Рішення № 100364996, 18.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 року м. Київ № 320/2850/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3085, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову Військова частина А1499, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

до суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНП НОМЕР_1 ) з позовом до Військової частини А3085 (08457, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Дівички-1, вул. Артилеристів, 1, код ЄДРПОУ 026615319), у якому просить суд:

- визнати неправомірними дії військової частини А3085 (код ЄДРПОУ 026615319, 08457, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Дівички-1, вул. Артилеристів, 1) щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року;

- зобов`язати військову частину А3085 (код ЄДРПОУ 026615319, 08457, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Дівички-1, вул. Артилеристів, 1) здійснити нарахування та виплатити позивачу - ОСОБА_1 (ІНП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року, вважаючи базовий місяць січень 2008 року.

В якості підстав позову позивач вказує, що має право на виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період, оскільки положеннями статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) визначається, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний термін з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

У зв`язку з недостатнім фінансуванням та відсутністю коштів на укладення нових договорів для закупівлі знаків поштової оплати та/або оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції Київського окружного адміністративного суду тимчасово припинилось відправлення поштової кореспонденції суду, про що була складена відповідна довідка.

У зв`язку з чим, судом було 30.03.2021 направлено на електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідача ухвалу суду про відкриття провадження по даній адміністративній справі від 22/03/2021 та адміністративний позов з додатками.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження по справі та адміністративний позов з додатками 30.03.2021 об 18:54, про що свідчить звіт про успішне доставлення електронної пошти, який наявний в матеріалах справи.

Відтак 15-ти денний строк для подання відзиву, з урахуванням поштового перебігу, сплинув 16.04.2021.

Станом на час ухвалення рішення по даній справі відзив від Військової частини А3085 не надходив, крім того правом на продовження судом строку для подання відзиву на адміністративний позов відповідач не скористався.

Ухвалою суду від 23.07.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: військову частину А 1499 (код ЄДРПОУ 26613384) міста Пирятин Полтавської області.

Ухвала суду від 23.07.2021 направлялась третій особі засобами поштового зв`язку та була отримана нею 03.09.2021, про що свідчить відстеження поштового відправлення за №0113300771296, однак будь-яких пояснень щодо позову у встановлений судом строк (по 08.09.2021 включно), а також станом на час розгляду справи від третьої особи не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серія НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був призваний на військову службу 16.10.2015 Переяслав-Хмельницьким військовим комісаріатом Київської області та проходив військову службу з 16.10.2015 по 01.07.2017 на посаді механіка-водія відділення інженерної техніки інженерно-саперного взводу полігону військової частини А3085, ВОС-184459А; з 01.07.2017 по 01.03.2018 - на посаді механіка-водія-оператора бойової машини взводу ПТКР батареї ПТКР військової частини А1499, ВОС-843259/543А; з 01.03.2018 звільнений з військової служби за контрактом в запас за пп. «г» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службі»; з 28.02.2019 по 03.06.2019 - на посаді механіка-водія-оператора бойової машини взводу ПТКР батареї ПТКР військової частини А1499, ВОС-843259/543А; з 03.06.2019 по теперішній час на посаді командира інженерно-позиційного відділення військової частини А1499, ВОС-184182А.

Відтак, з 16.10.2015 по 01.07.2017, позивач проходив службу у військовій частині А 3085 та з 01.07.2017 по 01.03.2018 у військовій частині А 1499, що перебуває на балансі військової частини А 3085.

15.01.2020 позивач звернувся до командира військової частини А1499 з рапортом щодо проведення індексації його грошового забезпечення.

У відповідь на звернення позивача відповідач надав роз`яснення, викладене в листі від 20.01.2021 №34, в якому повідомив позивача, що індексація грошових доходів населення, відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №107 здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, в той же час з 2016 року у Міністерства оборони України не було фінансової можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців. ВЧ А1499 повністю фінансується з Державного бюджету України у відповідності до законів про Державний бюджет на відповідний рік, в яких виплата індексації не передбачалась, а тому відсутні підстави для виплати індексації за вказаний позивачем період.

В свою чергу листом ВЧ А3085 від 17.02.2021 №431 позивача повідомлено, зокрема, про відсутність можливості виплати індексації грошового забезпечення за період з 2016 року по 2018 рік у межах наявного фінансового ресурсу.

Вважаючи дії суб`єкта владних повноважень щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон України №2232-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон України №2011-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон України №1282-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).

У відповідності до статті 2 Закону України № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 5 Закону України № 1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до статті 9 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Тобто, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладаються обов`язки проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Аналізуючи правові норми Закону №2017-ІІІ та Закону №1282-ХІІ суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 19 липня 2019 у справі № 240/4911/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 815/2590/18, від 04 вересня 2020 року у справі № 120/2005/19-а.

Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 вказав, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

З матеріалів справи вбачається, що за час проходження служби з січня 2016 року по лютий 2018 року позивачу не проведено нарахування та виплату індексації його грошового забезпечення.

Також судом встановлено, що підставою для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, за період з 01.01.2016 року по 30.11.2018 року стало неналежне фінансування відповідача.

Положеннями Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Разом з тим, виплата індексації не ставиться вказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Також суд зазначає, що відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат (доказом наявності поважних причин непроведення розрахунку).

Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні, відтак суд не бере до уваги доводи суб`єкта владних повноважень щодо неможливості здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу за відсутності державного фінансування.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства.

Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Наведене підтверджується, також практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справах "Ромашов проти України", "Шевченко проти України". У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v.Croatia), п.74 зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Крім того, наведені відповідачем доводи порушують гарантоване ст.1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном, з огляду на те, що чинне правове положення передбачає індексацію грошового забезпечення, відтак, органи державної влади не можуть відмовляти у індексації поки відповідні положення є чинними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17 та від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18.

На підставі досліджених судом доказів, встановлених обставин справи, та аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача вважати базовий місяць січень 2008 року для нарахування індексації грошового забезпечення за вказаний вище період, суд вказує на таке.

Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. При цьому, питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, також належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

За таких обставин, у даному випадку, повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця «січень 2008 року» відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року, справа № 240/10729/20, Другого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2021, справа № 520/13183/2020, П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021, справа № 400/3333/20, Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 справа № 580/2445/21, від 23 вересня 2021 року справа № 320/2440/21, тощо.

Суд зазначає, що саме в процесі виконання рішення суду, в порядку встановленому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком №1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.

Отже, відповідачем, на теперішній час, не вчинялось будь-яких дій по визначенню базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивача, тому відсутні підстави вважати, що має місце порушення прав позивача пов`язаних з визначенням базового місяця для проведення індексації.

Разом з тим, суд зазначає, що захисту підлягає лише вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про встановлення базового місяця з якого проводиться індексація грошового забезпечення є передчасною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з вище наведених мотивів і підстав, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні. Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії військової частини А3085 (код ЄДРПОУ 026615319, 08457, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Дівички-1, вул. Артилеристів, 1) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 (ІНП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року.

Зобов`язати військову частину А3085 (код ЄДРПОУ 026615319, 08457, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Дівички-1, вул. Артилеристів, 1) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.10.2021.

Суддя Панченко Н.Д.