Рішення № 100411995, 01.09.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13162/19

Провадження № 2/752/1087/21

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 вересня 2021 року Голосіївський районний суд м.Києва у

у складі головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Коротун Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дом Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в:

26 червня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дом Сервіс» (далі - ТОВ «Дом Сервіс») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги з обслуговування житлового будинку та прилеглої території в розмірі 16 261,64 грн, 3% річних - 435,74 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 1422,80 грн та судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

Позов ообґрунтовано тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 09.102013 року. Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджуються діями сторін: Виконавець надавав послуги, надсилав Споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач мав здійснювати оплату виставлених рахунків. Позивач зазначає, свої зобов`язання відповідач не виконує внаслідок чого виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги та опалення, яка станом на 01.06.2019 року становить 16 261,64 грн. Також зазначив, що сума боргу за послуги з обслуговування житлового будинку та прилеглої території, відшкодування витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних складає 18120,18 грн. Позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Шкірай М.І. від 01.07.2019 року у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 та зареєстрований у спірній квартирі за зазначеною вище адресою, подав до суду заяву, в якій зазначив, що не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості за комунальні послуги і як учасник бойових дій, неодноразово звертався до ТОВ «Дом Сервіс» з проханням зробити перерахунок заборгованості з врахуванням пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», зокрема 17 квітня 2018 року та 21 червня 2019 року. Просить залишити позов без розгляду та зобов`язати ТОВ «Дом Сервіс» зробити перерахунок заборгованості відповідно до вимог законодавства.

Згідно з Розпорядженням керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва № 505 від 10.07.2020 та відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу здійснено повторний автоматичний розподіл справи у зв`язку з звільненням з посади судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 07.09.2020 справу прийнято до провадження, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 46).

Справа, призначена на 20.04.2021 не розглядалася у зв`язку з неявкою відповідача, який про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У судове засідання 01.09.2021сторони не з`явилися. Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, зазначивши, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак судова повістка повернута відділенням зв`язку з поміткою «за закінченням терміну зберігання».

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, та ухвалити заочне рішення відповідно до правил ст. ст. 280-281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідач ОСОБА_1 є одноосібним власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 79,9 кв. м на підставі акту прийому - передачі майнових прав на квартиру від 30 січня 2018 року (а.с. 13) до договору купівлі-продажу майнових прав від 09.10.2013, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 14).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.03.2018, ТОВ «Дом Сервіс» було зареєстровано як юридичну особу 19.07.2017 за № 1 068 102 0000 04691, з основним видом економічної діяльності - комплексне обслуговування об`єктів (а.с. 11-12).

В розділу 3 статуту Товариства затвердженого протоколом № 1 загальних зборів його учасників від 18 серпня 2017 року, визначені мета (цілі) та предмет діяльності товариства, якими, зокрема, є: здійснення функцій утримання на балансі, переданих йому за договором з власником житлових будинків, споруд та іншого майна; виконання функцій замовника та виконавця житлово-комунальних послуг; забезпечення експлуатації житлових будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами (а.с. 8-10).

Однак, матеріали справи не містять доказів надання житлово-комунальних послуг відповідачу і фактичне отримання таких послуг ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ., як власником квартири АДРЕСА_4 зазначеного будинку.

При цьому відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, останнім не надано.

Відповідач не представив суду доказів на підтвердження того, що він звертався до позивача з приводу ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, складав відповідні акти-претензії чи викликав представників позивача для перевірки кількості та/або якості наданих послуг у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до розрахунків за комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 . за період з грудня 2017 року по травень 2019 року за відповідачем рахується заборгованість, розмір якої станом на 1 червня 2019 року становить 16 261,64 грн (а.с. 16,17).

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами здійснювалось листування, яке стосувалося перерахунку суми заборгованості та надання копії договору про надання послуг (а.с. 30, ).

У відповідь на останнє письмове звернення представника відповідача ОСОБА_2 від 09.08.2019 року ТОВ «Дом Сервіс» надіслало останньому листа вих. № 54-28/08 від 28 серпня 2019 року з пропозицією звернутися з заявою про встановлення пільги передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надавши підтверджуючий пакет документів, та з питань підписання договору про надання житлово-комунальних послуг.

Зі змісту зазначеного листа ТОВ «Дом Сервіс» вбачається, що підготувавши проекти договорів про надання житлово-комунальних послуг, у т. ч. і по квартирі АДРЕСА_4 , було повідомлено власників квартир про необхідність з`явитися до товариства для підписання договорів. Однак, докази направлення пропозицій щодо укладення договору в матеріалах справи відсутні.

Станом на день звернення позивача до суду перерахунок суми заборгованості не здійснений і договір між сторонами не підписаний.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Статтею 179 ЖК Української РСР визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюються з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 року зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24 січня 2006 року, власники квартир зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Отже, власник житлового приміщення несе також обов`язок з витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

Так, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов`язки.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загальногокористування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»управитель зобов`язаний, зокрема, забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги був визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

У відповідності до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону, чинної на час пред`явлення позову та вирішення спору) надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статтею 7 цього Закону визначені права і обов`язки споживача (індивідуального споживача), зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов`язком - оплата наданих житлово-комунальних послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно із частиною першою статті 9 даного Закону України споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК Української РСР.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

У даному конкретному випадку між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини, за якими у належне ОСОБА_1 житло надавалися житлово-комунальні послуги, які він був зобов`язаний оплачувати, оскільки фактично користувався ними як власник квартири у багатоквартирному житловому будинку.

На підтвердження заявленого розміру боргу позивач надав розрахунки за комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 . за період з грудня 2017 року по травень 2019 року, підписані директором ТОВ «Дом Сервіс» та засвідчені печаткою товариства.

Твердження представника відповідача про те, що в розрахунки безпідставно включена заборгованість за послуги в період з 01.12.2017 по 31 січня 2018 рік, суд до уваги не бере, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 акту прийому-передачі майнових прав на квартиру її огляду та прийняття за якістю до Договору купівлі - продажу майнових прав на квартиру від 9 жовтня 2013 року, з моменту підписання цього акту, а саме з 30 січня 2018 року, покупець зобов`язується невідкладно укласти договір на обслуговування та сплачувати платежі за утримання будинку та прибудинкової території, а також компенсувати вартість комунальних послуг наданих відповідними організаціями по встановленим тарифам на підставі виставлених рахунків на оплату комунальних послуг, починаючи з 1 листопада 2017 року (а.с. 13).

Також відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що рахунки за лютий, березень, квітень 2018 року не відповідають об`ємам та тарифам наданих послуг.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

При цьому оплата житлово-комунальних послуг проводиться щомісячними платежами, тому інфляційні втрати та три проценти річних повинні обраховуватися, виходячи із суми заборгованості за кожний місяць окремо за заявлений період з грудня 2017 року по травень 2019 року включно.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Із долученого до позовної заяви розрахунку інфляційної складової боргу та трьох процентів річних станом на 1 червня 2019 року вбачається, що вони обраховані позивачем по щомісячних сумах заборгованості відповідача окремо за весь період прострочення сплати коштів за надання послуг та складають 1 422,80 грн та 435,74 грн відповідно.

За таких обставин, суд приходить висновку про доведеність наявності у ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 18120,18 грн, яка складається із основної суми боргу у розмірі 16261,64 грн, інфляційної складової боргу - 1422,80 грн та 3 % річних - 435,74 грн, що підлягає стягненню з останнього на користь ТОВ «Дом Сервіс».

З урахуванням задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11-14, 202, 203, 509 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 15, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 1, 2, 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

у х в а л и в:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дом Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дом Сервіс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. М.Максимовича, б. 3-Г, оф. 553, код ЄДРПОУ 41532263, р/р № НОМЕР_2 в Печерська філія ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 300711) заборгованість за надання послуг з обслуговування житлового будинку та прибудинкової території за період з грудня 2017 року по травень 2019 року у загальному розмірі 18120 (вісімнадцять тисяч сто двадцять) гривень 18 копійок та сплачений судовий збір у розмірі 1921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Г. Плахотнюк