Рішення № 100372866, 05.10.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7052/21

2/357/3434/21

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

05 жовтня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

30.06.2021 представник позивача, адвокат Федоренко Володимир Сергійович, звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що отримавши постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 27.05.2021 позивач з`ясував, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 65252685 щодо виконання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №1462, виданого 17.02.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарасом Володимировичем. Згідно з виконавчим написом запропоновано стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №150/МК/33/2006/840 від 17.11.2006 та плати за вчинення виконавчого напису в загальному розмірі 699 176,93 грн. на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», як правонаступника усіх прав та обов`язків ПАТ «Комерційний банк «Надра». Позивач вважає виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню з наступних підстав. Норми зазначених законів (ст. 18 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат») прямо передбачають вчинення виконавчого напису нотаріусом виключно на борговому документі, який встановлює заборгованість, а не на окремому нотаріальному бланку, як було вчинено виконавчий напис нотаріусом. З тексту Виконавчого напису вбачається, що нотаріус, при його вчиненні, керувався статтями 87-91 ЗУ «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172, в редакції від 10.12.2014. Пунктом 2 Перелік було доповнено Постановою КМУ від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, яка Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року залишена без змін та постановою Великої Палати Верховного суду від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви ПАТ КБ «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року та ухвалено остаточне рішення у даній справі. Кредитний договір №150/МК/33/2006/840 від 17.11.2006 підписаний сторонами, але нотаріально не посвідчений. Таким чином, нотаріус в день вчинення виконавчого напису - 17.02.2021, керувався пунктом, який був незаконним та не чинним, а тому, нотаріус мав відмовити Товариству в його вчиненні у відповідності до норм ЗУ «Про нотаріат». А Відповідач, в свою чергу, був позбавлений можливості на звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору в позасудовий спосіб. Адже, перелік діє в попередній редакції, яка не передбачає можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі. Окрім цього, необхідно зазначити, що згідно ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Як вбачається із виконавчого напису та тексту кредитного договору № 150/МК/33/2006/840, він підписаний сторонами 17.11.2006, до нотаріуса Товариство звернулось 17.02.2021. Сума, яка зазначена у Виконавчому написі не є безспірною, та не визнається позивачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Також, повідомляє про те, що Білоцерківським міськрайонним судом розглядалась справа № 357/3200/14-ц за позовом ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 17.11.2006 року № 150/МК/33/2006/840 та рішенням суду від 29.08.2014 з ОСОБА_1 уже стягнуто кредитну заборгованість за кредитним договором №150/МК/33/2006/840 в сумі 13 780,70 доларів США (еквівалент станом на 14.02.2014 р. 118 939,86 грн.), включаючи тіло кредиту - 6 456,97 доларів США (еквівалент станом на 14.02.2014 р. 55 729,46 грн.). В той же час, Нотаріус вчинив Виконавчий напис на підставі того ж кредитного договору та запропонував стягнути заборгованість в сумі 698 876,93 грн., що не може свідчити про безспірність заборгованості та вказує на подвійне стягнення. Крім того, кінцевий термін повернення кредиту визначено по 15.11.2011 року. Тому, просить визнати виконавчий напис №1462 від 17.02.2021, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором №150/МК/33/2006/840 від 17.11.2006 та плати за вчинення виконавчого напису в загальному розмірі 699 176,93 грн., таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір.

06.07.2021 судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, 03.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача - адвокат Федоренко Володимир Сергійович в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 14.09.2021 до суду подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити у відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач - ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» повторно свого представника до суду не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв з процесуальних питань та відзив на позов до суду не подав.

Третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, заяви з процесуальних питань, письмові пояснення щодо спору та матеріали на виконання ухвали суду від 06.07.2021 не подав.

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив, заяви з процесуальних питань та письмові пояснення щодо спору до суду не подав.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, яка полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 17.02.2021 року приватним нотаріусом Івано - Франківського міського нотаріального округу Івано - Франківської області Личук Тарасом Володимировичем вчинено виконавчий напис №1462 (а.с.9), яким запропоновано стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», є правонаступником усіх прав та обов`язків на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 26.08.2020, заборгованість, що виникла по кредитному договору №150/МК/33/2006/840 від 17.11.2006, укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 . Стягнення заборгованості проводиться за період з 26.08.2020 року по 22.10.2020. Сума заборгованості складається з: суми заборгованості за кредитом - 179 093,75 грн., суми заборгованості за відсотками за користування кредитом - 318 681,84 грн., суми заборгованості за комісією - 0,00 грн., суми заборгованості за штрафними санкціями - 201 101,34 грн. та суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису - 300,00 грн., загальна сума заборгованості становить 699 176,93 грн..

Також, встановлено, що 17.11.2006 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «КБ «НАДРА») було укладено кредитний договір №150/МК/33/2006/840 (а.с. 13), відповідно до умов договору банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 9500 доларів США на споживчі потреби строком до 15.11.2011 включно зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 15,5 % річних, що обчислюється виходячи з 360 днів у році.

23.04.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським О.А. було відкрито виконавче провадження №65252685 щодо виконання виконавчого напису №1462, вчиненого приватним нотаріусом приватним нотаріусом Івано - Франківського міського нотаріального округу Івано - Франківської області Личук Тарасом Володимировичем від 17.02.2021 на підставі заяви стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження (а.с. 10). Також, 27.05.2021 приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 12).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Згідно статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України за №282/20595.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Відповідно до ст.89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Як передбачено п.3.1., 3.2. Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів, при цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість бо інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.01.2018 року справа № 310/9293/15, № 61-154).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком можуть бути підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Судом враховується, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Таким чином, слід встановити, чи були надані банком нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року № 6-158цс15.

Разом з тим, відповідач не надав до суду доказів подання приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Личуку Тарасу Володимировичу усіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості, а нотаріус не надав матеріали нотаріальної справи з документами на підставі яких було вчинено виконавчий напис №1462 від 17.02.2021, що були витребувані ухвалою суду від 06.07.2021.

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду (справа №310/9293/15ц від 23.01.2018 року) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата Верховного суду у постанові від 29.03.2019 року у цивільній справі №137/1666/16-ц.

В постанові Верховного суду від 29.01.2019 року у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Так, позивач заперечує наявність заборгованості, у розмірі зазначеному у виконавчому написі та зазначає, що згідно виконавчого напису стягується заборгованість за період з 26.08.2020 по 22.10.2020, в той час коли умовами кредитного договору визначено, що кредит надається до 15.11.2011 та кредитний договір № 150/МК/33/2006/840 підписаний сторонами 17.11.2006, а до нотаріуса товариство звернулось 17.02.2021. Також, повідомляє про те, що Білоцерківським міськрайонним судом розглядалась справа № 357/3200/14-ц за позовом ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 17.11.2006 року № 150/МК/33/2006/840 та рішенням суду від 29.08.2014 з ОСОБА_1 уже стягнуто кредитну заборгованість за кредитним договором №150/МК/33/2006/840 в сумі 13 780,70 доларів США (еквівалент станом на 14.02.2014 р. 118 939,86 грн.). В той же час, нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі того ж кредитного договору та запропонував стягнути заборгованість в сумі 698 876,93 грн., що не може свідчити про безспірність заборгованості та вказує на подвійне стягнення.

Так, суд враховує, що позивач з вимогами про стягнення заборгованості в розмірі 699176,93 грн. не згоден, заперечує розмір боргу, оскільки первинні облікові документи, оформлені у порядку визначеному ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», а саме банківська виписка, яка має статус первинного документу, що підтверджено переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5, суду надані не були, тому і немає підстав вважати, що розмір заборгованості позивача перед банком, а також розмір процентів, комісії та неустойки за користування кредитними коштами, зазначених у виконавчому написі, є безспірним.

Так, за пунктом 62 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №553/1325/14-ц та постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №61-517св18.

Також, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.08.2014 у справі №357/3200/14-ц позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №150/МК/33/2006/840 в сумі 13 780,70 доларів США, що в еквіваленті станом на 14.02.2014 становить 118 939,86 грн. (а.с. 20-23).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, враховуючи вищенаведене та те, що заборгованість за відсотками по кредитному договору в сумі 318 681,84 грн. була нарахована товариством з 26.08.2020 по 22.10.2020 та збільшена вже після пред`явлення позову до ОСОБА_1 у 2014 році та відповідач нарахував заборгованість за відсотками та штрафними санкціями вже після спливу визначеного договором строку кредитування, суд приходить до висновку, що заборгованість не була безспірною і нотаріус не мав підстав для вчинення виконавчого напису.

Також, до суду не надано доказів, щодо надання відповідачем приватному нотаріусу усіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача.

З тексту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус Личук Т.В. при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 34, 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за №1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа №826/20084/14), яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11. 2017 року залишена без змін, визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, нотаріус в день вчинення виконавчого напису - 17.02.2021 керувався пунктом Переліку, який був незаконним та не чинним, отже, нотаріус повинен був відмовити стягувачу у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат».

Крім того, не посвідчений нотаріусом кредитний договір не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку, шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису (правова позиція Верховного суду, що викладена в постановах від 12.03.2020 р. у справі №757/24703/18-ц, від 15.04.2020 р. у справі №158/2157/17).

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідач відзив на позов з належними, допустимими та достатніми доказами в спростування доводів позивача до суду не подав.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір (а.с.1), тому, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 908,00 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 39, 50, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 258, 259, 264-265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: 03056. м. Київ, пров. Ковальський, 19, оф. 147), третя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович (місцезнаходежння: 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, 433, кім. 28-29), приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович (місцезнаходження: 08292, Київська область, м. Буча, вул. Нове Шосе, 3), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за №1462 від 17.02.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором №150/МК/33/2006/840 від 17.11.2006 у розмірі 699176,93 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 18.10.2021, з урахуванням ч.3 ст. 124, ч.6 ст. 259 ЦПК України.

СуддяО. В. Бондаренко