Рішення № 100384370, 21.09.2021, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/51/21

Провадження № 2/548/299/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2021 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Старокожка В.П.,

за участю секретаря судового засідання – Комаренко В.М.,

розглянувши у межах спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», представник позивача: Дашко Володимир Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача та заперечення відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги мотивував тим, що відповідач порушив зобов`язання, покладені на нього згідно умов договору про надання банківських послуг № б/н від 25.11.2008, внаслідок чого у відповідача утворилась кредитна заборгованість у розмірі 61 344,88 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 57 169,53 грн (в тому числі заборгованості за поточним тілом кредиту – 0,00 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту – 57 169,53 грн), заборгованості за нарахованими відсотками – 0,00 грн, заборгованості за простроченими відсотками – 4 175,35 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 – 0,00 грн, нарахованої пені – 0,00 грн, нарахованої комісії – 0,00 грн, та яку позивач просить стягнути з відповідача разом із сумою судових витрат 2 102,00 грн.

28.01.2021 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду у межах спрощеного позовного провадження.

Відповідач у визначений судом строк подав суду відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначив, що ним було підписано анкету-заяву від 25.11.2008, згідно якої він приєднався і зобов`язався виконувати умови договору, однак з самими умовами та правилами надання банківських послуг відповідач не був ознайомлений. Крім того, відповідач зазначає, що в анкеті заяви він не зазначав про бажаний кредитний ліміт, а також про вид картки, яку він хотів отримати, не подавав заявки про збільшення ліміту. У самій заяві не зазначені істотні умови договору, зокрема, процентна ставка, відповідальність за порушення умов, а Тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані відповідачем. На думку відповідача, факт укладення кредитного договору від 25.11.2008 між банком та ОСОБА_1 не підтверджений. З Умов, які відповідач не підписував вбачається, що процентна ставка за період з 2008 року по 2020 рік становила 84 % та 86,4 %, однак відповідач наголошує, що у позивача були відсутні підстави для нарахування відсотків та штрафів на суму боргу, оскільки відповідні Умови та правила надання послуг ОСОБА_1 не були підписані. Крім цього, на думку відповідача, тарифний план змінювався позивачем в односторонньому порядку. Що є неправомірним. Також, позивачем не додано належних довідки та виписки, оскільки наявні у матеріалах справи документи не відповідають вимогам до первинних документів. Крім цього, відповідач наголошує, що неможливо погодитись із розрахунком заборгованості, так як у ньому в одній колонці без розмежування зазначена сума пені та штрафів, а також сумнівною є заборгованість по тілу кредиту, так як нараховані за місяць відсотки та пеня, що не були погоджені сторонами, включались в загальну заборгованість та автоматично збільшували тіло кредиту. Відповідач зазначає, що згідно поданої позивачем виписки ОСОБА_1 з 26.11.2008 по 22.11.2019 було фактично надано кредитні кошти у розмірі 3783 874,10 грн, при цьому відповідачем внесено на карткові рахунки 393 005,21 грн, таким чином переплачено банку 19 131,11 грн, однак внесені відповідачем кошти не спрямовувались на виплату тіла кредиту, а зараховувались як сплата відсотків, пені та штрафів, що не є правомірним, з огляду на відсутність домовленості про їх погашення між сторонами. Враховуючи, що розмір отриманих кредитних коштів є меншим від суми оплати боргу відповідачем, на думку останнього, ним виконано обов`язки перед банком та підстав для задоволення позову немає. Також відповідач просив застосувати до вимог банку позовну давність.

У своїй відповіді на відзив представник позивача вказує, що між сторонами було укладено договір, зміст укладеного між сторонами договору було зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послугах та Тарифах. Внаслідок підписання договору відповідачу було надано картковий рахунок. Представник позивача наголошує, що виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків, передбачених кредитним договором. Також зазначив, що з моменту оформлення кредиту пройшло 12 років, однак відповідач не звертався до банку з претензіями щодо неправильного нарахування відсотків, що свідчить про обізнаність та погодження відповідача з умовами договору. Факт укладання кредитного договору та наявність невиконаних зобов`язань ОСОБА_1 підтверджується анкетою-заявою, випискою з особового рахунку, розрахунком заборгованості, довідкою банку, фото клієнта з карткою. Згідно виписки з карткового рахунку вбачається, що відповідач користувався картковим рахунком, отримував кошти через банкомат та здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а також частково сплачував заборгованість за договором. Позивач зазначає, що відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Крім цього, позивач наголошує, що згідно умов кредитного договору сплата відсотків за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання банку доручення про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих відсотків, а у випадку, якщо на дату нарахування відсотків клієнт використав усю суму кредиту, сторони узгодили про збільшення тіла кредиту на суму заборгованості за відсотками, комісією, пенею та штрафами. Також представник позивача вказує, що за договором між сторонами кошти, оплачені відповідачем, розподілялись наступним чином: спочатку погашались прострочені проценти за користування кредитом, потім, прострочене тіло кредиту, далі проценти до сплати кредиту, тіло кредиту, проценти від суми неповернутого в трок кредиту, пеня. Про підвищення процентної ставки відповідач був поінформований шляхом надання виписки по картковому рахунку, що, на думку позивача, відповідає умовам договору та нормам цивільного законодавства. З огляду на те, що кредитний договір є чинним, кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, у даному випадку перебіг позовної давності починається не після несплати чергового платежу, а зі спливом останнього дня місяця картки, тобто у вересні 2022 року, тому вимоги відповідача про застосування позовної давності є необгрунтованими. Представник позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У визначений судом строк відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що відсутні підстави вважати що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, натомість банк в односторонньому порядку змінив кредитний ліміт та тарифи. Також зазначає, що з огляду на висновки Великої Палати ВС, нарахування відсотків, пені, штрафів, комісії є неправомірним, оскільки відповідач не підписував Умови та правила, згідно яких відбувалось таке нарахування. Крім того, кошти, внесені відповідачем спрямовувались на оплату відсотків, що не є правомірним, адже відповідні Умови відповідачем не підписувались, натомість внесені кошти повинні погашати тіло кредиту. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

27.04.2021 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить про стягнення з відповідача лише заборгованості за прострочене тіло кредиту в розмірі 55 358,30 грн та судові витрати.

Також від позивача та відповідача надійшли пояснення та відзив на пояснення, відповідь на відзив, заперечення та пояснення, в яких сторони ще раз навели свої доводи.

У судові засідання учасники справи не з`явилися, хоча вчасно та належним чином були повідомлені про час і місце судових засідань, в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що за результатами розгляду справи в межах спрощеного провадження має бути ухвалене заочне рішення, яким позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми законодавства, застосовані судом, та оцінка доказів, наявних по справі.

Судом встановлено, що 25.11.2008 між сторонами шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, був укладений договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

До кредитного договору банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачем 25.11.2008, відповідно до якої базова відсоткова ставка за користування кредитом становить 3 % на місяць, тобто 36% на рік.

Також, позивачем надано Умови та правила надання банківських послуг, що діють в банку, підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з яким відсутній.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідач згідно з кредитним договором б/н отримав кредитні картки: № НОМЕР_1 (дата відкриття 25.11.2008, термін дії до 06/12), № НОМЕР_2 (дата відкриття 28.01.2013, термін дії до 08/16), № НОМЕР_3 (дата відкриття 20.07.2013, термін дії до 06/17), № НОМЕР_4 (дата відкриття 19.09.2018, термін дії до 09/22).

Згідно з довідкою позивача про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) початкова сума кредитного ліміту була встановлена у розмірі 500 грн, в подальшому вона змінювалася і максимально було встановлено у розмірі 58 779,67 грн – з 22.03.2019, а з 03.08.2019 була зменшена до 0,00 грн.

З виписки за картковими рахунками вбачається, що відповідач користувався кредитним лімітом з 2008 року по 2020 рік включно, здійснював покупки через термінали, знімав готівку в банкоматах, здійснював грошові перекази.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 31.05.2015 становила 873,13 грн, станом на 31.01.2020 – 80 632,82 грн, станом на 14.04.2021 – 55 358,30 грн, з яких 55 358,30 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою та третьою ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII).

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Подібні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року (провадження №14-131цс19), які є обов`язковими для врахування судом в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, та інші умови.

Між тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг були узгодженні з відповідачем, він ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Роздруківка із сайту щодо встановлених тарифів, Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що в анкеті-заяві, а також довідці про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 25 листопада 2008 року наявні підписи відповідача, а тому, приходить до висновку, що кредитний договір було укладено між сторонами на умовах, зазначених у вказаних документах

Доводи відповідача щодо відсутності факту укладення кредитного договору від 25.11.2008 між банком та ОСОБА_1 суд не приймає, так як судом встановлено, що незважаючи на відсутність підпису на Умовах та правилах надання банківських послуг, відповідач знав про умови кредитування, зокрема, про тип кредитної лінії, пільговий період, базову відсоткову ставку, комісію за зняття коштів, порядок нарахування пені та штрафу.

З виписки за картковими рахунками вбачається, що відповідач користувався кредитним лімітом з 2008 року по 2020 рік включно, тобто не заперечував проти надання йому кредитних коштів згідно вищевказаних умов, визначених у довідці про умови кредитування, оскільки ОСОБА_1 не звертався зі скаргами чи претензіями щодо нарахованих йому сум заборгованості в ході користування кредитними картками.

Також суд погоджується з позивачем щодо наявності заборгованості у ОСОБА_1 за кредитним договором, яка виникла внаслідок порушення останнім умов, зазначених у довідці про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та не приймає доводи відповідача щодо відсутності первинних документів, які підтверджують розмір заборгованості, з огляду на наступне.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Обґрунтовуючи підстави стягнення заборгованості за кредитом, яка відповідно до наданої банком розрахунку заборгованості складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту, що виведена в графі розрахунку заборгованості як: «Заборгованість за наданим кредитом», банком, окрім розрахунку такої заборгованості, надано суду виписку по картковому рахунку, з якої убачається, що позичальник користувався кредитними коштами, а також судом встановлено, що суми і дати банківських операцій, зокрема зарахувань на картку, зняття готівки, списання відсотків, у вказаних документах співпадають.

Таким чином, виписка за договором по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, у сукупності із розрахунком заборгованості, є доказами отримання позичальником кредитних коштів та їх фактичного використання, в тому числі прострочення зобов`язання.

Разом з тим, суд не може прийняти в повному обсязі розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком згідно наданих позивачем розрахунків, з яких слідує, що остаточний склад заборгованості ОСОБА_1 становить 55 358,30 грн та включає в себе заборгованість за тілом кредиту, а саме простроченим тілом кредиту – 55 358,30 грн.

У Додатку 1 до Закону України "Про споживче кредитування" розшифровується таке поняття як «орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом», яка включає, у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі.

Тобто, враховуючи положення ст. 1048 ЦК України можна дійти висновку, що тіло кредиту це грошові кошти, що надаються позичальнику на певний строк і на певних умовах. За загальним правилом (ст. 612 ЦК України) прострочення – це невиконання (у тому числі боржником) зобов`язання у строк, встановлений законом або договором.

З наведеного слідує, що прострочене тіло кредиту це частина грошових коштів, отриманих позичальником, яка не повернута ним у строк, встановлений договором або ж відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Таким чином, прострочене тіло кредиту включає в себе, крім фактично виданих відповідачу коштів, заборгованість за відсотками також, однак, суд не може погодитись з розміром заборгованості за відсотками, яка включена позивачем до розміру заборгованості за простроченим тілом кредиту позичальника.

Так, з розрахунку від 31.05.2015 року вбачається, що ОСОБА_1 за період з 25.11.2008 по 31.05.2015 не була нарахована заборгованість за відсотками у зв`язку зі своєчасним виконанням зобов`язань.

Разом з тим, розрахунки заборгованості від 31.01.2020 за період з 01.06.2015 по 31.01.2020, а також станом на 14.04.2021 за період з 01.02.2020 по 14.04.2021 містять неточності в частині нарахування заборгованості за відсотками.

Так, згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 25 листопада 2008 року, зокрема, вбачається, що базова відсоткова ставка за користування кредитом становить 3,0 % на місяць, тобто 36 % на рік.

Однак, відповідач, починаючи з 01.04.2015 підняв відсоткову ставку до 43,2 % річних (3,6 % на місяць), з 19.09.2018 змінив до 42 % річних (3,5% на місяць), з 01.08.2020 до 40,8 % річних (3,4 % на місяць), що підтверджується розрахунками заборгованості по кредиту наданим позивачем.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

За змістом частини першої-четвертої ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

При цьому, право на зміну відсоткової ставки в односторонньому порядку не є абсолютним, так як кредитним договором повинно бути чітко передбачено на який розмір може збільшуватися відсоткова ставка, оскільки не зрозуміло чому саме в такому розмірі нараховується відсоткова ставка на суму заборгованості.

Відповідно до правової позиції у справі № 6-82цс16, висловленої у постанові Верховного суду України від 30 листопада 2016 року, звертається увага на те, що вирішуючи питання про правомірність зміни банком процентної ставки за користуванням кредиту, суд відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору та вимог частини четвертої ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не врахував, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Судом встановлено, що належного повідомлення відповідача про зміну відсоткової ставки за кредитом позивачем не здійснювалося.

Таким чином, з урахуванням того, що ні позивачем, ні відповідачем не надано розрахунку, який би повністю відповідав умовам укладеного договору, та жодна зі сторін не заявила клопотання про проведення експертизи, суд приходить до висновку про необхідність зменшення суми нарахованих відсотків, яку банк включив до розміру простроченого тіла кредиту.

З розрахунку заборгованості станом на 31.01.2020 слідує, що за період з 01.06.2015 по 01.09.2018 відповідачу було нараховано 1 345,31 грн відсотків на заборгованість за кредитом за процентною ставкою 3,6 % замість визначених договором 3 %.

Натомість, виходячи з процентної ставки 3 %, сума заборгованості за відсотками має становити не 1 345,31 грн, а 83,33 % від вказаної суми (3,0*100/3,6), тобто 1 121,05 грн (83,33*1345,31/100).

Також, з вказаного розрахунку вбачається, що за період з 19.09.2018 по 31.01.2020 відповідачу було нараховано 44 063,41 грн відсотків на заборгованість за кредитом за процентною ставкою 3,5 % замість визначених договором 3 %.

Однак, виходячи з процентної ставки 3 %, сума заборгованості за відсотками має становити не 44 063,41 грн, а 85,71 % від вказаної суми (3,0*100/3,5), тобто 37 766,75 грн (85,71*44 063,41/100).

Крім цього, з розрахунку заборгованості станом на 14.04.2021 вбачається, що за період з 01.02.2020 по 30.07.2020 відповідачу було нараховано 16 012,52 грн відсотків на заборгованість за кредитом за процентною ставкою 3,5 % замість визначених договором 3%.

Натомість, виходячи з процентної ставки 3 %, сума заборгованості за відсотками має становити не 16 012,52 грн, а 85,71 % від вказаної суми (3,0*100/3,5), тобто 13 724,33 грн (85,71*16 012,52/100).

Також з вказаного розрахунку станом на 14.04.2021 вбачається, що за період з 01.08.2020 по 14.04.2021 відповідачу було нараховано 6 506,78 грн відсотків на заборгованість за кредитом за процентною ставкою 3,4 %, однак, виходячи з процентної ставки 3 %, визначеної договором, сума заборгованості за відсотками має становити не 6 506,78 грн, а 88,24 % від вказаної суми (3,0*100/3,4), тобто 5 741,58 грн (88,24*6 506,78/100).

Таким чином за період з 01.06.2015 по 01.09.2018 відповідачу було надмірно нараховано 224,26 грн заборгованості по відсотках, з 19.09.2018 по 31.01.2020 – 6 296,66 грн, з 01.02.2020 по 30.07.2020 – 2 288,19 грн, з 01.08.2020 по 14.04.2021 – 765,20 грн, а всього 9 574,31 грн.

Зважаючи на викладене заборгованість за простроченим тілом кредиту підлягає зменшенню на 9 574,31 грн та становить 45 963,99 грн.

Обставин, які відповідно до закону можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за договором, та доказів, які їх підтверджують, відповідачем не наведено.

Інші доводи відповідача не спростовують факт існування договору між сторонами, кредитної заборгованості відповідача та її розміру.

Посилання відповідача на сплив строків позовної давності не є обгрунтованим, оскільки судом встановлено, що термін дії кредитної картки, наданої відповідачу, станом на час звернення позивача з позовом та на час розгляду справи не скінчився, крім того, з виписки за рахунком вбачається, що відповідач періодично погашав заборгованість шляхом зарахування коштів на кредитну картку, тим самим визнаючи свої зобов`язання та перериваючи перебіг строку позовної давності.

Таким чином, суд вважає доведеним факт несвоєчасного невиконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, що порушує право позивача на повернення позики.

Зважаючи на зазначене та з метою захисту права позивача, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача має бути стягнена заборгованість за кредитним договором за виключенням надмірно нарахованих відсотків на тіло кредиту, а саме в розмірі 45 963,99 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, з відповідача підлягають частковому стягненню судові витрати у розмірі 83,03 % сплаченого позивачем судового збору.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 623, 625, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 141, 209 – 241, 259, 263 – 265, 268, 280 – 283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

(код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, МФО 305299, р/р НОМЕР_5 ),

до ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_6 , ІПН: НОМЕР_7 )

про стягнення заборгованості

задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.11.2008 року в сумі 45 963 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят три) грн 99 коп, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту – 45 963,99 грн.

В задоволенні іншої частин позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 1 745 (одна тисяча сімсот сорок п`ять) грн 29 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду або, у відповідності до п. 15.5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до Хорольського районного суду Полтавської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного тексту судового рішення: 21.09.2021

Головуючий