Рішення № 100349304, 09.09.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 755/13626/19

Провадження № 2/752/1388/21

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 вересня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Коротун Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк Віктор Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

09 жовтня 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовною заявою, мотивувавши свої вимоги тим, що 3 квітня 2017 року між ним та ПАТ «Банк Форвард» (відповідач, Банк) було укладено кредитний договір № 200002958 відповідно до вимог якого Банк надав йому кредитні кошти в сумі 17646,00 грн під 0,01 відсотків річних за користування кредитними коштами, із кінцевим строком повернення 3 квітня 2020 року.

У серпні 2019 року позивачка дізнався про те, що 29 липня 2019 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. на підставі виконавчого напису № 1080 від 12.07.2019 року, вчиненого приватним нотаріусом ІМНО Кондратюком В.С., було відкрито виконавче провадження ВП № 59664868 від 15.10.2019 щодо стягнення з нього коштів на загальну суму 19036,68 грн на користь АТ «Банк Форвард».

Жодної письмової вимоги про наявність заборгованості позивачка не отримувала.

Вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами. По-перше, кредитний договір нотаріально не посвідчувався, по-друге, приватним нотаріусом ІМНО Кондратюком В.С не враховано та не перевірено факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Натомість зазначила, що заперечує проти нарахованого розміру заборгованості, оскільки у період, зазначений у виконавчому листі, здійснювала платежі, що підтверджує квитанціями.

Позивачка ОСОБА_1 звертає увагу суду, що виконавчий напис вчиняється, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості, а відповідачем такі документи не надавалися, тому що взагалі не існують.

А тому просить виконавчий напис від 12 липня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С., яким було запропоновано стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 19036,68 грн. (з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом) на користь АТ «Банк Форвард» визнати таким, що не підлягає виконанню та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Також у позові просить суд витребувати у третьої сторони приватного нотаріуса Кондратюка В.С. матеріали на підставі яких було видано оспорюваний виконавчий напис.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 3 вересня 2019 року позовну заяву за підсудністю направлено до Голосіївського районного суду м. Києва.

2 січня 2020 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання .

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву, третім особам для подання до суду письмових пояснень.

Справа, призначена на 07.04.2020 не розглядалась у зв`язку з відсутністю у судовому засіданні учасників справи.

У підготовчому засідання 24 вересня 2020 року сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Позивачка ОСОБА_1 просила розглядати справу за її відсутності.

Ухвалою від 24 вересня 2020 року клопотання позивача щодо витребування доказів у вказаній вище справі задоволено. Зобов`язано приватного нотаріуса Кондратюка В.С. направити на адресу суду поштою засвідчену належним чином копію матеріалів, що стали підставою для вчинення виконавчого напису № 1080 від 12 липня 2019 року за заявою АТ «Банк Форвард».

4 березня 2021 року суддею Голосіївського суду м. Києва Плахотнюк К.Г. було постановлено ухвалу, якою підготовче провадження за позовними вимогами ОСОБА_1 закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті на 9 вересня 2021 року.

Представник відповідача АТ «Банк Форвард» у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. На момент розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання письмового відзиву, з будь-якими іншими клопотаннями до суду не звертався.

Треті особи - приватний нотаріус Кондратюк В.С. та приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, поважності причин неявки суду не повідомили, пояснень на адресу суду не направили, з будь-якими іншими клопотаннями до суду не зверталися.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, які не містять відзиву, що позбавляє суд можливості перевірити зазначені позивачкою підстави для позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 12 липня 2019 року приватним нотаріусом ІМНО Кондратюком В.С. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 1080 про стягнення з ОСОБА_1 , яка є Боржником за договором про надання та використання платіжної картки № 200002958 від 03.04.2017 року, укладеного нею із ПАТ «Банк Форвард», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», на підставі підписаної позивачем заяви, яка містить в собі пропозицію (оферту) (а.с. 8), за заявою АТ «Банк Форвард». Стягнення заборгованості проводиться за період з 01.07.2017 по 04.04.2018. Сума повної заборгованості складає 18186,68 грн в тому числі: заборгованість за сумою кредиту становить 13615,87 грн; заборгованість за процентами становить 0,41 грн; плата за пропуск мінімальних платежів становить 4570,40 грн. За вчинення виконавчого запису нотаріусом отримано плату зі стягувача АТ «Банк Форвард» в розмірі 850 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» складає 19036,68 грн (а.с. 13).

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. було відкрито виконавче провадження № 59664868 та 08.08.2019 винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 22 940,34 грн (а.с. 16-17).

Позивачка вказує, що зазначений виконавчий напис було вчинено із порушенням вимог закону та наявні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

У пункті 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язань.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Відповідно до п.п. 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів .

Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 глави 16 Порядку у разі , якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати її у стягувача.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Така правова позиція висловлена у численних постановах Верховного Суду, а саме: від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15, № 369/6415/17 від 26 лютого 2020 року та інших, які мають враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.

На думку Верховного суду в постанові № 750/1627/18/ провадження № 61-43895св18 від 06 червня 2019 року, розрахунок заборгованості, зроблений стягувачем, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

Суд позбавлений можливості оцінити документи на підставі яких було здійснено виконавчий напис приватним нотаріусом Кондратюком В.С. оскільки зазначені документи, відповідно до ухвали суду, третя особа не надіслав, а також не надав пояснення та докази, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису належним чином переконався у безспірності розміру сум, встановив у якому розмірі виникла заборгованість.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Так, згідно з матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 заперечила безспірність суми заборгованості, що підлягає до стягнення за виконавчим написом. Зазначила, що відповідно до змісту виконавчого напису стягнення заборгованості проводиться за період з 01.07.2017 по 04.04.2018 року, однак у вказаний період вона здійснювала такі платежі:

-13.07.2017 у розмірі 1280,00 грн, підтверджується копією квитанції № 913605;

-19.08.2017 у розмірі 1400,00 грн, підтверджується чеком банкомата з кодом авторизації 149562;

-01.11.2017 у розмірі 1300,00 грн, підтверджується чеком банкомата з кодом авторизації 824258;

-16.11.2017 у розмірі 1250,00 грн, підтверджується чеком банкомата з кодом авторизації 741219;

-26.12.2017 у розмірі 1300,00 грн, підтверджується чеком банкомата з кодом авторизації 358891 (а.с. 13).

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач АТ «Банк Форвард», не подавши відзив на позов, не довів свого права стягувати заборгованість з позивача за укладеним з фінансовою установою договором, та саму суму заборгованості.

Крім того, відповідачем не доведено дотримання встановленого законом порядку при зверненні за вчиненням виконавчого напису, і твердження позивача в цій частині ним не спростовані.

Суду не надано доказів на підтвердження належного відправлення та отримання боржником заключної вимоги про погашення заборгованості.

Слід звернути увагу на те, що не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або спростувати вимоги банку.

Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення спірного виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що виконавчий напис, вчинений 12 липня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості за договором № 200002958 від 03.04.2017 про надання та використання платіжної картки в розмірі 19036,68 грн, який зареєстровано в реєстрі за № 1080, таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на це, заявлені ОСОБА_1 вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, мають бути задоволені судом.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15,16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк Віктор Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 12 липня 2019 року за реєстровим номером 1080, вчинений приватним нотаріусом ІМНО Кондратюком Віктором Станіславовичем про звернення стягнення за договором № 200002958 від 03.04.2017 про надання та використання платіжної картки в розмірі 19036,68 грн на користь АТ «Банк Форвард» таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з акціонерного товариства «Банк Форвард» (місцезнаходження 01032, м. Київ, Саксаганського, 105, код ЄДРПОУ 34186061) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за подання позовної заяви.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Г. Плахотнюк