Постанова № 10037202, 20.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 квітня 2010 року 11:35 № 2а-4114/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засіданні Костик В.П.,

за участю представника позивача Огійчук І.С. (довіреність від 17.09.2009р. № 11-9367),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКиївського міського центру зайнятості

до ОСОБА_3

простягнення коштів у розмірі 250,00грн.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Київський міський центр зайнятості з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів у розмірі 250,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачу з 12 листопада 2009 року на підставі ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення»було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю, однак в результаті перевірки достовірності даних, які були підставою для надання особі статусу безробітного, зясувалось, що відповідач з 24 листопада 2004 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»є підставою для стягнення з нього суми виплаченого забезпечення.

20 квітня 2010 року у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання 06 квітня та 20 квітня 2010 року не зявився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за відсутності відповідача на основі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Під час розгляду справи було встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 12 листопада 2009 року звернувся до Оболонського районного центру зайнятості з заявою про надання йому статусу безробітного, в якій, крім іншого, повідомив, що він не зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Наказом Оболонського районного центру зайнятості № 20245 від 12 листопада 2009 року відповідачу було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

З метою перевірки достовірності даних, які були підставою для надання особі статусу безробітної, Оболонський районний центр зайнятості звернувся до державного реєстратора Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації із запитом № 27-3637 від 27.11.2009р. про наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації про проведення реєстраційних дій стосовно відповідача.

На вказаний запит державний реєстратор Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації повідомив, що ОСОБА_3 було зареєстровано як фізичну особу-підприємця 24 листопада 2004 року, про що видано свідоцтво № 22770.

Наказом Оболонського районного центру зайнятості від 03 грудня 2009 року № 21024 ОСОБА_3 було знято з обліку громадян, які шукають роботу, у звязку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мав місце під час одержання допомоги по безробіттю.

Згідно Наказу Оболонського районного центру зайнятості від 03 грудня 2009 року № 21025 відповідачу було припинено виплату допомоги по безробіттю.

Відповідач від підпису про ознайомлення з вищевказаними наказами відмовився, про що було складено акт від 03 грудня 2009 року.

07 грудня 2009 року Оболонським районним центром зайнятості було складено акт № 182 про розслідування страхових випадків та обґрунтування виплат матеріального забезпечення, яким встановлено, що відповідачем з 24.11.2009 р. було отримано допомогу по безробіттю у розмірі 250, 00 грн.

Згідно Додатку до акта № 182 від 07 грудня 2009 року за період перебування на обліку ОСОБА_3 з 12 листопада 2009 року по 02 грудня 2009 року було виплачено допомогу в розмірі 250, 00 грн.

07 грудня 2009 року Оболонський районний центр зайнятості видав наказ № 52, яким було вирішено, зокрема припинити ОСОБА_3 відповідні виплати, визначити суму незаконно отриманих особою коштів, зобовязати ОСОБА_3 повернути незаконно отримані суми матеріального забезпечення протягом 10 днів з дня ознайомлення з наказом, попередити про те, що у випадку неповернення зазначених коштів, ці кошти будуть стягнені в судовому порядку.

07 грудня 2009 року Оболонським районним центром зайнятості було направлено відповідачу повідомлення № 27-3765/а від 07 грудня 2009 року, яким його повідомлено про необхідність повернення незаконно отриманих грошових коштів у розмірі 250, 00 грн. протягом 15 днів після отримання повідомлення.

Вказаний лист був отриманий відповідачем 04 лютого 2010 року, що підтверджується підписом відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідач у встановлений термін виплачену допомогу не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України «Про зайнятість населення», Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006р. № 357.

Законом України «Про зайнятість населення» визначено правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Положенням ч. 1 ст. 1 Закону «Про зайнятість населення»(в редакції на момент спірних правовідносин) визначено поняття «зайнятість»- це діяльність громадян, повязана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

В ч. 3 ст. 1 вищезгаданого Закону визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб;

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно доЗакону України «Про особисте селянське господарство»;

в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських обєднаннях;

г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу;

е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не повязані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Законом «Про зайнятість населення»визначено і поняття безробітних. Згідно з ч. 1 ст. 2 безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

З огляду на вищенаведені положення Закону відповідач, який з 2004 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявним в матеріалах справи, належав до зайнятого населення та не підлягав реєстрації у державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу.

Згідно з положення ч. 1 ст. 18 цього ж Закону для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

На Державну службу зайнятості відповідно абзацу девятого ч. 1 ст. 19 Закону покладений обовязок реєструвати безробітних і подавати їм у межах своєї компетенції допомогу, в т. ч. і грошову.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(в редакції на момент спірних правовідносин) допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 23 вказаного Закону застрахованим особам розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу. Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається з 91-го календарного дня.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобовязана повідомити про це державну службу зайнятості.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 цього ж Закону передбачено, що функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, зокрема контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до ст. 39 Закону «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»спори, що виникають із правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Згідно з п. 7 цього ж Порядку рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів роботодавцем приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом.

Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після її ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів.

У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено відповідно до законодавства.

Таким чином, відповідач незаконно отримав статус безробітного та незаконно отримав допомогу по безробіттю, так як на момент отримання даного статусу відповідно до чинного законодавства України відносився до зайнятого населення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовився від ознайомлення з рішенням про повернення коштів, в судовому порядку його не оскаржив, а безпідставно отримані кошти не повернув.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності стягнення з відповідача сплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 250, 00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимогах в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_3 (04212, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47б, ідентифікаційний код 03491091) кошти в сумі 250, 00 (двісті пятдесят) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 23 квітня 2010 року.