Постанова № 10037330, 21.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 червня 2010 року 10:35 № 2а-1330/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Судді Шелест С.Б.

При секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомЗакритого акціонерного товариства «ТАС Фінанс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва проскасування податкових повідомлень - рішень Представники сторін: від позивачаБабійчук О.П., Радевич-Винницька О.Я.- представники за довіреностями від відповідача Кліща А.О. представник за довіреністю

у судовому засіданні 21.06.2010р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ЗАТ «ТАС Фінанс»звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 02.07.09р. № 0002902201/0, від 15.09.09р. № 0002902201/1, від 25.11.09р. № 0002902201/2, від 22.01.10р. №0002902201/3.

Позивач в ході судового розгляду подав заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 03-12/4063 від 16.06.10р.), за змістом якої просить суд скасувати вказані повідомлення-рішення частково, а саме: в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 889 269 грн., в тому числі: 598192 грн. основного платежу та 291077 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали та не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення валових витрат у звязку з придбанням послуг укладання при посередництві СПД фізичних осіб консультантів договорів страхування між страхувальниками та страховиками, вказує на те, що такі послуги безпосередньо повязані з господарською діяльністю позивача, який надає посередницькі послуг страховим компаніям у відповідності до ст.15 Закону України «Про страхування». Представництво інтересів позивача з консультантами здійснювалось у формі мережевого маркетингу: консультанти одержували винагороду від ЗАТ «ТАС «Фінанс»на підставі договору за представництво інтересів позивача перед іншими консультантами у формі надання консультацій та навчання інших консультантів, які самоорганізовувались у певні групи, у звязку з чим окремий консультант, який здійснював представництво компанії у вказаній групі консультантів одержував за це відповідну винагороду, передбачену договором. Враховуючи те, що дохід позивача залежить від винагороди, яка виплачується страховиками від укладених договорів та здійснених страхових платежів, критерієм для визначення ефективності роботи консультантів, які здійснюють представництво інтересів позивача перед іншими консультантами була кількість договорів страхування, яка укладена за участі консультантів з окремої групи та сумою платежів сплаченої страхувальниками на користь страхової компанії.

За таких обставин, позивач просив суд задовольнити адміністративний позов.

Позивачем в ході судового розгляду справи було заявлено клопотання про призначення судової експертизи на предмет дослідження питань чи є послуги, які надавались консультантами послугами, які використовувались у власній господарській діяльності позивача та чи є відомості, зазначені у актах виконаних послуг підставою для відображення проведених операцій у податковому обліку ЗАТ «ТАС «Фінанс».

Судом відмовлено у задоволенні даного клопотання, з огляду на те, що питання щодо експертного дослідження яких заявлено клопотання є правовими, а отже не можуть вирішуватись експертом при розгляді справи у суді. Окрім того, відмовляючи у задоволенні клопотання суд врахував і ту обставину, що правильність відображення у акті перевірки податковим органом сум витрат на послуги віднесених до складу спірних валових витрат не заперечується позивачем.

Представники відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов заперечили, мотивуючи тим, що в порушення п.5.1. ст.5, п.п..5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»Товариством віднесено до складу валових витрат витрати на комісійні винагороди консультантів на загальну суму 2392769 грн. щодо виконання останніми посередницьких послуг як за самостійний продаж страхових продуктів, так і за супроводження команди, які в подальшому не використовувались у господарській діяльності ЗАТ «ТАС-Фінанс», що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 598192 грн. Відповідач наголошує на тому, що в порушення ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні», акти виконаних робіт не містять обовязкових реквізитів щодо змісту та обсягу вказаних господарських операцій з метою їх використання в господарській діяльності, а отже такі акти не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження валових витрат підприємства, а додатки до таких актів, долучені до матеріалів справи, зроблені позивачем після перевірки, а тому не можуть прийматися судом до уваги.

З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «ТАС Фінанс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.06р. по 31.12.08р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.06р. по 31.12.08р., за результатами якої складено акт перевірки від 15.06.09р. №194/22-1/32492917.

На підставі вказаного акту та внаслідок встановлених порушень податковим органом винесено податкове повідомлення рішення від 02.07.09р. №0002902201/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на суму 890619 грн., в тому числі: 599317 грн. основного платежу та 291302 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення залишено без змін, внаслідок чого ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.09.09р. № 0002902201/1, від 25.11.09р. № 0002902201/2 та від 22.01.10р. №0002902201/3.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення позивач оспорює частково, в сумі 889 269 грн., з якої: 598192 грн. основного платежу та 291077 грн. штрафних (фінансових) санкцій, не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення валових витрат на суму 2392769 грн. за перевіряємий період.

Як вбачається із акту перевірки, такий висновок зроблений податковим органом внаслідок виявленого порушення п. 5.1 ст. 5 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у неправомірному та безпідставному віднесенні до складу валових, витрат на комісійну винагороду консультантів, які в подальшому не використовувались у власній господарській діяльності позивача за період з 1 кварталу 2007 року по 4 квартал 2008 року на загальну суму 2392769 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за вказаний період на загальну суму 598192 грн.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення, вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР /надалі Закону/ , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до 5.2.1. п.5.2. цієї ж норми Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обовязковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Як свідчать матеріали справи, позивачем були укладені угоди з СПД фізичними особами (надалі - Консультанти) про співпрацю щодо виконання останніми посередницьких послуг в якості консультантів, пп. 1.1, 2.1.2 та 3.3.1.2 яких передбачено одержання винагороди як за самостійні продажі страхових продуктів та і за «супроводження команди».

Перелік укладених угод про співпрацю стосовно винагороди за структурні продажі, як винагороди консультанта, розрахованої за супроводження команд, які придбаваються (виготовляються) не для їх подальшого використання наведений у акті перевірки на стор.9-12.

За цими угодами, копії яких долучені до матеріалів справи, Консультанти зобовязані, зокрема, здійснювати пошук потенційних клієнтів партнерів позивача, юридичних та фізичних осіб, інформувати їх про умови страхування, що пропонуються партнерами позивача, надавати клієнту необхідні розяснення і допомагати у виборі оптимальних схем страхування у рамках запропонованих партнерами позивача умов; надавати клієнту допомогу в оформленні заяви на укладення договору страхування; письмово повідомляти позивачу усі важливі для перевірки заяви або видачі поліса обставини по переданій ним заяві; супроводжувати від імені клієнтів, застрахованих при посередництві, протягом усього терміну дії відповідних договорів страхування; виконувати завдання, наведені у додатку № 2 до договору, відповідно до ступеня, що обіймається ним згідно професійної схеми; здійснювати посередницьку діяльність у сфері страхування виключно в інтересах фірми, тощо (п.2.3. Угод).

Про виконання договору сторони склали акти виконаних робіт, згідно з якими підтвердили виконання робіт за певний період, визначили вартість послуг, та одиницю виміру послуг 1 штука.

Перелік вказаних актів виконаних робіт наведений у акті перевірки на стор. 9-11; витрати за вказаними операціями були віднесені у вищезазначеному періоді до складу валових витрат, чого не заперечує позивач.

Дослідивши акти виконаних робіт, копії яких наявні у матеріалах справи, суд вважає, що вказані акти не є достатніми документами, які беззаперечно підтверджують спірні валові витрати, оскільки з них не вбачається зміст та обсяг виконаних робіт (наданих послуг).

Одиниця виміру послуг 1 штука, як про це зазначено у актах виконаних не ідентифікує витрати з придбання послуг з метою їх використання у господарській діяльності саме позивача.

Відтак, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обовязковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

В іншому випадку, відповідно до вищенаведеного п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у платника не виникає права відносити до складу валових витрат, витрати без належних на те документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Покликання позивача на додатки до актів перевірки, згідно з якими зазначено, що комісійна винагорода за надані консультації при укладанні договорів страхування життя із зазначенням номера, дати договору та прізвища осіб, з якими такі договори укладені суд не вважає належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.69,70 КАС України, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень як представника позивача, так і представника відповідача, вказані додатки до актів виконаних робіт не були надані податковому органу ні під час перевірки, ні в процедурі адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 02.07.09р. №0002902201/0, що унеможливило податковому органу перевірити обсяг та зміст господарських операцій, наведених у додатках до актів виконаних робіт у контексті взаємозвязку витрат на такі операції з господарською діяльністю саме позивача; перевірити фактичне укладання за посередництвом консультантів таких договорів страхування з метою документального підтвердження належності таких витрат складу валових витрат в розумінні пункту 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Встановлення таких обставин з метою перевірки достовірності та повноти нарахування і сплати податків, відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» віднесено до компетенції податкових органів, а не суду.

Додатки до актів виконаних робіт не можуть вважатися судом додатковими доказами, оскільки таких додатків не було під час перевірки, чого не спростував позивач.

Окрім того, слід зазначити, що у суду відсутні підстави вважати такі додатки первинними документами, які розкривають зміст та обсяг господарської операції, як того вимагає ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні». Так, у більшості випадках дати укладання договорів страхування за посередництвом консультантів, зазначені у таких додатках не відповідають періоду виконання робіт (надання послуг) цими консультантами, що зазначений у актах виконаних робіт.

Так, наприклад, у додатку до акту виконаних робіт № 1 від 31.03.07р. за договором № 483-000100 від 01.03.07р., укладеним з СПД ОСОБА_4 зазначено, що комісійна винагорода СПД ОСОБА_4 становить 20837,76 грн. за надані консультації при укладанні договорів страхування життя, зокрема: з ОСОБА_5 від 19.04.07р., з ОСОБА_6 від 18.02.07р. (угода з консультантом СПД ОСОБА_4 укладена 01.03.07р. пізніше, ніж договір страхування від 18.02.07р. за посередництвом СПД ОСОБА_4О.), тоді як згідно з актом виконаних робіт № 1 від 31.03.07р. період наданих послуг з 01.03.07р по 31.03.07р. з одиницею виміру - 1 штука.

За такий же період з 01.03.07р по 31.03.07р. позивачем з СПД ОСОБА_4 складений інший акт виконаних робіт №2 від 31.03.07р. з одиницею виміру 1 штука на суму 11500,21 грн., згідно з додатком до якого консультації СПД ОСОБА_4 надавались при укладанні, зокрема, договору від 19.04.07р., укладеного з ОСОБА_5

Акт виконаних робіт від 31.05.07р. з СПД ОСОБА_4 за період з 01.05.07р. по 31.05.07р., тоді як у додатку до цього акту надані консультації при укладанні договорів від 12.09.07р.,02.06.07р.,01.06.07р., тощо.

За таких обставин, суд погоджується з доводами податкового органу про те, що одиниця виміру виконаних робіт (наданих послуг) - 1 штука не ідентифікує зміст та обсяг господарської операції з надання консультантами вказаних послуг з метою використання таких послуг у власній господарській діяльності позивача, рівно як і додатки до цих актів не відповідають одиниці виміру 1 штука. Покликання позивача на те, що 1 штука - це виробничий період не спростовує доводи податкового органу, так як період за який надавались послуги окремо визначений у вказаних актах.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 599317 грн. основного платежу та застосування штрафних (фінансових санкцій) в сумі 291302 грн. на підставі 17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 N 2181-III. Отже, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Повний текст постанови складено: 23.06.10р.