Рішення № 10039887, 10.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.10 Справа№ 24/61

За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Львів

До відповідача: Державного підприємства „Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, м.Львів

Про стягнення 12 087,47грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 - підприємець

Від відповідача не зявився

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 12087,47грн., в т.ч.: 10500,00грн. основного боргу, 957,46грн. пені та 630,01грн. втрат від інфляції.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 12.01.2009 року сторонами укладеного довір про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого позивач зобовязується надати відповідачу юридичні послуги, а останній зобовязується їх оплатити.

Посилаючись на акти приймання виконаних робіт за липень-грудень 2009р.та січень 2010р., позивач зазначає, що відповідачу були надані юридичні послуги, за які останній не розрахувався. Станом на 20.04.2010року заборгованість відповідача становить 10500,00грн., з вимогою про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду.

За несвоєчасну оплату наданих послуг на підставі п.5.3 договору позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 957,46грн., яка нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 05.08.2009р. по 21.04.2010р.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 630,01грн., нараховані з вересня2009р. по березень 2010р.

Позивач в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач явку представника в судові засідання 27.05.2010 року та 10.06.2010 року не забезпечив, відзиву на позов чи будь-яких заперечень проти позову не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення 11.05.2010 року та 02.06.2010року поштових відправлень за №4673893 та №4734639.

Розглянувши спір в порядку вимог ст.75 ГПК України, суд встановив наступне.

12.01.2009 року сторонами укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого позивач зобовязується надавати відповідачу юридичну допомогу, а останній зобовязується її оплачувати.

Згідно із п. 5.1 договору за роботу, виконану виконавцем (позивачем) , замовник (відповідач) сплачує винагороду в розмірі 1500,00грн. в місяць без ПДВ

На виконання умов договору позивач надав відповідачу юридичні послуги за період з липня 2009 року по січень 2010 року на загальну суму 10500,00грн., що підтверджується поданими суду актами прийому виконаних робіт, а саме:

- актом прийому виконаних робіт від 31.07.2009 року на суму 1500,00грн.;

- актом прийому виконаних робіт від 31.08.2009 року на суму 1500,00грн.;

- актом прийому виконаних робіт від 30.09.2009 року на суму 1500,00грн.;

- актом прийому виконаних робіт від 30.10.2009 року на суму 1500,00грн.;

- актом прийому виконаних робіт від 30.11.2009 року на суму 1500,00грн.;

- актом прийому виконаних робіт від 30.12.2009 року на суму 1500,00грн.;

- актом прийому виконаних робіт від 29.01.2010 року на суму 1500,00грн.

Вказані акти підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Строк оплати наданих послуг встановлено сторонами в п.5.2 договору не пізніше 5 днів з дня підписання акту.

Доказів оплати наданих послуг відповідач суду не подав.

Отже, заборгованість відповідача становить 10500,00гн.

За прострочення виконання грошового зобовязання, на підставі п.5.3 договору позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 957,46грн., яка нарахована за період з 05.08.2009 року по 21.04.2010року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення втрати від інфляції в сумі 630,01грн., які нараховані за період з вересня 2009року по березень 2010року. Розрахунок пені та втрат від інфляції доданий до матеріалів справи.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Згідно із ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання ( ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст.612 ЦК України).

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання учасник господарських відносин зобовязаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано ( п.6 ст.232 ГК України).

В силу ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Матеріалами справи підтверджено надання відповідачеві юридичних послуг за період з липня 2009 року по січень 2010 року на загальну суму 10500,00грн., які у встановлений договором строк не оплачені.

На підставі викладеного суд вважає, що в частині стягнення основного боргу і втрат від інфляції позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.

В частині стягнення пені позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 868,93грн. , з огляду на наступне.

Як зазначено вище, згідно із п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Оскільки строк оплати встановлено 5 днів від дати підписання акту, то прострочення оплати має місце з 06 числа наступного місяця, зокрема, з 06.08.2009р., з 06.09.2009р., з 06.10.2009р. Отже, нарахування пені з 05.08.2009р., 05.09.2009р., 05.10.2009р. є неправомірним. Крім того, згідно із п.6 ст.232 ГК за прострочення оплати послуг, наданих в липні 2009р.,- нарахування пені припиняється 05.02.2010р.; наданих в серпні 2009р.,- нарахування пені припиняється 05.03.2010р.; наданих в вересні 2009р.,- нарахування пені припиняється 05.04.2010р. В той час, як згідно із розрахунком пені, доданим до позовної заяви, позивачем нарахована пеня за прострочення оплати послуг, наданих в липні, серпні та вересні 2009р. за період, що перевищує 6-місячний строк. Відтак, нарахування пені з 06.02.2010р. по 21.04.2010р. за прострочення оплати послуг, наданих в липні 2009р., з 06.03.2010р. по 21.04.2010р. за прострочення оплати послуг, наданих в серпні 2009р., та з 06.04.2010р. по 21.04.2010р. за прострочення оплати послуг, наданих в вересні 2009р., є неправомірним.

Таким чином, неправомірно нарахована пеня за вказані періоди до задоволення не підлягає.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82-85, 116-118 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, ідентифікаційний код 00702009, адреса: 79058, м.Львів, пр.В.Чорновола,4, на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 79060, АДРЕСА_1, - 10500,00грн. основного боргу, 868,93грн. пені, 630,01грн. втрат від інфляції, 119,97грн. державного мита ат 234,27грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. В задоволенні решти вимог відмовити.

Суддя