Постанова № 10036690, 11.06.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 червня 2010 р. № 2-а- 2591/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А. В.,

суддів Тацій Л.В., Старосєльцевої О.В.

при секретарі Король Д.О.

за участю представників сторін:

позивача Підіпригора М.О.

представників відповідача Симонова А.А.

прокурора Гопак Е.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Надія ЛТД»до державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, з участю прокуратури Фрунзенського району м. Харкова, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач, ТОВ АПК «Надія ЛТД», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 13.11.2009р. № 0002482302/0 та № 0002492302/0, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 20.01.2010р. № 0002482302/1 та № 0002492302/1, та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 20.01.2010р. № 0000072302/1.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ АПК «Надія ЛТД»посилається на те, що оскаржуємі податкові повідомлення-рішення були прийняті ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова з порушенням норм чинного в Україні податкового законодавства, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому позивач зазначає про те, що у відповідача не було підстав для нарахування йому податкового зобовязання з податку на прибуток, так як залишення на переробному підприємстві - ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод»відходів не є операцією з поставки товарів та позивач ніяких доходів від зазначеної операції не отримував, а навпаки поніс затрати на утилізацію відходів, а сума грошових коштів отриманих за розподільчим балансом від ТОВ «АПК «Надія»не є безповоротною фінансовою допомогою, тому не підлягає оподаткування податком на прибуток. Крім цього позивач посилається також на те, що ним було правомірно сформовано та включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з ціни товару сплаченої контрагентам: ПФ «Прок», ДП ДАК «Хліб Україна»Ізюмський ДКХП, СТОВ «Протопопівське», ТОВ «Схід Агро», ТОВ «Валтар-Агро», СГ «Дружба», які підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на матеріали перевірки. Представник відповідача у судовому засіданні вказав, що викладені в актах перевірки обставини свідчать про те, що ТОВ АПК «Надія ЛТД»були вчинені порушення діючого законодавства України, які стали підставою для винесення оскаржуємих податкових повідомлень-рішень. Представник відповідача також зазначив, що оскаржуємі рішення цілком відповідають вимогам чинного законодавства України, в зв'язку з чим просить в задоволені позовних вимог відмовити.

Прокурор Фрунзенського району м. Харкова в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених відповідачем.

Вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова в період з 21 вересня 2009р. по 23 жовтня 2009р. на підставі направлення від 21.09.09р. № 841 та направлення від 12.11.09р. № 888 було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Надія ЛТД»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.07.08р. по 30.06.09р., результати якої було оформлено актом перевірки № 6283/23-212/35972274 від 30.10.2009р., яким було встановлено порушення позивачем п.п. 4.1.1 і 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. № 344/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток на 12397743,00 грн., п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.4 і п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість на 119258,00 грн., п.п. 8.1.1 п. 8.1, п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб», що призвело до не утримання податку з доходів фізичних осіб у сумі 1662,22 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 13 листопада 2009 року ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова крім іншого було складено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0002482302/0, яким ТОВ «АПК «Надія ЛТД»було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств, код 3011021000 у сумі 23522141,50 грн., з яких за основним платежем - 12397743,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11124398,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0002492302/0, яким ТОВ «АПК «Надія ЛТД»було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарі (робіт, послуг), код 3014010100 у сумі 147139,50 грн., з яких за основним платежем 98093,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 49046,50 грн.;

Податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0002482302/0 та № 0002492302/0 від 13.11.2009р. були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 19.01.2010р. № 296/10/25-013 Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова залишила без змін податкове повідомлення-рішення № 0002482302/0 від 13.11.09р., яким позивачу було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 23522141,50 грн. та збільшило суму податкового зобовязання з податку на додану вартість, визначену за результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням № 0002492302/0 від 13.11.09р. на суму 18982,50 грн., з яких 12655,00 грн. - основний платіж та 6327,50 грн. фінансові санкції.

Судом встановлено, що суму податкового зобовязання з податку на додану вартість було збільшено позивачу на 18982,50 грн. в звязку з встановленням відповідачем в ході розгляду первинної скарги, факту допущення посадовими особами ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова арифметичних та технічних помилок у п. 3.5 «Податок на додану вартість»та п. 4 «Висновок»акту перевірки № 6283/23-212/35972274 від 30.10.09р.

19 січня 2010 року ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було складено лист № 538/10/23-220, яким податкова інспекція повідомила ТОВ «АПК «Надія ЛТД»про внесення змін до акту перевірки № 6283/23-212/35972274 від 30.10.09р., в звязку з виявленням у п. 3.5 «Податок на додану вартість»та п. 4 «Висновок»арифметичних та технічних помилок, та зазначила, що звязку з порушеннями викладеними у п. 3.2.1 «Податкові зобовязання»та п. 3.2.2 «Податковий кредит»податок на додану вартість було занижено на 111800,00 грн., а не на 119258,00 грн., як було зазначено в акті перевірки.

За результатами розгляду первинної скарги 20 січня 2010 року ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було складено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення рішення № 0002482302/1, яким ТОВ «АПК «Надія ЛТД»було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 23522141,50 грн., з яких за основним платежем 12397743,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 11124398,50 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 0002492302/1, яким ТОВ «АПК «Надія ЛТД»було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 147139,50 грн., з яких за основним платежем 98093,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 49046,50 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 0000072302/1, яким ТОВ «АПК «Надія ЛТД»було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 18982,50 грн., з яких за основним платежем 12655,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6327,50 грн.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000072302/1 від 20.01.2010р. було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова.

Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова своїм рішенням про результати розгляду первинної скарги № 1784/10/25-013 від 17.02.2010р. залишила без змін податкове повідомлення-рішення № 0000072302/1 від 20.01.2010р.

В адміністративному порядку до ДПА у Харківській області позивачем були оскарженні наступні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова: податкові повідомлення-рішення від 13.11.09р. № 0002482302/0 та № 0002492302/0, та від 20.01.2010р. № 0002482302/1, № 0002492302/1 і № 0000072302/1.

18 березня 2010 року Державною податковою адміністрацією у Харківській області було складено рішенням № 1213/10/25-103, яким повторні скарги директора ТОВ «АПК Надія ЛТД»Полумисного С.В. про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0002482302/0 і № 0002492302/0 від 13.11.09р., № 0002482302/1, № 0002492302/1 та № 0000072302/1 від 20.01.2010р. були залишенні без розгляду в звязку з оскарженням зазначених рішень відповідача до Харківського окружного адміністративного суду.

З огляду на зазначене суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в звязку з тим, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0002482302/0 і № 0002492302/0 від 13.11.09р. та податкове повідомлення-рішення № 0000072302/1 від 20.01.2010р. за результатами розгляду скарг позивача не були змінені чи скасовані податковими органами, то вони не можуть вважатися відкликаними відповідно до п. 6.4. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі по тексту ЗУ № 2181).

Судом встановлено, що підставою для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств, код 3011021000, за податковим повідомленням-рішенням № 0002482302/0 від 13.11.09р. (податковим повідомленням-рішенням № 0002482302/1 від 20.01.10р.) стали порушення встановлені в п. 3.1.1 «Валовий дохід»акту перевірки № 6283/23-212 від 30.10.09р.

Згідно п. 3.1.1 «Валовий дохід»акту перевірки, в ході перевірки повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 02.07.08р. по 30.06.09р. (арк. 3-9 акту перевірки) посадовими особами податкової інспекції було встановлено заниження позивачем скоригованого валового доходу на 49590 973,00 грн., у т. ч. за 4 квартал на суму 49384088,00 грн., за 1 кв. 2009р. на суму 105380,00 грн., за 2 кв. 2009р. на суму 101505,00 грн., внаслідок не включення до складу валового доходу:

- суми у розмірі 226473,00 грн., яка була визначена самостійно відповідачем як вартість відходів, які залишилися після переробки насіння соняшника на переробному підприємстві ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод»;

- суми у розмірі 49364500,00 грн. отриманої позивачем за розподільчим балансом від ТОВ «АПК «Надія», яка на думку перевіряючих є безповоротною фінансовою допомогою та повинна включатися до складу валового доходу відповідного періоду.

Внаслідок зазначених дій, на думку перевіряючих, позивачем було порушено підп. 4.1.1 і підп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. № 344/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток на 12397743,00 грн.

Стосовно донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій, що повязані з залишенням позивачем на переробному підприємстві ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод»відходів, відповідач пояснив, та це зазначено в акті перевірки, що залишаючи на переробному підприємстві відходи позивач здійснював операції з безоплатного надання товарів відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а отже здійснював продаж товарів та отримував дохід, який мав включати до складу валового доходу на підставі п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств.

Судом було встановлено, що вартість відходів, які були залишені позивачем на переробному підприємстві (ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод») була визначена відповідачем самостійно.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

В підп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що до складу валового доходу включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Доходи з джерелом їх походження з України це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України.

В п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за N 391/3684, дано визначення поняття "доходи" - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Таким чином, до складу валового доходу включаються доходи, зокрема від продажу товарів (робіт, послуг).

При цьому продажем товарів в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари (п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств).

Таким чином, операції з продажу товарів, в тому числі з безоплатної передачі, повинні мати цивільно-правовий характер та передбачати передачу прав власності на товар, з тим щоб доходи отримані від їх здійснення, включались платником податку до валового доходу відповідного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, в період, який перевірявся (з 02.07.08р. по 30.06.09р.) між позивачем та ТОВ «Пересічанський маслоекстракційний завод»були укладені наступні договори на переробку насіння соняшника: договір № 231208/1 від 23.12.08р, № 120209/1 від 12.02.09р. та № 140509/1 від 14.05.09р.

Згідно умов зазначених договорів ТОВ «АПК «Надія ЛТД»передавало ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод»насіння соняшника (сировину) для переробки, а ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод»здійснювало переробку отриманого насіння соняшнику та передавало ТОВ «АПК «Надія ЛТД»готову продукцію: олію соняшнику та шрот соняшниковий.

Згідно пунктів 3.2 зазначених вище договорів, відходи виробництва отриманні в звязку з виконанням зазначеного договору не підлягають вилученню та залишаються у Виконавця (ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод») для утилізації.

При цьому сторони в договорах передбачили, що вартість послуг по утилізації включається у вартість робіт по переробці сировини (насіння соняшника).

З вищевикладеного вбачається, що залишення на переробному підприємстві відходів для їх подальшої утилізації не є продажем товарів в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім цього з вищевикладеного вбачається, що позивач не отримував ніяких доходів за договорами на переробку соняшнику укладених між ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод»та ТОВ «АПК «Надія ЛТД», а навпаки мав затрати, зокрема на оплату послуг по утилізації відходів.

Як вже зазначалося вище вартість відходів, які залишалися на переробному підприємстві, була визначена відповідачем самостійно.

В ході розгляду справи представник відповідача в обґрунтування правильності визначення вартості відходів надав суду лист Харківської товарної біржи №1376 від 11.03.2010 року.

З огляду на зазначене вбачається, що лист на підставі якого відповідачем було визначено вартість відходів був отриманий відповідачем після проведення перевірки позивача та складання акту перевірки.

В ході розгляду справи представник відповідача не зміг пояснити на підставі яких відомостей та якого документу було визначено вартість відходів під час проведення перевірки позивача.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що висновки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо здійснення ТОВ «АПК «Надія ЛТД»операції з поставки товару, а саме відходів ТОВ «Пересічанському маслоекстраційному заводу»на загальну суму 226473,00 грн. без ПДВ, вартість якої на думку перевіряючих підлягає включенню до складу валового доходу підприємства суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються первинними документами наданими позивачем.

Вищевикладені обставини свідчать також про те, що у ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова не було жодних підстав для визначення ТОВ «АПК «Надія ЛТД»суми податкового зобовязання з податку на прибуток з суми вартості відходів, які залишалися на переробному підприємстві ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод».

В частині донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 12341125,00 грн. представник відповідача в судовому засіданні та відповідач в акті перевірки зазначає про те, що позивачем в порушення п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не було включено до складу валового доходу суму у розмірі 49364500,00 грн., яка була перерахована ТОВ «АПК «Надія»на рахунок ТОВ «АПК «Надія ЛТД»за розподільчим балансом.

На думку відповідача сума коштів отримана позивачем за розподільчим балансом у розмірі 49364500,00 грн. є безповоротною фінансовою допомогою та повинна включатися до складу валового доходу.

Відповідно до статті 56 Господарського кодексу України субєкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) субєкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 ГК України у разі виділення одного або кількох нових субєктів господарювання до кожного з них переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обовязки реорганізованого субєкта.

Згідно норм чинного законодавства розподільчий баланс це баланс, що складається у разі реорганізації підприємства, та який містить дані щодо розподілу майнових прав та обовязків реорганізованого підприємства.

Судом на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «АПК «Надія»від 08.04.08р. було встановлено, що 08 квітня 2008 року загальними зборами учасників ТОВ «АПК «Надія»було прийнято рішення про виділ з ТОВ «АПК «Надія»нової юридичної особи ТОВ «АПК НАДІЯ ЛТД»та обрано комісію для здійснення заходів повязаних з виділом з ТОВ «АПК «Надія»нової юридичної особи ТОВ «АПК Надія ЛТД».

01 липня 2008 року загальними зборами ТОВ «АПК «Надія»було затверджено розподільчий баланс ТОВ «АПК Надія ЛТД», що підтверджується протоколом загальних зборів ТОВ «АПК «Надія»б/н від 01.07.08р.

Розподільчий баланс ТОВ «АПК «Надія ЛТД»було засвідчено нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алдакимовою М.Б. 24.06.08р.

У відповідності до розподільчого балансу до ТОВ «АПК «Надія ЛТД»як правонаступника ТОВ «АПК «Надія»переходить частина нерозподіленого прибутку у розмірі 49471500,00 грн., з яких 107500,00 грн. статутний капітал ТОВ «АПК «Надія ЛТД»(ряд. 300), а 49364000,00 грн. нерозподілений прибуток (ряд 350).

Як вже зазначалося вище відповідач вважає, що сума коштів у розмірі 49364500,00 грн. отримана позивачем за розподільчим балансом від ТОВ «АПК «Надія»є безповоротною фінансовою допомогою та згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підлягає включенню до складу валового доходу.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

В підп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що до складу валового доходу включаються, зокрема доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно підп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

З приписів зазначених норм вбачається, що операції з безоплатної передачі грошових коштів повинні мати цивільно-правовий характер з тим, щоб доходи, отримані від їх здійснення, включались платником податку до валового доходу відповідного періоду.

Основними ознаками цивільно-правових відносин є юридична рівність, вільне волевиявлення та майнова самостійність їх учасників (ст. 1 ЦК України).

Відповідно до зазначених вище норм права процес реорганізації товариства передбачає перерозподіл ресурсів товариства між ним і виділеним товариством. При цьому в ході перерозподілу активів новостворене підприємство не має ані вільного волевиявлення щодо такого розподілу ані майнової самостійності.

З огляду на зазначене вище вбачається, що передача реорганізованим підприємством новоствореному активів, зокрема грошових коштів, не може кваліфікуватися як безповоротна фінансова допомога.

Отже при передачі реорганізованим підприємством новоствореному підприємству активів, зокрема грошових коштів, за розподільчим балансом, у новоствореного підприємства не виникає підстав для включення до складу валових доходів вартості одержаних активів, і відповідно, не виникає підстав для збільшення оподатковуваного прибутку та податкових зобовязань з податку на прибуток.

Тому, ТОВ «АПК «Надія ЛТД»було правомірно не включено до складу валового доходу суму коштів у розмірі 49471500,00 грн., отриману від реорганізованого підприємства ТОВ «АПК «Надія»за розподільчим балансом.

Вищевикладене свідчить про те, що у відповідача не було підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 12341125,00 грн. з суми грошових коштів отриманих ТОВ «АПК «Надія ЛТД»за розподільчим балансом від ТОВ «АПК «Надія»у розмірі 49364 500,00 грн.

Згідно положень Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначення податковим органом платнику податків податкового зобовязання тягне за собою накладення штрафних санкцій.

Таким чином, в звязку з тим, що у ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова не було підстав для визначення ТОВ «АПК «Надія ЛТД»податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 12397743,00 грн., то у податкової інспекції не було й підстав для визначення ТОВ «АПК «Надія ЛТД»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11124398,50 грн.

З огляду на зазначене позовні вимоги позивача щодо визнання нечинними податкового повідомлення-рішення № 0002482302/0 від 13.11.2009р. (податкового повідомлення-рішення № 0002482302/1 від 20.01.10р.), яким позивачу було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 23522141,50 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 147139,50 грн. за податковим повідомленням-рішення № 0002492302/0 від 13.11.09р. (податковим повідомленням-рішенням № 0002492302/1 від 20.01.2010р.) та у сумі 18982,50 грн. за податковим повідомлення-рішенням № 0000072302/1 від 20.01.2010р. судом було встановлено наступне.

Податкове зобовязання з податку на додану вартість у зазначеній вище сумі було визначено позивачу в звязку з встановленням відповідачем в ході здійснення перевірки наступних порушень:

- заниження позивачем податкового зобовязання на суму 45295,00 грн. внаслідок не включення до складу податкових зобовязань сум ПДВ з вартості відходів, які залишалися на переробному підприємстві ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод».

- завищення податкового кредиту на суму 73963,00 грн., у т.ч. за липень 2008р. на суму 22846,00 грн., за вересень 2008р. на суму 15005,00 грн., за листопад 2008р. на суму 12563,00 грн., за травень 2008р. на суму 12653,00 грн.

Відповідач в акті перевірки та представник відповідача в судовому засіданні зазначають, що позивачем в порушення п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не було включено до складу податкового зобовязання суму податку на додану вартість з вартості відходів, які залишалися на переробному підприємстві ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод»у розмірі 45295,00 грн.

Згідно п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п. 1.4 Закону України «Про ПДВ»поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як вже було встановлено судом вище, то в період який перевірявся (з 02.07.08р. по 30.06.09р.) між позивачем та ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод»існували договори на переробку насіння соняшнику, згідно умов яких позивач - ТОВ «АПК Надія ЛТД»передавало ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод»насіння соняшника для переробки, а ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод»здійснювало переробку отриманого насіння соняшнику та передавало ТОВ «АПК «Надія ЛТД»готову продукцію: олію соняшнику та шрот соняшниковий.

Згідно зазначених вище договорів відходи (лузга), які залишалися після переробки насіння соняшнику не підлягали поверненню ТОВ «АПК «Надія ЛТД», а залишалися на переробному підприємстві ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод»для утилізації.

Доходів від здійснення господарської діяльності з переробки насіння соняшнику та утилізації відходів отримувало ТОВ «Пересіачнський маслоекстраційний завод». В свою чергу ТОВ «АПК «Надія ЛТД» несло лише витрати повязані з оплатою послуг з переробки насіння соняшнику та утилізації відходів, які залишалися на переробному підприємстві.

З аналізу зазначених вище положень Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що залишення позивачем на переробному підприємстві відходів для їх утилізації не є операцією з поставки товару, а тому не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що висновки осіб, які проводили перевірку щодо заниження ТОВ «АПК «Надія ЛТД»податкового зобовязання з ПДВ на суму 45295,00 грн., внаслідок не оподаткування податком на додану вартість операції з залишення відходів на переробному підприємстві - ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод»спростовуються первинними документами наданими позивачем та суперечать нормам чинного законодавства.

Що стосується доводів відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 73963,00 грн., у т.ч. за липень 2008р. на суму 22846,00 грн., за вересень 2008р. на суму 15005,00 грн., за листопад 2008р. на суму 12563,00 грн., за травень 2008р. на суму 12653,00 грн. судом було встановлено наступне.

Згідно п. 3.2.2 «Податковий кредит»акту перевірки в ході здійснення відповідачем перевірки повноти визначення податкового кредиту за період з 02.07.08р. по 30.06.09р. перевіряючими було встановлено завищення податкового кредиту на суму 73963,00 грн., внаслідок неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості товарів придбаних у наступних контрагентів: ПФ «Прок»у сумі 20668,20 грн., ДП ДАК «Хліб Україна»Ізюмський ДКХП у сумі 2177,65 грн., СТОВ «Протопопівське»у сумі 10559,00 грн., ТОВ «Схід Агро»у сумі 4021,67 грн., ТОВ «Валтар-Агро»у сумі 423,83 грн., СТОВ «Протопопівське»у сумі 23459,00 грн., СГ «Дружба»у сумі 12653,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що зазначені суми податку на додану вартість сплачені контрагентам в ціні товару не підлягають включенню позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідний період, в звязку з тим, що позивач не має податкових накладних на зазначені суми.

В рішенні про результати розгляду первинної скарги № 296/10/25-013 від 19.01.2010р. (аркуш 3) та рішенні про результати розгляду первинної скарги № 1784/10/25-013 від 17.02.2010р. (аркуш 3) ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова зазначає, що зазначені суми ПДВ з ціни товарів сплачених контрагентам не підлягають включенню до складу податкового кредиту позивача в звязку з тим, що «згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, даними контрагентами ТОВ «АПК Надія ЛТД»до складу податкових зобовязань з ПДВ не включені вказані суми ПДВ.»

На підставі акту перевірки, рішень ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 296/10/25-013 від 19.01.2010р. і № 1784/10/25-013 від 17.02.2010р. та документів наданих позивачем, судом встановлено, що фактичною підставою для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ з ціни товару сплаченого наступним контрагентам: ПФ «Прок»у сумі 20668,20 грн., ДП ДАК «Хліб Україна»Ізюмський ДКХП у сумі 2177,65 грн., СТОВ «Протопопівське»у сумі 10559,00 грн., ТОВ «Схід Агро»у сумі 4021,67 грн., ТОВ «Валтар-Агро»у сумі 423,83 грн., СТОВ «Протопопівське»у сумі 23459,00 грн., СГ «Дружба»у сумі 12653,00 грн., є те, що зазначені контрагенти не відобразили зазначені суми ПДВ у своєму податковому обліку, а саме у складі податкових зобовязань за відповідний період.

Про те, що підставою для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ з ціни товару сплаченого контрагентам, є не відображення зазначеними контрагентами таких сум у своїх податкових зобовязання, свідчить зокрема те, що відповідачем по деяким контрагентам, зі складу податкового кредиту позивача була виключена не вся сума ПДВ зазначена в податковій накладній, а лише відповідна частина.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, у звязку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значені; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

В підп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу положень Закону України «Про податок на додану вартість»видно, що Закон визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку відсутність податкової накладної, згідно абзацу 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Позивач надав суду договори, податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, які підтверджують взаємовідносини з наступними контрагентами: ПФ «Прок», ДП ДАК «Хліб Україна»Ізюмський ДКХП, СТОВ «Протопопівське», ТОВ «Схід Агро», ТОВ «Валтар-Агро», СГ «Дружба».

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що відповідач визнає ті обставини, що позивач повністю сплатив зазначеним контрагентам ціну придбаного товару з урахуванням сум ПДВ. Зазначені обставини визнаються й позивачем.

Судом встановлено, що договори укладені між позивачем та контрагентами: ПФ «Прок», ДП ДАК «Хліб Україна»Ізюмський ДКХП, СТОВ «Протопопівське», ТОВ «Схід Агро», ТОВ «Валтар-Агро», СГ «Дружба», а також податкові накладні виписані по зазначеним договорам на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися.

Виписані ПФ «Прок», ДП ДАК «Хліб Україна»Ізюмський ДКХП, СТОВ «Протопопівське», ТОВ «Схід Агро», ТОВ «Валтар-Агро», СГ «Дружба»на адресу позивача податкові накладні повністю відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

З огляду на зазначене на підставі наданих позивачем документів, зокрема договорів, податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, податкових декларацій з ПДВ судом встановлено правомірність формування ТОВ «АПК Надія ЛТД»податкового кредиту, а саме включення до його складу сум ПДВ у розмірі 73963,00 грн. за накладними виписаними ПФ «Прок», ДП ДАК «Хліб Україна»Ізюмський ДКХП, СТОВ «Протопопівське», ТОВ «Схід Агро», ТОВ «Валтар-Агро», СГ «Дружба».

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (ч. 3 ст. 8 Конституції України), юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, якщо контрагенти порушили норми чинного законодавства та не відобразили в своєму бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з ТОВ «АПК «Надія ЛТД», то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб.

Зазначена обставина не може бути підставою для виключення зі складу податкового кредиту ТОВ «АПК Надія ЛТД»сум ПДВ з ціни товару сплаченого контрагенту-постачальнику та визначення внаслідок цього товариству податкового зобовязання з ПДВ, так як останній виконав усі передбачені законом дії та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене вбачається, що у відповідача ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова не було підстав для визначення позивачу ТОВ «АПК Надія ЛТД»податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 147139,50 грн. за податковим повідомленням-рішення № 0002492302/0 від 13.11.09р. (податковим повідомленням-рішенням № 0002492302/1 від 20.01.2010р.) та у сумі 18982,50 грн. за податковим повідомлення-рішенням № 0000072302/1 від 20.01.2010р.

В звязку з тим, що відповідач не мав належних підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість, то згідно положень Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідач не має й підстав для визначення позивачу штрафних санкцій.

Вищевикладене свідчить про те, що оскаржуємі податкові повідомлення-рішення, якими позивачу були визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість, були прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, зокрема Конституції України, Закону України «Про податок на додану вартість».

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень щодо нарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість та податкових зобовязань з податку на прибуток, а також висновків акту перевірки позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих із зазначенням способу його здійснення.

Позивач в своєму позові просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0002482302/0 від 13.11.2009 року та № 0002482302/1 від 20.01.2010р., № 0002492302/0 від 13.11.2009 року та № 0002492302/1 від 20.01.2010р., № 0000072302/1 від 20 січня 2010 року.

Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0002482302/0 від 13.11.2009 року та № 0002482302/1 від 20.01.2010р., № 0002492302/0 від 13.11.2009 року та № 0002492302/1 від 20.01.2010р., № 0000072302/1 від 20 січня 2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6972, 86, 94, 137, 158163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Надія ЛТД»до державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, з участю прокуратури Фрунзенського району м. Харкова, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0002482302/0 від 13.11.2009 року та № 0002482302/1 від 20.01.2010р., № 0002492302/0 від 13.11.2009 року та № 0002492302/1 від 20.01.2010р., № 0000072302/1 від 20 січня 2010 року.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена 16 червня 2010 року.

Головуючий суддя А.В. Зінченко

Судді Л.В. Тацій

О.В. Старосєльцева