Постанова № 10034055, 10.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2010 р. справа № 2а-7534/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Абдукадирової К.Е.

при секретаріЛакушевій Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Продінвест» про призначення судової експертизи по адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продінвест»

до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними

податкового повідомлення рішення №0000052334/0 від 15 березня 2010 року

податкового повідомлення рішення № 0000062334/0 від 15 березня 2010 року

рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000552343 від 15 березня 2010 року

рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000542343 від 15 березня 2010 року

рішення про застосування штрафних санкцій №0000562343 від 15 березня 2010 року

за участю представників сторін:

від позивача: Скородумов Д.С. за дов. від 9 квітня 2010 року,

від відповідача: Кочкаров В.В. за дов. від 14 січня 2010 року; Вовнєнко Ю.І. за дов. від 13 квітня 2010 року, Пахомова І.І. за дов. від 20 квітня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Продінвест» заявлено позов до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкового повідомлення рішення №0000052334/0 від 15 березня 2010 року, податкового повідомлення рішення № 0000062334/0 від 15 березня 2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000552343 від 15 березня 2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000542343 від 15 березня 2010 року, рішення про застосування штрафних санкцій №0000562343 від 15 березня 2010 року

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказані рішення є незаконними, оскільки вони прийняті за результатами позапланової перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого податкової міліції Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 30 грудня 2009 року, яка не є підставою для проведення позапланової перевірки в розумінні частини 6 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII; вважає, що висновки акту є помилковими щодо заниження сум податку на прибуток та податку на додану вартість, порушення вимог касової дисципліни, порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій, здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідних ліцензій, оскільки всі необхідні документи надавались відповідачу під час перевірки за описом, а також відповідач був ознайомлений з ними в рамках обшуку та вилучення слідчими податкової міліції Державної податкової адміністрації у Донецькій області, проте працівниками податкового органу не взяті до уваги документи бухгалтерської та податкової звітності, які надавались позивачем, а взяті документи, що були в розпорядженні слідчого використані у висновках акту перевірки.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначає, що виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року оформлена актом № 428/23-3/32804880 від 5 березня 2010 року, за результатами якої прийняті оскаржувані рішення, здійснена в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ відділення розслідування кримінальних справ слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 30 грудня 2009 року (далі ОВС ВРКС СВ ПМ ДПА у Донецькій області), яка є обовязковою для виконання всіма підприємствами, установами організаціями, посадовими особами і громадянами, згідно із статтею 114 Кримінально процесуального кодексу України, відповідно до норм пункту 8 статті 10, пункту 5 частини 6, частини 9 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», у звязку із відсутністю пояснень та їх документальних підтверджень з боку позивача, які вимагались податковим органом письмовими запитами № 387/23-313 від 27 січня 2010 року та № 994823-313 від 2 лютого 2010 року, з дотриманням норм статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», тобто, з врученням під розписку направлення на перевірку № 002812 від 15 лютого 2010 року та наказу керівника податкового органу від 15 лютого 2010 року № 245 «Про проведення позапланової перевірки». Тому вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продінвест» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 18 березня 2004 року, включене до ЄДРПОУ за номером 32804880 (арк. справи 159, 160).

5 березня 2010 року Горлівською обєднаною державною податковою інспекцією здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 5 березня 2010 року № 42/8/23-3/32804880.

За результатами перевірки керівником податкового органу були прийняті наступні рішення:

-податкове повідомлення-рішення № 0000052334/0 від 15 березня 2010 року, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 6 181 488 грн. 00 коп. на підставі підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 , згідно з підпунктами 17.1.3., 17.1.6. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181) за порушення пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5, підпункту 8.1.2. пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР;

-податкове повідомлення-рішення № 0000062334/0 від 15 березня 2010 року, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3748975 грн. 00 коп. на підставі підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 , згідно з підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону № 2181 за порушення пункту 4.1. статті 4, підпункту 7.2.1. пункту 7.2., підпункту 7.3.1. пункту 7.3., підпунктів 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5 пункту 7.4. статті 7, пункту 10.2. статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/ВР-97;

-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000552343 від 15 березня 2010 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції у загальному розмірі 202 390 грн. 40 коп. за порушення пунктів 2.8., 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, на підставі пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно з абзацом 6 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95;

-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000542343 від 15 березня 2010 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції у загальному розмірі 2258 030 грн. 80 коп. за порушення пунктів 1, 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265), на підставі пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно з пунктами 1, 5 статті 17 Закону № 265;

-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000562343 від 15 березня 2010 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції у загальному розмірі 104 101 грн. 86 коп. за порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» 19 грудня 1995 року№ 481/95-BP (далі Закон № 481), згідно з абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону № 481.

Правовою підставою визначення податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000052334/0 від 15 березня 2010 року наведені норми пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5, підпункту 8.1.2. пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР

З посиланням саме на зазначені норми висновками акту перевірки встановлено завищення валових витрат відповідачем на загальну суму 11270194 грн. 00 коп., у т.ч. по періодам: 1 квартал 2007 року - на суму 1 643 155 грн. 00 коп., півріччя 2007 року на суму 3435751 грн. 00 коп., 3 квартали 2007 року на суму 6 552551 грн. 00 коп., 2007 рік на суму 3355385 грн. 00 коп., 1 квартал 2008 року - на суму 10920 грн. 00 коп., півріччя 2008 року на суму 35 920 грн. 00 коп., 3 квартали 2008 року - на суму 66754 грн. 00 коп., 2008 рік на суму 181476 грн. 00 коп., 1 квартал 2009 року - на суму 125000 грн. 00 коп., півріччя 2009 року на суму 433333 грн. 00 коп., 3 квартали 2009 року - на суму 1 213333 грн. 00 коп., 2009 рік 1 733 333 грн. 00 коп. (рядок 04.1 Декларації).

Відповідно до акту перевірки (арк. справи 26 28), відповідачем за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати з придбання товарів, робіт послуг на загальну суму 9 355 385 грн. 00 коп., які не підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, оскільки документи, що підтверджують ведення бухгалтерського та податкового обліку (відомості, журнали ордера, зворотно сальдові відомості, головні книги та інше) за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року до перевірки не надано, а також зазначені документи відсутні у складі документів фінансово господарської діяльності, які були вилучені ОВС ВРКС СВ ПМ ДПА у Донецькій області. На запити податкового органу від 10 лютого 2010 року № 2030/23-313, від 16 лютого 2010 року № 2361 щодо надання документів на перевірку, відповідач листом № 1038 від 17 лютого 2010 року повідомив про неможливість їх надання, у звязку з їх вилученням. На підставі зазначеного відповідачем зроблено висновок в акті перевірки, що ненадання документів, які підтверджують придбання товарів, товарно-матеріальних цінностей та послуг та їх реалізацію у розмірі 9355385 грн. 00 коп., свідчать про відсутність наміру у позивача використовувати їх у власній господарській діяльності.

Як вбачається з акту перевірки (арк. справи 28-34), відповідачем за період з 1 січня 2007 року по 30 листопада 2009 року безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати з придбання послуг з оренди приміщення на загальну суму 1914809 грн. 00 коп., які не підтверджуються первинними документами, що свідчать про використання їх у господарській діяльності підприємства. Актом перевірки встановлено, що ці втрати понесені у звязку з орендуванням позивачем вбудованих приміщень у ТОВ «Вітел» на підставі договорів оренди від 7 листопада 2008 року № 07/11/Ч, від 20 лютого 2008 року б/н, від 25 вересня 2008 року № 25/09/Ш, від 19 вересня 2008 року № 19/09/08. У звязку із тим, що у позивача відсутні розрахунки сум орендної плати, у т.ч. первинні документи, які обґрунтовують підвищення орендної плати, акти приймання передачі на приміщення, акти виконаних робіт, які підтверджують використання послуг з оренди приміщення, відповідач вважає ці витрати такими, що не повязані з господарською діяльністю позивача.

Актом перевірки (арк. справи 37 48) встановлено завищення визначення амортизаційних відрахувань у сумі 1092783 грн. 00 коп., оскільки позивач не надав документи на придбання та реалізацію основних засобів, документи на проведення інвентаризації основних засобів та вони відсутні складі у документів, що були вилучені ОВС ВРКС СВ ПМ ДПА у Донецькій області. На актах приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» типова форма № ОЗ-1, що були надані до перевірки відсутні підписи працівників позивача, які приймали участь у зарахуванні основних засобів, що на думку відповідача, свідчить про те, що у позивача за перевіряємий період основні засоби на балансі відсутні.

Дані порушення спричинили донарахування податковим органом податку на прибуток за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року в загальному розмірі 3090744 грн. 00 коп.

Правовою підставою визначення податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000062334/0 від 15 березня 2010 року наведені норми порушення пункту 4.1. статті 4, підпункту 7.2.1. пункту 7.2., підпункту 7.3.1. пункту 7.3., підпунктів 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5 пункту 7.4. статті 7, пункту 10.2. статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/ВР-97 (далі Закон № 168).

З посиланням саме на зазначені норми висновками акту перевірки визначене, що платником податку в порушення підпунктів 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/ВР-97 включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 1720 236 грн. 00 коп. при придбанні товару для реалізації в мережах магазинів «Аверс» та послуг, яка не підтверджується відповідними податковими накладними та відсутні у складі документів, що були вилучені ОВС ВРКС СВ ПМ ДПА у Донецькій області (арк. справи 65). В порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4., підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7, пункту 10.2. статті 10 Закону № 168, позивачем в період з січня 2009 року по листопад 2009 року до податкового кредиту безпідставно віднесені податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 126196 грн. 00 коп., отриманих від постачальників, але які оформлені з порушенням вимог підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168, (арк. справи 64 135), на підставі чого податковим органом зроблено висновок, що відсутність реквізитів, перелік яких встановлено підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168 є підставою позбавлення покупця права на включення до податкового кредиту виплат зі сплати податку на додану вартість постачальникам. В порушення підпункту 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону № 168, позивачем за період з 1 червня 2009 року по 30 листопада 2009 року до податкового кредиту безпідставно включено 305000 грн. 05 коп. з суми наданих послуг з оренди приміщень, яка не підтверджена первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують звязок понесених витрат із господарською діяльністю (арк. справи 137 144). Зазначене порушення, згідно акту перевірки, полягає у включенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з суми наданих послуг з оренди позивачем у ТОВ «Вітел» приміщень для розташування супермаркету «Аверс» на підставі договорів оренди від 7 листопада 2008 року № 07/11/Ч, від 20 лютого 2008 року б/н, від 25 вересня 2008 року № 25/09/Ш, від 19 вересня 2008 року № 19/09/08, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами. У звязку з тим, що у позивача відсутні документи, що підтверджують звязок понесених витрат із господарською діяльністю: розрахунки сум орендної плати, у т.ч. первинні документи, які обґрунтовують підвищення орендної плати, акти приймання передачі на приміщення, акти виконаних робіт, які підтверджують використання послуг з оренди приміщення, відповідач вважає, що сума податку на додану вартість з суми понесених витрат позивача на оренду приміщень не підлягає включенню до складу податкового кредиту.

В акті зазначено, що наведені документи до перевірки не надано, а також зазначені документи відсутні у складі документів фінансово господарської діяльності, які були вилучені ОВС ВРКС СВ ПМ ДПА у Донецькій області.

Вказані порушення спричинили донарахування податковим органом податку на додану вартість за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року у загальному розмірі 2527 785 грн. 00 коп.

Правовою підставою визначення штрафних санкцій спірним рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000552343 від 15 березня 2010 року на суму 202 390 грн. 40 коп. наведені норми пунктів 2.8., 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, абзацу 6 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95.

З посиланням на зазначені норми висновками акту перевірки визначене, що позивачем в порушення підпункту 2.8. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі Положення № 637) перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 97393 грн. 54 коп., яке встановлено шляхом перерахування залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня. Перевірка проводилась по документам фінансово господарської діяльності, які були вилучені ОВС ВРКС СВ ПМ ДПА у Донецькій області. В порушення підпункту 3.1. Положення № 637 позивачем проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату відповідачем готівкових коштів на суму 7783 грн. 32 коп., а саме, при проведенні готівкових розрахунків підзвітною особою ОСОБА_5 до звітів про використання коштів, наданих на відрядження під звіт № АО -000131 від 19 травня 2007 року, № АО -000132 від 25 травня 2007 року, № АО -000133 від 25 травня 2007 року в якості платіжних документів додані ксерокопії фіскальних звітних чеків та електронного журналу РРО фіскальний номер 0571001407 КП «Волар» за 19 травня 2007 року та від 25 травня 2007 року; оригінали розрахункових документів (касові чеки) відсутні (арк. справи 181 183).

Правовою підставою визначення штрафних санкцій спірним рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000542343 від 15 березня 2010 року на суму 2258 030 грн. 80 коп. наведені норми пунктів 1, 10 статті 3, пунктів 1, 5 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З посиланням на зазначені норми висновками акту перевірки визначене, що платником податку в порушення підпункту пункту 1 статті 3, пункту 1 статті 9 зазначеного Закону у 2007 2008 роках проведено розрахункові операції на загальну суму 451 572 грн. 16 коп. за готівкові кошти при реалізації товарів та наданні послуг оренди на адресу підприємця ОСОБА_6 без застосування реєстратора розрахункових операцій (арк. справи 183 - 185).

Правовою підставою визначення штрафних санкцій спірним рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000562343 від 15 березня 2010 року на суму 104 101 грн. 86 коп. наведені норми статті 15, абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» 19 грудня 1995 року№ 481/95-BP.

З посиланням на зазначені норми висновками акту перевірки визначене, що платником податку в порушення підпункту статті 15 зазначеного Закону оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідних ліцензій (арк. справи 185 - 187).

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року N 509-XII (далі Закон № 509).

Відповідно до статей 8, 10 Закону № 509, державна податкова служба здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Статтею 11 зазначеного Закону, передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону № 509, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту (пункт1);

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту (пункт 3);

- у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту (пункт 5).

Стаття 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Згідно зазначеної норми посадові особи органів державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як зазначає представник відповідача, податковим органом, відповідно до пункту 5 частини 6 статті 11-1 Закону № 509, надсилалися на адресу позивача запити № 687/23-313/ від 27 жовтня 2010 року та № 664/23-313 від 2 лютого 2010 року щодо взаємовідносин позивача з фізичною особою СПД ОСОБА_7, про надання пояснень та їх документальні підтвердження. Проте будь-яких доказів стосовно направлення цих запитів та виконання зазначених вимог відповідача, представником позивача у судове засідання не надано.

Статтею 114 Кримінально-процесуального кодексу України передбачено, що постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

В матеріалах справи міститься наказ від 15 лютого 2010 року № 245 «Про проведення позапланової виїзної перевірки», план перевірки від 16 лютого 2010 року та направлення на проведення позапланової виїзної перевірки позивача від 15 лютого 2010 року № 0025812 (арк. справи 130 - 136).

У зазначених документах зазначено, що перевірка ТОВ «Продінвест» проведена на підставі пункту 1 статті 11, пунктів 1, 3, 5 частини 6 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та постанови слідчого з ОВС ВРКС СР ПМ ДПА у Донецькій області від 30 грудня 2009 року.

Отже, зазначена перевірка була проведена також і на підставі зазначеної постанови слідчого за наслідками розслідування кримінальної справи, яке (рішення) на час проведення перевірки та розгляду адміністративної справи у суді не було скасоване у встановленому порядку та підлягало виконанню посадовими особами відповідача.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем правомірно та на підставі діючого законодавства України було проведено зазначену перевірку позивача, висновки якої відображені в акті перевірки № 428/23-3/32804880 від 5 березня 2010 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на незаконність проведення перевірки. Проте, суд зазначає, що позивачем було допущено посадових осіб відповідача до проведення перевірки та позивач не скористався наданим йому правом не допуску до проведення перевірки. Отже, у разі невикористання позивачем цього права та допущення до перевірки, зазначені обставини не є підставою для скасування спірних рішень.

Щодо посилань позивача в обґрунтування позову та необхідності скасування спірних рішень на неприйняття перевіряючими від позивача документів фінансово - бухгалтерської та податкової звітності, а проведення перевірки лише на підставі документів, які вилучалися у нього під час обшуку, у звязку з чим на думку позивача така перевірка є невиїзною, суд зазначає наступне.

Підставою адміністративного позову є обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи, при цьому коли у процесі розгляду справи встановлюється невідповідність між обставинами чи нормами права, якими обґрунтовано позов, і обставинами чи нормами, за якими вимога може бути задоволена, позивач має право змінити підстави позову.

Згідно позовних вимог, враховуючи їх зміст та спрямованість (підстави та предмет цього адміністративного позову), позивач просить визнати недійсними спірні рішення у звязку з безпосередньо проведенням перевірки та діями перевіряючих під час її проведення та просить суд надати фактично цим діям правову оцінку, на підставі чого визнати недійсними спірні рішення. Суд вважає позовні вимоги позивача, що мотивовані безпідставністю проведення первіркти та неправомірними діями перевіряючих стосовно проведення невиїзної перевірки та вибіркового порядку аналізу документів, не є підставами визнання недійсними спірних рішень. Інших підстав для скасування спірних рішень позивачем в адміністративному позові не наведено, у звязку з чим суд дійшов висновку, що заявлений позивачем позов задоволенню не підлягає.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач, допустивши відповідача до перевірки та при її проведенні не був позбавлений права надати документи на підтвердження правомірності своїх дій.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із пунктом 1 статті 79 КАС України, письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно частини 4 стаття 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Як зазначено в пункті 2.8. акту перевірки (арк. справи 16), перевірка проводилась за документами фінансово господарської діяльності позивача.

Як вбачається в цілому з акту перевірки, порушення встановлені виходячи з аналізу податковим органом первинних документів фінансово господарської діяльності позивача, а саме, податкових декларацій, податкових накладних, господарських договорів, виписок банку, актів приймання передачі, звітів про використання коштів, фіскальних звітних чеків, касових книг, журналів ордерів, відомостей балансових рахунків, видаткових накладних, довіреностей на отримання цінностей та інших первинних документів фінансово господарської діяльності позивача.

Отже, доказами відсутності порушень з боку позивача норм законодавства зазначених у акті перевірки та спірних рішеннях, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги позивача, у відповідності до статті 69 КАС України, є вищеперелічені первинні документи фінансово господарської діяльності позивача, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення та документи податкової звітності, що ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку в розумінні норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-які первинні документи фінансово господарської діяльності позивача, що можуть бути використані судом як докази для встановлення наявності або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги позивача та спростовують заперечення податкового органу в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, з урахуванням принципів змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, закріплених статтею 11 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідачем була доведена правомірність прийняття рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій за наслідками перевірки відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Продінвест» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкового повідомлення рішення №0000052334/0 від 15 березня 2010 року, податкового повідомлення рішення № 0000062334/0 від 15 березня 2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000552343 від 15 березня 2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000542343 від 15 березня 2010 року, рішення про застосування штрафних санкцій №0000562343 від 15 березня 2010 року відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 червня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 15 червня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Абдукадирова К.Е.