Рішення № 100367853, 18.10.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8925/20

РІШЕННЯ

іменем України

18 жовтня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, в якому просить:

стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" на користь ОСОБА_1 7054 грн. 41 коп. компенсації за порушення строків виплати щомісячного грошового утримання судді за період з січня 2018 року по листопад 2020 року включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Ярмолинецького районного суду від 26 грудня 2018 року у справі №2-а-1/11, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року було задоволено позов ОСОБА_1 , та стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" 38867 грн. 26 коп. недоплаченого щомісячного грошового утримання судді та компенсацію за несвоєчасну виплату цього щомісячного грошового утримання судді за період з січня 2009 року по грудень 2017 року включно у розмірі 146923 грн. 42 коп.

Позивач вказує, що до цього часу відповідач цих присуджених 38867 грн. 26 коп. не виплатив, внаслідок чого вони обезцінились, тому звернувся до суду з даним позовом з метою стягнення з відповідача компенсації за порушення строків виплати щомісячного грошового утримання судді за період з січня 2018 року по листопад 2020 року включно.

Ухвалою суду від 04 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

26 серпня 2021 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що фактично Державна казначейська служба України повинна була провести безспірне списання коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виконання судових рішень про стягнення коштів державних та місцевих бюджетів або боржників" від 03.08.2011 року № 845. Однак казначейська служба норму закону не виконала.

Більш того, як вказує представник відповідача Державною казначейською службою України на підставі звернень стягувачів (суддів), на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунку 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" здійснюється безспірне списання коштів, як наслідок призупинено проведення платежів ДСА України за відповідним кодом програмної класифікації видатків державного бюджету за кодом економічної класифікації видатків бюджету.

Отже, блокування Державною казначейською службою України рахунку ДСА України за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", яка є головним розпорядником коштів взагалі унеможливлює виконувати рішення судів без затримки.

Враховуючи викладене, на переконання представника відповідача відсутня вина територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області у не вчасній виплаті ОСОБА_1 нарахованих коштів.

Крім того, у відзиві на позов відповідач вказав про необхідність розгляду даної справи з викликом сторін.

Суд зазначає, що частинами п`ятою - шостою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Таким чином, зважаючи на те, що дана справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України, відсутня необхідність призначати розгляд справи у судовому засіданні. Тому, клопотання відповідача до задоволення не підлягає.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач з 12 лютого 2003 року по 16 вересня 2016 року працював на посаді судді Апеляційного суду Хмельницької області.

16 вересня 2016 року позивача звільнено у відставку з Апеляційного суду Хмельницької області на підставі постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року.

Рішенням Ярмолинецького районного суду від 26 грудня 2018 року по справі 2-а-1/11 задоволений позов судді у відставці ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" на користь ОСОБА_1 38867,26 грн. недоплаченого щомісячного грошового утримання судді, 146923,42 грн. компенсації за його несвоєчасну виплату, а всього 185790,68 грн.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року зазначене вище рішення суду залишене без змін.

Оскільки до цього часу позивач не отримав присуджених коштів, тому вважає, що має право на стягнення з відповідача компенсації за порушення строків виплати щомісячного грошового утримання судді за період з січня 2018 року по листопад 2020 року включно.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Отже, зі змісту статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" встановлено, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Вказані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

При цьому необхідно зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Суд звертає увагу, що використане у статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Відповідно до частини другої статті 142 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2453-VI) функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих органів; Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації України.

Відповідно до частини третьої цієї статті видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, а також у цілому щодо місцевих та апеляційних судів.

Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Відповідно до статті 143 Закону № 2453-VI суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Чинний на сьогодні Закон України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) також передбачає, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності, зокрема, судів (крім Верховного Суду) здійснює Державна судова адміністрація України (частина третя статті 148). Водночас передбачено, що функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України (частина четверта статті 148).

Суд звертає увагу позивача, що функції головного розпорядника бюджетних коштів, які виділяються на забезпечення діяльності судів, виконує Державна судова адміністрація України.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 19 вересня 2018 року у справі №822/620/15 (адміністративне провадження №К/9901/12627/18).

Крім того, аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 816/301/16, Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №560/1725/19.

Суд звертає увагу позивача, що розмір компенсації за період з січня 2018 року по листопад 2020 року включно становить 10455,27 грн., а не як помилково розрахував позивач 7054,41 грн.

Зокрема (38867,26 грн. х 9,8 - індекс інфляції за 2018 рік/100 = 3808,99 грн.) + (38867,26 грн. х 4,1 - індекс інфляції за 2019 рік/100 = 1593,55 грн.) + (38867,26 грн. х 1,2 - індекс інфляції за січень 2020 рокук/100 = 466,41 грн.) + (38867,26 грн. х 0,7 - індекс інфляції за лютий 2020 року/100 = 272,07 грн.) + (38867,26 грн. х 1,8 - індекс інфляції за березень 2020 року/100= 699,61 грн.) + (38867,26 грн. х 1.8 - індекс інфляції за квітень 2020 року/100 = 699,61 грн.) + (38867,26 грн. х 1,3 індекс інфляції за травень 2020 року/100 = 505,27 грн.) + (38867,26 грн. х 1,2 індекс інфляції за червень 2020 рокук/100 = 466,41 грн.) + (38867,26 грн. х 0,4 індекс інфляції за липень 2020 року/100 = 155,47 грн.) + (38867,26 грн. х 0,8 індекс інфляції за серпень 2020 року/100 = 310,93 грн.) + (38867,26 грн. х 1,5 індекс інфляції за вересень 2020 року/100 = 583,01 грн.) + (38867,26 грн. х 1,0 індекс інфляції за жовтень 2020 року/100 = 388,67 грн.) + (38867,26 грн. х 1,3 індекс інфляції за листопад 2020 року/100 = 505,27 грн.)

Згідно до висновків Конституційного Суду України, наведених у рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, моментом припинення такого правопорушення є день фактичного розрахунку.

Відповідно до висновків Конституційного Суду України, наведених у рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення таких складових заробітної плати (у моєму випадку щомісячного грошового утримання) як індексації та компенсації без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були вони нараховані роботодавцем..

Суд зазначає, що компенсація в розмірі 10455,27 грн. за порушення строку виплати щомісячного грошового утримання в розмірі 38867,26 грн. за період з січня 2018 року по листопад 2020 року включно позивачу не виплачені.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для повного та ефективного способу захисту прав позивача існує необхідність виходу за межі позовних вимог шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" на користь ОСОБА_1 10455 грн. 27 коп. компенсації за порушення строків виплати щомісячного грошового утримання судді за період з січня 2018 року по листопад 2020 року включно, у зв`язку із чим позовні вимоги слід задоволити частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задоволити частково.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" на користь ОСОБА_1 10455 (десять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн. 27 коп. компенсації за порушення строків виплати щомісячного грошового утримання судді за період з січня 2018 року по листопад 2020 року включно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (вул. Соборна, 75, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 26293548)

Головуючий суддя П.І. Салюк