Рішення № 10038883, 18.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.10 Справа№ 32/54

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ферозіт-Альфа», с.Солонка Пустомитівського району Львівської області.

До відповідача: Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Самбір Львівської області.

Про: стягнення 4027,86 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Галушка Г.М. представник (довіреність вих.№ 56 від 10.02.2010р.)

Від відповідача: не зявився

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Ферозіт-Альфа” про стягнення із Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 4027,86 грн. боргу, з яких: 3321,94грн. основного боргу,126,96грн. 3% річних та 578,96грн.іфнляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 23.03.2009року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.04.2010року. Розгляд справи було відкладено на 27.04.2010р. В судовому засіданні 27.04.2010р. оголошено перерву до 18.05.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву № 183 від 18.05.2010р. про уточнення позовних вимог в якій вказав, що відповідачем здійснено проплату основного боргу в сумі 3321,94 грн. повністю. Враховуючи, що відповідач сплатив основний борг після звернення позивача до суду, він просить стягнути 705,92 грн. з яких 578,96 грн. інфляційних нарахувань та 126,96 грн. 3% річних.

Відповідач в судове засідання не з»явився, причин неявки не повідомив. Станом на 18.05.2010р. від відповідача заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача господарський суд встановив:

03.01.2006р. між ТзОВ „Ферозіт-Альфа»(постачальник) та Суб»єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір поставки товарів № 3-33/01/06 відповідно до якого постачальник зобовязався постачати та передавати у власність будівельні матеріали, а покупець приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу продукцію на суму 3 321,94грн. згідно видаткової накладної № ТРН-ЛВ/ФФ 1975 від 03.11.2008р.

Відповідно до п.11 договору оплата товару здійснюється протягом 30-ти календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою покупця.

Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання накладної (п.12 договору).

Оскільки товар був поставлений 03.11.2008року, а оплата станом на 12.03.2010року здійснена не була, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми.

Крім суми основної заборгованості позивачем нараховано 126,00 грн. 3% річних та 578,96грн. інфляційних.

Оскільки відповідач сплатив основний борг в сумі 3321,94 грн., позивач просить стягнути 578,96 грн. інфляційних нарахувань та 126,96 грн. 3% річних. Таким чином, загальна сума позову складає 705,92 грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення згідно заяви про уточнення позовних вимог, з огляду на наступне:

Згідно ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № ТРН-ЛВ/ФФ1975 від 03.11.2008р. на суму 3321,94 грн., яка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками (оригінал оглянуто судом).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.11 договору оплата товару здійснюється протягом 30-ти календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою покупця.

Кінцевою датою проведення розрахунку є 02.12.2008р. проте, Відповідач на власний розсуд та ризик до настання вказаної дати, оплати товару не здійснив.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється у відповідній товарно-транспортній накладній, яка є невідємною частиною договору.

Таким чином сума основного боргу складала 3321,94грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач оплатив борг в сумі 3321,94 грн. після порушення провадження у справі.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відтак, позивач правомірно нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 578,96 грн. та 126,96 грн. 3% річних, які підлягають до стягнення.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України покласти на відповідача повністю, оскільки основний борг ним сплачений після порушення провадження у справі.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627, 629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 43,33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов згідно заяви про уточнення позовних вимог задоволити повністю.

2. Стягнути з Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідн.номер НОМЕР_1; п/р НОМЕР_2 в ЗУКБ м.Самбір, МФО 325332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ферозіт-Альфа», вул.Людкевича, 40, с.Солонка Пустомитівського району Львівської області (код ЄДРПОУ 30543304; п/р 26005276350001 в ЗГРУ КБ «Приватбанк»м.Львова, МФО 325321) 578,96грн. інфляційних втрат, 126,96грн. річних, 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя