Постанова № 10037189, 11.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 травня 2010 року 16:57 № 2а-1695/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засіданні Патратій О.В.,

за участю представника позивача Чубатюк С.С. (довіреність від 23.02.2010р. № 11-1630), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Київського міського центру зайнятості

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія 200»

про стягнення коштів у розмірі 522, 67 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Київський міський центр зайнятості з позовом до ТОВ «Надія 200»про стягнення коштів у розмірі 522, 67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що колишньому працівнику відповідача ОСОБА_3 на підставі ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю з 09 червня 2009 року, однак в результаті перевірки достовірності даних, які були підставою для надання особі статусу безробітного, зясувалось, що ТОВ «Надія 200»з 01 грудні 2008 року не сплачує внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, що відповідно до ст. 35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»є підставою для стягнення з нього суми виплаченого забезпечення.

11 травня 2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

У судові засідання 23 лютого, 26 березня, 13 квітня та 11 травня 2010 року відповідач не зявився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищенаведене, суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за відсутності представника відповідача на основі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Під час розгляду справи було встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 09 червня 2009 року звернулась до Дніпровського районного центру зайнятості з заявою про надання їй статусу безробітного.

Останнім місцем роботи ОСОБА_3 було ТОВ «Надія 200», з якого вона була звільнена на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів України про працю.

Згідно довідки ТОВ «Надія 200»№ 27 від 10 квітня 2009 року про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_3 з жовтня 2008 року по квітень 2009 року нараховано заробітну плату в розмірі 4379, 10 грн. та сплачено страхові внески до Фонду загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття в розмірі 24, 57 грн.

Наказом Дніпровського районного центру зайнятості № 8598 від 09 червня 2009 року ОСОБА_3 було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Дніпровським районним центром зайнятості було проведено перевірку достовірності даних, які були підставою для надання особі статусу безробітної, про що складено Акт № 133 від 08 вересня 2009 року, яким встановлено, що ТОВ «Надія 200»з 01 грудня 2008 року до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звітів не подавало, страхові внески не перераховувало, довідка від 10.04.2009р. недійсна для нарахування.

Такти чином, відповідач надав недостовірні відомості про сплату страхових внесків, оскільки відповідачем з 01 грудня 2008 року страхові внески до Фонду загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття не сплачувались.

Наказом Дніпровського районного центру зайнятості від 08 жовтня 2009 року № 14611 ОСОБА_3 було знято з обліку громадян, які шукають роботу, у звязку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мав місце під час одержання допомоги по безробіттю.

Згідно довідки-розрахунку Дніпровського районного центру зайнятості № 1407-07/27 від 12 квітня 2010 року сума безпідставно виплаченої ОСОБА_3 допомоги по безробіттю становить 522, 67 грн.

Дніпровським районним центром зайнятості було направлено відповідачу лист № 5543-07/26 від 04 грудня 2009 року, яким повідомлено про необхідність повернення грошових коштів у розмірі 522, 67 грн. протягом 15 днів після отримання повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний лист було отримано відповідачем 15 грудня 2009 року, що підтверджується підписом представника відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідач у встановлений термін виплачену допомогу не відшкодував, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Положенням ч. 1 ст. 1 Закону «Про зайнятість населення»(в редакції на момент спірних правовідносин) визначено поняття «зайнятість»- це діяльність громадян, повязана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

В ч. 3 ст. 1 вищезгаданого Закону визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб;

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно доЗакону України «Про особисте селянське господарство»;

в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських обєднаннях;

г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу;

е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не повязані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Законом України «Про зайнятість населення» визначено і поняття безробітних. Згідно з ч. 1 ст. 2 безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

На підставі вищевказаних положень Закону України «Про зайнятість населення»ОСОБА_3 було надано статус безробітного.

Згідно з положення ч. 1 ст. 18 цього ж Закону для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

На Державну службу зайнятості відповідно абзацу девятого ч. 1 ст. 19 Закону покладений обовязок реєструвати безробітних і подавати їм у межах своєї компетенції допомогу, в т. ч. і грошову.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(в редакції на момент спірних правовідносин) допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 23 вказаного Закону застрахованим особам розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу. Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається з 91-го календарного дня.

Згідно з ч. 2 ст. 35 вищезазначеного Закону роботодавець зобовязаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески та надавати виконавчій дирекції Фонду відомості в установленому порядку про прийняття на роботу працівників; заробітну плату працівників, використання робочого часу тощо; сплату страхових внесків, у тому числі застрахованими особами.

Достовірність зазначених у документах даних перевіряється виконавчою дирекцією Фонду. У разі їх недостовірності роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду (ч. 3 ст. 35 цього ж Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 цього ж Закону передбачено, що функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, зокрема контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до ст. 39 Закону «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»спори, що виникають із правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357, якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів відшкодовуються роботодавцем.

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення про відшкодування коштів роботодавцем центр зайнятості надсилає роботодавцю повідомлення про необхідність відшкодування незаконно виплачених особі коштів протягом 10 календарних днів після отримання повідомлення.

У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем запропоновано відповідачу добровільно повернути кошти в розмірі 522,67 грн. на рахунок Дніпровського районного центру зайнятості, однак відповідачем не були повернені дані кошти.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності стягнення з відповідача безпідставно сплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 522, 67 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимогах в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія 200»(04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160, ідентифікаційний код 30729786) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47б, ідентифікаційний код 03491091) кошти в сумі 522, 67 грн. ( пятсот двадцять дві) грн. 67 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 13 травня 2010 року.