Рішення № 100395120, 04.10.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1705/21

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Стефанюк В.І. за довіреністю;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Санаторію „Одеса” Служби безпеки України до товариства з обмеженою відповідальністю „СН І Т” про стягнення 50 694,64 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Санаторій „Одеса” Служби безпеки України (далі по тексту – Санаторій) звернувся до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „СН І Т” (далі по тексту – ТОВ „СН І Т”) про стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 50694,64 грн., які складаються із пені у розмірі 20 961,71 грн. та штрафу у розмірі 29 732,93 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору підряду №329 від 08.10.2019р. в частині своєчасного виконання передбачених договором робіт.

ТОВ „СН І Т” жодного разу в судові засідання по даній справі не з`явилось, про причини неявки суд не повідомляло. При цьому, суд зазначає, що відповідач був повідомлений судом про розгляд даної справи шляхом надсилання ухвал на його адресу місцезнаходження, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04086, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 37. Проте, ухвали суду, якими відповідач був повідомлений про розгляд судом даного спору, були повернуті до суду у зв`язку із відсутністю адресата

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ТОВ „СН І Т” про розгляд господарським судом даної справи. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

08.10.2019р. між Санаторієм (Замовник) та ТОВ „СН І Т” (Підрядник) було укладено договір підряду №329, відповідно до п. п. 1.1-1.3 якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується відповідно до проектно-кошторисної документації, у порядку та на умовах, визначених цим договором, залученими силами і засобами на власний ризик або з залученням субпідрядних організацій виконати роботи з капітального ремонту газової котельної санаторію «Одеса» СБУ за адресою: 65067, м. Одеса Французький бульвар 52, згідно проекту та технічного завдання (дефектного акту), викладеного в тендерній документації. Найменування робіт, визначених згідно Єдиного закупівельного словника: ДК 021 2015, наступної категорії: 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи. Капітальний ремонт газової котельної санаторію «Одеса» СБУ проводитися за адресою: 65067, м. Одеса, Французький бульвар, 52. Роботи мають бути виконанні Підрядником у строк до 31.12.2019р.

Згідно з п. 1.5 договору підряду №329 від 08.10.2019р. початок та закінчення будівельних робіт визначається календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору (додаток № 2) та умовами договору.

Умовами п. 2.1 договору підряду №329 від 08.10.2019р. визначено, що вартість робіт, що доручаються Підряднику зазначена в зведеному кошторисному розрахунку, є невід`ємною частиною договору (додаток № 1) та складає 4 490 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 10.2 договору підряду №329 від 08.10.2019р. Підрядник зобов`язаний забезпечити виконання робіт згідно з календарним графіком виконання робіт (додаток №2).

Положеннями п. 12.3 договору підряду №329 від 08.10.2019р. передбачено, що розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт по формі №КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт по формі №КБ-3 з використанням програмного комплексу АВК-5, підписаних уповноваженими представниками сторін, проміжними платежами за фактично виконані роботи протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання Замовником актів та довідок, в межах наявних фінансових ресурсів на рахунку Замовника, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року без нарахування штрафних санкцій.

Згідно з п. п. 13.1 – 13.3 договору підряду №329 від 08.10.2019р. приймання-передача виконаних робіт здійснюється відповідно до вимог законодавчих, нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об`єктів в експлуатацію, та умов договору. Прийняття робіт по об`єкту здійснюється приймальною комісією, про що складається акт здачі-приймання робіт по об`єкту, який підписується всіма членами цієї комісії в 3-х денний термін. До складу приймальної комісії входять представники Підрядника та Замовника.

Пунктом 15.2 договору підряду №329 від 08.10.2019р. встановлено, що Підрядник несе наступну відповідальність за порушення зі своєї вини зобов`язань за договором:

- за порушення строків виконання робіт стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка їх вартості за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості;

- у разі виявлення недоліків (дефектів) у виконаних роботах - сплачує штраф у розмірі 20 відсотків від вартості робіт, виконаних з недоліками (дефектами);

Згідно з п. 18.1 договору підряду №329 від 08.10.2019р. цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2019р., а в частині розрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

18.10.2019р. між Санаторієм та ТОВ „СН І Т” було укладено додаткову угоду №1 до договору підряду №329 від 08.10.2019р., згідно якої сторонами було, зокрема, доповнено п. 13.1 договору наступними положенням: устаткування енерготехнічного обладнання приймається Замовником на підставі Типової форми N М-15а, затвердженої наказом Мінстату України від 21.06.96 р. N 193.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2019р., 12.12.2019р. та 19.12.2019р. між Санаторієм та ТОВ „СН І Т” було підписано акти здачі-приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019р., а також підписано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та акт вартості устаткування, що було придбано виконавцем робіт.

20.05.2020р. між Санаторієм та ТОВ „СН І Т” було підписано акт приймання-передачі котельні після капітального ремонту, з якого вбачається, що виконання робіт було розпочато 08.10.2019р. та завершено 20.05.2020р. При цьому, приймальна комісія дійшла висновку про виконання робіт відповідно проекту, вимогам ДБН, Правилам охорони праці під час експлуатації обладнання, що працює під тиском.

З витягу з аудиторського звіту №1/2-361ДСК від 22.04.2021р., складеного за результатами контролю діяльності Санаторію за період з 01.01.2019р. по 31.12.2020р., вбачається, що в ході проведення аудиторського дослідження здійснено контрольний обмір фактично виконаних ТОВ „СН І Т” окремих обсягів робіт та встановлено відсутність обладнання та робіт на загальну суму 148 664,62 грн. (монтаж системи опалення, монтаж системи пожежної сигналізації, окремі обсяги робіт тощо). При цьому, як вбачається зі звіту відповідачем надавався гарантійний лист, згідно якого ТОВ „СН І Т” повідомляло про усунення недоліків виконаних робіт у строк до 30.03.2021р.

23.02.2021р. аудиторами за участю представників Санаторію та директора ТОВ „СН І Т” було складено акт контрольного обміру №1, з якого вбачається, що комісією було проведено контрольний обмір окремих обсягів виконаних робіт ТОВ „СН І Т” згідно з договором №329 від 08.10.2019р.

12.05.2021р. Санаторій звернувся до ТОВ „СН І Т” із претензією №83/500, згідно якої позивач просив сплатити штрафні санкції за договором №329 від 08.10.2019р. у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання робіт за договором.

Звертаючись до господарського суду із даними позовними вимогами до ТОВ „СН І Т” позивачем було наголошено про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог із посиланням на виконання відповідачем підрядних робіт із порушенням умов договору підряду №329 від 08.10.2019р.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Приписами ст. 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Відповідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Положеннями ст. 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 08.10.2019р. між Санаторієм та ТОВ „СН І Т” було укладено договір підряду №329 на виконання капітального ремонту газової котельної санаторію «Одеса» СБУ за адресою: 65067, м. Одеса Французький бульвар 52. При цьому, договором було визначено, що підрядні роботи мають бути виконанні у строк до 31.12.2019р.

Слід зазначити, що згідно умов п. п. 13.1 – 13.3 договору підряду №329 від 08.10.2019р. виконані ТОВ „СН І Т” підрядні роботи мали бути прийняті комісією із складанням акту здачі-приймання робіт.

20.05.2020р. між Санаторієм та ТОВ „СН І Т” було підписано акт приймання-передачі котельні після капітального ремонту, з якого вбачається, що виконання робіт було розпочато 08.10.2019р. та завершено 20.05.2020р.

Враховуючи умови договору підряду №329 від 08.10.2019р., господарський суд зазначає, що незважаючи на підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних будівельних робіт у грудні 2019р., роботи вважаються виконаними ТОВ „СН І Т” та переданими позивачу лише 20.05.2020р., що дозволяє господарському суду дійти висновку про виконання відповідачем робіт із порушенням строків, визначених договором.

Пунктом 15.2 договору підряду №329 від 08.10.2019р. встановлено, що Підрядник несе наступну відповідальність за порушення зі своєї вини зобов`язань за договором:

- за порушення строків виконання робіт стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка їх вартості за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості;

- у разі виявлення недоліків (дефектів) у виконаних роботах - сплачує штраф у розмірі 20 відсотків від вартості робіт, виконаних з недоліками (дефектами);

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, доданого до позовної заяви, Санаторієм було нараховано відповідачу пеню у розмірі 20 961,71 грн. за порушення строків виконання робіт, яка була нарахована на суму заборгованості у розмірі 148 664,62 грн. за період з 01.01.2020р. до 20.05.2020р., а також штраф у розмірі 29 732,93 грн. (20% *148 664,62 грн. = 29 732,93 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Приписами ч. 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Перевіривши здійснений Санаторієм розрахунок пені господарський суд дійшов висновку, що позивач має право розраховувати пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості робіт, яка за умовами договору складає 4 490 000,00 грн. Проте, враховуючи, що нарахування позивачем пені на грошові кошти у розмірі 148 664,62 грн. є правом Санаторію, реалізація якого жодним чином не порушує прав відповідача, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених Санаторієм позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із ТОВ „СН І Т” пені у розмірі 20 961,71 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення заявлених Санаторієм позовних вимог про стягнення із ТОВ „СН І Т” штрафу у розмірі 29 732,93 грн., господарський суд виходить з наступного.

Як зазначалось вище по тексту рішення, роботи, виконані ТОВ „СН І Т” за умовами договору підряду №329 від 08.10.2019р., були прийняті позивачем у повному обсязі та без зауважень. Слід зазначити, що будь-які доводи на підтвердження неможливості перевірки виконання ТОВ „СН І Т” робіт із дотримання умов договору до моменту підписання актів приймання-передачі виконаних робіт Санаторієм взагалі наведено не було.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відповідно до ч. 4 ст. 853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Статтею 853 ЦК України врегульовані питання наслідків виявлення недоліків, які поділяються на явні та приховані. Так, відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник втрачає право заявляти про явні недоліки роботи після її прийняття, тобто ті, які могли бути встановлені при звичайному способі прийняття робіт. Натомість, за приписами ч. 3 ст. 853 ЦК України замовник має право заявити про приховані недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі прийняття робіт, після їх прийняття негайно після їх виявлення.

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку, що Санаторій може вимагати стягнення із ТОВ „СН І Т” штрафу у розмірі 29 732,93 грн. лише у випадку надання суду доказів на підтвердження виявлення недоліків (дефектів) у виконаних роботах, які не могли бути виявлені при звичайному способі їх прийняття. Проте, в порушення вимог процесуального законодавства, якими передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, позивачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження виявлення прихованих недоліків (дефектів) у виконаннях відповідачем роботах.

Господарським судом відхиляється наданий Санаторієм витяг з аудиторського звіту №1/2-361ДСК від 22.04.2021р., з якого вбачається, що ТОВ „СН І Т” не було виконано роботи на суму 148 664,62 грн., оскільки акт перевірки може бути підставою для вчинення процесуальних дій, зокрема, пред`явлення позову до суду, однак не позбавляє позивача процесуального обов`язку доводити наявність порушеного права чи законного інтересу, чого позивачем зроблено не було. Таким чином, за умови існування між сторонами по справі договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки як на підставу позовних вимог є неправомірними, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору та не можуть змінювати його умови.

Крім того, суд зазначає, що наявний в матеріалах справи акт контрольного обміру №1 від 23.02.2021р. не спростовує висновків суду про наявність у Санаторію обов`язку довести факт виконання відповідачем робіт з недоліками, які не могли бути виявлені позивачем при звичайному способі їх прийняття.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку про недоведеність Санаторієм факту наявності у виконаних ТОВ „СН І Т” роботах прихованих недоліків (дефектів), що має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявлених Санаторієм до ТОВ „СН І Т” позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 29 732,93 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених Санаторієм „Одеса” Служби безпеки України до товариства з обмеженою відповідальністю „СН І Т” позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача штрафних санкцій (пені) у розмірі 20 961,71 грн. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 185, ст. 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „СН І Т” /04086, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 37; ідентифікаційний код 34815428/ на користь Санаторію „Одеса” Служби безпеки України /65067, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, буд. 52; ідентифікаційний код 20000025/ штрафні санкції у розмірі 20 961,71 грн. /двадцять тисяч дев`ятсот шістдесят одна грн. 71 коп./, судовий збір у розмірі 938,62 грн. /дев`ятсот тридцять вісім грн. 62 коп./.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 13 жовтня 2021 р.

Суддя С.П. Желєзна