Згідно п. 14.6 (в) ПДР України обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м поза населеним пунктом.

Тобто, для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення необхідно встановити чи дійсно автомобіль позивача здійснив обгін ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом.

Зі змісту постанови не вбачається за наявності яких доказів поліцейський прийшов до висновку про те, що автомобіль здійснив обіг ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскаржувана постанова не містить опису обставин справи, до неї не надано жодних доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також пояснень свідків, що свідчили б про наявність у позивача вини у вчинені адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.

Відповідно до положень ч. 1, 2ст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.ч 1,4ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1ст. 74 КУпАП).

Відповідно до положень ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно достатті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зстаттею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на те, що будь-яких доказів скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст. 122 КУпАП зокрема, пояснень свідків, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, тощо, матеріали справи не містять, суд вважає не підтвердженим факт здійснення позивачем вказаного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному прав, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи те, що Управлінням патрульної поліції в Кіровоградській області не було надано до суду жодних належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування спірної у цій справі постанови.

Враховуючи правову позицію ВС висловлену у постанові колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 490/843/15-а від 01.03.2021 про те, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу, або ж суду у передбачених ст. 221 КУпАП випадках та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб`єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, суд, відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч.1ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 420,40 грн., вказаний судовий збір підлягає стягненню з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Крім того, адвокат Головіна Л.С. звернулась до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та просила суд стягнути з відповідачів на його користь судові витрати на професійну допомогу в розмірі 20000,00 грн.

За ч. 1, ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до ст.30 Закону України №5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду надано: договір від 03.12.2020 року про надання правової допомоги, додаток № 1 до договору від 03.12.2020 року гонорар, визначений у фіксованому розмірі 20000,00 грн. акт здачі прийняття наданих послуг від 25.12.2020 року.

Зі змісту акта приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги встановлено, що ряд послуг, які надавалися позивачу пов`язані з розглядом справи, є співмірними, обґрунтованими та пропорційними до предмета та складності спору, документально підтверджені та доведені, тривалість розгляду справи, відповідач клопотання щодо зменшення судових витрат до суду не надав. Враховуючі вище викладені обставини суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача щодо розподілу судових витрат, понесених на правничу допомогу, та стягнення на користь позивача суми сплачених витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 20000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.5,9,19,73,74,77,241-246,286 КАС України,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 Кропивницького РВП Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області Телевного Андрія Леонідовича, Головне управління національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.

Скасувати постанову поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 Кропивницького РВП Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області Телевного Андрія Леонідовичавід 02 грудня 2020 року серії БАА № 198169 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 гривень.

В частині позовних вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) судові витрати понесені позивачем у вигляді судового збору розмірі 420 ( чотириста двадцять ) гривень 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 ( двадцять ) тисяч гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н. О. Сарат