Рішення № 10038648, 31.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.10                                                                                           Справа № 20/51

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІОР-ЛВ», м.Львів

до відповідача: Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м. Львів

про стягнення 434 475,31 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Чопко К.

Представники:

від позивача: Венгер Д.О. - представник

від відповідача: Рихвицький Р.А. –представник

Зміст ст.22 ГПК України представникам сторін роз’яснено.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІОР-ЛВ» до Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про стягнення 434 475,31 грн.

В судових засіданнях оголошувались перерви.

Розпорядженням голови суду від 11.05.2010 року у зв»язку з відрядженням судді Манюка П.Т. справу № 20/51 передано для розгляду судді Фартушок Т.Б.

Розпорядженням голови суду від 17.05.2010 року у зв»язку з поверненням з відрядження судді Манюка П.Т. справу № 20/51 призначену суддею Фартушком Т.Б. на 17.05.2010 р. повернута для подальшого розгляду по суті судді Манюку П.Т.

Представник позивача в судових засіданнях подав заяву про збільшення позовних вимог, про уточнення позовних вимог, яка судом задоволена частково.

Представник відповідача в судові засідання з”явився, подав відзив на заяву про уточнення позовних вимог та додаткові пояснення до відзиву, в якому позовні вимоги визнав частково.

Розглянувши матеріали справи , суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІОР-ЛВ»(Позивач) звернулося (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) із позовом до Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (Відповідач) про стягнення суми в розмірі 434 475,31 грн..

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 06.06.2008 р. між ТзОВ «МІОР-ЛВ»та Управлінням капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради укладено договір № 45 на виготовлення проектно-кошторисної документації та ремонтно-реставраційні роботи Львівського духовного театру «Воскресіння», відповідно до умов якого позивач виконав роботи на загальну суму 620286, 00 грн, що підтверджується актом здачі-приймання науково-технічної продукції.

Відповідач свої зобов»язання перед позивачем в повному обсязі не виконав, оплату за виконані роботи здійснив лише частково.

На час розгляду справи, сума основного боргу відповідача становить 332 286,00 грн.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню, відповідно до умов договору в розмірі 33 592,75 грн. та відповідно до ст.625 ЦК України інфляційні в розмірі 55 159,46 грн. та 3% річних –13 437,10 грн.

У представленому відзиві та доповненні до відзиву відповідач позовні вимоги в частині основного боргу, інфляційних, 3% річних визнав, а в частині пені заперечив, покликаючись на те, що вона не передбачена договором.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з мотивів, що відповідно до ст. 526 ЦК України зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов‘язку.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов‘язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов‘язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено судом, 06.06.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 45 на виготовлення проектно-кошторисної документації та ремонтно-реставраційні роботи Львівського духовного театру «Воскресіння».

Відповідно до п.1.1. даного договору позивач зобов»язувався власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи на об»єкті: виготовлення проектно-кошторисної документації та ремонтно-реставраційні роботи Львівського духовного театру «Воскресіння»по вул.Григоренка, 5.

Відповідно до п.4.2.9 даного договору замовник зобов»язується приймати щомісячно від генпідрядника акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, перевірити їх і підписати на протязі 3-ьох робочих днів, чи повернути в цей же строк Генпідряднику для виправлення.

Як вбачається з акту здачі-приймання науково-технічної продукції за договором від 06.06.2008 року № 45, який складений 19.12.2008 р. на виготовлення науково-дослідної та проектно-кошторисної документації на об‘єкт «Ремонтно-реставраційні роботи Львівського духовного театру «Воскресіння», вул. Григоренка, 5», позивач здав, а відповідач прийняв виконані роботи на загальну суму 620286, 00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання)

Згідно ст. 611 ЦК України правовими наслідками порушення зобов»язання є припинення зобов»язання, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов»язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до п.4.2.9 договору замовник зобов»язувався оплатити прийняті виконані роботи.

Відповідно до п.5.3. договору оплата прийнятих робіт здійснюється щомісячно шляхом проміжних платежів протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання Замовником представлених Генпідряником актів виконаних робіт (форма КБ-2) та довідки (форма КБ-3).

Відповідачем на виконання умов договору здійснено проплату авансу для закупівлі матеріалів, що підтверджується платіжним дорученням від 20.10.2008 року № 1017 на суму 288000,00 грн., яке долучено до матеріалів справи.

Заборгованість відповідача становить 332 286,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним керівниками сторін.

Представник відповідача в судове засідання з”явився, позовні вимоги визнав, доказів погашення основного боргу в розмірі 332 286,00 грн. не подав, тому позовні вимоги про стягнення вказаної суми підлягають до задоволення.

Щодо стягнення пені в сумі 33 592,75 грн., суд відмовляючи в цій частині виходить з наступного: відповідно до ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Судом встановлено що договором не передбачено стягнення з замовника (відповідача) пені за невиконання грошового зобов‘язання, зокрема згідно п. 6.1 договору пеня нараховується з підрядника (позивача) лише за порушення строків виконання робіт згідно графіка виконання робіт, строків освоєння авансу чи строків усунення дефектів та відхилень від проектно-кошторисної документації згідно зауважень і приписів Замовника і проектної організації.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині стягнення інфляційних в розмірі 55 159,46 грн. та 3% річних в розмірі 13 437,10 грн., суд вважає, що розраховані вони відповідно до ст.625 ЦК України, тому підлягають до стягнення.

Позивач при поданні заяви про уточнення позовних вимог, збільшив позовні вимоги, однак не подав доказів сплати державного мита. Відповідно до п.4.2. роз»яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», що у разі якщо на підставі частини четвертої ст.22 ГПК України позивач до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 612, 625, 837 ЦК України, ст.ст. 43, 47-1, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (79044, м.Львів, вул.Горбачовського,10, код ЄДРПОУ 04056049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІОР-ЛВ»(79017, м.Львів, вул.Січових Стрільців,10/21, код ЄДРПОУ 32638900) суму у розмірі 405109,13 грн., з них :

- 332 286, 00 грн. основного боргу;

-          13 437,10 грн. 3 % річних;

- 55 159,46 грн. інфляційних втрат;

- 4008,82 грн. державного мита;

-          217,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІОР-ЛВ»(79017, м.Львів, вул.Січових Стрільців,10/21, код ЄДРПОУ 32638900) в дохід Державного бюджету України 3738,75 грн. державного мита.

5. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України

Суддя                                                                                           Манюк П.Т.