Рішення № 10039336, 03.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.10 Справа№ 10/28

За позовом Комунальне підприємство «Дрогобичтеплоенерго» м. Дрогобич

До відповідача СПД-ФО ОСОБА_1 м. Дрогобич

Про стягнення суми боргу за спожите теплопостачання

Суддя Довга О.І.

Секретар Яремчук С.М.

Представники :

від позивача Пилипів М.І. - представник за дорученням

від відповідача ОСОБА_1 - СПД ФО

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору :

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом КП «Дрогобичтеплоенерго» м. Дрогобич до СПД-ФО ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за спожите теплопостачання.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в попередніх ухвалах суду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позов, просить його задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, та з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду спору.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, та з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду спору.

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

В ході розгляду спору судом встановлено:

В ході розгляду даної справи встановлено, що відповідач, у 2006 році, після розірвання шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 ( Свідоцтво про державну реєстрацію ФОП НОМЕР_2).

Між КП «Дрогобичтеплоенерго» та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 укладено договори про постачання теплової енергії № 30 від 26.10.2004 року та № 379 від 30.03.2009 року, відповідно до яких позивач зобовязувався постачати відповідачу теплову енергію, в обсягах, що передбачені проектними тепловими навантаженнями визначеної будівлі з урахуванням кількості споживачів гарячої води, а відповідач оплачувати за спожиту теплову енергію за встановленими тарифами та у встановлені договором терміни.

Відповідно до умов договору ( п. 6.3) споживач здійснює оплату наданих послуг з теплопостачання шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Енергопостачальної організації за поточний місяць до пятого числа наступного календарного місяця.

Відповідач свої зобовязання належним чином не виконував, і станом на день розгляду спору його заборгованість перед позивачем становить 4188,87 грн.

Доказів погашення боргу суду не представлено.

Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобовязань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобовязання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення відповідачем своїх договірних зобовязань перед позивачем.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд вважає позов документально та нормативно обґрунтованим, таким що підлягає до задоволення.

Судові витрати віднести на відповідача.

З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 599, 614, 617,629 ЦК України, ст.ст. 193,218 ГК України, ст.ст. 22,33,34,49,82-84 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 ( 82100, АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) на користь КП «Дрогобичтеплоенерго»( 82100, Львівська обл. м. Дрогобич, вул. Індустріальна,1 А, ЗКПО 05445563, МФО 325019) 4188,87 грн. боргу, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.

Суддя