Рішення № 100363375, 02.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2021 року Справа № 160/10352/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боженко Н.В. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження призначеної та виплачуваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , пенсії по інвалідності максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати перерахунок призначеної та виплачуваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , пенсії без обмеження її максимальним розміром з 17 травня 2021 року, а також провести доплату різниці між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами пенсії по інвалідності з 17 травня 2021 року по день проведення доплати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, виконати рішення суду по справі та подати звіт у встановлений судом строк про виконання судового рішення відповідно до п.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України (судовий контроль за виконанням судових рішень в справах).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він отримує пенсію з 1996 року, як пенсіонер Міністерства оборони України, по ІІ групі інвалідності від травми, отриманої при виконанні обов`язків військової служби, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», має 24 роки вислуги. Перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 160/10375/20 було задоволено його позовні вимоги. Визнано протиправними дії пенсійного органу щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, із обов`язковим зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 22.07.2020 року основного розміру пенсії. Було зобов`язано Головне Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, з дня надходження довідки про розмір грошового забезпечення позивача № ФД 105516 від 22 липня 2020 року, провести з 22.07.2020 року перерахунок його пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення, з розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та провести виплати за перерахованою пенсією з урахуванням вже виплачених сум. Рішення було пред`явлено до виконання. Але замість розміру пенсії позивача, який складає 26160,40 грн., до виплати було допущено обмеження максимального розміру пенсії 17690,00 грн. Позивач звернувся до Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою. Відповідач у листі повідомив про виконання рішення суду з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії, який не може бути вищим десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає такі дії пенсійного органу незаконними, неправомірними, та такими, що порушують його права, які гарантовані Конституцією України та законами України. Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом, оскільки позивач вважає, що обмеження відповідачем пенсії позивача максимальним розміром є протиправним, не відповідає нормам Конституції України та порушує право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення. Так, позивач стверджує, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7- рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інші доплати до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошевої допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Протягом періоду з 20.12.2016р. (набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016) та по теперішній час будь-яких змін до Закону №2262-ХІІ, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо встановлення обмеження розміру пенсії для осіб, звільнених з військової служби, не вносилося, стаття 1-1 Закону №2262-ХІІ є чинною. Отже, на переконання позивача, відсутні будь-які правові підстави для здійснення обмеження розміру його пенсії яким-небудь граничним розміром.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10352/21 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

03 вересня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив відповідача, що був відправлений 25.08.2021 № 0400-010901-8/111985, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 30 червня 2021 року. Відповідач заперечив проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. Вважає їх необґрунтованими. Так відповідач вказує, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 по справі № 160/10375/20, проведено перерахунок пенсії позивачу з 22.07.2020 у розмірі 80% від грошового забезпечення, яке зазначено у довідці від 22.07.2020 за № ФД 105516, яка надана Дніпропетровським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Статтею 43 Закону № 2262 передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та іншх доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не може перевищувати десяти прожиткових мінімувів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У зв`язку з цим, розмір пенсії на виконання рішення суду обчислено з урахуванням зазначених норм. Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-ІХ від 14 листопада 2019 року, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений на рівні 1712,00 грн., а з 01.12.2020 - 1769,00 грн. Виплата пенсії з 01.05.2021 проводиться в розмірі 17690,00 грн., який обчислено на виконання рішення суду з урахуванням максимального розміру пенсії відповідно до статті 43 Закону № 2262. Положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" є окремими нормами права, які повинні застосовуватись поряд з іншими законодавчими актами, що регулюють спірні правовідносини. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, вважають необґрунтованими, оскільки Головне управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вимогу позивача про зобов`язання Відповідача у встановлений судом строк з моменту набрання рішенням законної сили подати звіт про виконання цього рішення, вважає передчасною. Позивачем не наведено переконливих аргументів щодо необхідності вжиття такого процесуального заходу, як встановлення судового контролю і не надано доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення. Тому відсутні підстави для задоволення вимог Позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в цій справі.

Згідно положень ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач - ОСОБА_1 , звільнений з військової служби, з 1996 року є пенсіонером, який має ІІ групу інвалідності від травми, отриманої при виконанні обов`язків військової служби, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», має 24 роки вислуги. Перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 160/10375/20 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії пенсійного органу щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, із обов`язковим зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 22.07.2020 року основного розміру пенсії. Було зобов`язано Головне Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, з дня надходження довідки про розмір грошового забезпечення позивача № ФД 105516 від 22 липня 2020 року, провести з 22.07.2020 року перерахунок його пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення, з розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та провести виплати за перерахованою пенсією з урахуванням вже виплачених сум. Рішення було пред`явлено до виконання. Але замість розміру пенсії позивача, який складає 26160,40 грн., до виплати було допущено обмеження максимального розміру пенсії 17690,00 грн. Позивач звернувся до Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою. Відповідач у листі повідомив про виконання рішення суду з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії, який не може бути вищим десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає такі дії пенсійного органу незаконними, неправомірними, та такими, що порушують його права, які гарантовані Конституцією України та законами України.

Таким чином, відповідачем під час перерахунку здійснено обмеження максимального розміру пенсії позивача до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року по справі №160/10375/20, відповідачем проведено перерахунок пенсії з 22.07.2020 у розмірі 80% від грошового забезпечення, яке зазначено у довідці від 22.07.2020 за № ФД 105516, яка надана Дніпропетровським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Виплата пенсії з 01.05.2021 проводиться в розмірі 17690,00 грн., який обчислено на виконання рішення суду з урахуванням максимального розміру пенсії відповідно до статті 43 Закону № 2262.

Таким чином, відповідачем під час перерахунку здійснено обмеження максимального розміру пенсії позивача до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Вважаючи своє право порушеним діями відповідача щодо обмеження його пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-VI внесено зміни до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, а саме доповнено статтю 43 новою частиною сьомою, згідно якої максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, внесено зміни до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, а саме частину 7 ст. 43, яку викладено в наступній редакції "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність" та доповнено реченням такого змісту "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.

Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20 грудня 2016 у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20 грудня 2016 року норм частини 7 статті 43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Це, у свою чергу, виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною ч. 7 ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, така норма вважається "відсутньою" у тексті Закону.

Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, передбачено, що відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідач посилається на те, що пенсія перерахована з урахуванням ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI.

Разом з тим, суд зазначає, що норми ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" кореспондуються з положеннями ч. 7 ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, яка втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Тобто, вказане означає, що починаючи із 2017 року ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Отже, внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії - "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року"), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Крім того, суд звертає увагу, що вказані зміни не мають ніякого відношення до перерахунку пенсії позивача, оскільки встановлювали конкретний період обмеження, а саме по 31 грудня 2017 року в той час, як предметом спірних правовідносин є обмеження пенсії позивача під час здійснення його перерахунку з 01.05.2021 максимальним розміром.

При цьому, слід зазначити, що у 2019-2021 роках будь-яких змін до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не вносилось.

Вказана вище правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 9 листопада 2020 року у справі №813/678/18 та 9 лютого 2021 року у справі №640/2500/18.

Відтак, аргументи відповідача про існування законних підстав для обмеження пенсії позивачу є безпідставними та не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин.

Крім цього суд звертає увагу й на те, що принцип обов`язковості рішень Конституційного Суду України, та їх властивість "негативної нормотворчості" проявляється у недопустимості запровадження правового регулювання з тими самими недоліками.

Зокрема, Конституційний Суд України в п. 7 Рішення від 08.06.2016 № 4-рп/2016 висловлював правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені". Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом від 09.04.1992 № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Отже, підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що обмеження розміру пенсії позивача до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, оскільки аналогічні за суттю та змістом обмеження, передбачені ч. 7 ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, визнанні неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016.

Таким чином, відповідачем протиправно застосовано вказані обмеження, при здійсненні перерахунку на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020р. по справі № 160/10375/20.

Виходячи із викладеного, заявлена позивачем позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії її максимальним розміром підлягає задоволенню.

Тому, для належного ефективного захисту прав позивача, враховуючи, що виплата пенсії позивача з 01.05.2021 року проводиться в розмірі 17690,00 грн, то відповідача слід зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії саме з 01.05.2021 без обмеження її максимальним розміром.

При цьому, слід зазначити, що судовому захисту підлягають лише порушені права позивача, що відповідає ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Окрім того, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд вирішити процесуальне питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі - шляхом зобов`язання його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для окремого встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин 2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі суд не вирішує.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження призначеної та виплаченої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , пенсії по інвалідності максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок призначеної та виплаченої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , пенсії без обмеження її максимальним розміром з 01 травня 2021 року, а також провести доплату різниці між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами пенсії по інвалідності з 01 травня 2021 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко