Ухвала суду № 100344765, 11.10.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17807/13-к

Провадження №: 1-кп/755/635/21

У Х В А Л А

"11" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) колегіально судом в складі трьох суддів: головуючого судді Бірси О.В., суддів Виниченко Л.М., Гончарука В.П., за участю секретаря судових засідань Цімох М.М. та учасників судового провадження у кримінальному провадженні унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.11.2012 за № 12012000000000003 розглянувши у відкритому судовому засіданні звернення ОСОБА_1 , та клопотання ОСОБА_2 , установив:

у провадженні цього місцевого суду на етапі судового розгляду знаходиться вказане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч.ч. 2, 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч.ч. 2, 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч.ч. 2, 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч.ч. 2, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 366 КК, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч.ч. 2, 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч.ч. 2, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 366 КК, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 366 КК, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 255 КК, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 366 КК, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК.

Ухвалою від 11.04.2017 у т.ч. призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта у рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12012000000000003 від 21.11.2012.

Згідно ст. 347 КПК судовий розгляд починається з оголошення прокурором викладу обвинувального акта. Якщо в кримінальному провадженні пред`явлено цивільний позов, цивільний позивач або його представник чи законний представник, а в разі їх відсутності - головуючий оголошує короткий виклад позовної заяви.

Відповідно, на виконання вимог ст. 347 КПК після призначеного судового розгляду до цього часу у провадженні прокурором здійснювалося оголошення викладу обвинувального акта, викладу позовних заяв.

Надалі, виконавши дії окреслені ст. 347 КПК, Суд на виконання вимог ст. 350 того ж Кодексу, перейшов до розгляду звернень учасників кримінального провадження.

Так, до суду 29.05.2019 надійшло клопотання ОСОБА_2 , подане у порядку ст. 333 КПК, про проведення слідчих дій, котрі полягають у необхідності відшукування матеріалів провадження за зверненнями ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 щодо шахрайських дій посадових осіб ТОВ «Кінгз Кепітал», оскільки слідство визнало їх потерпілими, однак справу до суду за цими епізодами не передано та узагалі не можливо установити їх долю в цей період.

Також, до суду надійшли звернення ОСОБА_1 за вх. № 31163 від 04.06.2018, вх. № 62834 від 03.10.2019, вх. № 63523 від 07.10.2019, вх. № 82794 від 21.12.2019, вх. № 1750 від 09.01.2020, вх. № 17216 від 10.03.2020, вх. № 21259 від 30.03.2020, вх. ЕП-3794 від 24.04.2020, вх. № 33228 від 02.06.2020, вх. № 63554 від 09.10.2020, вх. № ЕП-12216 від 09.12.2020, вх. № 1034 від 05.01.2021, вх. ЕП-1688 від 09.02.2021, вх. № 5582 від 25.01.2021, вх. № 38458 та № 38459 від 07.06.2021, вх. № 57808 від 30.08.2021, вх. № 63094 від 22.09.2021, вх. № 67210 від 11.10.2021.

ОСОБА_1 в зверненнях в т.ч. указує таке: скарга "... на дії та бездіяльність слідчих ГСУ МВС України, прокурорів Генеральної прокуратури України, суддів Дніпровського районного суду м. Києва із вимогами про:

- визнання бездіяльності слідчих ГСУ МВС України, прокурорів Генеральної прокуратури України, суддів Дніпровського районного суду м. Києва, які на думку заявника, порушили низку статей КПК та КК України, що проявилося у неналежному розслідування кримінального провадження № 12012000000000003;

- визнання протиправними дій слідчих ГСУ МВС України, прокурорів Генеральної прокуратури України, суддів Дніпровського районного суду м. Києва, які на думку заявника, порушили низку статей КПК та КК України;

- зобов`язання Генеральної прокуратуру України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про злочини слідчих ГСУ МВС України, прокурорів Генеральної прокуратури України, суддів Дніпровського районного суду м. Києва;

- розгляд мирової угоди;

- відшкодування моральної шкоди завданої безвідповідальністю при досудовому розслідуванні кримінального провадження № 12012000000000003 кредиторам ТОВ «КІНГ КАПІТАЛ»;

- наданя ухвали про повернення всього майна, нерухомості, земельних ділянок, грошової маси, цінних паперів згідно листа заступника начальника СУ ГУ НП України Колєсника О., наданий Дніпровському районному суду м. Києва;

- відшкодування моральної шкоди кожному кредитору ТОВ «КІНГ КАПІТАЛ» за період з 2009 по 2020 рр. в розмірі 200 000 грн, що здійснити з Державного бюджету за рахунок коштів на утримання Генеральної прокуратури України, МВС України, суду..."

- надання тимчасового доступу до інформації по керівникам, членам та засновникам ТОВ "Кінгз Кепітал" у т.ч. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_3 , а саме: надати інформацію про наявінсть вилученого майна, грошової маси, виписки по рахунках з 2008 року по цей час, дані з Державного земельного кадастру України по земельним ділянках власниками, яких є вказані особи, відомості про кошти, які містяться на поточних рахунках, що належать ТОВ "Кінз Кепітал" та цінні папери указаного ТОВ, дані про кошти на рахунках КС "Тринадцята зарплатня", КС "Бізнеспартнерство", дані про ТЗ засоби, які перебувають у власності наведених осіб.

Пр цьому, дані звернення ОСОБА_1 у своїй більшості найменувалися їх автором, як «заяви про злочин», або ж «скарги до слідчого судді» та автоматизованою системною суду «Д-3» передавалися слідчому судді для розгляду у межах судового провадження № 755/9521/17, а інші, які не включали у собі таких найменувань передавалися для розгляду даному складу суду.

Ухвалою КАС від 20.02.20 у справі № 755/9521/17 щодо звернень ОСОБА_1 констатовано таке. Звертаючись з поданням до Київського апеляційного суду про вирішення питання щодо направлення заяви про злочин ОСОБА_1 на бездіяльність слідчих ГСУ МВС України, Генеральної прокуратури України та суддів Дніпровського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні № 12012000000000003 на розгляд до іншого суду, голова суду виходила з того, що у заяві оскаржується, в т.ч. бездіяльність суддів Дніпровського районного суду м. Києва, що перешкоджає розгляду її Дніпровським районним судом м. Києва, виходячи з положень ч. 2 ст. 32 КПК України та з метою уникнення сумнівів у неупередженості суду при її розгляді. Однак зі змісту заяви про злочин ОСОБА_1 з якою 09 січня 2020 року він звернувся до слідчого судді не слідує, що ним подана дійсно заява про злочин, в т.ч. і суддів Дніпровського районного суду м. Києва, оскільки він не ставив питання про внесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що до того ж знаходиться поза межами повноважень слідчого судді, чи скарга в порядку ст. 303 КПК України, якою встановлений вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді під час досудового розслідування, і зокрема, на оскарження бездіяльності службових осіб Генеральної прокуратури України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення, в тому числі щодо суддів Дніпровського районного суду м. Києва Бірси О.В. , Винниченко Л.М. , Гончарука В.П. , Федосеева С.В. , Галагана В.І. та Марченко М.В. , так як в ній відсутні відомості про його звернення з відповідними заявами про злочини до Генеральної прокуратури України. В той же час дана заява містить вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності уповноважених службових осіб ГСУ МВС України, Генеральної прокуратури України та суддів Дніпровського районного суду м. Києва, зокрема - Бірси О.В. , Винниченко Л.М. , Гончарука В.П. , Федосеева С.В. , Галагана В.І. , Левко В.Б. , Сазонової М.Г. та Марченко М.В. , які обіймають посади суддів, яка виразилась у неналежному розслідуванні кримінального провадження № 12012000000000003, у якому на даний час здійснюється судовий розгляд у Дніпровському районному суді м. Києва, в ході якого, на думку ОСОБА_1 , не розглядаються його клопотання про надання інформації про наявність майна, земельних ділянок, грошової маси, нерухомості, про витребування банківських виписок по рахунках, про зняття арешту з майна, що, зважаючи на завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, підлягає розгляду Дніпровським районним судом м. Києва під час його судового розгляду, в т.ч. і в порядку ст. 350 КПК України.

Ухвалою КАС від 15.04.20 у справі № 755/9521/17 щодо звернень ОСОБА_1 констатовано таке. Обґрунтовуючи подання про направлення заяви ОСОБА_1 з одного суду до іншого, голова суду просить вирішити питання підсудності даної заяви саме з підстав ч. 2 ст. 32 КПК України, яка в свою чергу містить встановлений законодавцем статус судді у кримінальному провадженні, а саме він має бути обвинуваченим. Разом з цим, матеріали судового провадження не містять даних, які б підтверджували те, що судді Дніпровського районного суду м. Києва є обвинуваченими у кримінальному провадженні. Крім того, зі змісту заяви про злочин ОСОБА_1 , з якою він 07 жовтня 2019 року звернувся до слідчого судді, не слідує, що ним подана скарга в порядку ст. 303 КПК України, оскільки дана заява про злочин не містить відомостей про його звернення з відповідними заявами про злочини до Офісу Генерального прокурора чи інших уповноважених службових осіб. Зі змісту заяви вбачається, що він ставить питання про визнання протиправною бездіяльності уповноважених службових осіб ГСУ МВС України, Генеральної прокуратури України та суддів Дніпровського районного суду м. Києва, зокрема - Бірси О.В. , Винниченко Л.М. , Гончарука В.П. , Федосеева С.В. , Галагана В.І. , Левко В.Б. , Сазонової М.Г. та Марченко М.В., яка виразилась у неналежному розслідуванні кримінального провадження №12012000000000003, яке на даний час перебуває в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва та в якому здійснюється судовий розгляд та у неналежному розгляді його клопотань про надання інформації про наявність майна, земельних ділянок, грошової маси, нерухомості, про витребування банківських виписок по рахунках, про зняття арешту з майна, які, зважаючи на завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, та перебуванні даного кримінального провадження вже на розгляді в суді, підлягають розгляду Дніпровським районним судом м. Києва під час судового розгляду кримінального провадження, в т.ч. і в порядку ст. 350 КПК України. Крім того, із заяви про злочин від 07.10.2019 р. вбачається, що ним також ставиться питання про внесення відомостей про кримінальні правопорушення, у тому числі і щодо суддів Дніпровського районного суду м. Києва, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що знаходиться поза межами повноважень слідчого судді зважаючи на відсутність звернення до відповідних службових осіб, які уповноважені на внесення таких відомостей до ЄРДР та відповідно, відсутності скарги подані в порядку ст. 303 КПК України.

Відповідно після повернення справ з КАС дані звернення ОСОБА_1 було передано для розгляду даному складу суду, адже згідно ч. 3 ст. 415 КПК висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

Як наслідок забезпечуючи розгляд наведених звернень ОСОБА_1 . Суд, з урахуванням вимог ст. 415 КПК здійснює їх аналіз в т.ч. і в порядку ст. 350 КПК України та з урахуванням положень ст. 333 того ж Кодексу, й заслухавши думку учасників даного провадження, як щодо даного звернення так і клопотання ОСОБА_2 , надходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 333 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд також враховує причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування.

У разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії.

Однак, у цій ситуації, мета звернень окреслених ОСОБА_1 зводиться до необхідності надання інформації про наявність певних даних щодо ужитих заходів, відповідно, фактично не стосується питання доречності застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження, а спрямована на отримання інформації у питанні уже ужитих заходів.

Відповідно за ними не можуть бути ужиті заходи окреслені ст. 333 КПК.

Порушена у зверненнях ОСОБА_1 проблематика вирішується у порядку ст. 317 КПК, шляхом ознайомлення з матеріалами кримінального провадження з правом під час такого ознайомлення учасникам судового провадження робити з матеріалів необхідні виписки та копії у т.ч. тих матеріалів, які. власне, і містять у собі інформацію пронаявність майна, земельних ділянок, грошової маси, нерухомості, про витребування банківських виписок по рахунках.

Забезпечити за цими зверненнями ОСОБА_1 застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у порядку ст. 333 КПК, змоги не має, так як при їх поданні автор не дотримався вимог окреслених положенням розділу ІІ цього Кодексу.

Надання тимчасового доступу до речей і документів ОСОБА_1 також здійснене бути не може, з огляду на недотримання ним вимог ст.ст. 159-164 КПК при зверненні до суду.

Тим паче, що в постанові від 04 жовтня 2021 року в справі № 756/10189/20 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду вказала у т.ч., що потерпілий є учасником кримінального та судового провадження, однак, на загальних підставах, але до жодної із сторін кримінального провадження не належить. Лише у випадку, коли прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення в суді, а потерпілий погодився підтримувати обвинувачення в суді, то такий потерпілий користується усіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду (частини 2 та 4 статті 340 КПК). Потерпілий правами сторони обвинувачення не наділений та, відповідно, не користується, а перелік його прав та обов`язків передбачено у статтях 56-57 КПК.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 06.02.2019 у справі № 640/12966/13-к указав, що в порядку ч. 4 ст. 29 КПК судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, у перекладі на рідну або іншу мову, надаються лише сторонам кримінального провадження, до числа яких, статтею 3 КПК потерпілих осіб не віднесено. При цьому, ключовим, в цій ситуації, є позиція ВС щодо того, хто є сторонами кримінального провадження, у порядку ст. 3 КПК України, а не порядок застосування норм ст. 29 того ж Кодексу.

Стаття 56 КПК визначає, що під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право: 1) бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду; 2) брати участь у судовому провадженні; 3) брати участь у безпосередній перевірці доказів; 4) підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення; 5) висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді; 7) оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Питання порушене заявником у зверненнях за вх. № 31163 від 04.06.2018, вх. № 62834 від 03.10.2019, вх. № 63523 від 07.10.2019, вх. № 82794 від 21.12.2019, вх. № 1750 від 09.01.2020, вх. № 17216 від 10.03.2020, вх. № 21259 від 30.03.2020, вх. ЕП-3794 від 24.04.2020, вх. № 33228 від 02.06.2020, вх. № 63554 від 09.10.2020, вх. № ЕП-12216 від 09.12.2020, вх. № 1034 від 05.01.2021, вх. ЕП-1688 від 09.02.2021, вх. № 5582 від 25.01.2021, вх. № 38458 та № 38459 від 07.06.2021, вх. № 57808 від 30.08.2021, вх. № 63094 від 22.09.2021, вх. № 67210 від 11.10.2021з наведених положень ст. 56 КПК не витікає, а тому є дійсним факт, що заявник, як потерпілий, є учасником даного кримінального та судового провадження, однак, на загальних підставах, але до жодної із сторін кримінального провадження не належить, у той час, як згідно ст. 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку) та згідно ст. 160 КПК сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу.

Підстав доручати органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії за зверненнями заявників, а саме, як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , також не має. Так, як перелік слідчих (розшукових) дій чітко регламентований Главою 20 цього Кодексу, яка має структурно сформований наступний зміст: допит (ст. 224); допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні (ст. 225); особливості допиту малолітньої або неповнолітньої особи (ст. 226); участь законного представника, педагога, психолога або лікаря у слідчих (розшукових) діях за участю малолітньої або неповнолітньої особи (ст. 227); пред`явлення особи для впізнання (ст. 228); пред`явлення речей для впізнання (ст. 229); пред`явлення трупа для впізнання (ст. 230); протокол пред`явлення для впізнання (ст. 231); проведення допиту, впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування (ст. 232); проникнення до житла чи іншого володіння особи (ст. 233); обшук (ст. 234); ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи (ст. 235); виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи (ст. 236); огляд (ст. 237); огляд трупа (ст. 238); огляд трупа, пов`язаний з ексгумацією (ст. 239); слідчий експеримент (ст. 240); освідування особи (ст. 241); підстави проведення експертизи (ст. 242); порядок залучення експерта (ст. 243); розгляд слідчим суддею клопотання про залучення експерта (ст. 244); отримання зразків для експертизи (ст. 245), однак про учинення жодних із таких дій заявники питання не порушують.

Питання зняття арешту з майна відповідно до ст. 174 КПК вирішується тільки за зверненням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, але у жодному із наведених статусів даний заявник (ОСОБА_1 ) не перебуває.

Щодо решти питань викладених ОСОБА_1 у т.ч. ефективності розгляду даного провадження цим складом суду та аналізу якості такого розгляду, то Суд не удається в їх оцінку, так як відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Суд у цьому складі забезпечив розгляд питань винесених на розгляд наведеним заявником у частині, яка віднесена КПК України до його повноважень та за наслідками такого розгляду не убачає підстав для їх задоволення.

Також, в цій частині слушним буде зазначити, що при викладені аргументів з даного питання цей заявник вживає образливі, провокативні висловлювання проти органів влади держави у т.ч. органів досудового розслідування, прокуратури, суддів, а у постанові від 13 березня 2019 року по справі № 199/6713/14-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги б з боку тих, хто такі дії вчиняє.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи у такій спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

А тому Суд в цій справі, ураховуючи окреслений підхід ВС, констатує, що такі дії суперечать основним засадам (принципам) судочинства, а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Адже, в процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі.

Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям).

Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.

Однак, якщо мова заявника є просто ущипливою, полемічною чи саркастичною, то вона є недостатньою для твердження вважати це зловживанням; вона має виходити «за межі нормальної, коректної та легітимної критики» («Ди Сальво проти Італії», «Апініс проти Латвії»; щодо протилежного випадку див. «Алексанян проти Російської Федерації» §§ 116-118).

Як наслідок, у підсумку слід констатувати, що видається очевидним, що якщо дискурс звернення насичений образливими словами та словосполученнями і його зміст виразно, явно спрямований не на намір донести суть своєї позиції (проблеми), а власне образити, показати своє суб`єктивне зневажливе, глумливе ставлення до адресата звернення, то такий документ не повинен отримувати властивості процесуального документа, що належить визнавати прийнятним і таким, що підлягає розгляду.

Для підтвердження слушності наведених міркувань Суду уважає, що слушним буде послатися на аналогічні висновки у постановах Великої Палати від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19), постанову ККС ВС від 24 березня 2021 року у справі № 937/1056/20.

Тим паче, що аналогічним є підхід з цього питання і ЄСПЛ. Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання.

Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).

Відповідно ці питання, окрім як з підстав визначених ч. 3 ст. 26 КПК, так і в цьому ключі (вияв очевидної неповаги), з урахуванням норм ч. 2 ст. 8 та ч. 6 ст. 9 того ж Кодексу, слушним буде не піддавати оцінці, адже дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними.

Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається (ВП ВС постанова від 03.04.2018 у справі № 820/5586/16).

За таких обставин Суд ураховуючи факт того, що за низкою порушених вимог заявника ОСОБА_1 . Суд не віднайшов визначених кримінальним процесуальним законодавством підстав для їх задоволення, а за іншими не віднайшов передумов для аналізу з указівкою на причини такої процесуальної дії, дані звернення указаного заявника в цілому слід відхилити в повному обсязі.

Щодо клопотання ОСОБА_2 , то у його задоволенні також слід відмовити, оскільки судом не установлено обставин визначених ст. 333 КПК для надання судового доручення, адже під час аналізу сформульованого обвинувачення в обвинувальному акті епізоди шахрайства відносно указаних осіб не ідентифіковані, відповідно і самі вимоги з цього питання не можуть відповідати даній статті указаного Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 369-372, 376 КПК України, Суд постановив :

звернення ОСОБА_1 за вх. № 31163 від 04.06.2018, вх. № 62834 від 03.10.2019, вх. № 63523 від 07.10.2019, вх. № 82794 від 21.12.2019, вх. № 1750 від 09.01.2020, вх. № 17216 від 10.03.2020, вх. № 21259 від 30.03.2020, вх. ЕП-3794 від 24.04.2020, вх. № 33228 від 02.06.2020, вх. № 63554 від 09.10.2020, вх. № ЕП-12216 від 09.12.2020, вх. № 1034 від 05.01.2021, вх. ЕП-1688 від 09.02.2021, вх. № 5582 від 25.01.2021, вх. № 38458 та № 38459 від 07.06.2021, вх. № 57808 від 30.08.2021, вх. № 63094 від 22.09.2021, вх. № 67210 від 11.10.2021, відхилити.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про надання судового доручення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 08:30 год. 15.10.2021.

С у д д і

О. Бірса Л. Виниченко В. Гончарук