Ухвала суду № 100401676, 19.10.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 рокум. Ужгород№ 260/2479/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, яким просить:

1) Скасувати рішення комісії з безпеки дорожнього руху та координації роботи автотранспорту виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 02.06.2021 року (протокол № 80) щодо звернення на ім`я міського голови м. Ужгород мешканок будинку АДРЕСА_1 – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

2) Скасувати рішення (постанову) адміністративної комісії при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради від 03.06.2021 року щодо адміністративного правопорушення здійсненого головою ОСББ "Сечені" Юрченко Ю.В. та зобов`язати адміністративну комісію при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради адміністративну справу щодо ОСОБА_2 переглянути.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що комісія з безпеки дорожнього руху та координації роботи автотранспорту виконавчого комітету Ужгородської міської ради повинна була відмовити у задоволенні заяви на ім`я міського голови від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а адміністративна комісія при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради повинна була по іншому, ніж здійснила 03.06.2021 року, розглядати протокол про адміністративне правопорушення від 28.04.2021 року щодо голови ОСББ "Сечені" ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 20.07.2021 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву у разі її заперечення, а також витребувано від Виконавчого комітету Ужгородської міської ради рішення (постанову) адміністративної комісії при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради від 03.06.2021 року щодо адміністративного правопорушення здійсненого головою ОСББ "Сечені" ОСОБА_2

09.08.2021 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому заявлено клопотання про закриття провадження у справі з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою суду від 07.09.2021 року повторно витребувано від Виконавчого комітету Ужгородської міської ради рішення (постанову) адміністративної комісії при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради від 03.06.2021 року щодо адміністративного правопорушення здійсненого головою ОСББ "Сечені" ОСОБА_2 .

На виконання вимог ухвали, Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради надано витребувані судом докази.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд дійшов висновку що спір в частині позовних вимоги про скасування рішення комісії з безпеки дорожнього руху та координації роботи автотранспорту виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 02.06.2021 року (протокол № 80) щодо звернення на ім`я міського голови м. Ужгород мешканок будинку АДРЕСА_1 – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на таке.

Як встановлено судом, позивачем оскаржено рішення комісії з безпеки дорожнього руху та координації роботи автотранспорту виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 02.06.2021 року, оформлене протоколом № 80, яким комісія не заперечила щодо облаштування 3-ох паркувальних місць у дворі будинку АДРЕСА_1 за власний рахунок.

В контексті наведеного суд зазначає, що рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради 25.02.2019 року № 60 "Про склад комісій, рад, комітетів виконкому міської ради та положень до них" утворена комісія з безпеки дорожнього руху та координації роботи автотранспорту (додається), яка є постійно діючим органом для сприяння у вирішенні питань забезпечення виявлення та оцінки негативних факторів, що впливають на рівень безпеки дорожнього руху, прийняття та реалізацію управлінських рішень, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження життя та здоров`я людей, організацію транспортного процесу з метою захисту інтересів всіх учасників дорожнього руху, удосконалення дорожньої інфраструктури відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно- правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовим спором, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Критерії розмежування судової юрисдикції викладені, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № П/811/1047/16. Згідно з указаним судовим рішенням передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаки публічно-правового спору викладені, зокрема й у постанові Верхового Суду від 18.04.2019 року у справі № 813/3146/16, відповідно до якої публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У позовній заяві ОСОБА_1 фактично посилається на порушення своїх цивільних (земельних) прав. Отже, змістом позовних вимог у цій справі є захист права власності або речового права.

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 90 ЗК України). Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Відповідно до ч.3 ст.152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 155 ЗК України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 2 ст. 21 ЦК України).

З системного аналізу положень вказаних норм слідує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ст. 386 ЦК України).

За змістом положень наведених вище норм права суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Вирішуючи питання про наявність перешкод для розгляду справи по суті, суд виходить із дійсної правової природи спірних суспільних відносин, які хоча і відбуваються за участю владного суб`єкта (Ужгородської міської ради), проте стосуються виключно права цивільного.

Встановлені обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що як суб`єктний склад спору, так і зміст спірних правовідносин в цій частині, у даній справі є приватноправовими, а оскарження рішення (дій) суб`єкта владних повноважень у даному випадку поглинається спором про речове, приватне право, яке належить особі.

Суд зазначає, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Фактично, звернення позивача до суду із даною позовною вимогою пов`язане з необхідністю захисту його прав у приватноправових відносинах, а не у сфері публічно-правових відносин.

Також, оскарження відповідного акта відповідача в розглядуваному випадку не має на меті захист прав позивача як учасника адміністративних правовідносин, а є зверненням щодо захисту його речових прав.

Відтак, за предметною підсудністю справа, в якій ОСОБА_1 просить визнати протиправним та скасувати рішення комісії з безпеки дорожнього руху та координації роботи автотранспорту виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 02.06.2021 року, оформлене протоколом № 80, яким комісія не заперечила щодо облаштування 3-ох паркувальних місць у дворі будинку АДРЕСА_1 за власний рахунок - підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи, що справу в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії з безпеки дорожнього руху та координації роботи автотранспорту виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 02.06.2021 року, оформлене протоколом № 80, яким комісія не заперечила щодо облаштування 3-ох паркувальних місць у дворі будинку АДРЕСА_1 за власний рахунок, не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження в цій частині.

Керуючись ст. ст. 19, 238, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3 код 04053699) про скасування рішень – закрити в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії з безпеки дорожнього руху та координації роботи автотранспорту виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 02.06.2021 року, оформлене протоколом № 80, яким комісія не заперечила щодо облаштування 3-ох паркувальних місць у дворі будинку АДРЕСА_1 за власний рахунок.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду у встановлений ст. 295 КАС України п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Суддя С.І. Рейті