Постанова № 100360379, 08.10.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 3/490/2700/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua

Справа № 490/4964/21

П О С Т А Н О В А

08.10.2021р. суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Дірко І.І., за участю секретаря судових засідань Юрікян Н.В., прокурора Омелян А.В., особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його представника адвоката Попова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні протокол про вчинення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працює на посаді начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,

адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

На адресу суду надійшли адміністративні матеріали протоколу №47-01/_115_/21 від 15.06.2021р., складеного у відношенні ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. Згідно протоколу ОСОБА_1 , займаючи посаду начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області в порушення ч. 4 ст. 52 ЗУ "Про запобігання корупції" несвоєчасно повідомив про суттєві зміни у майновому стані після отримання доходу в розмірі 137 097, 28 грн.

У судовому засіданні прокурор обставини правопорушення, викладені у протоколі підтримав. Додав, що суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується умисною формою вини та формальним складом, формулювання диспозиції ч. 2 ст. 172-6 КУпАП не передбачає такої ознаки як "поважність причин" несвоєчасного подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Більше того, перебування ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні не заважало останньому вчасно подати таке повідомлення та не може вважатися поважною причиною. Таким чином прокурор вважав наявних у матеріалах справи доказів достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.

ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечив проти обставин правопорушення, викладених у адміністративному протоколі, свою провину не визнав. Пояснив, що 09.09.2020р. відповідно до наказу Голови ЛПС України №935-о був звільнений з посади начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області за результатами перевірки, передбаченої ЗУ "Про очищення влади". Будучи незгодним із вказаним наказом, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС Миколаївської області. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Голови ЛПС України №935-о в частині звільнення, ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області. Окрім того за вказаним рішенням зобов`язано стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.09.2020р. по 18.01.2021р. в розмірі 125 989,60 грн. Наказом Голови ДПС України від 12.03.2021р. №557-о ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області та фактично він приступив до виконання посадових обов`язків та очікував на виплату коштів за рішенням суду. 31.03.2021р. ОСОБА_1 на мобільний телефон надійшло смс-повідомлення банківської установи про нарахування 110363,30 грн. Однак ОСОБА_1 вважав вказану суму доходу такою, що не підпадає під розмір обов`язковий до декларування, більше того рішення Окружного адміністративного суду міста Києва було не остаточним та було оскаржено до суду апеляційної інстанції. Таким чином ОСОБА_1 готувався до судового засідання та вважав, що матиме достатньо часу у разі необхідності подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Однак, 04.04.2021р. перебуваючи у суді, у ОСОБА_1 піднявся тиск та йому стало зле, у зв`язку з чим звернувся до медичного закладу та оформив лікарняний, на якому перебував з 07.04.2021р. по 19.04.2021р. Дійсно лікувався амбулаторно - зранку йшов на медичні процедури, після яких повертався додому. Постановою Київського апеляційного суду від 08.04.2021р. рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021р. залишено без змін. Таким чином, після виходу з лікарняного - 20.04.2021р. одразу подав повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, тим самим вклавшись у строк 10 днів, не враховуючи термін перебування на лікарняному. Щодо обставин декларування, то оскільки ОСОБА_1 не має достатньо технічних навичок, то завжди звертався за допомогою до свого сина, якому надає відомості що підлягають внесенню, свій логін та пароль від особистого кабінету користувача. Заповнення декларацій та повідомлень постійно здійснювалось з комп`ютера сина. В даному випадку ОСОБА_1 під час лікування також звернувся до сина та 16.04.2021р. останній спробував увійти до системи декларування, однак з технічних причин це не вдалося зробити. Вже 20.04.2021р., вийшовши з лікарняного, поїхав до сина та разом заповнили й подали повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Таким чином ОСОБА_1 вважав, що матеріалами справи його провину не доведено, жодного умислу на несвоєчасне подання повідомлення про суттєві зміни не мав, ніякого корупційного інтересу не переслідував, у зв`язку з чим просив суд закрити провадження по справі.

Вислухавши наведені пояснення, вивчивши додані до адміністративного протоколу матеріали, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ст. 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідно до ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані.

Системний аналіз положень нормативно-правових актів, що визначають правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, свідчить про те, що антикорупційні механізми можуть бути направлені як на усунення наслідків корупційних правопорушень так і на їх превенцію (попередження).

Аналіз глави 13-А КУпАП "Адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією", свідчить про те, що диспозиції ст. ст. 172-4–172-9-2 КУпАП не містять конкретизації форми вини (за винятком опосередкованої вказівки на "завідомість" у ч. 4 ст. 172-6 КУпАП). Таким чином суд вважає, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, є правопорушенням із формальним складом, для констатації наявності якого встановлення суспільно небезпечних наслідків не вимагається, і суб`єктивна сторона якого може виявлятися як в умисній, так і в необережній формі вини.

З врахуванням викладеного вбачається, що позиція сторони захисту щодо можливості вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП виключно умисно, - є необґрунтованою та в даному випадку з огляду на обставини справи, суд вважає, що в даному випадку правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_1 , характеризується необережною формою вини, оскільки в протоколі відсутнє посилання на причини, з яких ОСОБА_1 мав умисел не повідомляти про отримані грошові кошти.

Також не обґрунтованим є твердження прокурора, щодо того, що судом не мають враховуватися наявність або відсутність поважних причин, що унеможливлювали своєчасне подання декларації про суттєві зміни в майновому стані. Хоч про це прямо не зазначено в диспозиції ч.2 ст. 172-5 КУпАП, однак встановивши, що ОСОБА_1 інкримінується правопорушення з необережності, суд зобов`язаний встановити провину саме в залежності від наявності чи відсутності таких поважних причин.

З досліджених в ході судового розгляду матеріалів справи вбачається наступне.

Так, відповідно до наказу відповідно до наказу Голови ЛПС України №935-о від 09.09.2020р. ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області за результатами перевірки, передбаченої ЗУ "Про очищення влади".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Голови ЛПС України №935-о в частині звільнення, ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області. Окрім того за вказаним рішенням чітко визначено про зобов`язання стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.09.2020р. по 18.01.2021р. в розмірі 125 989,60 грн.

Наказом Голови ДПС України від 12.03.2021р. №557-о ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області та з пояснень ОСОБА_1 з цього часу він фактично він приступив до виконання своїх посадових обов`язків.

Згідно довідки про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01.01.2021р. по 01.04.2021р. (а.с. 30) вбачається, що ОСОБА_1 29.03.2021р. нараховано 137097,28 грн., в т.ч. за вимушений прогул - 125989,60 грн., із датою фактичного перерахування - 30.03.2021р. та сумою фактичного перерахування - 110363,30 грн. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що відповідне смс повідомлення банківської установи на своєму мобільному телефоні помітив 31.03.2021р.

Виходячи з того, що ч. 4 ст. 52 ЗУ "Про запобігання корупції" встановлено, що "у разі суттєвої зміни у майновому стані суб`єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб`єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов`язаний повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.", а також того, що згідно ст. 7 ЗУ "Про державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021р. становить 2270 грн. - за такого вбачається що нарахована ОСОБА_1 сума у розмірі 137097,28 грн. перевищує 113 500 грн., у зв`язку з чим підлягає декларування шляхом подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.

Виходячи з пояснень ОСОБА_1 що він отримав СМС-повідомлення 31.03.2021р. то саме з цієї дати в нього виник обов`язок щодо подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані строком до 10.04.2021р.

При цьому суд критично ставиться до твердження ОСОБА_1 про те, що фактично йому було перераховано 110363,30 грн., що не є сумою, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів та не підлягає декларуванню, оскільки згідно з нормами, які містяться у ст.ст. 164, 165, 168 Податкового кодексу України (ПК України), та роз`ясненнями Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) від 11 серпня 2016 року № 3 поняття "дохід" у розумінні антикорупційного законодавства включає в себе податки та збори.

В ході судового розгляду з позиці ОСОБА_1 та його захисника встановлено, що під поважною причиною остатні вважали перебування ОСОБА_1 на лікуванні в період з 07.04.2021р. по 19.04.2021р.

Разом із тим, з копії листа непрацездатності серії АДЧ №205242, виданого 07.04.2021р. вбачається, що ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні у зв`язку із загальним захворюванням. У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що в ході лікування зранку відвідував медичний заклад, де йому проводились процедури, після чого повертався додому. Зазначене свідчить, що фізичний стан ОСОБА_1 та протікання його хвороби не заважало останньому вчиняти дії, спрямовані на своєчасне подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.

Окрім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 надано пояснення про те, що у зв`язку із відсутністю відповідних навичок, задля декларування зазвичай звертався за допомогою до свого сина, якому надавав відповідні відомості, які підлягають внесенню, логін та пароль користувача. Декларування здійснювалось з комп`ютера сина ( ОСОБА_1 підтвердив належність ІР-адреси зазначеної у витягу на а.с. 31-46 комп`ютеру його сина). Більше того, ОСОБА_1 зазначав, що в період з 07.04.2021р. по 19.04.2021р. (лікарняний ОСОБА_1 ) його син не перебував поза межами міста, тобто знаходився в межах доступу. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 обравши у якості способу декларування допомогу свого сина (законодавцем така можливість не заборонена) мав об`єктивну можливість звернутися до сина з метою отримання допомоги на вчинення дій, направлених на своєчасне подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, однак цього не зробив. Додатково про реальність такої можливості свідчить факт входу до системи за допомогою КЕП (кваліфікованого електронного підпису) 16.04.2021р. (а.с. 40), про що власне зазначав й ОСОБА_1 в судовому засіданні. Більш того, пояснив, що 16.04.2021р. його син, за його вказівкою, намагався подати декларацію про суттєві зміни майнового стану. Вказане свідчить, що станом на 16.04.2021р. ОСОБА_1 стовідсотково володів інформацією щодо суми, яку необхідно внести в декларацію.

Окремо звертає на себе увагу, що ОСОБА_1 було відомо про суть рішення суду від 18.01.2021р., відповідно до якого судом в резолютивній частині було зазначено не про зобов`язання нарахувати за робітню платню за певний період часу, а зазначена конкретна сума - 125 989,60 грн. За такого, ОСОБА_1 отримавши 31.03.2021р. 110363,30 грн. на банківський рахунок, усвідомлював, що нарахована сума має бути не менш за 125 989,60 грн.

Сукупність наведених обставин та пояснень самого ОСОБА_1 свідчать про те, що хоча він й перебував на лікарняному, однак протікання хвороби та стан його здоров`я не заважав останньому вчинити дії, направлені на своєчасне подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані; обравши спосіб декларування за допомогою свого сина (який значно підвищував можливість вчасного декларування), ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість звернутися до нього, однак цього не зробив; займаючи посаду голови ДПА у Миколаївській області з 2008р. по 2010р., а з 2020р. - начальника ГУ ДПС у Миколаївській області - вбачається що ОСОБА_1 володів достатніми знаннями та досвідом щодо вимог законодавства про декларування, а також щодо утримання податків з нарахованої суми, однак фактично подав повідомлення до НАЗК лише 20.04.2021р. без поважних причин пропуску строку встановленому в законодавстві, за такого суд вважає, що ОСОБА_1 дійсно порушив вимоги ч. 4 ст. 52 ЗУ "Про запобігання корупції" та у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, а саме: несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.

При обранні виду адміністративного стягнення враховано характер вчиненого правопорушення, яке не є грубим, а також особу правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення не притягувався, а за такого вважаю за необхідне та достатнє застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді мінімального штрафу в прибуток держави.

Керуючись ст. ст. 33, 172-6, 283-285 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в прибуток держави у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Грошові кошти перерахувати на розрахунковий рахунок №UA088999980314030542000014483, Миколаїв. ГУК/Централ.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081100.

На підставі ст. 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 475,80 гривень.

Грошові кошти у розмірі 475,80 гривень в рахунок сплати судового збору перерахувати до УК у Центральний м. Миколаїв /Централ.р-н/22030101, на розрахунковий рахунок №UA798999980313131206000014483, код отримувача 37992030, банк Казначейство України (ЕАП), МФО 22030101.

Строк пред`явлення постанови суду до виконання – 3 (три) місяці з дня її винесення.

Постанову може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом 10 днів.

Суддя Дірко І.І.