Рішення № 10039193, 04.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.10                                                                                                     Справа№ 7/56

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон груп»

до відповідача Skandicfire GmbH Rudolf-Diesel-Str/61D-48157 Munster Deutschland

про стягнення заборгованості

ціна позову: 1838,4 євро

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Думич Н.Б., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –Солука О.В., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карбон груп»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Skandicfire GmbH Rudolf-Diesel-Str/61D-48157 Munster Deutschland з позовом про стягнення заборгованості; ціна позову 1838,4 євро.

Відповідно до позовної заяви, Позивачем згідно Договору поставлено Відповідачу товар загальною вартістю 2420євро. Внаслідок здійснення лише часткової оплати за отриманий товар, у Відповідача виник борг перед Позивачем в розмірі 1838,4євро.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором поставки №5/09-D від 05.03.2009р., свідоцтвом про державну реєстрацію Позивача, випискою з ЄДРПОУ, свідоцтвом про реєстрацію Позивача як платника податку на додану вартість, довідкою органу статистики про включення Позивача в ЄДРПОУ, довідкою про взяття Позивача на облік як платника податків, формою МД-2, формою МД-6, міжнародною товаро-транспортною накладною, фактурою (Invoice), специфікацією до фактури, платіжним дорученням в іноземній валюті, платіжними дорученнями №№76 та 77 від 17.03.2010р. про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, фіскальними поштовими чеками №3529 та №3530 від 17.03.2009р., ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України, ст..ст.526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст.ст.76,77 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/56 від 24.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 25хв. 19.04.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/56 від 19.04.2010р. та від 11.05.2010р. В судових засіданнях 31.05.2010р., 01.06.2010р. оголошувались перерви.

Строк вирішення спору продовжено відповідно до вимог ч.4 ст.69 Господарського процесуального кодексу України на підставі клопотання представників Сторін.

Представникам Сторін протягом розгляду справи оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/56, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальні поштові чеки), зазначалось, що права та обов’язки Сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано наступні документи: довіреності на право здійснення представництва; копію 2-ї сторінки СМР; письмове повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; банківську довідку про заборгованість Відповідача перед Позивачем.

Представник Відповідача в судове засідання з’явився, проти позову заперечив з причин та підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Протягом розгляду справи представниками Відповідача подано наступні документи: довіреності на право здійснення представництва; ордер.

31.05.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Відповідача просить відмовити в позові з наступних підстав. Так, у відзиві зазначено, що згідно фактури/інвойс №18/D/2009 від 04.09.2009р., Позивачем було поставлено дрова колоті твердих порід, упаковані в збиті ящики по 2 складометри, загальним об’ємом 44 складометри; після огляду поставлених товарів Відповідачем було виявлено, що вони є неналежної якості. Доводи відзиву Відповідач обґрунтовує ст.268 Господарського кодексу України та ст.678 Цивільного кодексу України. У відзиві також зазначено, що враховуючи те, що обставини, зазначені вище, стали відомі Відповідачеві лише після огляду поставленого товару, Відповідачем оплачено вартість товару, яка відповідає розміру вартості товарів відповідної якості, а саме 581,6євро.

04.06.2010р. представником Відповідача в судовому засіданні подано уточнення до відзиву на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Так, про факт отримання товарів неналежної якості Відповідачем було повідомлено Позивача. Також, Відповідачем наведено (додано до уточнення роздрукований аркуш) фото таблиці заміру рівня вологості, що перевищує встановлений додатком №1 до Договору поставки №5/09-D від 05.03.2009р. рівень вологості. В уточненні до відзиву також зазначено, що Позивачем досі не надано міжнародної товаро-транспортної накладної (СМР)з відміткою про вручення товару уповноваженому представникові покупця як доказу виконання обов’язку з поставки товару, передбаченого п.2.4 укладеного між Сторонами Договору, а відповідно до п.3.3 зазначеного Договору, покупець зобов’язаний здійснити оплату після отримання товару. Відповідно, на думку представника Відповідача, обов’язку здійснити оплату у Відповідача не виникає, як і не виникає права у Позивача вимагати здійснити оплату товару, права Позивача не були порушені, і відсутнє право на звернення до господарського суду, передбачене ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

11.05.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання представника Відповідача про надання Відповідачу копії ухвали господарського суду Львівської області від 24.03.2010р. по справі №7/56, зобов’язання Позивача надати Відповідачу копію позовної заяви, та відкладення розгляду справи на строк не менше 14 днів для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та подання обґрунтованого відзиву. Копія ухвали судом надана, при чому звернута увага на наявність в матеріалах справи доказів надіслання зазначеної ухвали Відповідачу. Копія позовної заяви надана Позивачем, при цьому суд зазначає, що в матеріалах справи наявний доказ надіслання відповідної кореспонденції Відповідачу. Ухвалою господарського суду Львівської області №7/56 від 11.05.2010р. розгляд справи відкладено на 11год. 45хв. 31.05.2010р.

Також, 31.05.2010р. представником Відповідача подано клопотання про витребування від Позивача наступних документів: копії інвойсу №18/D/2009 від 04.09.2009р.; копії вантажної митної декларації №12193, за якою товар був поставлений до Відповідача; копію СМР з відміткою про вручення товару уповноваженому представникові покупця. З приводу даного клопотання судом зазначено, що наведені у клопотанні копії документів наявні в матеріалах справи, і Відповідач має можливість з ними ознайомитись; крім того, наведені копії документів повинні знаходитись і у Відповідача, оскільки у графі 22 міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR) LF №010857 наявні підписи представника Відповідача; та дані документи є товаросупровідними, а отримання за ними товару визнане представником Відповідача у поданому відзиві, крім того, Відповідачем здійснено часткову оплату на підставі виставленого рахунку-фактури (інвойсу).

Поряд з цим, судом клопотання задоволено та представником Відповідача в судовому засіданні отримано копії зазначених в клопотанні документів, про що зроблено відповідний запис на клопотанні.

01.06.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання представника Відповідача про відкладення судового засідання у зв’язку з необхідністю опрацювати отримані, згідно доводів представника Відповідача, 31.05.2010р. документи, а саме – копії інвойсу №18/D/2009 від 04.09.2009р.; копії вантажної митної декларації №12193, за якою товар був поставлений до Відповідача; копію СМР з відміткою про вручення товару уповноваженому представникові покупця.

Дане клопотання судом задоволено частково, оголошено перерву до 04.06.2010р.

При розгляді клопотання суд врахував те, що: 1)наведені у клопотанні копії документів наявні в матеріалах справи, і Відповідач мав можливість (подавав відповідне клопотання, проте не скористався своїм правом) з ними ознайомитись; 2)крім того, наведені копії документів повинні знаходитись і у Відповідача, оскільки у графі 22 міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR) LF №010857 наявні підписи представника Відповідача; та дані документи є товаросупровідними, а отримання за ними товару визнане представником Відповідача у поданому відзиві, крім того, Відповідачем здійснено часткову оплату на підставі виставленого рахунку-фактури (інвойсу); 3) представником Відповідача не наведено доводів та не пояснено на вимогу суду, які саме документи можуть бути представлені Відповідачем.

Незважаючи на оголошення перерви, в судовому засіданні 04.06.2010р. представником Відповідача також не наведено доводів, які саме документи можуть бути представлені Відповідачем.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про міжнародне приватне право»(далі –Закон), цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом. Згідно ч.ч.1, 5 ст.4 Закону, право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України; визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин на підставі колізійних норм, не здійснюється, якщо міжнародним договором України передбачено застосування до відповідних відносин матеріально-правових норм.

Згідно п.1 ч.1 ст.76 Закону, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

05.03.2009р. у м.Львів між Сторонами укладено договір поставки №5/09-D, відповідно до п.6.1 якого, Договір укладений, регулюється та підлягає тлумаченню відповідно до чинного законодавства України. згідно п.6.2 Договору, усі розбіжності, що виникають між Сторонами внаслідок або у зв’язку з цим Договором повинні вирішуватись шляхом переговорів; якщо Сторони не можуть прийти згоди шляхом переговорів, то спір, що виник, підлягає розгляду у Львівському господарському суді України відповідно до діючого законодавства України; дотримання порядку досудового врегулювання спору, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України, не потрібне.

Як зазначено вище, 05.03.2009р. у м.Львів між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір поставки №5/09-D (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов’язується поставити Покупцеві на умовах DDU Товари за цінами та об’ємами, що зазначені в додатку №1 Договору, а Покупець зобов’язується прийняти і оплатити їх у порядку, передбаченому даним Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору, загальна сума Договору складає приблизно 500000євро.

Згідно п.2.4 Договору, обов’язок Постачальника з поставки Товарів Покупцеві вважається виконаним з моменту вручення Товарів уповноваженому представникові Покупця, підтвердженим відміткою в CMR.

Відповідно до п.п.2.5, 2.6 Договору, Покупець зобов’язується здійснити огляд Товарів, у тому числі перевірку їхньої якості, кількості, асортименту, тари (упаковки) та наявності документації до Товарів, у момент їхнього вручення Постачальником Покупцеві; у разі виявлення Покупцем у порядку, встановленому п.2.6 Договору, невідповідності якості, кількості, асортиментів, тари (упакування) Товарів і передбаченої документації до них, Покупець має право вимагати від Постачальника усунення такої невідповідності в найкоротші терміни; термін подачі рекламації 5 днів з моменту прийняття товару.

Згідно п.п.3.1, 3.2 Договору, усі розрахунки за Договором здійснюються в Євро на підставі рахунків Постачальника; обов’язок Покупця по здійсненню будь-яких платежів вважається виконаним у момент зарахування коштів на рахунок Постачальника, вказаний у розділі 8 Договору.

Відповідно до п.3.3 Договору, оплата Товарів Покупцем здійснюється на протязі 3 днів після отримання Покупцем партії товарів Покупець зобов’язується перевести експрес-платежем на рахунок Постачальника суму, яка зазначається у рахунку (рахунок-фактура, інвойс), що підписаний Покупцем та Постачальником.

Підтвердженням перетину Товару через митний кордон України є наявна в матеріалах справи вантажна митна декларація (форми МД-2 та МД-6). У графі 8 форми МД-6 зазначено реквізити одержувача товару –Відповідача по справі.

Відповідно до п.2 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. №574, вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. Згідно п.3 зазначеного Положення, ВМД застосовується під час декларування транспортних засобів і товарів, що переміщуються через митний кордон України юридичними або фізичними особами, яким вони належать, або уповноваженими ними особами.

Підтвердженням отримання Відповідачем товару є міжнародна товаро-транспортна накладна (CMR) LF №010857.

З даної міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) вбачається, що кінцевим отримувачем вантажу за нею є Відповідач (графа 2 CMR).

Відповідно до п. 4.3, 5.1 Порядку митного оформлення товарів, що переміщуються через митні ліцензійні склади транспортних та транспортно-експедиційних організацій, затвердженого наказом Державної митної служби України від 4 грудня 1999 р. N792, у графі 2 CMR повинен бути зазначеній кінцевий отримувач товарів, що перевозяться відповідно до цих міжнародних товарно-транспортних накладних.

Також, в наявній CMR (графа 22) наявні відомості про одержання Відповідачем товару, в тому числі підпис представника Відповідача (який, згідно доводів представника Позивача, виконаний тією ж особою, що й підписала Договір) та зазначені дані рахунку-фактури (Invoice) 18/DE/2009р.

Крім того, згідно вказаної CMR, Відповідачем товар отримано 12.09.2009р.

Відповідно до рахунку-фактури (Invoice) 18/DE/2009р. від 04.09.2009р., назвою товару є дрова колоті твердих порід, упаковані в збиті ящики по 2 складометри, вологість до 22%, довжина полін 25-33см, фракція 8-15см, вказано кількість, ціну та загальну вартість, яка становить 2420 євро. В рахунку-фактурі також зазначено, що оплата товару –безготівковий розрахунок згідно контракту №5/09-D від 05.03.2009р. (Договір).

Отримання Відповідачем товару згідно рахунку-фактури (Invoice) 18/DE/2009р. від 04.09.2009р. підтверджує і сам Відповідач у відзиві на позовну заяву.

Крім того, підтвердженням отримання Відповідачем товару є в тому числі зазначення ним в уточненні до відзиву на позовну заяву, що вартість товару в розмірі 581,6 євро ним оплачена.

Відповідачем не подано доказів здійснення повного чи частково погашення боргу. Крім того, відповідно до довідки відділення №9 другої Львівської філії ВАТ «Кредобанк»№831/09 від 21.04.2010р., станом на 20.04.2010р. заборгованість Відповідача по Договору перед Позивачем складала 1838,4євро.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.          

Згідно п.1 ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Щодо доводів Відповідача про те, що ним отримано товар неналежної якості суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до п.п.2.5, 2.6 Договору, Покупець зобов’язується здійснити огляд Товарів, у тому числі перевірку їхньої якості, кількості, асортименту, тари (упаковки) та наявності документації до Товарів, у момент їхнього вручення Постачальником Покупцеві; у разі виявлення Покупцем у порядку, встановленому п.2.6 Договору, невідповідності якості, кількості, сортиментів, тари (упакування) Товарів і передбаченої документації до них, Покупець має право вимагати від Постачальника усунення такої невідповідності в найкоротші терміни; термін подачі рекламації 5 днів з моменту прийняття товару.

Згідно описаного вище рахунку-фактури (Invoice) 18/DE/2009р. від 04.09.2009р., вологість поставленого товару становить до 22%.

Згідно вказаної CMR, Відповідачем товар отримано 12.09.2009р.

З наведеного вбачається, що, згідно умов Договору, у разі виявлення неналежної якості товару, Відповідач вправі у 5-ти денний термін з моменту прийняття товару подати відповідну рекламацію.

Докази подачі рекламації про неякісний товар у матеріалах справи відсутні, Сторонами не подані, та не зазначено доводів про наявність таких.

Крім того, в уточненні до відзиву на позовну заяву представник Відповідача зазначає про часткову оплату вартості товару, а саме –що вартість товару в розмірі 581,6 євро ним оплачена.

Також, додані представником Відповідача до матеріалів справи зображення, які трактуються Відповідачем як замір вологості деревини, не можуть бути доказами по справі, оскільки не містять в собі необхідних ознак, які б вказували на можливість їх належності та допустимості до справи в якості доказів.

Щодо доводів Відповідача про те, що Позивачем досі не надано міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR), і, відповідно, відсутності у Відповідача обов’язку оплатити товар, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення, у міжнародній товаро-транспортній накладній (CMR) LF №010857 (графа 22) наявні відомості про одержання Відповідачем товару, в тому числі підпис представника Відповідача.

Крім того, підтвердженням отримання Відповідачем товаро-транспортної накладної є доводи Відповідача, зазначені у відзиві та в уточненні до відзиву, про отримання ним товару згідно рахунку-фактури та про здійснення часткової оплати за отриманий товар.

Враховуючи вищенаведене та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повну або часткову оплату боргу, враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 1838,40євро підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

04.06.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09.06.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ст.ст.173, 193, ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.ст.509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, ч.1 ст.662, п.1 ч.1 ст.664, ч.2 ст.693, ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.2, ч.ч. 1, 5 ст.4, п.1ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 38 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, п. 2 “Положення про вантажну митну декларацію”, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року №574, п.4.3, 5.1 Порядку митного оформлення товарів, що переміщуються через митні ліцензійні склали транспортних та транспортно-експедиційних організацій, затвердженого наказом Державної митної служби України від 4 грудня 1999 р. N792, договором поставки №5/09-D від 05.03.2009р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з іноземної юридичної особи Skandicfire GmbH (Rudolf-Diesel-Str/61D-48157 Munster Deutschland, 48165, м.Мюнстер, вул.Марткталле, 35) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон груп»(79049, м. Львів, вул. Трильовського, 33 кв.21, ідентифікаційний код 34559737) 1838,40євро боргу, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 18,38євро державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя