Рішення № 10038766, 01.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.10                                                                                           Справа№ 32/30

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармацевтична фірма „Здоров’я”, м.Київ.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна аптечна база „Данфарм”, м.Львів.

Про стягнення 2898,65 грн.

За участю представників:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Товариством з обмеженою відповідальністю „Фармацевтична фірма „Здоров’я”, м.Київ подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна аптечна база „Данфарм”, м.Львів про стягнення 3430,75 грн. заборгованості, з яких 730,00 грн. основний борг, 27,15 грн. інфляційні нарахування, 73,00 грн. неустойка, 1022,96 грн. пеня, 114,18 грн. три проценти річних, 1195,85 грн. відсотки за користування грошовими коштами. Згідно заяви про зміну позовних вимог вх. №5728 від 23.03.2010р. до стягнення заявлено 2898,65 грн., з яких 128,99 грн. - 10% неустойки, 97,27 грн. інфляційні нарахування, 1160,71 грн. пеня, 134,34 грн. три проценти річних, 1377,34 грн. відсотки за користування грошовими коштами.

Ухвалою суду від 13.02.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 02.03.2010р. Ухвалами суду від 02.03.2010р. та 23.03.2010р. розгляд справи було відкладено з підстав вказаних в даних ухвалах.

Представник позивача в судове засідання 01.04.2010р. не з’явився.

Представник відповідача в судове засідання 01.04.2010р. не з’явився, подав відзив вх. №6533 від 01.04.2010р., в якому просить відмовити у задоволенні позову про стягнення 2898,65 грн. з підстав вказаних у відзиві.

Крім того, у відзиві представник позивача просить відкласти розгляд справи в зв»язку з його перебуванням 01.04.2010р. у Львівському адміністративному суді, долучивши повістку.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, прийшов до висновку відмовити у його задоволенні, оскільки відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ст.77 ГПК України є обов»язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. Крім того, слід зауважити, що представник відповідача втретє не з»являється в судове засідання, а відповідно до частини другої ст. 22 ГПК України він зобов”язаний добросовісно користуватися наданими йому процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи. Нез”явлення у засідання суду належним чином повідомленого представника відповідача не може бути визнано порушенням процесуального законодавства, оскільки не передбачено ГПК, як обставина, що перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представників сторін, за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

10.03.2009р. між ТзОВ „Фармацевтична фірма „Здоров’я” (продавець) та ТзОВ „Регіональна аптечна база „Данфарм” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №10/2009 (далі по тексту –договір), згідно умов якого продавець зобов’язувався поставити та передати у власність покупця товар, який вказаний у номенклатурі продавця, у відповідності із товаросупроводжувальними документами такими як: видаткові накладні продавця та/або товаротранспортні документи компаній перевізників, рахунки –фактури, тощо, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно умов п.3.1., п.3.2. та п.3.3. договору ціна на одиницю товару та вартість партії товару, що постачається, вказані в товаросупроводжувальних документах (видаткових накладних), які складаються продавцем на кожну поставку. Форма оплати –безготівкова. Товар оплачується покупцем шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця, вказаний в розділі 10 даного договору. Покупцю надається товарний кредит з відстроченням платежу на 90 календарних днів. Покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію товару, що поставлена на 31 календарний день з моменту поставки кожної партії товару.

За умовами п.7.1., п.7.2. та п.7.5. договору за порушення п.п. 3.3. та 3.4. ст.3 даного договору продавець має право на отримання від покупця неустойки у розмірі 10% від суми партії товару, що неоплачена. За порушення п.3.3. ст.3 договору покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару, що не сплачена, за кожен день прострочення платежу з моменту виникнення заборгованості протягом всього терміну існування заборгованості до моменту повного розрахунку з продавцем. Сплата штрафів, пені, неустойки, відсотків за користування грошовими коштами не звільняє покупця від виконання умов даного договору.

Відповідно до умов п.7.7. та п.7.8. договору якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Розмір процентів за користування грошовими коштами продавця встановлюється цим договором і складає 25% річних в гривнях. Якщо покупець прострочив оплату товару більш ніж на 15 календарних днів, покупець зобов’язаний сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару проданого в кредит, починаючи від дня передачі товару покупцю у розмірі, вказаному у пункті 7.9 цієї статті. Нарахування відсотків за користування грошовими коштами продавця проводиться до дня фактичної оплати простроченої заборгованості.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 25 675,33 грн. згідно видаткових накладних №ЗД-0000022 від 01.04.2009р. на суму 19464,90 грн. та №ЗД-0000023 від 01.04.2009р. на суму 6 210,43 грн.

Відповідач порушив свої зобов'язання, щодо оплати, сплативши з порушенням строку неповну суму вартості поставленого товару, а саме 24 945,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 29.12.2009р. основний борг відповідача перед товариством з обмеженою відповідальністю „Фармацевтична фірма „Здоров’я” становив 730,00 грн.

В судовому засіданні 23.03.2010р. представником позивача було подано заяву про зміну позовних вимог вх. №5728 від 23.03.2010р., в якій він просить стягнути з відповідача 2898,65 грн., з яких 128,99 грн. - 10% неустойки, 97,27 грн. інфляційні нарахування, 1160,71 грн. пеня, 134,34 грн. три проценти річних, 1377,34 грн. відсотки за користування грошовими коштами.

Позивач керуючись ст.625 ЦК України у зв’язку із порушення умов оплати, нарахував відповідачу інфляційні та 3% річних, що згідно поданого ним уточненого розрахунку становлять 97,27 грн. інфляційних втрат та 134,34 грн. три проценти річних.

Також, позивач на підставі п.7.1. договору за порушення п.п. 3.3. та 3.4. ст.3 даного договору нарахував відповідачу неустойку в розмірі 10% від суми партії товару, що неоплачена, яка згідно поданого ним уточненого розрахунку становить 128,99 грн.

Крім того, позивач на підставі п.7.2. договору, за прострочення оплати нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним уточненого розрахунку становить 1 160,71 грн.

А також, позивач на підставі п.7.7. договору за прострочення оплати нарахував відповідачу 25% річних, які згідно поданого ним уточненого розрахунку становлять 1 377,34 грн.

Отже, загальна сума заборгованості по розрахунках позивача становить 2 898,65 грн. з яких 128,99 грн. - 10% неустойки, 97,27 грн. інфляційні нарахування, 1160,71 грн. пені, 134,34 грн. три проценти річних, 1377,34 грн. 25% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт поставки підтверджується видатковими накладними №ЗД-0000022 від 01.04.2009р. на суму 19464,90 грн. та №ЗД-0000023 від 01.04.2009р. на суму 6 210,43 грн., всього на загальну суму 25 675,33 грн. (оригінали оглянуті в судовому засіданні 23.03.2010р.).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач порушив свої зобов'язання, щодо оплати, сплативши з порушенням строку неповну суму вартості поставленого товару, а саме 24 945,33 грн. Як вбачається з матеріалів справи, станом на 29.12.2009р. основний борг відповідача перед товариством з обмеженою відповідальністю „Фармацевтична фірма „Здоров’я” становив 730,00 грн.

Станом на дату прийняття рішення основний борг в сумі 730,00 грн. сплачений відповідачем. Сплата відповідачем основного боргу (з простроченням) не звільняє його від відповідальності за порушення ним своїх зобов»язань по договору.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним уточненого розрахунку 97,27 грн. інфляційних нарахувань.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних в сумі 134,34 грн. слід зазначити, що враховуючи положення ст.625 та ст.536 ЦК України сторони в договорі передбачили сплату 25% річних, які згідно поданого позивачем уточненого розрахунку становлять 1377,34 грн., отже нарахування позивачем ще 3% річних є безпідставним.

Відтак до стягнення підлягає 25% річних, що згідно поданого позивачем уточненого розрахунку становлять 1377,34 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки та пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У відповідності до п.7.1. договору передбачено, що за порушення п.п. 3.3. та 3.4. ст.3 даного договору продавець має право на отримання від покупця неустойки у розмірі 10% від суми партії товару, що неоплачена.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10% неустойки, згідно поданого ним уточненого розрахунку, що становить 128,99 грн.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що за порушення п.3.3. ст.3 договору покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару, що не сплачена, за кожен день прострочення платежу з моменту виникнення заборгованості протягом всього терміну існування заборгованості до моменту повного розрахунку з продавцем.

Позивач правомірно нарахував пеню, оскільки відповідач сплатив основний борг із простроченням. Щодо суми нарахованої пені слід зазначити наступне:

Первісно до стягнення підлягала пеня в сумі 1 022,96 грн. До заяви про уточнення позовних вимог позивач надав розрахунок пені, яка становить 1160, 71 грн.

При нарахуванні пені в сумі 1160,71 грн. позивачем не дотримано вимоги ч.6 ст.232 ГК України, згідно якої нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано. Як вбачається із укладеного між сторонами договору іншого порядку нарахування пені сторонами не встановлено.

Відтак з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 1 022,96 грн., яка нарахована з дотриманням вимог ч.6 ст.232 ГК України.

Відповідач у відзиві помилково вказує на те, що вимога позивача про стягнення крім пені ще й неустойки у розмірі 10% є подвійним застосуванням відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, посилаючись на ст.61 Конституції України.

Позивачем правомірно нараховано неустойку та пеню як два різних види забезпечення виконання зобов»язання, які передбачені Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України та умовами укладеного між сторонами договору.

Суд зазначає, що у контексті цивільної відповідальності зміст ст.61 Конституції України зводиться до того, що до суб»єкта правопорушення за одне й те саме правопорушення не може бути двічі застосована цивільна відповідальність (тобто двічі один із її видів). Позивачем до стягнення заявлено два різних види неустойки –пеня та штраф.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Щодо заявленого представником позивача в заяві про зміну позовних вимог вх. №5728 від 23.03.2010р. клопотання про забезпечення позову з накладанням арешту на грошові кошти на рахунках відповідача ТзОВ „Регіональна аптечна база „Данфарм” та інше майно відповідача, для забезпечення сплати суми боргу по справі №32/30, суд зазначає наступне:

Статтею 66 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначено перелік заходів до забезпечення позову, одним з яких є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

При цьому, сторона яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з врахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивач у заяві про зміну позовних вимог не обґрунтував необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, а також не долучив доказів, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову, що є порушенням приписів ст.ст.66, 67 ГПК України.

Відтак суд прийшов до висновку відмовити у задоволенні заявленого клопотання про накладання арешту на грошові кошти на рахунках відповідача ТзОВ „Регіональна аптечна база „Данфарм” та інше майно відповідача.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення частково, а саме: 128,99 грн. 10% неустойки, 97,27 грн. інфляційних нарахувань, 1022,96 грн. пені, 1377,34 грн. 25% річних.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 536, 549, 611, 612, 625, 627, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов згідно заяви про зміну позовних вимог задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна аптечна база „Данфарм” (790052, м.Львів, вул.Рудненська, 12; п/р 26005049296200 в АКІБ „УкрСиббанк” м.Харків; МФО 351005; код ЄДРПОУ 32053158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармацевтична фірма „Здоров’я” (01033, м.Київ, вул.Короленківська, 4; п/р 26008300341801 у Публічне АТ АБ „Сведбанк” м.Київ; МФО 300164; код ЄДРПОУ 30785505) 128,99 грн. 10% неустойки, 97,27 грн. інфляційних нарахувань, 1022,96 грн. пені, 1377,34 грн. 25% річних, 92,43 грн. держмита та 213,85 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням в законної сили.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя