Рішення № 100401566, 06.10.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2021 року м. Ужгород№ 260/830/21 16:40 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Шестак Н.В.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: адвокат Петрецький Сергій Іванович,

відповідач 1: Управління соціального захисту населення Свалявської районної державної адміністрації – представник не з`явився,

відповідач 2: Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації – представник Попович Іван Іванович, Біняшевська Мирослава Василівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Свалявської районної державної адміністрації (89300, Закарпатська область, м. Свалява, вул. Визволення, 21/1, код ЄДРПОУ 03192945), Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Миру,18, код ЄДРПОУ 03192891) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 06 жовтня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 18 жовтня 2021 року.

11 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Свалявської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації, якою просить: 1) визнати протиправним і скасувати наказ Голови комісії з реорганізації управління соціального захисту населення Свалявської райдержадміністрації №33-к від 08.02.2021 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу виплати державних соціальних допомог управління соціального захисту населення Свалявської райдержадміністрації»; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу виплати державних соціальних допомог; 3) стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

15 березня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі.

20 липня 2021 року ухвалою суду витребувано від Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації всі штатні розписи Мукачівської РДА (структури та апарату) станом на 2020 рік та штатні розписи, які діяли на дату прийняття рішення про реорганізацію Свалявсьої РДА та попередження працівників про можливе наступне вивільнення від 06 січня 2021 року; діючі штатні розписи; передавальний акт складений комісією з реорганізації у визначені законодавством порядку та строки після завершення заходів з реорганізації за Постановою КМ України № 1321 від 16 грудня 2020 року.

30 липня 2021 року Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації надало суду витребувані докази, відповідно до ухвали від 20 липня 2021 року.

10 вересня 2021 року ухвалою суду закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

1. Позиції сторін.

Позивачка свої позовні вимоги аргументувала тим, що при звільненні її з державної служби порушено процедуру повідомлення про наступне вивільнення працівника. Так, 06 січня 2021 року її повідомлено про можливе майбутнє вивільнення згідно пункт 1 частини 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу», яке відбудеться до 06.02.2021 року у зв`язку з реорганізацією Управління соціального захисту населення Свалявської райдержадміністрації шляхом приєднання до управління соціального захисту населення Мукачівської райдержадміністрації, однак 08 лютого 2021 року звільнено з роботи з посади начальника відділу виплати державних соціальних допомог у зв`язку з реорганізацією Управління соціального захисту населення Свалявської райдержадміністрації пункт 1 частини 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». Таким чином, при звільненні з роботи не забезпечено належне повідомлення про наступне вивільнення з займаної посади, оскільки підстави для звільнення, вказана в повідомленні від 06.01.2021 року та в наказі про звільнення від 08.02.2021 року є різними, а тому вимогу щодо повідомлення про наступне вивільнення недодержано. Крім того, Голова комісії з реорганізації управління соціального захисту населення ОСОБА_3 не є за правовим статусом ні суб`єктом призначення, ні керівником державної служби, а виключно особою, що очолює колегіальний орган - комісію з реорганізації, тобто за своїм правовим статусом не має і не мала права одноособового прийняття рішення про звільнення мене з роботи, а відповідно, таке звільнення є незаконним.

19 квітня 2021 року відповідачем 2 до суду подано відзив на позовну заяву, (а.с. 45-67). В обґрунтування якого вказано, що 06.01.2021 року №19/01-10 на підставі розпорядження голови Свалявської районної державної адміністрації №2-к від 05.01.2021 року було вручено повторне повідомлення про можливе майбутнє вивільнення, згідно пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу». Таким чином, відповідачем було у повному обсязі дотримано положення ч.2 статті 40 КЗпП України, Закону України «Про державну службу». Наказом № 33- к від 08.02.2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу виплати державних соціальних допомог управління соціального захисту населення Свалявської райдержадміністрації на підставі розпорядження голови Свалявської райдержадміністрації від 05.01.2021 року №1-к розпорядженням голови Свалявської райдержадміністрації від 05.01.2021 року №2-к «Про попередження працівників про можливе наступне вивільнення , керуючись ст.87 Закону України «Про державну службу». Із наказом про звільнення позивача було ознайомлено. Таким чином, при звільненні ОСОБА_1 забезпечено належним чином повідомлення про наступне вивільнення з займаної посади, тому вимогу щодо повідомлення про наступне вивільнення додержано.

Під час розгляду справи по суті позивач та уповноважений представник позивача позов підтримали повністю, просили суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представники відповідача 2 в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечили та просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом

25 лютого 1993 року наказом Управління соціального захисту населення Свалявської районної держадміністрації № 4 від 01 лютого 1993 року ОСОБА_1 прийнято тимчасово інспектором відділу, відповідно до запису № 1 у трудовій книжці НОМЕР_2 .

05 січня 2021 року розпорядженням Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області № 1-к «Про реорганізацію шляхом приєднання структурних підрозділів районної державної адміністрації із статусом юридичних осіб публічного права» реорганізовано Управління соціального захисту населення Свалявської районної держадміністрації (код ЄДРПОУ 03192945) шляхом приєднання до Управління соціального захисту населення Мукачівської районної держадміністрації (код ЄДРПОУ 03192891), (а.с. 51-52).

05 січня 2021 року розпорядженням Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області № 2-к «Про попередження працівників про можливе наступне вивільнення», відповідно до постанови КМУ від 16 грудня 2020 року № 1321, на виконання розпорядження голови облдержадміністрації від 04 січня 2021 року № 1-р «Про граничну чисельність працівників районних державних адміністрацій», керуючись п.1 ч.2 ст. 87 Закону України «Про державну службу», попереджено про можливе наступне вивільнення у зв`язку реорганізацією Свалявської районної державної адміністрації шляхом приєднання до Мукачівської районної державної адміністрації начальника управління соціального захисту населення Свалявської районної державної адміністрації ОСОБА_4 . Зобов`язано керівників підрозділів райдержадміністрації забезпечити до 06 січня 2021 року попередження про можливе наступне звільнення працівників структурних підрозділів, (а.с. 54).

05 січня 2021 року розпорядженням Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області № 2-к «Про попередження працівників про можливе наступне вивільнення», відповідно до постанови КМУ від 16 грудня 2020 року № 1321, на виконання розпорядження голови облдержадміністрації від 04 січня 2021 року № 1-р «Про граничну чисельність працівників районних державних адміністрацій», керуючись п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», попереджено про можливе наступне вивільнення у зв`язку реорганізацією Свалявської районної державної адміністрації шляхом приєднання до Мукачівської районної державної адміністрації начальника управління соціального захисту населення Свалявської районної державної адміністрації ОСОБА_4 . Зобов`язано керівників підрозділів райдержадміністрації забезпечити до 06 січня 2021 року попередження про можливе наступне звільнення працівників структурних підрозділів, (а.с. 55).

06 січня 2021 року наказом Управління соціального захисту населення Свалявської районної держадміністрації № 20с «Про попередження працівників про можливе наступне вивільнення», відповідно до постанови КМУ від 16 грудня 2020 року № 1321, розпорядження голови райдержадміністрації від 05.01.2021 № 2-к «Про попередження працівників про можливе наступне вивільнення», розпорядження голови райдержадміністрації від 05.01.2021 № 1-к «Про попередження працівників про можливе наступне вивільнення», керуючись п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» попереджено, в тому числі ОСОБА_1 про можливе наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання Управління соціального захисту населення Свалявської районної держадміністрації до Управління соціального захисту населення Мукачівської районної держадміністрації, (а.с. 56-59).

06 січня 2021 року Управління соціального захисту населення Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області, відповідно до постанови КМ України від 16 грудня 2020 року № 1321, розпорядження голови райдержадміністрації від 05.01.2021 № 2-к «Про попередження працівників про можливе наступне вивільнення», розпорядження голови райдержадміністрації від 05.01.2021 № 1-к «Про попередження працівників про можливе наступне вивільнення», у зв`язку з реорганізацією Управління соціального захисту населення Свалявської районної держадміністрації до Управління соціального захисту населення Мукачівської районної держадміністрації, повідомило начальника відділу виплати державних соціальних допомог ОСОБА_1 , про можливе майбутнє вивільнення згідно п.1 ч. 2 ст. 87 Закону України «Про державну службу», яке відбудеться до 06 лютого 2021 року, , (а.с. 62).

08 лютого 2021 року наказом Управління соціального захисту населення Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області № 33-к “Про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу виплати державних соціальних допомог управління соціального захисту населення Свалявської райдержадміністрації ”, відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 05 січня 2021 року № 1-к «Про попередження працівників про можливе наступне вивільнення», розпорядження голови райдержадміністрації від 05.01.2021 № 2-к «Про попередження працівників про можливе наступне вивільнення» та наказу начальника управління соціального захисту населення від 06.01.2021 № 2-к «Про попередження працівників про можливе наступне вивільнення», звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу виплати державних соціальних допомог управління соціального захисту населення Свалявської райдержадміністрації днем 08 лютого 2021 року у зв`язку із реорганізацією управління соціального захисту населення Свалявської райдержадміністрації керуючись пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу”, ( а.с. 6).

Не погоджуючись із зазначеним рішеннями, позивачка звернулася до суду із вказаним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини .

Статтею 5-1 КЗпП України встановлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з положеннями статті 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» ( далі по тексту – Закон № 889-VIII) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до частини 3 статті 87 Закону № 889-VIII державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Відповідно до статті 2 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення - це державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

Керівник державної служби - це посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі.

Згідно зі статтею 17 Закону № 889-VIII повноваження керівника державної служби у місцевих державних адміністраціях здійснюють:

- керівник апарату - в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права);

- керівник структурного підрозділу зі статусом юридичної особи публічного права - у такому підрозділі.

Керівник державної служби, серед іншого, призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на посади державної служби категорій «Б» і «В», звільняє з таких посад відповідно до цього Закону.

Отже, з урахуванням наведених положень, а також відповідно до положень частин третьої та п`ятої статті 87 Закону, особою, уповноваженою на попередження державного службовця про наступне звільнення та прийняття рішення про таке звільнення є керівник державної служби або суб`єкт призначення.

Закон України «Про місцеві державні адміністрації» не містить спеціального положення, яке уповноважує інших посадових осіб здійснювати попередження державних службовців райдержадміністрацій, що припиняються, про наступне вивільнення та приймати рішення про їх звільнення.

З огляду на викладене, про наступне вивільнення державних службовців апарату райдержадміністрацїї попереджає керівник апарату цієї адміністрації, а державних службовців структурного підрозділу райдержадміністрації зі статусом юридичної особи публічного права - керівник цього структурного підрозділу. Зазначених керівників державної служби у такому випадку про наступне вивільнення попереджає суб`єкт призначення, а саме голова відповідної райдержадміністрацїї.

Вказані посадові особи, які попереджали державних службовців райдержадміністрацій про наступне вивільнення, також приймають рішення про їх звільнення.

Оскільки, ОСОБА_1 проходила державну службу в Управління соціального захисту населення Свалявської районної державної адміністрації на посаді керівника відділу (зі статусом юридичної особи), повноваження попереджати її про наступне вивільнення, а також приймати рішення про її звільнення мав керівник цього структурного підрозділу.

Суд встановив, що ОСОБА_1 попередила про наступне вивільнення начальник управління, що відповідає закону. Проте рішення про її звільнення у формі наказу прийняла голова комісії з реорганізації управління соціального захисту населення, котрий відповідно до закону не має таких повноважень. Це свідчить про очевидну протиправність наказу Голови комісії з реорганізації управління соціального захисту населення Свалявської районної державної адміністрації № 33-к від 08 лютого 2021 року "Про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу виплати державних соціальних допомог управління соціального захисту населення Свалявської райдержадміністрації" та є підставою для скасування цього рішення.

На підставі статті 7-1 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” Кабінет Міністрів України постановою від 16 грудня 2020 року № 1321 затвердив “Порядок здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються” (далі - Порядок).

Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням або реорганізацією райдержадміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, у зв`язку із зміною адміністративно-територіального устрою України.

Відповідно до пунктів 6, 7, 10, 11-13 Порядку:

- у разі відсутності райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району, до території якого включаються ліквідовані райони, утворення відповідної райдержадміністрації здійснюється шляхом утворення нової юридичної особи публічного права з подальшим приєднанням до неї райдержадміністрацій ліквідованих районів, території яких було включено до складу відповідного новоутвореного району;

- перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі - комісія з реорганізації); у разі утворення на території новоутвореного району райдержадміністрації, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та утворення комісії з реорганізації;

- райдержадміністрація, розташована в ліквідованому районі, продовжує здійснювати свої повноваження до моменту виникнення відповідного правонаступництва, передбаченого пунктами 7 і 8 цього Порядку;

- райдержадміністрації, що припиняються, до складу яких входять структурні підрозділи із статусом юридичної особи публічного права, після набрання чинності актом Кабінету Міністрів України про реорганізацію відповідної райдержадміністрації, а у разі створення райдержадміністрацій на території новоутвореного району - після державної реєстрації створення райдержадміністрацій видають акт про реорганізацію структурних підрозділів райдержадміністрації, які мають статус юридичної особи публічного права. У акті про реорганізацію визначається її спосіб, заходи з реорганізації, строк її завершення та інші необхідні умови;

- голова облдержадміністрації: 1) утворює комісії з реорганізації та затверджує їх персональний склад протягом 20 робочих днів з дня прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України про утворення та реорганізацію райдержадміністрацій; 2) затверджує плани вивільнення працівників райдержадміністрацій, що припиняються, за поданням голови комісії з реорганізації і в триденний строк надсилає такий план Секретаріату Кабінету Міністрів України, Мінфіну та Мінрегіону;

- Комісія з реорганізації забезпечує: … 13) організацію заходів, пов`язаних із звільненням та переведенням працівників райдержадміністрацій, що припиняються; 14) вирішення інших питань відповідно до законодавства.

З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (частина перша статті 7 Закону №755-IV).

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог (частина третя статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу.

З системного аналізу даних норм можна стверджувати, що реорганізація Управління соціального захисту населення Свалявської райдержадміністрації розпочата, комісія з реорганізації приступила до виконання обов`язків з дати внесення запису про реорганізацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тобто з 12 січня 2021 року.

Як наслідок, жодних правових підстав для видання та вручення 06 січня 2021 року повідомлення про наступне вивільнення ОСОБА_1 у зв`язку з реорганізацією відповідача 1 не було, а відповідно таке не може вважатись належним доказом попередження про наступне вивільнення, що вказує на відсутність правових підстав для звільнення позивачки 08 лютого 2021 року.

Таким чином, наказ Голови комісії з реорганізації управління соціального захисту населення Свалявської районної державної адміністрації № 33-к від 08 лютого 2021 року "Про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу виплати державних соціальних допомог управління соціального захисту населення Свалявської райдержадміністрації" є незаконним та підлягає скасуванню.

Доводи представника позивача про те, що відповідачем не було запропоновано іншу посаду державної служби при звільненні є безпідставними, оскільки згідно з частинами 2, 3 статті 5 Закону №889-VIII, визначено, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

За вимогами частини 3 статті 87 закону України "Про державну службу" №889-VIII в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Таким чином, оскільки статтею 87 Закону №889-VIII чітко унормовано підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, а тому стаття 40 Кодексу законів про працю України, не застосовується додатково до норм Закону України «Про державну службу». Тобто, згідно діючої на час виникнення спірних правовідносин норми ст. 87 Закону №889-VIII, роботодавець не мав обов`язку пропонувати працівнику вакантну посаду та законодавцем це було передбачено у формі права: (може) пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

Тому доводи позивача в цій частині є безпідставними та спростовані діючою на той час редакцією статті 87 Закону "Про державну службу" .

Суд констатує, що не можуть бути виправдані дії відповідача 1 існуючими двома розпорядженнями № 2-к від 05 січня 2021 року видані Свалявською районною державною адміністрацією та не можуть свідчити про якусь правову визначеність на підставі якої саме частини 1 чи частини 2 статті 87 Закону України "Про державну службу" попереджаються працівники про наступне вивільнення, (а.с.54,55).

Крім того, в даному випадку суд виходив із того, що при звільненні з роботи ОСОБА_1 не забезпечено належне повідомлення про наступне вивільнення з займаної посади, оскільки підстави для звільнення, вказані в повідомленні від 06.01.2021 року ( п.1 ч.2 ст. 87 Закону "Про державну службу) та в наказі про звільнення від 08.02.2021 року (п.1 ч.1 ст. 87 Закону "Про державну службу) є різними, а тому вимогу щодо повідомлення про наступне вивільнення недодержано та реорганізація Управління соціального захисту населення Свалявської райдержадміністрації розпочата згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 12 січня 2021 року, тому жодних правових підстав для видання та вручення 06 січня 2021 року повідомлення про наступне вивільнення ОСОБА_1 у зв`язку з реорганізацією відповідача 1 не було, а відповідно таке не може вважатись належним доказом попередження про наступне вивільнення, що вказує на відсутність правових підстав для звільнення позивачки 08 лютого 2021 року.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову з мотивів, що вищезазначені.

Відповідно до положень частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Позовна вимога про поновлення позивачки на посаді, з якої її було незаконно звільнено, є похідною від вимоги про оскарження наказу № 33-к від 08 лютого 2021 року "Про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу виплати державних соціальних допомог управління соціального захисту населення Свалявської райдержадміністрації".

Зважаючи на висновок суду про протиправність наказу № 33-к від 08 лютого 2021 року та його скасування, позивачка підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого її було звільнено.

Отже, наказ № 33-к від 08 лютого 2021 року "Про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу виплати державних соціальних допомог управління соціального захисту населення Свалявської райдержадміністрації" підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а ОСОБА_1 слід поновити на посаді начальника відділу виплати державних соціальних допомог управління соціального захисту населення Свалявської райдержадміністрації із 09 лютого 2021 року із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Положеннями частини 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24 березня 1995 року порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, підпунктом "з" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року (далі Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації заробітна плата позивачки за грудень 2020 року складала 9 850,00 грн., за січень 2021 року складала 9 331,58 грн. Середньомісячна заробітна плата становить – 9 590,80 грн.. Середньоденна заробітна плата становить 479,54 грн., (а.с. 73).

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 12 серпня 2020 року № 3501-06/219 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік" кількість робочих днів у лютому – 20 днів, у березні – 22 дні, у квітні – 22 дні, у травні – 18 днів, у червені – 20 днів, у липні – 22 днів, у серпні – 21 день, у вересні – 22 дні, у жовтні – 21 день.

Таким чином, загальна кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 09 лютого 2021 року по 06 жовтня 2021 року становить 165 днів, а середня заробітна плата за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача складає 79 124, 10 гривні (165 днів х 479,54 грн.) із утриманням із цієї суми належних податків та зборів.

Пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно з абзацом 5 пункту 6 Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зобов`язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті податки та інші обов`язкові платежі.

Отже, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді начальника відділу виплати державних соціальних допомог управління соціального захисту населення Свалявської райдержадміністрації" з 09 лютого 2021 року та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу – у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9 590,80 гривень - підлягає до негайного виконання.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Беручи до уваги викладене, на думку суду, позивачем у повному обсязі доведено правомірність заявлених вимог, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 205, 242-246, 255, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Свалявської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Голови комісії з реорганізації управління соціального захисту населення Свалявської районної державної адміністрації № 33-к від 08 лютого 2021 року "Про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу виплати державних соціальних допомог управління соціального захисту населення Свалявської райдержадміністрації".

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу виплати державних соціальних допомог управління соціального захисту населення Свалявської райдержадміністрації" з 09 лютого 2021 року.

4. Стягнути із Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Миру,18, код ЄДРПОУ 03192891) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 09 лютого 2021 року по 06 жовтня 2021 року, із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів у розмірі 79 124, 10 (сімдесят дев`ять тисяч сто двадцять чотири гривні, 10 коп.) грн.

5. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на займаній до звільнення посаді начальника відділу виплати державних соціальних допомог управління соціального захисту населення Свалявської райдержадміністрації" з 09 лютого 2021 року та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу – у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9 590,80 (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто гривень, 80 коп.) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.В.Скраль