Рішення № 100401634, 19.10.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2021 рокум. Ужгород№ 260/1417/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Хустського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Хустського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якому просить: 1) зупинити виконавче провадження №61379629, яке перебуває у Хустському районному відділі Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), стосовно ОСОБА_1 до завершення розгляду позовної заяви в суді; 2) визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Заявлені позовні вимоги аргументує тим, що з 1997 року він припинив здійснювати підприємницьку діяльність у зв`язку з чим відомості про проведення його реєстрації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не вносились, а тому, на його думку, у нього не виникало обов`язку сплачувати єдиний соціальний внесок в якості платника – фізичної особи-підприємця. З того часу будь-яких перевірок його діяльності контролюючими органами не проводилось. Окрім того з 1997 року він працевлаштований в якості найманого працівника, внаслідок чого всі відрахування єдиного соціального внеску до бюджету проводить його роботодавець. Незважаючи на вищенаведене 06 березня 2021 року він дізнався про факт накладення арешту на належний йому транспортний засіб у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати єдиного соціального внеску від здійснення підприємницької діяльності.

02 червня 2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просить відмовити повністю у зв`язку з його безпідставністю. Так, зокрема, зазначив, що позивач є платником єдиного соціального внеску в якості платника – фізичної особи-підприємця. Нормами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, передбачений обов`язок платників сплачувати єдиний соціальний внесок у розмірі, не меншому за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Проте позивач встановлений обов`язок не виконав у зв`язку з чим позивачу було надіслано податкову вимоги із зазначенням встановленої до сплати суми боргу. Вважає безпідставними посилання позивача на факт неподання будь-яких звітів, оскільки такий не нівелює передбачений законодавством обов`язок сплачувати обов`язкові податки та збори.

11 червня 2021 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується. Зазначає, що відповідачем не спростовано факту не здійснення з 1997 року підприємницької діяльності та не проведення відповідної реєстрації у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Окрім того, звертає увагу суду на те, що він з 2011 року не проживає за адресою, на яку контролюючим органом було надіслано оскаржену податкову вимогу. Тому рекомендоване повідомлення про вручення такої податкової вимоги з підписом невстановленої особи не може бути доказом її отримання.

Відповідач 2 своїм правом на подання відзиву не скористався.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі наявних в інформаційній системі Державної податкової служби відомостей про взяття на облік платника єдиного соціального внеску як фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) 04 листопада 2019 року начальником Хустського управління Головного управління ДПС у Закарпатській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-914-17, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_2 зі сплати єдиного внеску станом на 31 жовтня 2019 року становить 265329,26 грн.

Вказана податкова вимога була надіслана позивачу рекомендованою кореспонденцією з повідомлення про вручення поштового відправлення за адресою: АДРЕСА_1 . Однак за твердженням позивача така вимога ним отримана не була з огляду на факт не проживання за вказаною адресою з 29 листопада 2011 року, що підтверджується довідкою Хустської міської ради №129 від 07.06.2021.

Дізнавшись про нараховану контролюючим органом суму податкового зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску 29 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі – ГУ ДПС у Закарпатській області) із заявою, в якій повідомив про не здійснення ним з 1997 року підприємницької діяльності та не проведення необхідних реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з огляду на що просив списати нараховану йому суму недоїмки.

За результатами розгляду скерованого ОСОБА_1 звернення листом №1091/07-16-24-09 від 06.04.2021 ГУ ДПС у Закарпатській області повідомило про відсутність підстав для списання суми заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску з огляду на неподання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності або заяви до податкового органу про зняття з обліку.

Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску врегульовано Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (далі – Закон №2464) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску згідно норм ст. 4 Закону є, серед інших, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464).

Отже, необхідною умовою для нарахування та сплати єдиного соціального внеску є віднесення такої до платників, передбачених ст. 4 Закону №2464.

Судом встановлено, що спірна недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску була нарахована ОСОБА_1 як платнику – фізичній особі-підприємцю.

П. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 визначено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно абз. 1, 3 – 5 ч. 4 ст. 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Позивач підтверджує те, що він був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця. Поряд з цим стверджує, що з 1997 року підприємницьку діяльність не здійснює та дохід від такої не отримує, натомість являється найманим працівником, а суми єдиного соціального внеску за нього сплачує роботодавець (арк. спр. 17 – 18).

Відповідач, в свою чергу вважає, що вказана обставина не впливає на передбачений нормами Закону №2464 обов`язок осіб, взятих на податковий облік в якості фізичних осіб-підприємців, сплачувати єдиний соціальний внесок у мінімально встановленому розмірі.

Оцінюючи правомірність такого твердження відповідача, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом (ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України).

01 липня 2004 року набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV (далі – Закон №755) (у первинній редакції).

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону №755, для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом №755 передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу фізичної особи – підприємця через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру – абз. 7 ч. 1 ст. 1 Закону №755) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи – підприємця – абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №755-I).

03 березня 2011 року набрав чинності Закон № 2390-VI, яким було внесено зміни до Закону №755.

П.п. 2 - 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2390-VI від 01.07.2010 було передбачено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Водночас п. 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01.07.2010 №2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Таким чином, строк для включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, визначений п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01.07.2010 №2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 у справі №260/81/19 висловила правову позицію, відповідно до якої статус фізичної особи-підприємця є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, а тому відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості щодо проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) відсутні. Таким чином ОСОБА_1 після 01 липня 2004 року не підтвердив свого бажання здійснювати підприємницьку діяльність, а відтак, на думку суду, позивач не є платником єдиного соціального внеску в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464.

З огляду на встановлені судом обставини справи суд вважає, що у ГУ ДПС у Закарпатській області не було підстав нараховувати ОСОБА_1 недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску як платнику – фізичній особі-підприємцю, тому позовна вимога про скасування податкової вимоги №Ф-914-17 від 04.11.2019 є правомірною та підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зупинення виконавчого провадження №61379629, яке перебуває у Хустському районному відділі Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), суд зазначає, що така задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII передбачена можливість зупинення державним виконавцем вчинення виконавчих дій, однак можливість зупинення виконавчого провадження Законом не обумовлена. Виключні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій регламентовані ст. 34 зазначеного законодавчого акту. Так, вказане положення Закону за рішенням суду передбачає виключно можливість зупинення стягнення на підставі виконавчого документа. Поряд з цим позивач із такою позовною вимогою до суду не звертався.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694), Хустського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (місцезнаходження: вул. Поперечна, буд. 2, м. Хуст, Закарпатська область, 90400, код ЄДРПОУ – 34460960) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управлінням ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-914-17 від 04.11.2019.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 454,00 грн. (Чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII Перехідних положень КАС України).

СуддяР.О. Ващилін