Рішення № 10039100, 08.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.10                                                                                           Справа№ 17/52

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави уповноваженого органу Львівської міської ради в особі ЛМКП “Львівтеплоенерго”, м. Львів

до відповідача: ЛКРБ “Механізація робіт”, м. Львів

про: стягнення 19 496,79 грн.

Представники:

Від прокурора: Клок Ю.Г. —пом. прокурора

Від позивача: Іващук О.В. –начальник юридично-претензійної служби (Довіреність б/н від 08.01.2009р.)

Від відповідача: не з’явився

Представникам прокурора та позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду надійшла позовна заява Прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави уповноваженого органу Львівської міської ради в особі ЛМКП “Львівтеплоенерго”, м. Львів до ЛКРБ “Механізація робіт”, м. Львів про стягнення 19 496,79 грн.

Ухвалою суду від 16.04.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.05.2010р.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 18.05.2010р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представники прокурора та позивача викладені у позовній заяві вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

25.10.2005р. між сторонами у справі укладено Договір № 4017/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а відповідач у свою чергу зобов’язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Відповідно до п. 10.1. Договору термін його дії встановлено до 01.10.2006р. Як вбачається із матеріалів справи дію Договору було пролонговано.

У п. 6.3. Договору сторони погодили, що вартість фактично спожитої теплової енергії відповідач сплачує до 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Проте, як зазначається у позовній заяві, договірних зобов’язаннь щодо оплати теплової енергії ЛКРБ “Механізація робіт” належно не виконало. Станом на день подання позову заборгованість відповідача за період з 15.07.2009р. по 15.02.2010р. складає 18 990,99 грн.

За порушення строків оплати теплової енергії прокурор, на підставі п. 7.2.3. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що згідно розрахунку позовних вимог становить 332,99 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 122,30 грн. інфляційних втрат та 50,51 грн. 3% річних.

Загальна сума позовних вимог становить 19 496,79 грн.

Суд заслухавши пояснення представників прокурора та позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів оплати спожитої теплової енергії суду не надав.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.          Позовні вимоги задоволити.

2.          Стягнути з ЛКРБ “Механізація робіт” (79019, м. Львів, вул. Квітова,10. Код ЄДРПОУ 03331329) на користь ЛМКП “Львівтеплоенерго” (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1 Код ЄДРПОУ 05506460) 18 990,99 грн. основного боргу, 332,99 грн. пені, 122,30 грн. інфляційних втрат та 50,51 грн. 3% річних, всього –19 496,79 грн.

3.          Стягнути з ЛКРБ “Механізація робіт” (79019, м. Львів, вул. Квітова,10. Код ЄДРПОУ 03331329) в доход державного бюджету (отримувач –УДК у Личаківському р-ні м. Львова, МФО 825014, код ЄДРПОУ 22389406) 194,97 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.           Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя