Рішення № 10039646, 03.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.10                                                                                           Справа№ 25/89

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ “Укртелеком” (м.Львів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Добродій” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 1 241,82 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Не з»явився

від відповідача :Не з»явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ “Укртелеком” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Добродій” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 1 241,82 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.05.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 28.05.2010 року. Ухвалою від 28.05.2010 року розгляд справи відкладено до 03.06.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.05.2010 року, про відкладення від 28.05.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

28.05.2010 року за вх.№10305 позивач подав клопотання про припинення провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1090,64 грн. та пені 26,19 грн., у зв”язку з добровільною сплатою відповідачем заборгованості, та просить суд стягнути з відповідача 67,84 грн. –інфляційних нарахуваеь, 12,44 –3% річних, 44,71 –пені, тобто, всього- 124,99 грн., а також судові витрати.

03.06.2010 року за вх.№10699 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.05.2010 року, про відкладення від 28.05.2010 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повернутими поштовими конвертами з поштовою відміткою “адресат за зазначеною адресою не проживає”, хоча у підтвердження зазначеної в позовній заяві адреси відповідача позивачем надано Довідку з ЄДРПОУ станом на час звернення з позовом, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Згідно ст.93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

Позов розглянуто у відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 03.06.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

09.01.2008 року між Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ “Укртелеком” (надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Добродій” (надалі – відповідач) укладено договір №ЛВ 1913 про надання послуг бізнес-мережі.

Відповідно до п.п.2.1.1 даного договору, позивач зобов”язувався надавати відповідачу послуги бізнес-мережі УТЕЛ, а відповідач в свою чергу, згідно п.п.2.2.3 даного договору, зобов”язувався сплачувати отримані послуги у терміни, визначені п.3.1. договору.

Свої зобов”язання щодо плати отриманих послуг відповідач не виконував в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 1 090,64 грн., і дія договору була припинена позивачем в односторонньому порядку у відповідності до п.3.5 договору. Однак, на думку позивача, припинення дії договору не звільняє відповідача від сплати заборгованості.

Станом на 01.04.2010 року, за підрахунком позивача, сума заборгованості становить 1 090,64 грн.

Оскільки відповідачем прострочено виконання господарського зобов”язання, до нього застосовуються санкції у вигляді стягнення пені відповідно до п.4.2 договору, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Позивачем також нараховано інфляційні втрати в розмірі 67,84 грн., 3% річних –в розмірі 12,44 грн., та пеня –в розмірі 70,90 грн., що підляють сплаті відповідачем.

Позивачем на адресу відповідача 05.01.2010 року направлено претензію №131913/01, яка залишена останнім без відповідного реагування.

28.05.2010 року за вх.№10305 позивач подав клопотання про припинення провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1090,64 грн. та пені 26,19 грн., у зв”язку з добровільною сплатою відповідачем заборгованості, та просить суд стягнути з відповідача 67,84 грн. –інфляційних нарахувань, 12,44 грн. – 3% річних, 44,71 грн. –пені, тобто, всього - 124,99 грн., а також судові витрати.

Станом на момент розгляду справи відповідач подав докази часткового погашення заборгованості.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

28.05.2010 року за вх.№10305 позивач подав клопотання про припинення провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1090,64 грн. та пені 26,19 грн., у зв”язку з добровільною сплатою відповідачем заборгованості, та просить суд стягнути з відповідача 67,84 грн. –інфляційних нарахувань, 12,44 грн. – 3% річних, 44,71 грн. –пені, тобто, всього - 124,99 грн., а також судові витрати.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На час розгляду справи, відповідач подав докази часткового погашення боргу, проти позовних вимог не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ “Укртелеком” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Добродій” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 124,99 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №1000325570-7530 від 11.05.2010 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №1000325570-7546 від 11.05

.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

У зв”язку з тим, що відповідачем борг погашено після подання позову, і станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становила 1 241,82 грн., відповідач зобов”язаний сплатити на користь позивача судові витрати на підставі ст.49 ГПК України, оскільки спір виник з вини відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Добродій” (юридична адреса: м.Львів, вул.Зелена,44; поштова адреса: м.Львів, вул.Тютюнників,32/29; р/р 26006053825060 у ЗГРУ “Приватбанк”, МФО 325321, код ЄДРПОУ 33358854, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ “Укртелеком” (79000, м.Львів, вул.Дорошенка,43; п/р 26004064610601 у Львівській філії АБ “Брокбізнесбанк”, МФО 325774, код ЄДРПОУ 01186030) - борг у сумі 124 (сто двадцять чотири) грн. 99 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. - сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті частини позовних вимог –провадження припинити.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя