Постанова № 10035392, 25.05.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-13571/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2010 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді:Юхтенко Л.Р.

при секретарі судового засідання: Коваленко І.І.

за участю сторін:

від позивача (представник) - Подокопний С.А., за довіреністю

від прокуратури представник - Шпагіна І.С., по посвідченню

від відповідача (представник) - Копиченко К.В., за довіреністю

від відповідача (представник) - Артьомова Л.А., за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі за участю прокуратури Київського району міста Одеси про визнання частково протиправним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2009 року № 0000751530/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування на 236632 грн. 32 коп. та визнання протиправним та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 02.12.2009 року № 0000761530/0, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»(надалі Позивач або ТОВ «Інтертелеком») з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі (надалі Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2009 року № 0000751530/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 246416 грн. за 8-й місяць 2009 року та від 02.12.2009 року № 0000761530/0 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 154816 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 46444, 8 грн. на загальну суму 201260, 8 грн.

Ухвалою суду на місці, що занесена до журналу судового засідання від 24 березня 2010 року до участі у справі допущена прокуратура Київського району міста Одеси.

В ході судового розгляду позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2009 року № 0000751530/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування на 236632 грн. 32 коп. та визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 02.12.2009 року № 0000761530/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення від 02.12.2009 року № 0000761530/0 та повідомлення-рішення від 02.12.2009 року № 0000751530/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування на 236632 грн. 32 коп. прийняте відповідачем на підставі акту про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року № 730/15-3/30109015/30 від 20.11.2009 року (далі - акт перевірки) та на підставі висновку про результати розгляду заперечень №78 від 30.11.2009 року, є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки вони прийняті на підставі акту перевірки, висновки якого прямо суперечать діючому податковому законодавству України. Позивач зазначив, що ним не було допущено порушення пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»при внесені до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ фактично сплачені (нараховані) на адресу ЗАТ «Альтрон»при оплаті поставки останнім обладнання та виконання робіт по установці вказаного обладнання на адресу ТОВ «Інтертелеком», оскільки існує законодавчий припис на адресу усіх операторів зв'язку про необхідність встановлення подібного обладнання на власних телекомунікаційних мережах. Згідно з вимогами ч.4 ст.39 Закону України «Про телекомунікації»чітко встановлено, що оператори телекомунікацій зобов'язані за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів, і забезпечувати функціонування цих технічних засобів, а також у межах своїх повноважень сприяти проведенню оперативно-розшукових заходів та недопущенню розголошення організаційних і тактичних прийомів їх проведення. Оператори телекомунікацій зобов'язані забезпечувати захист зазначених технічних засобів від несанкціонованого доступу. З огляду на викладені вище вимоги норми діючого законодавства позивач наполягає на тому, що здійснення ТОВ «Інтертелеком»своєї господарської діяльності як оператора зв'язку неможливе без встановлення вказаного вище обладнання, а отже, зв'язок між придбанням позивачем згаданого вище обладнання та його господарською діяльністю, тобто використання придбаного обладнання для здійснення операцій, які є об'єктом оподаткування ПДВ, є очевидним та безспірним. А висновки податківців, викладені у акті перевірки є такими, що суперечать фактичним обставинам та вимогам діючого законодавства. Позивач також вважає безпідставним та незаконним висновок відповідача про те, що ТОВ «Інтертелеком»в порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»включило до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 135 896, 69 грн. сплачену у зв'язку з придбанням у ПП «Ентер-Ком»телефонів, оскільки у подальшому ТОВ «Інтертелеком»реалізувала отримані від ПП «Ентер-Ком»телефони за ціною 1 грн. у межах проведення публічних акцій на ринку телекомунікаційних послуг з метою розширення своєї абонентської бази. Позивач зазначає, що оскільки у договорі укладеному між ТОВ «Інтертелеком»та ПП «Ентер-Ком»названими сторонами при бажанні продавця передати товари, а покупця їх отримати за відсутності будь-якого примусу, при тій обставині, що сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку ідентичних товарів, встановлено вартість одиниці товару відмінну від тої, яка сформувалася на ринку акційних товарів, при подальшому продажу цих товарів (телефонів) кінцевому споживачу, то звичайною ціною для телефонів переданих від ПП «Ентер-Ком»на адресу ТОВ «Інтертелеком»є саме ціна зазначена цими сторонами у договорі і, відповідно у податкових накладних, виписаних при виконанні операції поставки на підставі цього договору, зазначених в акті перевірки. Також неправомірно виключено суму 75030 грн. з уточнюючих розрахунків суми ПДВ за податковими накладними попередніх періодів, з посиланням на те, що не були подані заяви і скарги на постачальників товарів. В заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначив, що не заперечує проти законності та обґрунтованості висновків акту перевірки, викладених у п.3 та п. 4 на сторінці 11, на підставі якого прийнято рішення, згідно з яким позивач зависив свій податковий кредит з ПДВ у липні 2009 року на суму 9292 грн. 46 коп. і на суму 488 грн. 22 коп.; у п. 3 на сторінці 22 відносно допущеного завищення податкового кредиту з ПДВ у серпні 2009 року на суму 10631 грн. 72 коп.; у п. 4 на сторінках 22, 23 відносно завищення податкового кредиту з ПДВ у серпні 2009 року на суму 82 грн. 46 коп.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та доповненнях до адміністративного позову.

Представники відповідача у відкритому судовому засіданні позов не визнали та просили у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях, зокрема на те, що основною умовою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є використання товарів у господарській діяльності в оподатковуваних операціях. Якщо платник податків придбаває товари, що не призначаються для використання в господарській діяльності, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, до податкового кредиту не включається. Встановлення спірного обладнання є передумовою отримання права на надання телекомунікаційних послуг, та ніяким чином не повязане з обставинами його використання у власній господарській діяльності, яка в силу вимог ст. 3 Господарського кодексу України, спрямована на отримання прибутку. Крім того, у заявленому позові позивач не наводить обставин, що підтверджують використання цього обладнання у своїй діяльності, та відповідно його пов'язаність з отриманням прибутку, його обсягу. Також відповідач зазначив, що відповідно до п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Перевіряючими встановлено, що ТОВ «Інтертелеком»в перевіряємому періоді проводило публічні акції з підключення до мережі мобільного звязку при реалізації радіотелефонів за 1 грн. На думку перевіряючих визначена та застосована таким чином ціна 1 грн. є відповідно до п. 1.18. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 1.20.3. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайною ціною для таких телефонів у звязку з тим, що умови продажу обявлені публічно та застосовуються для будь-яких покупців. Відносно поданого уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року представники відповідача зазначили, що податкові накладні мають бути отримані покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобовязань продавця та довести, що ці податкові накладні отримані саме у цей період, в якій сформовано податковий кредит, що не було зроблено позивачем, що призвело до зменшення податкового кредиту на 75030 грн.

Представник прокуратури заперечував проти заявлених позовних вимог та повністю підтримав пояснення представників відповідача.

Суд, заслухавши представників сторін та прокуратури, що зявились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Одесі з 11.11.2009 року по 20.11.2009 року була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року. За результатами зазначеної перевірки було складено акт № 730/15-3/30109015/30 від 20.11.2009 року (а.с. 11-39).

Під час перевірки відповідачем, зокрема, правильності визначення податкового кредиту за липень 2009 року було встановлено та відображено в акті перевірки, що в порушення пп. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Інтертелеком»до складу податкового кредиту був включений ПДВ, отриманий від ЗАТ «Альтрон»по податковій накладній від 28.07.2009 року № 07282 (а.с. 51), в результаті чого було завищено податковий кредит за липень 2009 року в сумі 101120 грн. 04 коп. Дана накладна була видана на товар, що був отриманий позивачем згідно з договором №АLТ-17/06-09 від 10.07.2009 року (а.с. 40-46), укладеним між ТОВ «Інтертелеком»(Платник), ЗАТ «Альтрон»(Виконавець) та Службою безпеки України (Замовник), яким передбачено, що Виконавець передає Платнику право власності на Обладнання, а Платник надає Замовнику право користуватися цим обладнанням. Також в акті зафіксовано, що на порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством до складу податкового кредиту включений ПДВ в сумі 135896, 69 грн. з урахуванням п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 цього Закону по податковим накладеним отриманим від ПП «Ентер-Ком»на загальну суму ПДВ 141601, 83 грн. Усього придбано у липні 2009 року у ПП «Ентер-Ком»2401 шт. радіотелефонів на суму 849611 грн., в т.ч. ПДВ на суму 141601, 83 грн., на які застосована по ТОВ «Інтретелком»звичайна ціна 1 грн.

Перевіряючими встановлено, що ТОВ «Інтертелеком»в перевіряємому періоді проводило публічні акції з підключення до мережі мобільного звязку при реалізації радіотелефонів за 1 грн. На думку перевіряючих визначена та застосована таким чином ціна 1 грн. є відповідно до п. 1.18. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 1.20.3. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайною ціною для таких телефонів у звязку з тим, що умови продажу обявлені публічно та застосовуються для будь-яких покупців.

Перевіркою правильності визначення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ у липні 2009 року встановлено включення до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 101120, 04 грн. по податковій накладній, отриманій від ЗАТ «Альтрон», що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ липня 2009 року на 101120, 04 грн., включення до складу податкового кредиту ПДВ 135896, 69 грн. по податковим накладним, отриманим від ПП «Ентер-Ком», що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за липень 2009 року на 135512, 57 грн.

Перевіркою показників уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданих до декларації з ПДВ за липень 2009 року встановлено, що підприємством подано уточнюючі розрахунки за липень 2009 року від 17.09.2009 року № 9001089952 (а.с. 180-185) та від 13.10.2009 року № 9001314527 (а.с.177-179). Надані договори, податкові накладні, рахунки, видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення та виписки банку на підтвердження формування податкового кредиту взагалі датовані від 17.09.2009 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 13.10.2009 року, а не липнем місяцем 2009 року, тому підлягає зменшенню залишок відємного значення на 75030 грн.

Перевіркою правильності визначення податкового кредиту за серпень 2009 року встановлено завищення податкового кредиту серпня 2009 року на 47568, 50 грн. по податковій накладній, отриманій від ЗАТ «Альтрон»; та на суму 96532, 83 грн. по податковим накладним від ПП «Ентер-Ком»про придбання 1754 шт. радіотелефонів.

Перевіркою правильності визначення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ у серпні 2009 року встановлено, завищення відємного значення на 47568, 50 грн. по податковій накладній, отриманій від ЗАТ «Альтрон»; та на 96532, 83 грн. по податковим накладним від ПП «Ентер-Ком»про придбання 1754 шт. радіотелефонів.

Вказаний акт перевірки був підписаний з боку позивача із зауваженнями.

На підставі вказаного акту відповідачем було виставлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 02.12.2009 року № 0000751530/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 246416 грн. за 8-й місяць 2009 року та від 02.12.2009 року № 0000761530/0 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 154816 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 46444, 8 грн. на загальну суму 201260, 80 грн., з якими позивач не погоджується.

Проаналізувавши положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, та досліджені докази, які є в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Службою безпеки України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» та Закритим акціонерним товариством «Альтрон»укладено договір №АLТ-17/06-09 від 10.07.2009 року (а.с. 40-46), відповідно до п. 2.1. якого ЗАТ «Альтрон»(Виконавець) в інтересах Служби безпеки України (Замовника) зобовязується здійснити постачання Обладнання та виконати роботи, передбачені цим Договором, а ТОВ «Інтертелеком»(Платник) зобовязується прийняти Обладнання та роботи, оплатити їх та передати Обладнання Замовнику в тимчасове користування. Відповідно до п. 5.5. цього Договору Виконавець передає Платнику право власності на Обладнання (крім СПЗ спеціального програмного забезпечення, яке входить до складу програмної частини Обладнання). Платник надає Замовнику право користування Обладнанням.

Пунктом 5.6. цього Договору встановлено, що право користування Обладнанням Платником може здійснюватися виключно за попереднім письмовим узгодженням із Замовником. Відповідно до додатку 1 до договору №АLТ-17/06-09 від 10.07.2009 року (а.с. 47-50) суд встановив, що позивачем було придбане обладнання системи перехоплення телекомунікації.

Представником позивача пояснюється укладання цього договору на виконання вимог ч.4 ст.39 Закону України «Про телекомунікації», якою передбачено, що оператори телекомунікацій (яким є позивач) зобов'язані за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів, і забезпечувати функціонування цих технічних засобів, а також у межах своїх повноважень сприяти проведенню оперативно-розшукових заходів та недопущенню розголошення організаційних і тактичних прийомів їх проведення. Такі самі вимоги закріплені і в пп.3.13 п. 3 Ліцензійних умов провадження діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг фіксованого міжнародного, міжміського, місцевого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, затверджених наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 17 червня 2004 р. №132, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 серпня 2004 р. за №977/9576. Тобто вказане обладнання було придбано для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів, що не спростовується представником позивача.

Саме на положення вищезазначених нормативно-правових актів посилався представник позивача обґрунтовуючи правомірність включення до суми податкового кредиту суми ПДВ сплаченого при придбанні вищезазначеного обладнання. Проте суд вважає, що ці доводи представника позивача не можуть бути прийняті до уваги як доказ правомірності включення суми ПДВ до податкового кредиту з наступних підстав.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. п.7.4.4 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У розумінні п.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від30.05.1997 №166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (п.3.4 Порядку), оскільки, як визначено п.2 ст.3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом встановлено, що обладнання придбане позивачем за договором №АLТ-17/06-09 від 10.07.2009 року (а.с. 40-46), укладеним між ТОВ «Інтертелеком», ЗАТ «Альтрон»та Службою безпеки України, призначене для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів та передане у користування Службі безпеки України. Доказів наявності права користування позивачем цим обладнанням на підставі письмового погодження із Замовником, передбаченого п. 5.6. вказаного вище договору, суду надані не були. На думку суду умови вказаного договору підтверджують не використання цього обладнання позивачем у своєї господарської діяльності, у розумінні господарської діяльності визначеної п.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства".

На підтвердження права власності на Обладнання представником позивача була надана довідка про наявність придбаного обладнання на балансі підприємства позивача (а.с. 103), проте не надані докази того, що на це майно нараховуються амортизаційні відрахування та воно використовується у господарської діяльності позивача.

Як вбачається з довідки ЄДРПОУ (а.с. 161) видами діяльності позивача є: 64.20.0 зв'язок (основний), 45.31.4 інші роботи з електроустаткування апаратури для трансляції та ретрансляції передач, 32.20.3 монтаж та установлення апаратури для трансляції та ретрансляції передач, 45.21.1 загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення), 51.39.0. неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 51.70.0. інші види оптової торгівлі, а не здійснення оперативно-розшукових заходів.

За таких обставин суд вважає, що придбане позивачем обладнання не використовується ним безпосередньо у його господарської діяльності, а припис чинного законодавства, який зобовязує позивача за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах такі технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів, і забезпечувати функціонування цих технічних засобів, не може бути підставою для включення суми ПДВ сплаченого при придбанні таких технічних засобів до суми податкового кредиту, відповідно до вимог п. п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Діюче податкове законодавство не містить виключень щодо п. п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого не включається до суми податкового кредиту сума податку, сплаченого у звязку з придбанням матеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Також під час перевірки відповідачем було встановлено та відображено в акті перевірки, що в порушення пп. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Інтертелеком»до складу податкового кредиту включені суми по податковим накладним сплачені у зв'язку з придбанням за договорами № 08/07 від 08.07.2009, № 28-08 від 28.08.2009 року, № 0728-04 від 28.07.2009 року у ПП «Ентер-Ком»телефонів та завищено відємне значення. У подальшому ТОВ «Інтертелеком»реалізувало отримані від ПП «Ентер-Ком»телефони за ціною 1 грн. у межах проведення акцій.

Відповідно до п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги).

Відповідно до п.п. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 вказаного Закону України для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Представником позивача на підтвердження факту реалізації телефонів за ціною 1 грн. були надані копії акційних пропозицій (а.с. 127-130), а також накази керівника позивача про проведення маркетингових акцій (а.с. 131- 157).

З цих підстав, судом встановлено, що ТОВ «Інтертелеком»в перевіряємому періоді проводило публічні акції з підключення до мережі мобільного звязку при реалізації радіотелефонів за 1 грн., що не спростовувалося представником позивача. Тобто позивачем була прилюдно запропонована ціна вказаного товару 1 грн., яка застосовувалась для будь-яких покупців, що відповідно до п. 1.18. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 1.20.3. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є звичайною ціною для таких телефонів.

Тому, суд приходить до висновку, що перевіряючими правомірно було встановлено завищення податкового кредиту та відємного значення в цій частині, а доводи позивача є неправомірними.

Також не приймаються до уваги доводи представника позивача щодо неправомірного виключення суми 75030 грн. з уточнюючих розрахунків суми ПДВ за податковими накладними попередніх періодів, оскільки суду не надані позивачем докази спростування висновків перевіряючих, що надані до перевірки договори, податкові накладні, рахунки, видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення та виписки банку на підтвердження формування податкового кредиту взагалі датовані від 17.09.2009 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 13.10.2009 року, а не липнем місяцем 2009 року, що виключає можливість включення цієї суми до залишку відємного значення. Крім того, предметом оскарження є податкове повідомлення-рішення від 02.12.2009 року № 0000751530/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 236632, 32 грн. за 8-й місяць 2009 року та від 02.12.2009 року № 0000761530/0 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 154816 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 46444, 8 грн. на загальну суму 201260, 8 грн.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ст. 10 Закону України державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 статті 11 Закону України «Про державну податкові службу»встановлює, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно з п.п. б) п.п.4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Суду наданий розрахунок штрафних санкцій за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтертелком»(а.с. 209), який не оспорюється представником позивача.

Саме на виконання покладених на нього повноважень відповідач виніс оскаржуємі податкові повідомлення-рішення. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації»не підлягають задоволенню, порушення виявленні відповідачем під час перевірки та проти яких заперечував представник позивача дійсно мали місце, висновки перевірки є цілком законними та відповідають вимогам чинного законодавства.

Частина 2 ст. 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була доведена правомірність винесення податкових повідомлень-рішень, що були оскаржені позивачем, а доводи наведені позивачем не були підтверджені відповідними доказами. Тому суд вважає, що відповідач довів правомірність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень рішень.

Враховуючи викладені обставини, наявні в матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат відповідача, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, керуючись ст. 94 КАС України, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

З огляду на викладене, відповідно до ст. 19 Конституції України, положень Законів України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III та «Про податок на додану вартість», керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 71, 86, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі за участю прокуратури Київського району міста Одеси про визнання частково протиправним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2009 року № 0000751530/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування на 236632 грн. 32 коп. та визнання протиправним та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 02.12.2009 року № 0000761530/0 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десяти денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови виготовлений 25 травня 2010 року/

Су

ддя: /підписЗ оригіналом згідно

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно

Суддя Л.Р. Юхтенко