Рішення № 10039384, 07.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.10                                                                                           Справа№ 6/65

За позовом: Приватного підприємства “Лискомплект”, м.Лисичанськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельна компанія “Вуглепромтехніка”, с.Лапаївка

про: стягнення 10188грн. 73коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

                                                                       Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: не з”явився

від відповідача: не з”явився

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством “Лискомплект” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельна компанія “Вуглепромтехніка” про стягнення 7117 грн. 05 коп. основного боргу та 2733 грн. 68 коп. пені.

Ухвалою суду 07.04.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13.05.2010р. В зв’язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено на 07.06.2010р.

В судове засідання 07.06.2010р. представники сторін не з”явились.

Позивачем надіслано суду клопотання (зареєстроване канцелярією суду 17.05.2010р. за .№9306а) про розгляд справи без участі його представника. Також позивачем направлено суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1138грн. 20коп., оскільки відповідач 7 травня 2010р. сплатив суму основного боргу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

          01.07.2009р. між приватним підприємством “Лискомплект” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельна компанія “Вуглепромтехніка” (покупець) укладено договір поставки продукції №01/07-09, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов”язувався передати у власність покупця, а покупець –прийняти та оплатити вугілля марки ДГР 0- 200 за ціною 350грн. 00коп. за 1тн.

          Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі в розмірі 100% попередньої оплати на момент відправки вантажу.

На виконання умов договору №01/07-09 позивачем за видатковою накладною №РН-0000107 від 27.07.2009р. поставлено відповідачу продукцію (квитанція про приймання вантажу №51703884 від 27.07.2009р.) на загальну суму 94203грн. 58коп., яку відповідач оплатив частково. Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становила 7117грн. 05коп.

11.12.2009р. та 24.12.2009р. позивачем направлено відповідачу претензії з вимогою перерахувати суму основного боргу та пеню, які залишені відповідачем без задоволення.

Як вбачається із заяви позивача про уточнення позовних вимог відповідачем 07.05.2010р. погашено сумі основного боргу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України – за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України – зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п.5.2. договору та ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до представленого суду розрахунку, який позивачем долучено до заяви про уточнення позовних вимог становить 1138 грн.02 коп.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1138 грн.02 коп. підлягають задоволенню відповідно до заяви про уточнення позовних вимог.

В частині стягнення 7117грн. 05коп. основного боргу –провадження у справі підлягає припиненню в зв’язку з відсутністю предмета спору.

           Судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.229,230,231,233,343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,75,82,84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельна компанія “Вуглепромтехніка ”, вул.Лісова 8, с.Лапаївка, Пустомитівського району Львівської області (ідентифікаційний код 32419444) на користь приватного підприємства “Лискомплект”, м.Лисичанськ, вул.Малиновського 7/4 (ідентифікаційний код 34274409) 1138грн. 02коп. пені, 102 грн.00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. В частині стягнення 7117грн. 05коп. основного боргу –провадження у справі припинити.

Суддя