Рішення № 10040197, 20.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.10                                                                                           Справа№ 19/72

За позовом: ТзОВ “Сонар”, м.Миколаїв;

До Відповідача: ВАТ “Львівський локомотиворемонтний завод”, м.Львів;

Про: стягнення 22232,44грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: не з’явився;

Відповідача: Бобеляк М.В.-юрисконсульт.(дов. № 1524 від 11.05.2010р.)

Предствнику відповідача, який взяв участь у справі, роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ТзОВ “Сонар”, м.Миколаїв до Відповідача: ВАТ “Львівський локомотиворемонтний завод”, м.Львів про стягнення 22232,44грн.

Обставини Справи:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.05.2010р. порушено провадження у справі прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду в засіданні на 20.05.2010р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча був повідомлений належним чином про час і місце проведення судового засідання.

Відповідач в судове засідання з’явився, подав Відзив від 20.05.2010р., в якому заперечив позовні вимоги, та подав планіжне доручення №2440 від 20.05.2010р., яке свідчи про сплату основного боргу, а саме на суму 21984,00грн.

Заслухавши пояснення відповідача у справі, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, доданих до справи та оцінивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

23.12.2009р. між ТОВ “Сонар” (надалі позивач) та ВАТ “Львівський локомотиворемонтний завод” (надалі відповідач) у спрощеній формі укладено договір поставки електроізоляційних матеріалів.

На виконання умов зазначеного договору того ж дня Позивач поставив Відповідачу електроізоляційні матеріали - стрічку фторопластову та асбострічку на загальну суму 21984,00грн. разом з ПДВ.

Вказана поставка підтверджується рахунок-фактурою №СФ-0009936, податковою накладною №8313, видатковою накладною № РН-0008313, довіреністю №2267.

Частиною 1 ст.181 ГК України допускається укладення договорів у спрощеній формі, тобто не у формі єдиного документа, а шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень (якщо закон не встановлює спеціальних вимог до форми і порядку укладення конкретного виду договору). Головне, щоб у вказаних документах були узгоджені сторонами істотні умови: предмет, ціна і строк дії договору, як це зазначено у ч.З ст.180 ГК України.

Таким чином, якщо рахунок-фактура містить усі істотні умови та у сторін є первинні документи, які підтверджують виконання операції (товарна накладна, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей), то можна вважати, що між сторонами укладено договір у спрощеній формі. Про це йдеться у постанові Вищого Господарського суду України по справі №20-1/274 від 28.02.2006р.

У даному випадку такі умови дотримані з обох сторін. Є рахунок-фактура №СФ-0009936 від 23.12.2009р., в якому відображені усі необхідні відомості та реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996 “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”. Цим же вимогам відповідають видаткова накладна №РН-0008313 від 23.12.2009р.

Відповідно до ч.І ст.173, ч.І ст.193 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

За приписами ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами ст.525 ЦК України відмова від виконання зобов'язань не допускається, окрім випадків, передбачених законом. Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання обома сторонами.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певігу суму грошей.

Згідно ч.1 та 2 ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлено виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

За умовами договору строк оплати за отриманий товар не був встановлений. У зв'язку з чим відповідно до приписів ч.2 ст.530 ЦК України Позивач 25.02.2010 направив в адресу Відповідача листа за вих. №22 від 24.02.2010р. з вимогою виконати зобов'язання за договором, що підтверджується описом поштового вкладення та копією поштової квитанції. Факт отримання 16.03.2010р. відповідачем вказаного листа підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак до цього часу Відповідач отримані електроізоляційні матеріали не оплатив. Прострочення становить 28 днів (з 24.03.2010р. по 20.04.2010р.).

У відповідності із ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України захист прав і інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, у тому числі, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів захисту прав відносяться передбачені ст.625 ЦК України 3% річних від простроченої суми та інфляційні.

Так як відповідач отримав товар, в нього виник обов'язок виконати умови письмово укладеного договору. У зв'язку з цим Позивач вважає обґрунтованим застосувати до Відповідача вимогу сплатити 3% річних, що передбачено у ст.625 ЦК України.

Станом на 20.04.2010р. 3% річних становлять 50,59грн.

За даними Державного комітету статистики України індекс інфляції за березень 2010 року становив 100,9%.

Інфляційні становлять 197,85 грн.

Таким чином, заборгованість Відповідача станом на 20.04.2010р. становить 22232,44грн.

При винесенні рішення у справі, суд керувався наступним:

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.          

Згідно із ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 Господарського процесуального кодексу України). Відповідач доказів повернення сплати позивачу суми заборгованості не представив.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки відповідач сплатив основний боргу в сумі 21984,00грн, то справу в цій частині, у відповідності до вимог п.1-1 ст.80 ГПК України, слід припинити.

За таких обставин суд приходить до висновку про підставність вимог позивача в частині стягнення із відповідача суми 50,59грн.- 3% річних, 197,85грн.- інфляційних витрат.

Судові витрати, а саме по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно із ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ТзОВ ВАТ “Львівський локомотивний завод” (79018, м.Львів, вул. Залізнична, 1А, код ЄДР 00740599) на користь ТзОВ “Сонар” (54030, м.Миколаїв, вул. Лагерне поле, 5/12, код ЄДР 24790030) 50,59грн.- 3% річних, 197,85грн.- інфляційних витрат, 222,32грн.- на оплату державного мита та 236,00грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу припинити провадження.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя