Рішення № 100388711, 18.10.2021, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1030/21

Номер провадження 2/373/638/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 жовтня 2021 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебедя В.В.,

за участю секретаря судового засідання Тітрової І.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін

Представник АТ «Акцент-банк» Шкапенко О.В. звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на користь АТ «Акцент-банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.01.2016 у розмірі 31474 грн 94 коп. станом на 07.04.2021, яка складається з наступного: 23917 грн 52 коп. - заборгованість за кредитом, 7557 грн 42 коп. - заборгованість по відсотками за користування кредитом, 0,00 грн - штрафу. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати в розмірі 2270 грн 00 коп.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результаті чого в нього перед позивачем станом на 07.04.2021 виникла заборгованість за цим договором в сумі 31474 грн 94 коп. На підставі анкети-заяви відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 46,80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Вказує, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 02.07.2021 позовна заява залишена без руху.

13.07.2021 представник позивач надіслав заяву разом з доданими до неї документами про виконання вимог ухвали суду від 02.07.2021.

Ухвалою суду від 14.07.2021 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз`яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 05.08.2021 розгляд справи ухвалено проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 19.08.2021.

19.08.2021 розгляд справи відкладено до 20.09.2021, у зв`язку з неявкою відповідача.

20.09.2021 розгляд справи відкладено до 18.10.2021, у зв`язку з неявкою відповідача.

Представник позивача АТ «Акцент-Банк» Шкапенко О.В. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-порталі "Судова влада України". Про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення слухання справи від неї до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, уразі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

У відповідності до вимог пунктів 1, 2, 4, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки представник позивача не заперечував проти розгляду даної справи за відсутності відповідача та винесення заочного рішення, суд вважає, що по справі слід ухвалити заочне рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов`язків Публічного Акціонерного товариства «Акцент-Банк», у зв`язку з тим, що рішенням загальних зборів акціонерів від 25.04.2018 змінено організаційно-правову форму та назву позивача з Публічного Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на Акціонерне товариство «Акцент-Банк», про що зазначено у п. 1.1. Статуту АТ «Акцент-Банк» (а.с. 18).

Відповідно до анкети-заяви відповідач погодилася з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 8).

У вказаній анкеті-заяві відсутній розмір кредиту або кредитного ліміту, розмір відсотків за користування кредитом, порядок та строки повернення кредиту, порядок та умови нарахування штрафних санкцій за порушення умов видачі кредиту тощо.

До кредитного договору банк додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила». У витязі зазначено, що базова процентна ставка на залишок заборгованості в місяць (після закінчення пільгового періоду) становить 3,9 %, ефективна процентна ставка - 58,23 % (а.с. 14).

Крім такого, будь-яких доказів на підтвердження ознайомлення та/або згоди відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», матеріали справи не містять.

Відповідно до довідки про надання ОСОБА_1 кредитних карток вбачається, що останній було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та надано кредитні картки: № НОМЕР_1 , строк дії до вересня 2019 року та № 5169157306017561, видана 12.12.2017, строк дії до серпня 2021 року (а.с. 33).

Із довідки про надання лімітів вбачається, що за період з 06.01.2016 по 07.07.2021 відповідачу 06.01.2016 був встановлений кредитний ліміт 500,00 грн, який 18.04.2016 - збільшено до 2700,00 грн, який 29.04.2016 - збільшено до 4000,00 грн, який 25.08.2016 - збільшено до 8000,00 грн., який 24.11.2016 - збільшено до 13000,00 грн., який 28.11.2016 - збільшено до 15000,00 грн., який 06.03.2017 - збільшено до 17000,00 грн., який 07.06.2017 - збільшено до 25000,00 грн., 29.10.2020 - зменшено до 23917,52 грн (а.с. 34).

З розрахунку заборгованості за договором № SAMABWFC00000332230, укладеним між Акцент-Банком та відповідачем ОСОБА_1 , вбачається, що загальна заборгованість станом на 07.04.2021 складає 31474 грн 94 коп., яка складається з наступного: 23917 грн 52 коп. - заборгованість за кредитом, 7557 грн 42 коп. - заборгованість по відсотками за користування кредитом, 0,00 грн - штрафу (а.с. 28-29).

ІV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина перша статті 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом, позивач надав копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка підписана відповідачем, довідку про відкриття рахунку, довідку за лімітами, розрахунок заборгованості та виписку з банку за період з 06.01.2016 по 07.07.2021.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.

Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) є належним доказом щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості («тіла» кредиту) в розмірі 23917 грн 52 коп. підлягають задоволенню.

В стягненні заборгованості по відсоткам в розмірі 7557 грн 42 коп. слід відмовити, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Банк, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms (далі - Правила).

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила у відповідній редакції розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що зазначені документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У цьому випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що під час укладення договору з відповідачем позивач дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 .

Згідно з частинами першою, другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.

Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Крім того, роздруківка із сайту (витяг з Умов та правил надання банківських послуг) позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15).

Таким чином, вільною в цьому випадку є воля виключно однієї сторони - тієї, яка пропонує для укладення договору саме формуляр (банк). Інша сторона виявляє волю до укладення цього договору лише на стадії висловлення власної волі на стадії прийняття умов такого договору в цілому. Проте не повинно виникати сумнівів у тому, чи дійсно та які саме умови, викладені у формулярі або іншій стандартній формі, приймає позичальник.

У випадку сумнівів у тому, чи прийняті та які саме умови прийнято споживачем (позичальником), умови не можуть вважатися такими, що прийняті ним в цілому.

Конструкція договору приєднання, викладена у частині першій статті 634 ЦК України, полягає не у тому, що споживач зобов`язаний самостійно ознайомитися з умовами і правилами надання послуг, пропонованими однією стороною, а у тому, що споживач може лише до них приєднатися, не маючи можливості обговорювати умови договору приєднання, пропонуючи свої зміни тощо. Проте сама воля споживача на приєднання до певних умов такого договору має бути однозначною та свідчити про певне її спрямування на досягнення згоди саме на певних умовах, запропонованих банком.

У законі як загальне правило визначено, що договір приєднання має викладатися на формулярі або іншій стандартній формі, яка має засвідчувати усі прийняті споживачем умови такого договору.

Також судом встановлено, що позивачем не надано Умови та правила надання банківських послуг, які містять підпис відповідача, що могло б свідчити про її згоду з такими істотними умовами кредиту в конкретній редакції умов банківських послуг (послуги кредиту).

Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували той факт, що саме такі «Умови та правила надання банківських послуг» є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, що саме з такими умовами погодилася відповідач, підписуючи Анкету-заяву. Відповідно відсутні докази того чи брала на себе відповідач зобов`язання зі сплати саме такого, зазначеного в Умовах, розміру пені, штрафів, процентів, у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

Таким чином, вказані «Умови та правила надання банківських послуг» не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Із урахуванням правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем «Умови та правила надання банківських послуг» не є частиною укладеного між сторонами договору.

Судом встановлено, що документ «Анкета-заява», підписана відповідачем, не містить домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, порядку і строків повернення кредиту, тобто між сторонами відсутня згода щодо істотних умов договору.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на зазначене відсутні підстави вважати, що сторони у письмовому вигляді обумовили розмір процентної ставки, порядок її зміни, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені та штрафу) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Оскільки позивачем не доведено наявність договірних відносин з відповідачем щодо нарахування та розміру процентів (відсотків), тому в частині їх стягнення з відповідача слід відмовити.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним в постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, від 17.07.2019 у справі № 175/4576/14-ц.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України»).

V. Розподіл судових витрат між сторонами

Частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжного доручення № 6005315357269 від 07.04.2021 позивачем за подання позову до ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 2270 грн 00 коп.

Позовні вимоги заявлені щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 31474 грн 94 коп. Задовольняючи вимоги лише в частині стягнення заборгованості за «тілом» кредиту у розмірі 23917 грн 52 коп., вимоги задовольняються на 76%. Відтак стягненню з відповідача підлягає пропорційна цьому сума судового збору в розмір 1725 грн 20 коп. (2270 х 76 : 100).

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» заборгованість за «тілом» кредиту станом на 07.04.2021 в розмірі 23917 (двадцять три тисячі дев`ятсот сімнадцять) грн 52 коп. за кредитним договором № б/н від 06.01.2016.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» судовий збір в розмірі 1725 (одна тисяча сімсот двадцять п`ять) грн 20 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», юридична адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080, рахунок UA493077700000029090829000010;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

СУДДЯ В.В. ЛЕБІДЬ