Рішення № 100345924, 15.10.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2021 року м. Житомир справа № 240/20803/21

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Попової О. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Військової частини А3258 до Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання дій незаконними та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася Військова частина А3258 позовом до Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), в якому просить: просить визнати дії старшого державного виконавця Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ластовецької О.А. незаконними та скасувати постанову про накладення штрафу від 06.08.2021 року у розмірі 5100, гривень по виконавчому провадженню №64794349.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що старший державний виконавець по виконавчому провадженню №64794349 від 22.03.2021 року винесла вимогу виконавця за №7725/1915-30/3/2021, у визначений вимогою термін (10 робочих днів) боржник військова частина А3258 письмово надала до державної виконавчої служби відповідь про вчинення певних дій відповідно виконавчого листа № 1316 від 19.02.2021 року виданого Житомирським окружним адміністративним судом по адміністративній страві №240/6839/20, а саме зобов`язати військову частину А3258 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінетом Міністрів України від 22.09.2010 року №889 та надано відповідну довідку-розрахунок. 30.07.2021 року старший державний виконавець Маліневська Т.В. по виконавчому провадженню №64794349 від 22.03.2021 року винесла вимогу виконавця за №8180/1915-30/3/2021, у визначений вимогою термін (10 робочих днів) боржник військова частина А3258 письмово за вих.№648/2016 від 11.08.2021 року надала до державної виконавчої служби письмову відповідь. В постанові від 06.08.2021 року старший державний виконавець Ластовецька О.А. встановила, що рішення суду у встановлений строк не виконане.

Позивач вважає, що відомості щодо виконання рішення суду були надані у визначений виконавцем термін, крім цього Законом України «Про виконавче провадження» визначено накладення штрафів на юридичну особу у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії. Отже старший державний виконавець не врахувала те, що боржник виконав вимогу виконавця та виконав певні дії, а саме нарахував суму одноразової грошової допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінетом Міністрів України від 22.09.2010 року №889 ОСОБА_1 .

Позивач вважає вказану постанову неправомірною і такою, що підлягає скасуванню, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.

Ухвалою суду від 07.09.2021 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Копія вказаної ухвали відправлено відповідачу засобами поштового зв"язку та на електронну адресу. Згідно трек номера 1001428549937 відповідача отримав ухвалу про відкриття провадження 23.09.2021.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 головуючий суддя перебувала у щорічній оплачуваній відпустці у період з 24.09.2021 по 08.10.2021.

Будь-яких заяв по суті від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши доводи сторін на підтримку своїх вимог і заперечень, суд при вирішенні спору керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

Статтею 1 цього Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 3 Закону № 1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктами 1, 16, 22 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені нормативні положення, суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас обов`язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.

Отже, приймаючи рішення про накладення на боржника штрафу відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII, державний виконавець зобов`язаний з`ясувати, чи вжито боржником дії щодо виконання рішення суду та чи існують поважні причини, які унеможливлюють його виконання.

В залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Таким чином, зміст правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави дійти висновку, що лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою наслідки, встановлені приписами Закону України "Про виконавче провадження".

Тобто, на момент прийняття рішення про накладення штрафу державний виконавець має встановити факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

З наведеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, але не зробив цього.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17.

Крім того, згідно з практикою Верховного Суду (див. постанову від 21.11.2018 у справі № 373/436/17) невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. В цьому разі накладення державним виконавцем штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Так, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 по справі №240/6839/20 зобов`язано Військову частину А 3258 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення набрало законної сили. Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 1316 від 19.02.2021 року.

Радомишльським районним відділом державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) відкрито виконавче провадження №64794349 та винесено постанову про накладення штрафу від 06.08.2021 року у розмірі 5100, гривень по виконавчому провадженню №64794349.

Як встановлено судом, на виконання рішення суду по справі №240/6839/20, згідно довідки-розрахунку фінансово-економічної служби військової частини А3258 за вих.№648/д/1860 від 23.07.2021 року ОСОБА_1 нараховано 61861, 80 грн.

На виконання вимог державного виконавця від 23.03.2021 та 30.07.2021 по виконавчому провадженню №64794349 від 22.03.2021 року боржник - військова частина А3258 письмово надала до державної виконавчої служби відповідь про вчинення певних дій відповідно виконавчого листа № 1316 від 19.02.2021 року виданого Житомирським окружним адміністративним судом по адміністративній страві №240/6839/20.

Військова частина А3258 у своїй діяльності керується наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 року №280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України», вказівками забезпечуючого фінансового органу, Департаменту фінансів, Міністерства фінансів України тощо.

У відповідності до статті 51 Бюджетного Кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення.

Так, згідно з листом тимчасово виконуючого обов`язки директора Департаменту фінансів МОУ від 30.12.2016 №248/3/9/1/1455, на виконання вимог Міністра оборони України щодо запровадження моніторингу за станом використання коштів за фондом оплати праці та чисельністю військовослужбовців, які отримують грошове забезпечення (заробітну плату), вимагається з 01.01.2017 забезпечити застосування нових щомісячних форм Заявки-розрахунку на кошти для виплати грошового забезпечення і підйомної допомоги військовослужбовцям та Заявки на кошти для виплати заробітної плати працівникам та за іншими видатками, які знаходяться і відданні Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 2 заявку за формою надавати електронною поштою на електронні адреси в поточному місяці на поточний, окремо за кожним кодом програмної класифікації видатків таким чином, щоб забезпечити її надходження в Департамент фінансів:

від розпорядників коштів другого рівня до 12 числа;

від розпорядників коштів третього рівня з штатною чисельністю особового складу менше 500 військовослужбовців до 08 числа;

від розпорядників коштів третього рівня з штатною чисельністю особового складу більше 500 військовослужбовців до 10 числа.

Відповідно до п. 3 заявки на кошти для виплати заробітної плати працівникам і за іншими видатками, які знаходяться у віданні Департаменту фінансів МОУ надавати електронною поштою і в сканованому вигляді на електронні адреси окремо за кодами програмної класифікації видатків у поточному місяці на наступний місяць таким чином, щоб забезпечити її надходження в Департамент фінансів:

від розпорядників другого рівня до 25 числа;

від розпорядників третього рівня до 20 числа.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» наказано Першому заступнику Міністра оборони України, заступникам Міністра оборони України, заступнику Міністра оборони України з питань євроатлантичної інтеграції, заступнику Міністра оборони України керівнику апарату, начальнику Генерального штабу Головнокомандувачу Збройних Сил України, керівникам структурних підрозділів апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, командирам (начальникам) органів військового управління, військових частин, установ та організацій Збройних Сил України забезпечити реалізацію повноважень головного розпорядника бюджетних коштів згідно з Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України (далі Правила).

Згідно з п.1.3. Правил розпорядника коштів третього рівня є командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня.

Фінансове забезпечення військової частини здійснюється відповідно до чинного законодавства України, цих правил, вказівок та роз`яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України, забезпечувальних фінансових органів та відповідних служб забезпечення (в межах їх відповідальності).

Первинні документи, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (виконавці документів) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпечені (п. 1.5. Правил).

Тобто, виплати здійснюються Військовою частиною виключно за рахунок коштів Державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат позивач не має.

Так, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Так, в матеріалах справи наявні докази того, що позивачем вчинялися дії щодо виконання виконавчого листа № 1316 від 19.02.2021 року, а саме копія клопотання №648/551 від 05.03.2021 року «про не оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року у справі №240/6839/20 щодо виплати за фондом грошового забезпечення»; копія клопотання №648/1866 від 23.07.2021 року «про виконання судового рішення щодо виплат за фондом грошового забезпечення»; копія довідки розрахунку №648/д/1860 від 23.07.2021 року по справі №240/6839/20; Довідка-розрахунок одноразової грошової допомоги колишнього військовослужбовця на виконання рішення Житомирського окружного суду справа №240/6839/20 від 23.10.2020 ро Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем не було виплачено належні до виплати суми стягувачу у зв`язку з відсутністю державного асигнування.

Такі підстави не виконання судового рішення, на переконання суду, є поважними, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить стягувачу, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

Крім того, суд зазначає, що невиконання судового рішення військовою частиною в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Зазначена правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 30.06.2015 та 03.11.2015, 02.02.2016 (справи №№ 21-1044а15, 21-5099а15, 825/3715/14 відповідно), Верховним Судом, у постановах від 24.01.2018 (справа № 405/3663/13-а (К/9901/1598/18)), від 13.06.2018 (справа № 757/29541/14-а (К/9901/12146/18)) та в ухвалі від 16.07.2018 року (справа №811/1469/18 (Пз/9901/45/18)). ку.

Суд погоджується з доводами позивача, що станом на дату винесення оскаржуваної постанови виконання у повному обсязі рішення суду в справі № 240/6839/20 незалежало від волі боржника та було унеможливлене причинами, які в розумінні статей 63, 75 Закону № 1404-VIII є поважними.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно ст. ст. 1, 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути застосоване лише при умові, що судове рішення не виконане без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

В даному ж випадку, позивач не мав та не має реальної фінансової можливості виконати судове рішення, оскільки кошти з Державного бюджету, на виплату належниих сум не виділялись, що, на переконання суду, є поважною причиною для не застосування штрафу за не виконання судового рішення. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позовні вимоги військової частини А3258 про визнання протиправною та скасування постанови Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про накладення штрафу від 06.08.2021 року у розмірі 5100, гривень по виконавчому провадженню №64794344 є підставними та підлягають задоволенню.

Разом з тим, підстав для задоволення решти позовних вимог суд не вбачає.

Так, на думку суду, позивач помилково просить також визнати протиправними дії старшого державного виконавця Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ластовецької О.А. щодо винесення вищевказаної постанови, оскільки у даному випадку права та законні інтереси позивача, як боржника, порушуються саме прийняттям постанови про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення суду, а не діями державного виконавця щодо її винесення.

Крім того, публічно-правовий спір між сторонами виник у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень рішення (органом ДВС) при здійсненні владних управлінських функцій, а не певних юридично значимих дій, які можуть бути предметом судового оскарження окремо від цього рішення.

Враховуючи наведене, у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій відповідача належить відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Військової частини А3258 (Радомишль,Житомирська область,12201, код ЄДРПОУ 082758531) до Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (вул. 9-го Січня, 2-а,Радомишль,Житомирська область,12201, код ЄДРПОУ 34534670) про визнання дій незаконними та скасування постанови, задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про накладення штрафу від 06.08.2021 року у розмірі 5100, гривень по виконавчому провадженню №64794344.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 15 жовтня 2021 року.

Суддя О.Г. Попова