Рішення № 10039791, 08.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.10                                                                                           Справа№ 17/71

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Хрунь І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача: ЛМКП “Львівтеплоенерго”, м. Львів

про: стягнення 12 605 669,24 грн.

                                                                                Суддя У.І.Ділай

Представники

Від позивача: Працьовита С.М. –ю/к (Довіреність 228/10 від 31.12.2008р.)

Від відповідача: Негра Г.Ю. –ю/к (Довіреність № 15 від 07.05.2010р.)

Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ до ЛМКП “Львівтеплоенерго”, м. Львів стягнення 12 605 669,24 грн.

Ухвалою суду від 21.05.2010р. дана позовна заява була прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 08.06.2010р.

В судовому засіданні представник позивача викладені у позовній заяві вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду Відзив на позовну заяву № 39-1285 від 07.06.2010р., відповідно до якого ЛМКП “Львівтеплоенерго” факт наявності заборгованості визнає. Як зазначається у відзиві несвоєчасне проведення оплат за договором було зумовлено збитковістю затвердженого тарифу на теплову енергію, а також тією обставиною, що оплата споживачами за надані послуги з теплопостачання перераховується впродовж місяця після наданої послуги, тобто передоплата відсутня. Окрім цього значна частина заборгованості утворилася через несплату за теплопостачання такими споживачами як Львівські комунальні підприємства до яких ЛМКП “Львівтеплоенерго” не застосовує штрафні санкції, оскільки дана категорія споживачів обслуговує виключно фізичних осіб. На підтвердження викладених у відзиві обставин відповідачем представлено суду інформацію щодо рівня оплати за послуги з опалення та гарячого водопостачання, а також довідку ЛМКП “Львівтеплоенерго” із підписами в.о. директора та в.о. головного бухгалтера.

Із посиланням на п. 1 ст. 233 ГК України відповідач просить суд не застосовувати штрафні санкції (пеню, 3% річних та інфляційні втрати).

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

29.09.2008р. між сторонами у справі укладено Договір № 06/08-1567 поставки природного газу, відповідно до умов яких позивач взяв на себе зобов’язання передати у власність відповідача природний газ, за наявності його обсягів, , а відповідач у свою чергу зобов’язався прийняти та оплатити його.

Як вбачається із матеріалів справи під час дії Договору сторонами підписувались Додаткові угоди до Договору, а саме: № 1 від 30.10.2008р., № 2 від 26.11.2008р., № 3 від 30.01.2009р., № 4 від 27.04.2009р. та № 5 від 28.04.2009р.

На виконання договірних зобов’язань, позивач протягом січня-травня 2009р. передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 10 332 770,11 грн., що підтверджується Актами передачі-приймання природного газу із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

У п. 6.1. Договору сторонами погоджено, що оплата за природний газ проводиться відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Як зазначається у позовній заяві, відповідач свої зобов'язання виконав частково, а саме розрахувався за поставлений природний газ в сумі 151 813,62 грн. Станом на день звернення ДК “Газ України” до господарського суду із позовною заявою, сума боргу ЛМКП “Львівтеплоенерго” за отриманий природний газ становить 10 180 956,49 грн.

За порушення строків оплати на підставі п. 7.2. Договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, що за розрахунком позивача становить 1 041 349,00 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 1 058 244,16 грн. інфляційних втрат та 325 119,59 грн. 3 % річних.

Загальна сума позовних вимог становить 12 605 669,24 грн.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм в судовому засіданні доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за Договором № 06/08-1567 від 29.09.2008р., а відтак позивачем підставно заявлено до стягнення з відповідача 10 180 956,49 грн. основного боргу, 1 041 349,00 грн. пені, 1 058 244,16 грн. інфляційних втрат та 325 119,59 грн. 3 % річних.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилаючись на збитковість підприємства та важке фінансове становище просить суд не застосовувати заявлені позивачем штрафні санкції (пеню, інфляційні втрати та 3 % річних).

З огляду на викладене у відзиві та зважаючи на те, що ЛМКП “Львівтеплоенерго” належить до комунальних підприємств, перебуває у важкому фінансовому становищі, пов’язаному із несвоєчасністю розрахунку споживачів за послуги з опалення та гарячого водопостачання, суд вважає за доцільне скористатися правом, наданим йому ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені що підлягає стягненню з відповідача –до 694 349,00 грн. В частині стягнення 347 000,00 грн. пені у позові відмовити.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216, 233 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з ЛМКП “Львівтеплоенерго” (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1 Код ЄДРПОУ 05506460) на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1. Код ЄДРПОУ 31301827) 10 180 956,49 грн. основного боргу, 694 349,00 грн. пені, 1 058 244,16 грн. інфляційних втрат, 325 119,59 грн. 3 % річних, всього –12 258 669,24 грн.; 25 500,00 грн. державного мита 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 347 000,00 грн. пені в позові відмовити.

4.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя