Ухвала суду № 100400003, 18.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

18 жовтня 2021 р. Справа № 120/5040/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій пенсійного органу, які полягають у припиненні позивачу пенсії із зниженням пенсійного віку починаючи з 01.12.2015 року. З підстав чого позивач просить зобов`язати вчинити дії.

Ухвалою суду від 31.05.2021 року позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду, цією ж ухвалою надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою від 09.06.2021 року повернуто позовну заяву позивачу з підстав п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, заявник оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 року ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви скасовано, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду, із зазначенням, що предметом спору у цій справі є не виплата пенсії, а рішення прийняте пенсійним органом про припинення виплати, як акт індивідуальної дії. У зв`язку з чим, для правильного дотримання строків звернення до суду, суду необхідно з`ясувати коли зазначене рішення прийнято пенсійним органом та коли вручено позивачу.

Відповідно до ухвали від 13.09.2021 року про відкриття провадження, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Цією ж ухвалою витребувано пенсійну справу ОСОБА_1 .

Разом з витребуваними доказами представником Пенсійного фонду надано відзив на адміністративний позов та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Визначаючись стосовно пропуску строку звернення до суду, слід зазначити наступне.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

На думку суду, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

КАС України не пов`язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В постанові від 21 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/17) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема, зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18)) а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/17)) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАСУ України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідного встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початковим перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08 листопада 2019 року у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.

До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

Як встановлено з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , 19.01.2015 року позивачу призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, з метою уточнення стажу роботи в районах Крайньої півночі, управлінням Пенсійного фондуна надіслано запити до Російської Федерації.

За результатом опрацювання надісланих документів Пенсійним фондом Російської Федерації підтверджено лише стаж роботи позивача 14 років 11 місяців 24 дні.

Крім того в матеріалах пенсійної справи міститься повідомлення Муніципальної бюджетної установи "Муніципальний архів Нерюнгринського району" від 13.11.2015 року № К-2586, у якому зазначено, що подані документи мали місце підробки та повторно надіслано архівну довідку про стаж роботи позивача.

Враховуючи зазначенні обставини, пенсійним органом проведено розрахунок стажу, внаслідок якого стаж роботи в районах Крайньої півночі підтверджено 14 років 6 місяців 11 днів, а згідно вимог ст. 1 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працюють в районах Крайньої півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої півночі, стаж роботи для чоловіків має становити не менше 15 років.

У зв`язку з чим, згідно довідки наявної в матеріалах пенсійної справи, за період з 01.102.2015 року по 31.12.2015 року зменшено фінансування виплати пенсії позивача.

В подальшому, розпорядженням Пенсійного фонду від 11.01.2016 року визначено, що позивач не має права на пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Задокументованим протоколом № 2 від 14.01.2016 року, прийнятим комісією по розгляду спірних питань, пов`язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій, відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи в районах Крайньої Півночі.

Відповідно до завізованих підписів у зазначеному протоколі № 2 від 14.01.2016 року, позивач був присутній на засіданні комісії та ознайомлений із прийнятим рішенням Пенсійного фонду.

Також слід наголосити, що позивач 14.03.2016 року ознайомлювався із матеріалами пенсійної справи.

Аналізуючи зазначене, суд приходить до переконання, що позивач ще з 2016 року був обізнаний про прийняте рішення про відмову йому в призначенні пенсії за віком відповідно до Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення.

Крім того, враховуючи норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме ст. 8, якою передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання (частина перша статті 85 зазначеного Закону).

Зі змісту позову встановлено, що при зверненні до суду позивачем оскаржуються дії Пенсійного фонду, що полягають в припиненні виплати пенсії зі зниженням пенсійного віку від 01.12.2015 року.

Як зазначалось вище, пенсія є періодичним платежем, та судом встановлено, що 14.01.2016 року позивач був обізнаний, що йому відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Однак до суду позивач звернувся із зазначеним адміністративним позовом лише 21.05.2021 року, тобто з порушенням шестимісячного строку встановленого п. 2 ст. 122 КАС України, та пропущений строк звернення, в даному випадку є значним та складає більше 5 років.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а доводи зазначенні ним у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, визнаються судом неповажними.

Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена (частина третя статті 240 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

З огляду на вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії згідно з підпунктом 8 частини першої статті 240 та частиною третьою статті 123 КАС України залишається судом без розгляду у зв`язку з невизнанням судом підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду поважними.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 240, 248, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Альчук Максим Петрович