Рішення № 10040230, 17.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.10 Справа№ 10/72

За позовом Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі ЛКП «Залізничнетеплоенерго» м. Львів

До відповідача Приватне підприємство «Авіцена»м. Золочів, Львівської області

Про стягнення 4894,73 грн. боргу

Суддя Довга О.І.

Секретар Яремчук С.М.

Представники: Прокурор - Брухаль Л.Б.

Від позивача: Охріменко В.В. представник за дорученням

Від відповідача : не зявився

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі ЛКП «Залізничнетеплоенерго» м. Львів до Приватного підприємства «Авіцена»м. Золочів, Львівської області про стягнення 4894,73 грн.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду.

Представник прокуратури та позивача в судових засіданнях підтримують позовні вимоги, просять позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, та з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду спору.

Відповідач будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги по суті не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав, представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №4640600.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Між ПП «Авіцена» та Львівським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго» було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 266 від 01.01.2004 року.

Відповідно до п.п. 6.3 зазначеного договору про постачання теплової енергії в гарячій воді споживач до 15 числа звітного місяця сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Однак, всупереч умовам договору відповідач з 01.05.2009 року по 01.03.2010 року не здійснив розрахунки з енергопостачальною організацією, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним вище договором за постачання теплової енергії в гарячій воді у розмірі 4638,79 грн.

Таким чином, відповідно до поданого позивачем розрахунку сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 4638,79 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобовязань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобовязання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення відповідачем своїх договірних зобовязань перед позивачем.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні втрати. Таким чином, відповідно до розрахунків, які подані позивачем, відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача 3 % річних від суми боргу у розмірі 19,47 грн. та інфляційні втрати у розмірі 111,87 грн.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати слід покласти на Відповідача.

Враховуючи наведене, а також ст. 509, 526 ЦК України та ст. ст. 4, 33,34,35,44,49, п.10 ст. 65, ст. 66, 67, 75, п.1 ст. 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Авіцена»( 80700, Львівська обл., м. Золочів, вул. Січових Стрільців, 2 «б», кв. 21, МФО 325365, ЄДРПОУ 32294769) на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго»( 79054, м. Львів, вул. С.Петлюри, 4а, МФО 325570, ЄДРПОУ 20784943) 4638,79 грн. боргу, 19,47 грн. 3% річних, 111,87 грн. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Авіцена»( 80700, Львівська обл., м. Золочів, вул. Січових Стрільців, 2 «б», кв. 21, МФО 325365, ЄДРПОУ 32294769) в доход державного бюджету 102,00 грн. державного мита.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Авіцена»( 80700, Львівська обл., м. Золочів, вул. Січових Стрільців, 2 «б», кв. 21, МФО 325365, ЄДРПОУ 32294769) в доход державного бюджету 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.

Суддя