Рішення № 100415298, 18.10.2021, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 295/6843/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Франчука В. С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

До суду за підсудністю з Богунського районного суду м. Житомира надійшла вище вказана позовна заява, якою позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С., зареєстрований в реєстрі за № 28794, про стягнення з нього на користь ТОВ "Фінансова компанія "Аланд" заборгованості у сумі 12749,50 грн.

Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заяв по суті справи до суду не надійшло. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, про розгляд справи повідомлений належним чином. Відповідачем було отримано копію позовної заяви, ухвалу суду та повістку згідно поштового повідомлення (а.с. 34).

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено з матеріалів справи, що 11.06.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 001-05510-110614 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки (а.с. 6-8).

Відповідно до п. 1.2. вказаного договору банк, у відповідності до наданого клієнтом пакету документів, а також згідно з вимогами банку та чинного законодавства України, відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України гривні, оформлює та надає в користування клієнту платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International та/або MasterCard Worldwide та/або ВОЛС Дельта, а також ПІН-код до картки; здійснює обслуговування клієнта згідно переліку послуг та на умовах, викладених в Тарифному пакеті Лояльна пропозиція 24, що міститься в Додатку № 1 до цього Договору, та згідно з умовами цього Договору, Умовами надання картки і правил.

Згідно з пунктом 1.3. договору банк надає клієнту кредит шляхом відкриття клієнту відновлювальної відкличної кредитної лінії в загальному розмірі 30000,00 грн та на день укладання цього договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 11433,50. Ліміт кредитної лінії розраховується банком самостійно. Перегляд та/або зміна ліміту кредитної лінії/загального розміру кредитної лінії здійснюється у відповідності до внутрішніх процедур банку та умов цього договору. Банк самостійно може змінювати розмір ліміту кредитної лінії в межах кредитної лінії та/або загальний розмір кредитної лінії, при цьому сторони погодили, що у даному випадку додаткова угода до договору про зміну ліміту кредитної лінії/загального розміру кредитної лінії сторонами не складається. Інформація щодо зміни ліміту кредитної лінії/загального розміру кредитної лінії та строків уведення в дію зазначаються клієнту у щомісячній виписці та/або текстовим повідомленням в електронному вигляді на номер мобільного телефону.

В пункті 1.4. договору зазначено, що у випадку, якщо клієнт не погодиться зі зміною ліміту кредитної лінії/загального розміру кредитної лінії, про яку він був повідомлений у порядку та способом, встановленому п. 1.3. цього договору, він зобов`язаний не пізніше 10 календарних днів після інформування його про зміну ліміту кредитної лінії/загального розміру кредитної лінії , повідомити про це банк шляхом надання письмової заяви та повернути банку в повному обсязі суму наявної заборгованості за кредитом, сплатити проценти за користування кредитними коштами та інші платежі, передбачені цим договором та тарифами. У разі, якщо банк у зазначений у цьому пункті договору строк, не отримає відповідного письмового повідомлення та/або оплати в повному обсязі суми наявної заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитними коштами та інших платежів, передбачених цим договором та тарифами, новий ліміт кредитної лінії/загальний розмір кредитної лінії вважаються погодженими клієнтом.

Пунктом 1.5. договору визначено, що кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі, та не потребує підписання додаткових угод до цього договору.

З пункту 2.3. договору № 001-05510-110614 вбачається, що клієнт сплачує банку проценти за користування кредитною лінією та/або овердрафтом за ставками, які зазначені в Тарифах.

Відповідно до п. 3.6. договору клієнт картки зобов`язаний щомісяця в строки, визначені правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов`язкового мінімального платежу (ОМП), складові якого зазначаються у Тарифах. Обов`язковими складовими ОМП є частка погашення заборгованості, овердрафт та прострочена заборгованість попередніх періодів. В залежності від умов тарифів до складу ОМП можуть включатись інші платежі.

В пункті 5.19 договору зазначено, що банк має право здійснити відступлення прав вимоги за цим договором у будь-якій формі будь-якій третій особі у відповідності з чинним законодавством України без додаткового погодження умов такого відступлення з клієнтом (без згоди) та без додаткового повідомлення клієнта про здійснення банком відступлення права вимоги за цим договором.

08.09.2020 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. вчинив виконавчий напис № 28794 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 001-05510-110614 від 11.06.2014 року, укладеним ним із ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору відступлення прав вимоги № 379/К, укладеного 13.04.2018 року, правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «ФК «Аланд» на підставі договору відступлення прав вимоги № 11/08/2020-ФА, укладеного 11.08.2020 року на користь ТОВ "ФК" Аланд". Стягнення заборгованості проводиться за період з 11.08.2020 року по 17.08.2020 року. Сума заборгованості складає 1249,50 грн та 500,00 грн за вчинення виконавчого напису нотаріусом (а.с. 9).

03.11.2020 року на підставі виконавчого напису № 28794 від 08.09.2020 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова М В. відкрила виконавче провадження № 63473995 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Аланд" заборгованості в розмірі 12749,50 грн, що стверджується постановою про відкриття виконавчого провадження (а.с. 12-14).

Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса був вчинений за відсутності доказів безспірності заборгованості.

Надаючи правову оцінку вказаним відносинам, суд враховує наступне.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожнаособа маєправо назахист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадах.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно із статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

За змістом ч. 2 вказаної статті якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувачата боржника; дата і місценародження боржника-фізичної особи,місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису вразі порушення основного зобов`язання та (або)умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень-письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцюта боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не потрібно обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

Проте, докази отримання ОСОБА_1 вимоги кредитора про усунення порушень відповідачем не надані.

Так, в пункті 2.3. договору№ 001-05510-110614 від 11.06.2014 року вказано, що розмір процентної ставки зазначений в Тарифах, які відсутні в матеріалах справи, що свідчить про те, що розмір заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами, який зазначений в оспорюваному виконавчому написі не є безспірним, оскільки виникає обґрунтований сумнів, що вказана в оспорюваному виконавчому написі прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом виникла в період часу з 11.08.2020 року по 17.08.2020 року, а також чи взагалі існувала вказана прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом в такому розмірі на період часу, що зазначений у виконавчому написі, та чи не пропущено строк позовної давності відносно щомісячних платежів, які складають суму заборгованості. Розрахунок заборгованості із зазначенням руху коштів, розміру відсоткової ставки суду відповідачем не наданий.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем суду не надані документи, які б свідчили про відступлення прав вимоги відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» первісним кредитором Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» за договором № 001-05510-110614 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки від 11.06.2014 року, що укладений позивачем ОСОБА_1 з ПАТ «Дельта Банк».

Крім того, суд враховує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14 від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині, зокрема, п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Таким чином, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. у виконавчому написі від 08.09.2020 року № 28794 послався на пункт постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, який є не чинним.

В той же час підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерстваюстиції Українивід 22 лютого 2012 року №296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів,затвердженому постановоюКабінету МіністрівУкраїни від29.06.99№ 1172 (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Установлені обставини свідчать, що серед документів наданих відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній. Наданий кредитний договір № 001-05510-110614 від 11.06.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», не посвідчений нотаріально, тому не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що сума заборгованості за кредитним договором № 001-05510-110614 від 11.06.2014 року у розмірі 12249,50 гривень, яка вказана у виконавчому написі нотаріуса, є спірною.

Отже, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обґрунтування ОСОБА_1 щодо вчинення приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. виконавчого напису від 08.09.2020 року, що зареєстрований в реєстрі за № 28794, з порушенням вимог закону є обґрунтованими, у зв`язку з чим його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору ухвалою суду від 27.07.2021 року на підставі ч. 1, ст. 136 ЦПК України, тому у порядку ст. 141 ЦПК України суму судового збору необхідно стягнути із відповідача у дохід держави у розмірі 908.00 грн.

На підставі ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», керуючись ст. ст. 10, 12, 27, 77-81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем 08.09.2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 28794, про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», код ЄДРПОУ 42642578, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 14, офіс 301 заборгованості в сумі 12749,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» в дохід держави 908,00 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2021 року.

Суддя О. М. Дубовік