Постанова № 10035002, 22.06.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.11

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 червня 2010 року Справа № 2а-3811/10/1270 Лугансь?кий окружний адміністративн?ий суд м. Луганська у складі: судді Ірметововї О.В.,

при секретарі Ліпко Т.М.,

за участю сторін:

представник позивача: Балаба Т.М.,

представник відповідача: Курганова Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Підприємства Словяносербької виправної колонії №60 Управління Державного департаменту України про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

18 травня 2010 року до суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Підприємства Словяносербької виправної колонії №60 Управління Державного департаменту України про стягнення адміністративно-господарських санкцій, в якому позивач зазначив, що відповідач в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2009 році замість 1 інваліда не працевлаштувало жодного інваліда. Таким чином, на підприємстві за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування інвалідів не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2009 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у сумі 6887,50грн.

За таких підстав, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просило стягнути з відповідача заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6887,50грн. та пеню у розмірі 57,96 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, дав пояснення щодо суті позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання адміністративний позов не визнав в повному обсязі, надав заперечення щодо позовної заяви, просив суд відмовити в задоволені адміністративного позову та зазначив, що на підприємстві працює інвалід.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що протягом 2009 р. середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу 24 працівника, та передбачено місць для працевлаштування інвалідів 1. У відповідача замість 1 інваліда не працювало жодного інваліда. Таким чином на підприємстві за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування інвалідів не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2009 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у сумі 6887,50грн..

Оскільки вищезазначена сума відповідачем не була сплачена у розмірі 6887,50 грн., утворилась заборгованість у розмірі: 6887,50 грн. Дана сума заборгованості по адміністративно господарських санкціях підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно господарських санкцій. Розмір пені у сумі 57,96грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій. Всього сума заборгованості перед Державним бюджетом складає-6945,46грн.

Згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Статтею 20 вищевказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського Кодексу України.

З огляду на приписи статті 238 Господарського кодексу України, до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин відповідно до статті 218 цього Кодексу є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Так, згідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21 березня 1991 року, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

В силу частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно з п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Таким чином, на підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, які використовують найману працю, покладено обовязок надання відповідної інформації до центрів зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

В матеріалах справи наявні докази того, що відповідачем протягом 2009р. інформація до центру зайнятості подавалася, але заявки для працевлаштування інвалідів не надавались, що є невиконанням 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та стягнення адміністративно-господарських санкцій.

За таких підстав суд вважає, що вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Підприємства Словяносербької виправної колонії №60 Управління Державного департаменту України про стягнення адміністративно-господарських санкцій в судовому засіданні знайшли своє підтвердження, обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки позивачем не були здійснені документально підтверджені судові витрати, питання про розподіл судових витратах не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 88, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Підприємства Словяносербької виправної колонії №60 Управління Державного департаменту України про стягнення адміністративно-господарських санкцій задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Підприємства Словяносербької виправної колонії №60 Управління Державного департаменту України, (вул. Цупова, 3, сел.Лозівський, Словяносербський район Луганської області, р/р26002000077980 ЛФКБ «Фінанси і кредит» МФО 304717, код 08680402) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ВДК Словяносербського району р/р 31219230700298 ГУДКУ у Луганській області МФО 804013, код 24046691, код платежу 50070000) несплачені адміністративно-господарські санкції у розмірі 6945,46 грн. (шість тисяч девятсот сорок пять гривень 46 коп.)

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяІрметова О.В.