Рішення № 100400968, 18.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 р. Справа№200/9607/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до Військової частини № А 0693 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 26615169, 84506, Донецька область, м. Бахмут, вул. Чайковського, 8)

про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини № А 0693 Міністерства оборони України про визнання незаконною бездіяльності щодо ненадання довідки про вартість речового майна, зобов`язання відповідача надати довідку про вартість неотриманного речового майна станом на 26 листопада 2019 року, зобов`язання відповідача провести відповідний розрахунок з виплати грошової компенсації за належне, але неотриманне речове станом на 26 листопада 2019 року, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою від 2 серпня 2021 року суд залишив без руху позовну заяву позивача та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків, а саме надання (надіслання) суду, надання (надіслання) суду клопотання про поновлення строків звернення до суду із зазначенням обґрунтувань поважності їх пропуску.

13 серпня 2021 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 17 серпня 2021 року суд прийняв до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/9607/21 за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 7 жовтня 2021 року суд витребував у Військової частини А0693 (код ЄДРПОУ 26615169, 84506, Донецька область, м. Бахмут, вул. Чайковського, 8) довідку про розмір середньоденної заробітної плати позивача та довідку про розмір середньої заробітної плати за повні два останні місяці, що передували звільненню, відзив на позовну заяву або заяву про визнання позову, зобов`язав відповідача надати витребувані документи до 12 жовтня 2021 року включно засобами електронного зв`язку на електронну адресу суду: inbox@adm.dn.court.gov.ua та додатково засобами поштового зв`язку.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що в період з 24 жовтня 2016 року по 25 листопада 2019 року проходив військову службу за контрактом у відповідача. 26 листопада 2019 року позивач, відповідно до наказу № 344, був виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. 6 вересня 2021 року позивач звернувся до командира військової частини з рапортом, який був зареєстрований у канцелярії відповідача за вх. № 9850 щодо видачі довідки-розрахунку на отримання грошової компенсації. На даний рапорт відповідач, позивачу відповіді не надав. Також позивач вважає, що так як після його звільнення зі служби відповідачем не проведено з ним остаточного розрахунку, а саме не виплачена грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна, тому бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації вартості за неотримане майно є протиправною, оскільки право позивача на неї передбачено чинним законодавством. Оскільки грошову компенсацію за неотримане речове майно позивачу не виплачено у день його виключення із списків особового складу (26.11.2019р.), тому позивач має право на виплату середнього заробітку за увесь період затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, а саме за період з 26 листопада 2019 року по день ухвалення судового рішення.

Відповідач правом надання відзиву не скористався, документів на вимогу ухвали суду від 5 жовтня 2021 року не надав.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 є громадянином України паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до довідки від 9 вересня 2016 року № 1419-96800 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач в період з 24 жовтня 2016 року по 25 листопада 2019 року проходив військову службу за контрактом у відповідача.

26 листопада 2019 року позивач, відповідно до наказу № 344, був виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

6 вересня 2021 року позивач звернувся до командира військової частини з рапортом, який був зареєстрований у канцелярії відповідача за вх. № 9850 щодо видачі довідки-розрахунку на отримання грошової компенсації. Як вбачається з матеріалів справи відповідь не надана.

14 квітня 2021 року позивач повторно направив на ім`я командира військової частини заяву про надання довідки-розрахунку на отримання грошової компенсації вартості за не отримане речове майно. Як вбачається з матеріалів справи відповідь не надана.

22 червня 2021 року представником позивача був складений і направлений на адресу відповідача адвокатський запит № 114 щодо видачі довідки-розрахунку на отримання грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, а також з питанням про не надання цієї довідки і своїх відповідей на рапорт позивача від 6 серпня 2019 року та заяву від 14 квітня 2021 року. Як вбачається з матеріалів справи відповідь не надана.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).

На підставі статті 1 Закону № 2011-XIІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-XII).

Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за не отримане речове майно (далі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

На підставі пунктів 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 № 475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.06.2017 за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно". Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

Аналіз вищенаведених нормативно-правових актів свідчить, що в разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Застосування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Отже військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17.

Згідно абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, (дія якого відповідно до ч.3 Указу поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Матеріали справи свідчать, що позивача виключено зі списків особового складу військової частини з 26 листопада 2019 року, проте, при звільненні зі служби компенсація за неотримане речове майно позивачу не виплачена. Крім того, відповідач не надав позивачу довідку-розрахунок на отримання грошової компенсації на його звернення.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 178, довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

У зв`язку з цим, у позивача наявне право на отримання компенсації за не отримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня поточного року, в якому буде проведено виплату.

В цій частині судом враховані правові висновки щодо застосування норм права, що викладені в пункті 54 Постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 815/5826/16, у якому зазначено, що з боку військової частини порушено право позивача на отримання компенсації за не отримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату, і аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 23.08.2019 по справі №2040/7697/18 та в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 по справі №809/1488/16.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання довідки про вартість речового майна, зобов`язання відповідача надати довідку про вартість неотриманного речового майна станом на 26 листопада 2019 року, зобов`язання відповідача провести відповідний розрахунок з виплати грошової компенсації за належне, але неотриманне речове станом на 26 листопада 2019 року.

Крім того, суд зазначає, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача в частині проведення відповідного розрахунку, суд вважає за необхідне в цій частині задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за не отримане під час проходження військової служби в період з жовтня 2016 року по листопад 2019 року, речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 1 січня 2019 року.

Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У постанові від 19.05.2020 у справі № 761/35141/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Отже, метою встановлення відповідальності за вказаною статтею є захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу.

Верховний Суд у постанові від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 зазначив, що суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

З наведеного висновується, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно може виплачуватися і після звільнення особи з військової служби на підставі його заяви, а не тільки до дня звільнення особи з військової служби.

Крім того, стаття 117 Кодексу законів про працю України, яка встановлює відповідальність за затримку розрахунку при звільненні внесена до глави VII цього Кодексу «Оплата праці».

Отже, приписи статт 117 Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню при затримці розрахунку виплат, які належать до оплати праці.

Проте грошова компенсація вартості за неотримане речове майно не є виплатою, пов`язаною з оплатою праці, така виплата не належить до винагороди за виконану роботу (за проходження служби).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 зазначила, що розміщення норм статей 116, 117 Кодексу законів про працю України в розділі VII «Оплата праці» є логічно вмотивованим, оскільки ними встановлено відповідальність роботодавців за затримку виплат коштів винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні.

Також відповідно до правових висновків Верховного Суду, які наведенні, зокрема в постановах від 22 квітня 2020 року у справі № 820/611/17, від 23 серпня 2019 року у справі № 2040/7697/18, до спірних правовідносин застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. Тобто Верховний Суд не застосовує ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, якою встановлено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Тому цей спір не пов`язаний з відносинами щодо порушення законодавства про оплату праці (виплати грошового забезпечення за час військової служби).

З огляду на викладене, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що на спірні правовідносини не розповсюджуються приписи статті 117 Кодексу законів про працю України, оскільки грошова компенсація вартості за неотримане речове майно не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця.

У зв`язку з наведеним, позовна вимога про стягнення середнього заробітку не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач, відповідно до норм Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі судом не вирішується.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини № А 0693 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 26615169, 84506, Донецька область, м. Бахмут, вул. Чайковського, 8) про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини № А 0693 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 26615169, 84506, Донецька область, м. Бахмут, вул. Чайковського, 8) щодо ненадання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) довідки про вартість речового майна.

Зобов`язати Військову частину № А 0693 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 26615169, 84506, Донецька область, м. Бахмут, вул. Чайковського, 8) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) довідку про вартість неотриманного речового майна станом на 26 листопада 2019 року.

Зобов`язати Військову частину № А 0693 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 26615169, 84506, Донецька область, м. Бахмут, вул. Чайковського, 8) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за не отримане під час проходження військової служби в період з жовтня 2016 року по листопад 2019 року, речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 1 січня 2019 року.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 18 жовтня 2021 року. Повне судове рішення складено 18 жовтня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар