Рішення № 100363122, 18.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 жовтня 2021 р. Справа № 120/8373/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришена Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Військової частини 3008 про: визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини 3008 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 01.03.2018.

Тому, з метою нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 01.03.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 30.07.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

26.08.2021 представником відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що останній заперечує проти задоволення позову. Зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині 3008 з 02.06.2016 по 01.06.2019. Наказом командира військової частини 3008 позивача виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Порядок індексації грошового забезпечення військовослужбовцям визначений та затверджений Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 "Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення"

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

Відповідно до п. 10-2 Постанови (в редакції постанови №1013) для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Відповідач зазначає, що за таких умов, неможливо для новоприйнятих з 01.12.2015 року військовослужбовців обчислювати індекс споживчих цін з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з січня 2008 року, оскільки Кабінет Міністрів України підвищення окладів здійснив лише у березні 2018 року.

Отже, на думку відповідача, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення проводиться з місяця прийняття військовослужбовця на службу, тобто з моменту виникнення права на отримання грошового забезпечення, що підлягає індексації.

Щодо періоду з 01.01.2017 по 31.08.2017, то у відзиві вказано, що в зв`язку з обмеженим фінансуванням грошового забезпечення його індексація не виплачувалась.

Також на виконання ухвали про відкриття провадження у даній справі відповідач надав довідку від 17.08.2021 про розмір нарахованої та виплаченої позивачу індексації за змістом якої, за період з 01.06.2016 по 01.03.2018 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась. Крім того, відповідачем долучено витяг з наказу про зарахування позивача в списки особового складу військової частини з 02.06.2016.

Враховуючи, що інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Позивач відповідно до наказу командира війскової частини 3008 від 02.06.2016 за №156 прийнятий на військову службу за контрактом на три роки з 02.06.2016 по 01.06.2019, зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення з 02.06.2016.

Відповідно до наказу командира війскової частини 3008 від 31.05.2019 за №119 припинено контракт про проходження військової служби у зв`язку із закінченням його строку та виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 01.06.2019.

Відповідно до довідки від 17.08.2021 про розмір нарахованої та виплаченої позивачу індексації, за період з 01.06.2016 по 01.03.2018 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.

Позивач оскаржує дії військової частини 3008 щодо не нарахування та не виплати йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 року по 01.03.2018 року. Просить зобов`язати військову частину 3008 (код ЄДРПОУ 08803572) нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 року по 01.03.2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон від 03.07.1991 № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас в силу вимог ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Як зазначено вище, відповідно до статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі - Порядок №1078) і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до довідки від 17.08.2021 про розмір нарахованої та виплаченої позивачу індексації, за період з 01.06.2016 по 01.03.2018 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.

Правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує, зокрема, тим, що відповідно до п. 6 постанови КМУ №1078 індексація проводиться в межах фінансування, а з підстав того, що таке було обмежене, індексація грошового забезпечення не виплачувалась.

Оцінюючи підстави не нарахування та невиплати індексації позивачу суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення Європейського суду з прав людини від 07 листопада 2005 року).

У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17.

Отже, відсутність у відповідача фінансових ресурсів для покриття витрат з індексації грошового забезпечення, не може впливати на зміст та обсяг права позивача на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком відповідача.

Стосовно доводів відповідача, що позивач зарахований в списки військової частини в червні 2016, тому базовий місяць для індексації грошового забезпечення не може бути застосований січень 2008 року, оскільки обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення проводиться з місяця прийняття військовослужбовця на службу, тобто з моменту виникнення права на отримання грошового забезпечення, що підлягає індексації, суд їх відхиляє з огляду на те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Такий висновок суду грунтується на положеннях Порядку №1078.

Так, відповідно до 10-1 Порядку №1078, (в редакції постанови КМ № 526 від 13.06.2012), обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пенсій особам, які набули право на її призначення, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії, здійснюється починаючи з місяця, в якому їх призначено. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Згідно з п. 5 Порядку №1078 (в редакції постанови №1013 від 09.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не була нарахована та не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з 02.06.2016 по 28.02.2018, відтак вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за вказаний період є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо періоду за який необхідно нарахувати позивачу та виплатити індексацію, то суд ураховує, що позивач відповідно до наказу командира війскової частини 3008 від 02.06.2016 за №156 прийнятий на військову службу за контрактом на три роки з 02.06.2016 по 01.06.2019, зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення з 02.06.2016.

Відтак, саме з 02.06.2016, а не з 01.06.2016, як просить позивач, необхідно проводити індексацію грошового забезпечення позивача.

Стосовно кінцевої дати, то позивач вказує у позові, що індексація грошового забезпечення має проводитись по 01.03.2018. Проте, зміна посадового окладу військовослужбовців відбулась відповідно до постанови Кабміну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, яка набрала чинності 01.03.2018, тому періодом щодо індексації грошового забезпечення позивачу має бути з 02.06.2016 по 28.02.2018.

За наведеного вище, вимога щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 02.06.2016 по 28.02.2018 підлягає задоволенню як похідна, в силу приписів ч. 23 п. 1 ст. 4 КАС України, оскільки задоволення похідної позовної вимоги залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Щодо вимоги про обчислення індексації із застосуванням базового місяця січень 2008, то така задоволенню не підлягає, оскільки як встановлено, у спірний період відповідачем індексація доходу позивача взагалі не проводилась.

Відповідно до п.п. 31, 35-39 постанови Верховного Суду від 15.10.2020 по справі 240/11882/19 вказано, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.

Спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу наявності або відсутності у позивача права на виплату індексації грошового забезпечення за період з 02.06.2016 по 28.02.2018, а не щодо її розміру і визначення базового місяця.

До того ж слід вказати, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача з проханням провести йому індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січня 2008 року.

Відтак такі вимоги, на думку суду, є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання щодо судового збору у справі, суд зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від його сплати, а тому, керуючись положенням статті 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору не підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини 3008 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.06.2016 року по 28.02.2018 року.

Зобов`язати Військову частину 3008 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 02.06.2016 року по 28.02.2018 року.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (іден. номер - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); Військова частина 3008 (код ЄДРПОУ 08803572, вул. Некрасова, 72, м. Вінниця, 21001)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна