Постанова № 10033821, 16.06.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2010 рокуСправа № 2а-1017/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.

при секретарі судового засідання Годунок Т.О.,

з участю представників позивача Бугайова А.О., Шрамка С.В., Ярошика Т.В.,

представників відповідача Тарана О.П., Щербюка О.Ю.,

свідка ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцької обєднаної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» про стягнення суми донарахованих податкових зобовязань,

ВСТАНОВИВ:

Луцька обєднана державна податкова інспекція звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» про стягнення суми донарахованих податкових зобовязань в розмірі 20749657грн.90коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні позапланової перевірки ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» встановлено факт відчуження майна на користь ОСОБА_7 за цінами, меншими ніж звичайні, в звязку з чим відповідачу визначено податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 7204742грн., в тому числі: за основним платежем 3602371грн., за штрафними санкціями 3602371грн., з податку на додану вартість в сумі 5763794грн., в тому числі: за основним платежем 2881897грн, за штрафними санкціями 2881897грн., з податку з доходів фізичних осіб в сумі 7781121грн.90коп., в тому числі: за основним платежем 2593707грн.30коп., за штрафними санкціями 5187414грн.60коп.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, крім того, зазначили наступне:

- ГВПМ Луцької ОДПІ замовило у ТзОВ «Волинь-Експерт» оцінки обєктів нерухомості ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд», що знаходяться за адресами: м.Луцьк, вул.Індустріальна, 2 та м.Луцьк, вул.Індустріальна, 10, відповідно до яких ринкова вартість зазначених обєктів становить 17990478грн.;

- при відчуженні майна за балансовою вартістю як ОСОБА_7, так і ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» було відомо про реальну вартість обєктів нерухомості.

Відповідач у своїх запереченнях, додаткових запереченнях та представники в судових засіданнях просять в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи наступним:

- . ТзОВ «Волинь - Експерт» не є уповноваженим державним органом, що має право визначати звичайні ціни на нерухоме майно, які б могли б використовуватись в податкових цілях, оскільки Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає визначення звичайної ціни шляхом проведення експертної оцінки майна, відповідно незаконним є застосування висновків експерта про визначення ринкової вартості майна;

- при визначенні звичайної ціни відчуженого нерухомого майна ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» ОСОБА_7 згідно мирової угоди ДПІ взагалі не вивчалась інформація про стан ринкових (справедливих) цін на аналогічну нерухомість у спів ставних умовах за цей же період з дотриманням вимог щодо ідентичності (однорідності) об'єктів;

- згідно наданих в судовому засіданні свідчень експерт ОСОБА_8 при проведенні в лютому 2010 року оцінки обєктів нерухомості на дані обєкти не виїжджала, відповідно експертом не враховувались поліпшення нерухомого майна здійснені новим його власником ОСОБА_7 та погіршення стану майна, зокрема внаслідок пожежі, яка трапилась в ніч з 01 на 02 листопада 2008 року у складському приміщенні виробничого корпусу по вул. Індустріальній, 2 в м. Луцьку;

- експертом при проведенні оцінки не враховано той факт що майно відчужувалось як цілісний майновий комплекс, а не окремі приміщення, що суттєво впиває на ціну обєкта нерухомості.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідків, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення. При цьому судом враховано наступне:

15 жовтня 2008 року між громадянином ОСОБА_7 та ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» в особі директора ОСОБА_7 було укладено договір про надання грошової фінансової допомоги (далі - Договір).

На виконання умов Договору ОСОБА_7 сплатив на рахунок ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» 496 000грн. Згідно п.1.3 Договору фінансова допомога мала бути повернута до 20.10.2008р., однак в передбачений Договором строк фінансова допомога повернута не була.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що у випадку неповернення, несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує на користь позикодавця неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5% від неповернутої або несвоєчасно повернутої допомоги за кожен день прострочення та штраф у розмірі 15 відсотків від суми неповернутої позики.

В звязку з неповерненням ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» фінансової допомоги в терміни, обумовлені Договором, ОСОБА_7 звернувся з позовом про стягнення заборгованості в сумі 644800грн. до Луцького міськрайонного суду, який 24 жовтня 2008 року виніс ухвалу про відкриття провадження в цивільній справі, згідно з якою попереднє судове засідання призначено на 17 листопада 2008 року.

17 листопада 2008 року сторонами спору в Луцький міськрайонний суд подано мирову угоду, згідно з умовами якої в рахунок погашення заборгованості ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» передає у власність ОСОБА_7 визначений перелік майна, що знаходяться за адресами м. Луцьк, вул. Індустріальна, 2 та м.Луцьк, вул.Індустріальна, 10, а ОСОБА_7 додатково сплачує на рахунок відповідача 148896грн. Загальна вартість майна була визначена в розмірі 793696грн. (в т.ч. ПДВ 132282грн.67коп.).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 19.11.2008р. зазначену мирову угоду визнано та затверджено на визначених в ній умовах.

Обєкти нерухомості, а саме: по вул.Індустріальна, 2 виробничий корпус вартістю 515000грн., адміністративний корпус вартістю 89496грн., трансформаторна підстанція «Г-1» вартістю 27000грн., водопровідні кювети вартістю 2000грн., огорожа вартістю 10100грн., зовнішня майданникова мережа змивання вартістю 1000грн., зовнішня мережа каналізації вартістю 1000грн., зовнішня мережа водопостачання вартістю 1000грн., майданчик внутрішньої мережі каналізації вартістю 12600грн., зовнішні тепломережі водопостачання вартістю 7400грн., водопровідний трубопровід вартістю 1000грн., щит розподільчий вартістю 500грн., трансформатор 250 кВт вартістю 500грн., підїздні шляхи (благоустрій) вартістю 2600грн., розподільний пункт вартістю 8500грн., площадка під нафтобітум вартістю 20400грн., майдан для складання матеріалів вартістю 24000грн., прожекторна вишка вартістю 1000грн.; по вул.Індустріальна, 10 гаражі «В-1» вартістю 67600грн., були передані ОСОБА_7 за вказаними цінами та відповідно оформлено видаткову накладну №О-00000007 від 17.11.2008р. і податкову накладну №230/2 від 17.11.2008р. на суму 793696грн. (в т.ч. ПДВ 132282грн.67коп.).

16.12.2009р. ДПА у Волинській області надіслала на адресу ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» запит №6417/10/23-512 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження», яким просила в термін 10 робочих днів пояснення та їх документальне підтвердження з питань відносин щодо відчуження нерухомого майна товариства на користь ОСОБА_7 у періоді з 01.01.2007р. по 01.12.2009р. відповідно до укладених договорів, виписаних (оформлених) первинних документів, операції, що потребують перевірки, а також інші питання, які вказані у запиті на проведення перевірки з питань підтвердження відомостей, що потребують перевірки та дослідження та включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідних їх відображенням у податкових деклараціях.

11.01.2010р. ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» у своїй відповіді на запит №357 від 11.01.2010р. просило повідомити про правові підстави та причини для надання такої інформації.

З 27.02.2010р. по 01.03.2010р. працівниками Луцької ОДПІ та ДПА у Волинській області на підставі наказу №85 від 23.02.2010р. та направлення на перевірку №00792 від 24.02.2010р. проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» щодо дотримання податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ОСОБА_7 за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., про що складено акт №1185/23-1/05505667 від 04.03.2010р.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем:

1) пп.1.20.10 п.1.20 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі Закон України №334/94-ВР), внаслідок чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 3602371грн., в т.ч.: за 4-й квартал 2008 року внаслідок застосування «звичайної» ціни в сумі 3602371грн.;

2) п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон України №168/97-ВР), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2881897грн., в тому числі: за листопад 2008 року внаслідок застосування «звичайної» ціни в сумі 2881897грн.;

3) пп.4.2.9 «е» п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-IV (далі Закон України №889-IV), в результаті чого було занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 2593707грн., в тому числі: за листопад 2008 року внаслідок застосування «звичайної» ціни в сумі 2593707грн.

За результатами перевірки 18.03.2010р. Луцькою ОДПІ винесено рішення про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін:

- №5492/10/23-1 про визначення ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 7781121грн.90коп., в тому числі: за основним платежем 2593707грн.30коп., за штрафними санкціями 5187414грн.60коп.;

- №5491/10/23-1 про визначення ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 5763794грн., в тому числі: за основним платежем 2881897грн, за штрафними санкціями 2881897грн.;

- №5490/10/23-1 про визначення ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 7204742грн., в тому числі: за основним платежем 3602371грн., за штрафними санкціями 3602371грн.

Висновки перевірки вмотивовані тим, що при відчуженні майна ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» на користь громадянина ОСОБА_7 було занижено його вартість всього на суму 17291382грн., що фактично встановлено проведеною на замовлення ГВПМ Луцької ОДПІ експертною оцінкою ринкової вартості відчужених обєктів нерухомості.

Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України №334/94-ВР звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України №334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Пунктом 1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України №334/94-ВР передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Відповідно до п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України №334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як встановлено в судовому засіданні Луцькою ОДПІ при проведенні перевірки на адресу платника податку не надсилалось жодного запиту з приводу обґрунтування рівня договірних цін за якими здійснювалось відчуження обєктів нерухомості, що знаходяться за адресами: м.Луцьк, вул.Індустріальна, 2 та м.Луцьк, вул.Індустріальна, 10, натомість в акті перевірки прямо зазначено підставу перевірки наказ Луцької ОДПІ від 03.03.2010р. №122 та її завдання застосувати під час проведення перевірки звичайні ціни для визначення бази оподаткування операцій з відчуження обєктів нерухомості нежитлового приміщення адміністративного корпусу В-2, виробничого корпусу Д-2. трансформаторної підстанції Г-1 (вул.Індустріальна, 2), гаражів В-1 (вул.Індустріальна, 10), а рівень звичайних цін визначати, виходячи з даних звітів про оцінку вказаних обєктів нерухомості, виконаних 03.02.2010р. ТзОВ «Волинь-Експерт».

Судом також встановлено, що 22.01.2010р.ГВПМ Луцької ОДПІ звернулось до ТзОВ «Волинь-Експерт» з листом №886/10/26-3 щодо встановлення станом на 17.11.2008р. ринкової вартості обєктів нерухомості ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд», що знаходяться за адресами: м.Луцьк, вул.Індустріальна, 2, м.Луцьк, вул.Індустріальна, 10.

На виконання зазначеного листа ТзОВ «Волинь-Експерт» надано ГВПМ Луцької ОДПІ звіти про оцінку комплексу будівель і споруд за зазначеними вище адресами з датою їх складення 03.02.2010р. і датою оцінки 17.11.2008р.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка експерт ОСОБА_8, яка й проводила оцінку обєктів нерухомості, пояснила, що зроблена нею станом на 17.11.2008р. оцінка обєктів нерухомості ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд», що знаходяться за адресами: м.Луцьк, вул.Індустріальна, 2, м.Луцьк, вул.Індустріальна, 10, проведена без виїзду для огляду даних обєктів, оскільки нею ж у квітні 2008 року вже проводилась оцінка зазначених приміщень на замовлення учасників товариства «Луцьк-Оздоббуд», а тому необхідності у повторному виїзді не було. Також свідок вказала, що при проведенні оцінки нею не досліджувались укладені договори купівлі-продажу ідентичного (однорідного) майна, оскільки до таких даних у неї не було доступу, а щодо можливості проведення оцінки майна станом на 17.11.2008р., тобто фактично за рік та три місяці до моменту замовлення оцінки пояснила, що чинне законодавство України цього не забороняє.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка колишній генеральний директор ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» ОСОБА_6 пояснив, що ще в липні 2008 року учасникам товариства було відомо приблизну вартість обєктів нерухомості по вул.Індустріальній, 2 та віл.Індустріальній, 10, що становила близько 20 млн. грн., оскільки ним у квітні 2008 року замовлялась оцінка ринкової вартості даних обєктів нерухомості у ТзОВ «Волинь-Експерт», зазначив, що по акту приймання-передачі даних звітів про оцінку новому директору ОСОБА_7 не передавав, бо вони знаходились у бухгалтерії. Крім того, повідомив, що товариством в 2008 році здійснювались поліпшення майна, що однак не знайшло свого відображення в бухгалтерському обліку.

Експерт ОСОБА_9, допитаний в судовому засіданні як свідок, повідомив суд, що ним також проводилась оцінка обєктів нерухомості по вул.Індустріальній, 2 та віл.Індустріальній, 10 на підставі порівняльного підходу станом на 17.04.2008р.

Як вбачається з наданих суду копій звітів про оцінку від 03.02.2010р. (оригінали яких оглянуті в судовому засіданні) в розділі 10 «Сертифікат», в підрозділі «Додаткові умови» зазначено наступне: «звіт по оцінці містить професійне судження оцінювача відносно вартості обєкта оцінки і не є гарантією того, що обєкт буде проданий на вільному конкурентному ринку по вартості, яка вказана у звіті».

Стаття 13 Указу Президента України від 23.07.1998р. №817/98 «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності» визначає поняття звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

За викладених вище обставин, суд вважає, що податковий орган не вжив жодних належних заходів для встановлення рівня звичайних цін у порядку, визначеному законодавством, оскільки не звертався до органів статистики, а посилання Луцької ОДПІ на відсутність таких статистичних даних не підтверджено жодними доказами і, водночас, не позбавляло останню обовязку встановлювати рівень звичайних цін самостійно, як органом виконавчої влади, відповідно до вимог Указу Президента України №817/98, а не проводити експертну оцінку ринкової вартості майна за допомогою ТзОВ «Волинь-Експерт» шляхом порівняльного методу.

Таким чином, враховуючи вимоги п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України №334/94-ВР щодо обов'язку доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, саме податковим органом, суд приходить до висновку, що Луцька ОДПІ не здійснювала належних дій по доведенню неправомірного використання відповідачем договірної ціни, не довела даних обставин, тому не мала права на нарахування податкового зобов'язання за непрямими методами.

А оскільки вичерпний перелік підстав для застосування непрямих методів визначено пп.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», серед яких відсутня така правова підстава для застосування непрямих методів як невідповідність ціни договору рівню звичайних цін, тому у позивача не було правових підстав застосовувати пп.4.3.4 п.4.3 ст.4 зазначеного Закону, так як застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

За таких обставин, суд вважає неправомірним донарахування відповідачу сум податкових зобовязань саме в таких розмірах згідно рішень від 18.03.2010р.: №5492/10/23-1 - податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 7781121грн.90коп., в тому числі: за основним платежем 2593707грн.30коп., за штрафними санкціями 5187414грн.60коп.; №5491/10/23-1 - податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 5763794грн., в тому числі: за основним платежем 2881897грн, за штрафними санкціями 2881897грн.; №5490/10/23-1 - податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 7204742грн., в тому числі: за основним платежем 3602371грн., за штрафними санкціями 3602371грн., оскільки Луцькою ОДПІ фактично не доведено, що рівень звичайних цін в операціях по відчуженню майна відповідає ринковій вартості обєктів нерухомості згідно звітів про оцінку від 03.02.2010р., складених ТзОВ «Волинь-експерт», відповідно не доведено й порушення відповідачем пп.4.2.9 «е» п.4.2 ст.4 Закону України №889-IV, п.4.2 ст.4 Закону України №168/97-ВР та правомірності застосованих до відповідача на підставі ст.17 Закону України №2181-ІІІ штрафних санкцій.

При цьому судом також взято до уваги той факт, що Луцька ОДПІ мала можливість дослідити рівень звичайних цін по однорідних операціях, оскільки податковому органу було відомо про вчинений 02.10.2008р. договір купівлі-продажу нерухомого майна ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд», а саме: частини приміщення гуртожитку загальною площею 476,3 кв.м. по проспекту Волі, 50, укладений від імені товариства генеральним директором ОСОБА_6 та Закритим акціонерним товариством «Демидівська СПМК-3» в особі голови правління Гнатюком Ю.Я., однак даний правочин було залишено Луцькою ОДПІ поза увагою.

Судом також не взято до уваги посилання позивача на те, що учасникам товариства ще в липні 2008 року було відомо про реальну вартість майна згідно протоколу загальних зборів учасників від 11.07.2008р., оскільки даний факт жодним чином не доводить дотримання Луцькою ОДПІ вимог законодавства в частині обовязкового обґрунтування рівня звичайних цін за операціями по відчуженню майна громадянину ОСОБА_7, натомість судом встановлено, що податковим органом фактично ці вимоги порушено.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що податковим органом було порушено принцип законності при прийняті рішень від 18.03.2010р. №№5492/10/23-1, 5491/10/23-1, 5490/10/23-1, а тому вимоги позивача щодо стягнення сум донарахованих відповідачу податкових зобовязань до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 9, 70, 71, 77, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Указу Президента України «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня отримання ними копії постанови, повний текст якої виготовлено 21 червня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Дмитрук