Рішення № 100351070, 30.09.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/1526/21

н\п 2/490/2823/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

у складі головуючого судді Шолох Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Росинець В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

04.09.2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк», треті особи: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд:

визнати виконавчий напис від 24 липня 2019 року за № 6683 щодо звернення стягнення на користь АТ «Ідея Банк» з неї заборгованості в розмірі 44257 грн. 15 коп. таким, що не підлягає виконанню;

стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь позивача суму здійснених стягнень у виконавчому провадженні № 59954271, відкритому на підставі виконавчого напису № 6683, виданого 24.07.2019 року в розмірі 44257 грн. 15 коп.

стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь позивача судові витрати в розмірі 4362 грн., з яких 1362 грн. - судовий збір та 3000 грн. 0 витрати на оплату професійної правничої допомоги.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що оскаржуваний припис нотаріусом вчинено з порушення вимог чинного законодавства. Відповідно до вимог чинного законодавства, виконавчий напис має вчинятися на підставі оригінала нотаріально посвідченої угоди. Крім того, заборгованість позивача перед АТ «Ідея Банк» не є безспірною.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2021 року визначено головуючого суддю Шолох Л.М.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 березня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження.

20 травня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову з огляду на його безпідставність.

У судове засідання 24.09.2021 року сторони у справі та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представники відповідачів та третя особа до суду не з`явилися з невідомих суду причин.

Дослідивши матеріали справи та врахувавши думку позивача ОСОБА_1 про можливість розгляду справи без її участі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися до суду.

Вивчивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. 24.07.2019 року вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № Z6200300003793914 від 26.03.2018 року, укладеним між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , у розмірі 78441,56 грн., з яких: 39322,77 грн. - строковий основний борг, 4923,46 грн. - прострочений основний борг, 4411,30 грн. - прострочені проценти, 144,91-строкові проценти, 1419,50 грн. - строкова плата за обслуговування кредиту, 11862,76 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту, 14456,86 грн. - пеня, 1900 грн - плата за вчинення виконавчого напису.

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Кірток А.А. від 04.09.2019 року відкрито виконавче провадження № 59954271 з примусового виконання цього напису.

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Кірток А.А. від 08.11.2019 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які він отримує в ПАТ «МТБ БАНК».

Відповідно до листа Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) повідомлено, що станом на 07.04.2021 року з заробітної плати ОСОБА_1 стягнуто 44257 грн 15 коп. на підставі виконавчого напису № 6683 від 24.07.2019 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» боргу в сумі 78441 грн. 56 коп.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (в редакції чинній станом на 08 серпня 2020 року, далі - Закон № 3425-XII) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 34 Закону № 3425-XII нотаріуси вчиняють виконавчі написи.

Частиною 1 статті 88 Закону № 3425-XII встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Тобто, виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі слід перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Таких висновків дійшов Верховним Судом у постанові від 06 травня 2019 року №320/7932/16-ц.

Щодо переліку документів, які є підставою для вчинення виконавчого напису суд зазначає таке.

Статтею 87 № 3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік таких документів наведено у постанові Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, якою затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік).

Враховуючи ухвалення Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 22 лютого 2017 року № 826/20084/14, залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року № К/800/6492/17 та № К/800/7651/17, до даних правовідносин має бути застосовано Перелік у редакції, чинній станом на 29 листопада 2001 року.

Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29 листопада 2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Зі змісту оскаржуваного у цій справі виконавчого напису слідує, що підставою для винесення оскаржуваного виконавчого напису є: кредитний договір № Z62.00300.003793914 від 26.03.2018 року, укладений між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що кредитний договір від 26 березня 2018 року № Z62.00300.003793914 укладений у простій письмовій формі, про що свідчить його копія, наявна в матеріалах справи. Відтак, оскаржуваний у цій справі виконавчий напис вчинено з порушенням Порядку.

Стосовно безспірності сум які були стягнуті за виконавчим написом, що оспорюється, суд зазначає таке.

За приписами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту виконавчого напису слідує, що стягнення за ним проводиться за період з 02.01.2019 року по 10.06.2019 року у сумі 78441,56 грн., з яких: 39322,77 грн. - строковий основний борг, 4923,46 грн. - прострочений основний борг, 4411,30 грн. - прострочені проценти, 144,91-строкові проценти, 1419,50 грн. - строкова плата за обслуговування кредиту, 11862,76 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту, 14456,86 грн. - пеня, 1900 грн - плата за вчинення виконавчого напису.

Відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано доказів на підтвердження існування у період з 02 січня 2019 року до 10 червня 2019 року заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» у сумі 78441 грн. 56 коп.

Відтак сума заборгованості ОСОБА_1 за період з 02.01.2019 року по 10.06.2019 року у розмірі 78441 грн 56 коп. не є безспірною, тому не може бути стягнута на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими, тому їх слід задовольнити.

Виконавчий напис від 24 липня 2019 року за № 6683 щодо звернення стягнення на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» з ОСОБА_1 , заборгованості в розмірі 78441,56 грн. слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Також суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦПК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що на підставі оскаржуваного у цій справі виконавчого напису з позивача на користь АТ «Ідея Банк» стягнуто кошти у розмірі 44257 грн. 15 коп.

Зважаючи на те, що підстава набуття АТ «Ідея Банк» цих коштів відпала (суд дійшов висновку про те, що виконавчий напис не підлягає виконанню), відповідно до приписів частини першої статті 1212 ЦПК України, сума коштів у розмірі 44257 грн 15 коп. підлягає стягненню на користь позивача.

За такого з АТ «Ідея Банк» на користь позивача слід стягнути кошти у розмірі 44257 грн. 15 коп.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення на користь позивача коштів у сумі 1 706 грн 68 коп. (500 грн за проведення виконавчих дій та 1206, 68 грн основна винагорода приватного виконавця), то в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Відповідно до приписів частини першої статті 141 ЦПК України з огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, з відповідача АТ «Ідея Банк» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1362 грн.

Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року справа № 72/1010/16-ц, провадження № 61-3416 св 18 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження обставин щодо оплати послуг по наданню правової допомоги позивачем надано суду довідку від 02 березня 2021 року, яка не є платіжним документом та матеріали справи не містять переліку послуг адвоката, які надавалися позивачу. За такого суд приходить до висновку, що щодо стягнення правових витрат з відповідача на користь позивача слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 6683 від 24 липня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості в розмірі 78441 грн 56 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 44 257 грн 15 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачених позивачем під час звернення до суду із позовом у розмірі 1362 грн 00 коп.

В частині стягнення з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення виготовлено 30 вересня 2021 року.

Суддя Л.М. Шолох