Рішення № 100395119, 04.10.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1691/21

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Вакаренко І.В. в порядку самопредставництва;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „Молпродукти” про розірвання договору, виселення та стягнення, –

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі по тексту – Департамент) звернувся до господарського суду із позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „Молпродукти” (далі по тексту – ТОВ „Молпродукти”) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №20/70 від 22.06.2006р., виселення відповідача з нежитлових приміщень першого поверху і підвалу, загальною площею 95,6 кв. м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 3, на користь Департаменту, та стягнення із відповідача заборгованості у загальному розмірі 51 559,28 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 49 511,54 грн. та пені у розмірі 2 047,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди №20/70 від 22.06.2006р. в частині сплати орендних платежів протягом періоду з 01.04.2020р. до 31.05.2021р.

ТОВ „Молпродукти” жодного разу в судові засідання по даній справі не з`явилось, про причини неявки суд не повідомляло. При цьому, суд зазначає, що відповідач був повідомлений судом про розгляд даної справи шляхом надсилання ухвал на його адресу місцезнаходження, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 67400, Одеська обл., Роздільнянський р-н, місто Роздільна, вул. 40 років Перемоги, буд. 18. Проте, ухвали суду, якими відповідач був повідомлений про розгляд судом даного спору, були повернуті до суду у зв`язку із відсутністю адресата

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ТОВ „Молпродукти” про розгляд господарським судом даної справи. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

11.07.2002р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради (Орендодавець) та ТОВ „Молпродукти” (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №20/70, умовами п. 1.1 якого передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху і підвалу, загальною площею 95,6 кв., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 3.

11.07.2002р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради та ТОВ „Молпродукти” було підписано акт приймання-передачі приміщення, згідно якого відповідачу було передано у користування нежитлове приміщення першого поверху і підвалу, загальною площею 95,6 кв., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 3.

22.06.2006р. Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ТОВ „Молпродукти” було викладено договір оренди нежитлового приміщення №20/70 від 11.07.2002р. у новій редакції (далі по тексту договір №20/70 від 22.06.2006р.).

Відповідно до п. 1.1. договору №20/70 від 22.06.2006р. Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху і підвалу, загальною площею 95,6 кв. м., розташованих за адресою: місто Одеса, вулиця Богдана Хмельницького, буд. 3.

Згідно з п. 1.3 договору №20/70 від 22.06.2006р. договір оренди у новій редакції укладено на період з 22.06.2006р. до 22.06.2011р., тобто на 5 років.

Умовами п. п. 2.1, 2.2, 2.4 договору №20/70 від 22.06.2006р. закріплено, що орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та рішення сесії Одеської міської ради № 4840-IV від 09.11.2005 р. "Про нову редакцію Методики розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси”. За орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 622,27 грн. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до абзаців а, г, е, п. 4.2 договору №20/70 від 22.06.2006р. на протязі дії цього договору, крім своєчасного внесення орендної плати, Орендар зобов`язаний забезпечувати збереження орендованого приміщення, своєчасно проводити капітальний і поточний ремонт приміщення, запобігати його пошкодженню і псуванню; за свій рахунок проводити протипожежні заходи, нести матеріальну відповідальність за збитки, спричинені пожежею, що виникла в орендованому приміщенні з вини Орендаря; застрахувати орендоване приміщення на весь термін дії договору оренди у страховій компанії у порядку, визначеному чинним законодавством та надати Орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного обов`язку, протягом 20 днів з моменту укладення цього договору.

Згідно з п. 4.7 договору №20/70 від 22.06.2006р. після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання Орендар зобов`язаний у 15 денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Умовами п. 5.2 договору №20/70 від 22.06.2006р. встановлено, що за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Положеннями п. п. 5.3, 5.6 договору №20/70 від 22.06.2006р. передбачено, що у разі невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу Орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкту оренди. У разі відмови Орендодавця від договору оренди договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення про відмову від договору. За невиконання або неналежне виконання Орендарем обов`язків, передбачених п. 4.1, абз. а, г, е п.4.2. цього договору, Орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 7.6 договору №20/70 від 22.06.2006р. договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством. Усі зроблені Орендарем у приміщенні невід`ємні поліпшення передаються Орендодавцю безоплатно.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.09.2017р. по справі №916/2519/16, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 26.06.2018р., було припинено провадження в частині позовних вимог Департаменту до ТОВ „Молпродукти” про стягнення 19997,69 грн., у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №20/740 від 11.07.2002р. (у новій редакції від 22.06.2006р.), та виселення ТОВ „Молпродукти” з нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, загальною площею 95,6 кв. м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Хмельницького Богдана, 3, відмовлено.

25.07.2019р. Департаментом було складено акт обстеження нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Хмельницького Богдана, 3.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи за результатами обстеження нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Хмельницького Богдана, 3, Департаментом було складено акти від 06.05.2020р. 22.06.2020р., 11.08.2020р. про відсутність доступу до приміщення.

Листом від 17.11.2020р. Департаментом було повідомлено ТОВ „Молпродукти” про відмову від договору оренди №20/70 від 22.06.2006р. у зв`язку з порушенням Орендарем зобов`язань щодо сплати орендної плати.

Листом від 08.06.2021р. Департаментом було повідомлено ТОВ „Молпродукти” про закінчення 22.06.2021р. строку дії договору оренди №20/70 від 22.06.2006р., а також про необхідність погашення заборгованості у розмірі 49 511,54 грн. та звільнення орендованого приміщення із підписанням акта приймання-передачі орендованого майна.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Молпродукти”, Департаментом було наголошено про наявність правових підстав для розірвання договору оренди нежитлового приміщення №20/70 від 22.06.2006р., виселення відповідача з нежитлових приміщень та стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині сплати орендних платежів за період з 01.04.2020р. до 31.05.2021р.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту – ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 2, ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 2269-XII від 10.04.1992р. (в редакції чинній на 11.07.2002р. - дату укладення договору оренди) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Частинами 1, 3 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

27.12.2019р. набув чинності Закон України „Про оренду державного та комунального майна” № 157-IX від 03.10.2019р., який згідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень був введений в дію з 01.02.2020р. При цьому, згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992р. із наступними змінами з дня введення в дію Закону № 157-IX визнано таким, що втрачає чинність.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським судом в процесі вирішення даного спору було встановлено, що 11.07.2002р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради та ТОВ „Молпродукти” було укладено договір оренди нежитлового приміщення №20/70. При цьому,

22.06.2006р. договір оренди нежитлового приміщення №20/70 від 11.07.2002р. був викладений у новій редакції.

Відповідно до Положення про Департамент, затвердженого рішенням Одеської міської ради №137-VIII від 17.03.2021р., Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради та забезпечує реалізацію місцевої політики у сері управління майном комунальної власності територіальної громади м. Одеса.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про наявність у Департаменту права на звернення до господарського суду із даним позовом, оскільки Департамент виступає у спірних правовідносинах орендодавцем комунального майна, в тому числі, за договором оренди нежитлового приміщення №20/70 від 22.06.2006р.

Предметом заявлених Департаментом у межах даної справи позовних вимог є вимоги про стягнення орендної плати за період з 01.04.2020р. до 31.05.2021р. за користування приміщенням, переданим відповідачу в оренду згідно договору №20/70 від 22.06.2006р. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження належного виконання ТОВ „Молпродукти” зобов`язань щодо сплати орендних платежів, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених Департаментом позовних вимог про стягнення орендної плати у розмірі 49 511,54 грн.

З посиланням на умови п. 5.2 договору №20/70 від 22.06.2006р. та приписи чинного законодавства позивачем було нараховано ТОВ „Молпродукти” пеню у розмірі 2 047,74 грн., яка була нарахована на заборгованість, яка виникла з червня 2020р. по травень 2021р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконння зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені у розмірі 2 047,74 грн., господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. Викладене має наслідком необхідність задоволення заявлених Департаментом позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь позивача пені у розмірі 2 047,74 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для розірвання договору та виселення відповідача з орендованих приміщень, господарський суд виходить з наступного.

Враховуючи набрання чинності новим Законом України „Про оренду державного та комунального майна” № 157-IX від 03.10.2019р., питання розірвання договірних орендних відносин має вирішуватися із застосуванням наведеного Закону, який є спеціальним нормативним актом у сфері регулювання правовідносин з оренди державного та комунального майна.

Умови припинення договору оренди визначені ст. 24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до вимог якої договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором. У разі банкрутства орендар відповідає за свої борги майном, яке належить йому на праві власності, відповідно до законодавства України. Договір оренди вважається припиненим в односторонньому порядку за умови встановлення факту надання орендарем недостовірної інформації про право бути орендарем відповідно до положень частин третьої і четвертої статті 4 цього Закону.

Враховуючи положення приписів ст. 24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, які підлягають до застосування під час вирішення даного спору, суд дійшов висновку, що Департамент має право вимагати розірвання договору оренди лише з передбачених Законом або договором підстав.

Відповідно до п. 7.6 договору №20/70 від 22.06.2006р. договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

В силу положень ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. . У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено про наявність у ТОВ „Молпродукти” заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 49 511,54 грн., що, відповідно, дозволяє суду дійти висновку про наявність істотного порушення відповідачем договору, та є достатньою підставою для розірвання договору згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України. Проте, вирішуючи питання про розірвання договору №20/70 від 22.06.2006р. судом враховано наступне.

Згідно з п. 1.3 договору №20/70 від 22.06.2006р. (в новій редакції) договір оренди у новій редакції укладено на період з 22.06.2006р. до 22.06.2011р., тобто на 5 років.

Частиною 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” 2269-XII від 10.04.1992р. (в редакції чинній на 22.06.2011р. - дату закінчення строку дії договору) визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження наявності заперечень Департаменту щодо продовження строку дії договору, господарський суд доходить висновку, що строк дії договору №20/70 від 22.06.2006р. був продовжений до 22.06.2015р., а в подальшому – до 22.06.2021р. При цьому, на момент звернення позивача до суду із даним позовом строк дії договору не сплинув.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 157-IX від 03.10.2019р. договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Порядок продовження дії договору оренди визначений ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 157-IX від 03.10.2019р.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження продовження строку дії договору №20/70 від 22.06.2006р. в порядку, визначеному Законом України „Про оренду державного та комунального майна” № 157-IX від 03.10.2019р., господарський суд доходить висновку про закінчення строку дії договору в процесі вирішення даного спору, тобто 22.06.2021р., а, отже, і про припинення зобов`язань сторін за договором.

Відповідно до п.2 ч.1, ч. 4, 5 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Так, у п. п. 3.12, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26 грудня 2011 року N 18 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Приймаючи до уваги закінчення строку дії договору №20/70 від 22.06.2006р. під час вирішення судом даного спору, господарський суд дійшов висновку про фактичну відсутність між сторонами предмету спору, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі в частині вимог Департаменту до ТОВ „Молпродукти” про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №20/70 від 22.06.2006р. згідно з п. 2 ч. 1 ст. ст. 231 ГПК України.

Згідно з п. 4.7 договору №20/70 від 22.06.2006р. після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання Орендар зобов`язаний у 15 денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 157-IX від 03.10.2019р. у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Враховуючи закінчення строку дії договору №20/70 від 22.06.2006р., а також приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження повернення ТОВ „Молпродукти” орендованого приміщення, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для виселення відповідача з нежитлових приміщень першого поверху і підвалу, загальною площею 95,6 кв. м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 3, що має наслідком задоволення заявлених Департаментом позовних вимог у названій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених Департаментом комунальної власності Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „Молпродукти” позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 49 511,54 грн., пені у розмірі 2 047,74 грн., та виселення відповідача з нежитлових приміщень першого поверху і підвалу, загальною площею 95,6 кв. м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 3, на користь позивача. Провадження у справі в частині позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „Молпродукти” про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №20/70 від 22.06.2006р. (в новій редакції), укладеного між сторонами, необхідно закрити.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 185, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Провадження у справі №916/1691/21 в частині позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „Молпродукти” про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №20/70 від 22.06.2006р. (в новій редакції), укладеного між сторонами, - закрити.

3. Виселити товариство з обмеженою відповідальністю „Молпродукти” /67400, Одеська обл., Роздільнянський р-н, місто Роздільна, вул. 40 років Перемоги, буд. 18; ідентифікаційний код 31756281/ з нежитлових приміщень першого поверху і підвалу, загальною площею 95,6 кв. м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 3, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради /65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний код 26302595/.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Молпродукти” /67400, Одеська обл., Роздільнянський р-н, місто Роздільна, вул. 40 років Перемоги, буд. 18; ідентифікаційний код 31756281/ на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради /65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний код 26302595/ заборгованість з орендної плати у розмірі 49 511,54 грн. /сорок дев`ять тисяч п`ятсот одинадцять грн. 54 коп./, пеню у розмірі 2 047,74 грн. /дві тисячі сорок сім грн. 74 коп./, судовий збір у розмірі 6 810,00 грн. /шість тисяч вісімсот десять грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 13 жовтня 2021 р.

Суддя С.П. Желєзна