Постанова № 10037061, 12.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 травня 2010 року 12:30 № 2а-1783/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засіданні Патратій О.В.,

за участю представників:

позивача Степанова Є.О. (довіреність від 14.04.2010р. № 100/5660),

прокуратури Чирви О.О. (посвідчення від 08.07.2008р. № 126),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку

доЗакритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Енергогарант»

про стягнення штрафу в сумі 85000, 00 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся заступник прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку з позовом до ЗАТ «Страхова компанія «Енергогарант»про стягнення штрафу в сумі 85000, 00 грн.

Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадках, встановлених законом, прокурор можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Стаття 121 Конституції України уповноважує прокуратуру здійснювати функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»від 05 листопада 1991 року № 1789-XІІ (із змінами та доповненнями) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва є, зокрема звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем не було сплачено в добровільному порядку штраф в розмірі 85000, 00 грн.

У судових засіданнях прокурор та представники позивача підтримали позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання 23 лютого 2010 року, 18 березня, 06 квітня, 21 квітня та 12 травня 2010 року не зявився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника прокуратури, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ЗАТ «Страхова компанія «Енергогарант»01.09.2008 р. було надано до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі ДКЦПФР) відомості про зміну складу посадових осіб емітента, яка не відповідає вимогам Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 19.12.2006 р. № 1591, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2007 р. за № 97/13364.

Вказані дії відповідача стали підставою для винесення ДКЦПФР розпорядження від 07 лютого 2009 року № 97-ДМ про усунення порушень законодавства про цінні папери, яким відповідача зобовязано у термін до 24 лютого 2009 року усунути порушення законодавства про цінні папери шляхом подачі до Комісії Повідомлення відповідно до вимог вищевказаного Положення і до 25 лютого 2009 року письмово поінформувати уповноважену особу Комісії про виконання цього розпорядження.

Однак, у встановлений термін ЗАТ «Страхова компанія «Енергогарант»не було усунуто порушення законодавства про цінні папери.

У звязку із не виконанням відповідачем розпорядження від 07.02.2009 р. № 97-ДМ, ДКЦПФР було винесено постанову про правопорушення на ринку цінних паперів від 03 квітня 2009 року, якою порушено справу про правопорушення на ринку цінних паперів у відношенні ЗАТ «Страхова компанія «Енергогарант» та запропоновано керівнику (або повноважному представнику) зявитись на підписання акта про правопорушення на ринку цінних паперів та надати письмові пояснення 10 квітня 2009 року.

Вищезазначені розпорядження та постанова, прийняті ДКЦПФР, надсилались рекомендованими листами на адресу відповідача за адресою, яку відповідач повідомив ДКЦПФР листом від 04 серпня 2008 року № 040808, що підтверджується копіями реєстрів відправки наявними в матеріалах справи за 09 лютого 2010 року та 03 квітня 2010 року відповідно.

10 квітня 2009 року ДКЦПФР було складено Акт № 89-ДМ про правопорушення на ринку цінних паперів (далі Акт).

В акті було встановлено, що ЗАТ «Страхова компанія «Енергогарант»не виконано розпорядження про усунення порушень законодавства про ціні папери від 07 лютого 2009 року № 97-ДМ, згідно з яким необхідно у термін до 24 лютого 2009року усунути порушення чинного законодавства про цінні папери, подати до центрального апарату Комісії особливу інформацію (відомості про зміну складу посадових осіб емітента, дата вчинення 01.09.2008р.) відповідно до вимог Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 року № 1591, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2007 року за № 97/13364.

На момент підписання акта про правопорушення відомості щодо виконання ЗАТ «Страхова компанія «Енергогарант»зазначеного розпорядження відсутні.

Зазначений акт був направлений відповідачу рекомендованим листом від 13 квітня 2009 року № 13/02/5822 за адресою, яку відповідач повідомив ДКЦПФР листом від 04 серпня 2008 року № 040808, що підтверджується копією реєстру відправки за 13 квітня 2010 року.

27 квітня 2009 року ДКЦПФР прийняла постанову № 303-ДМ про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, яким за невиконання розпорядження уповноваженої особи ДКЦПФР щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів у відношенні ЗАТ «Страхова компанія «Енергогарант»застосовано санкцію у вигляді штрафу в розмірі 85 000, 00 гривень. Окрім цього, у вказаній постанові зазначено, що представник відповідача на розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів не зявився.

Постанова від 27 квітня 2009 року № 303-ДМ була направлена відповідачу поштою рекомендованим листом відповідно до реєстру відправки від 29 квітня 2009 року.

Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 19.12.2006р. № 1591 (надалі - Положення), емітенти цінних паперів зобовязані розкривати особливу інформацію у формі повідомлення про виникнення особливої інформації про емітента (далі - Повідомлення). Щодо кожного виду особливої інформації складається окреме Повідомлення.

Відповідно до п. 14 Розділу Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 19.12.2006 р. № 1591, при поданні Інформації до Комісії емітент зобовязаний надавати (надсилати) таку Інформацію у паперовій та електронній формах. Електронна форма Інформації складається з файлів, встановлених окремими наказами Голови Комісії. Електронна форма Інформації надається на носії інформації (дискета 3,5 або лазерний диск).

Відповідно до п. 16 Розділу І вказаного Положення інформація вважається розкритою своєчасно, якщо вона оприлюднена, опублікована та подана (надіслана) до Комісії у формі, порядку та строки, встановлені цим Положенням.

Подані відповідачем відомості про зміну складу посадових осіб емітента не відповідали вищевказаним вимогам Положення, що й стало підставою для накладення ДКЦПФП санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів.

Відповідно до п. 14 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»від 30.10.1996 року № 448/96-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Відповідно до п. 8 ст. 11 цього Закону за невиконання або несвоєчасне виконання рішень ДКЦПФР або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб ДКЦПФР щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції у розмірі від тисячі до пяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак застосоване до відповідача стягнення відповідає розміру, визначеному Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення штрафу може бути оскаржено в суді.

Проте, суду не надано доказів оскарження постанови ДКЦПФР від 27 квітня 2009 року № 303-ДМ.

Відповідно до п. 2, п. 3, п. 4 розділу 13 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів, затверджених рішенням ДКЦПФР від 11.12.2007р. № 2272, штраф має бути сплачений юридичною особою не пізніше як через 15 днів з дати отримання ним постанови; юридичні особи сплачують штрафи шляхом перерахування коштів до Державного бюджету.

Документ, який підтверджує сплату штрафу, протягом пяти робочих днів надсилається до уповноваженого підрозділу центрального апарату Комісії (відповідного підрозділу територіального органу Комісії).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 вищезгаданого Закону штрафи, накладені Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, стягуються у судовому порядку.

Доказів сплати відповідачем штрафу у розмірі 85000, 00 грн. суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги те, що відповідач у встановлені законодавством строки суму штрафу не сплатив, рішення про його застосування не оскаржив, доказів погашення відповідачем зазначеної суми станом на день розгляду цього спору не надано, а також те, що відповідачем не спростовано доводи позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Енергогарант»(місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, ідентифікаційний код 34578037) на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 85000 (вісімдесят пять тисяч) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 18 травня 2010 року.